Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №592/7741/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/7741/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Катрич О. М.

Номер провадження 33/816/299/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Слуцької Т.В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 травня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 травня 2025 року, за результатом розгляду об`єднаної в одне провадження справи, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік за те, що 01 травня 2025 року о 00 год. 05 хв. м. Суми, вул. Металургів, 2, керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , та був учасником ДТП без потерпілих в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, проба позитивна 1,25 ‰. Водій з результатом згоден, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 01 травня 2025 року, о 00 год. 05 хв. м. Суми, вул. Металургів, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, здійснив наїзд на бордюрний камінь, внаслідок чого транспортний засіб перекинувся. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3 «б» та п.12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Слуцька Т.В., звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вказане рішення, в частині притягнення її підзахисного до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження в цій частині у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 01 травня 2025 року, матеріали справи були направлені до суду 14 травня 2025 року, а постанова винесена вже 15 травня 2025 року. При цьому ОСОБА_1 я не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що є грубим порушенням його права на захист, крім того, з 01 травня 2025 року по 16 травня 2025 року включно він перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, що підтверджується відповідними медичними документами, які додаються до скарги. Таким чином, її підзахисний був позбавлений можливості взяти участь у судовому розгляді, надати пояснення, подати клопотання та реалізувати інші процесуальні права.

Також, захисник вказує, що з рапорту патрульних, долученого до матеріалів справи, вбачається, що працівники поліції не встановили достовірно, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу на момент ДТП. В ньому вказано, що патрульні прибули на місце події після того, як ДТП вже сталася, а ОСОБА_1 знаходився збоку автомобіля і докази, які б підтверджували факт його керування транспортним засобом, відсутні, а тому, висновок суду про те, що саме він був водієм, є необґрунтованим.

Крім того, апелянт посилається на те, що на момент складання протоколу ОСОБА_1 перебував у стані, який унеможливлював усвідомлене сприйняття ситуації та надання згоди на проходження тесту на стан сп`яніння, який показав результат 1,25 проміле. Внаслідок ДТП він отримав струс головного мозку, що підтверджується медичними документами, а також неодноразово втрачав свідомість, у зв`язку з чим він мало що пам`ятає про обставини події та дії патрульних. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що алкотестер Drager 6810, який використовувався для визначення стану ОСОБА_1 , був належним чином перевірений та відкалібрований, і патрульні не надали можливості останньому пройти повторний огляд через 20 хвилин, як це передбачено чинними інструкціями, а також не запропонували альтернативний варіант - освідування у медичному закладі, що є порушенням процедури, визначеної ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння. Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на момент складання протоколу ОСОБА_1 перебував у стані, який може бути кваліфікований як крайня необхідність, через струс та загальний стан після ДТП він не мав можливості адекватно оцінювати ситуацію.

В судове засідання призначене на 11 год. 30 хв. 30 січня 2026 року до Сумського апеляційного суду, ні особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ні його захисник – адвокат Слуцька Т.В. не з`явились, однак, у телефонному режимі остання не заперечувала щодо здійснення апеляційного розгляду без їх участі, з додатковим зазначенням, що апеляційні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, наявні підстави для здійснення апеляційного перегляду вказаної справи за відсутності апелянта – адвоката Слуцької Т.В. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

А тому, перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником Слуцькою Т.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях останнього як складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, так і за ст. 124 КУпАП.

При цьому, зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що законність прийнятого суддею суду першої інстанції рішення щодо визнання винуватості ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, захисником не оспорюється, а тому, постанова в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

Що стосується наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, то такого висновку суддя суду першої інстанції дійшов з врахуванням даних протоколу серії ЕПР1 №316646 від 01 травня 2025 року, Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результату тесту № 2097 від 01 травня 2025 року з показником 1,25 ‰, з яким останній був згоден та інших, наявних у матеріалах справи доказів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що у складених відносно ОСОБА_1 протоколах за ч. 1 ст. 130 КУпАП та за ст. 124 КУпАП зазначені одні і ті ж обставини, за яких сталися вказані події, а саме, під час його керування о 00 год. 05 хв. у м. Суми, вул. Металургів, 2, транспортним засобом Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 .

