Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №314/2609/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/2609/25 Головуючий в 1 інст.Мануйлова Н.Ю.

Провадження №33/807/449/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Рвачова О.О., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Рвачова О.О. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,

Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 338433 від 22 травня 2025 року, водій ОСОБА_1 22 травня 2025 року о 14:27 годині по трасі М-18 263 км керував автомобілем Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Рвачов О.О. просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, або вирішити питання щодо можливості призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з пояснень ОСОБА_1 та наявного відеозапису убачається, що останній не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, що підтверджується роздруківкою з алкотестера Драгер та актом огляду. Таким чином, інспектор поліції вніс недостовірні відомості, а тому протокол ЕПР1 №338433 від 22 травня 2025 року є неналежним та недопустимим доказом.

Крім того, із чеку приладу Драгер убачається, що останнє калібрування приладу було здійснено 21 листопада 2024 року, тобто на день проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , а саме на 22 травня 2025 року пройшов 6-місячний строк з моменту останньої повірки робочого часу вимірювальної техніки (калібрування приладу).

Огляд ОСОБА_1 має бути проведений в порядку, встановленому ст..266-1 КУпАП, оскільки останній є військовослужбовцем.

Рапорт не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, що узгоджується з висновком КАС ВС, викладеним у постанові від 20 травня 2020 року по справі №524/5741/16-а.

Направлення, яке наявне в матеріалах справи, не складалось працівниками поліції у присутності ОСОБА_1 , оскільки його складання не зафіксоване на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських, також на відео відсутній факт ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом.

Крім того, апелянт просить застосувати аналогію закону та накласти на ОСОБА_1 більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України - у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки право керування транспортними засобами необхідне ОСОБА_1 не для приватних цілей, а саме для виконання бойових завдань ЗСУ, оскільки є гостра необхідність в постійному підвозі військових вантажів та особового складу до лінії зіткнення.

Заслухавши захисника - адвоката Рвачова О.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вважав за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 , повідомив, що це питання та правова позиція між ними узгоджена, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №338433 від 22 травня 2025 року, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 22 травня 2025 року о 14:27 годині по трасі М-18 263 км керував автомобілем Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України;

- у роздруківці газоаналізатора Drager Alcotest 6820 від 22 травня 2025 року, тест №2612;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими у нього ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. Огляд проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 ARHS-0267, проба позитивна, результат 2,41 ‰. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, що підтверджується його підписом;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 травня 2025 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними:

- в рапорті інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Пахомова О., згідно з яким, останній доповідає, що під час несення