Ні правомірність складання відносно ОСОБА_1 протоколу за ст. 124 КУпАП, ні правильність встановлених суддею фактичних обставин зазначеного правопорушення, ні законність притягнення його до відповідальності, захисником в апеляційній скарзі не оскаржується, а з огляду на аналогічність фактичних обставин, за яких працівники поліції склали відносно останнього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводи апелянта про те, що матеріалами справи не підтверджено, що її підзахисний керував транспортним засобом, є надуманими та безпідставними.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що жодним доказом, який було враховано суддею при прийнятті оскаржуваного рішення не підтверджено, що ОСОБА_1 заперечував своє керування транспортним засобом Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 у вказаний у протоколі серії ЕПР1 №316646 від 01 травня 2025 року час та день.

Що стосується доводів апелянта про те, що на момент складання вказаного протоколу ОСОБА_1 перебував у стані, який унеможливлював усвідомлене сприйняття ситуації та надання згоди на проходження тесту на стан сп`яніння, який показав результат 1,25 проміле, то вони не заслуговують на увагу, враховуючи, що як у роздруківці проведеного за допомогою газоаналізатора огляду, так і в Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння спеціальних технічних засобів, останній поставив свій особистий підпис і жодних заперечень щодо встановленого результату не склав. Складений працівниками поліції протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , також, підписав особисто, а у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення», зазначив – згоден.

Крім того, наявним у матеріалах справи відеозаписом, який було проглянуто апеляційним судом в порядку підготовки даної справи до апеляційного розгляду, підтверджується те, що на пропозицію працівників поліції пройти огляд на місці за допомогою приладу Alcotest Drager 6810 ОСОБА_1 одразу погодився, на стан свого здоров`я не скаржився, про погане самопочуття не повідомляв, щодо встановленого результату 1,25 проміле не заперечував, а тому, підстави для пропозиції пройти такий огляд у медичному закладі, були відсутні.

При цьому, на спростовування доводів апелянта, апеляційний суд зауважує, що вказаний відеозапис не підтверджує обставин, за яких можливо було б дійти висновку, що працівниками поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, за наявності підозри перебування у такому стані, не було дотримано вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 №1395 та Порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року №1452/735, що б вказувало на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП був складений відносно останнього незаконно.

Також, апеляційний суд наголошує, що за відсутності доказів того, що газоаналізатор Alcotest Drager 6810 станом на час проведення ОСОБА_1 огляду використовувався без дотримання умов експлуатації, технічного обслуговування, калібрування та повірки, як встановлено Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», посилання апелянта на сумнівність належного стану вказаного приладу, також, є безпідставними.

При цьому, з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодних вимог про надання сертифікату на прилад чи свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки не заявляв і сумніву в об`єктивності результату, який було встановлено за його допомогою, не висловлював взагалі.

Що стосується доводів захисника про те, що на момент складання протоколу ОСОБА_1 перебував у стані після ДТП, який може бути кваліфікований як крайня необхідність, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, за виявлених у нього ознак сп`яніння та погодившись на пропозицію поліцейських пройти огляд на визначення такого стану, дотримався п. 2.5 ПДР України, і вважати, що діяв він при цьому у стані крайньої необхідності, підстави відсутні, у даному випадку, відсутні, а встановлений за результатом проведення такого огляду показник 1, 25 проміле свідчить про порушення останнім п.2.9 «а» ПДР України, оскільки допустимою нормою є 0,2 проміле, що вказує на наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що було вірно встановлено суддею суду першої інстанції на знайшло своє відображення в оскаржуваній постанові.

З огляду на вищезазначене, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд дійшов висновку, що вказана справа була розглянута повно, всебічно та об`єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 за вказаною статтею жодним чином не спростовано.

Що стосується доводів апелянта про те, що розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1 , суд порушив його право на захист, то вони, також, є безпідставними, враховуючи, що згідно даних складених протоколів, останній був повідомлений про те, що складений відносю нього адміністративний матеріал буде розглядати у Ковпаківському районному суді м. Суми о 08 год. 30 хв. 15 травня 2025 року.

При цьому, доданими до апеляційної скарги медичними документами дійсно підтверджується, що ОСОБА_1 02 травня 2025 року був госпіталізований до КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, звідки був виписаний 16 травня 2025 року, однак, такі докази суду першої інстанції надано не було, і матеріалами даної справи не підтверджено, що ОСОБА_1 звертався з клопотанням про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні, у задоволенні якого йому було відмовлено.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суддею суду першої інстанції було постановлено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, підстав для його скасування в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закриття провадження у справі в цій частині, про що просив апелянт, не встановлено, а тому, вказану постанову слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294,295 КУпАП України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Слуцької Т.В. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.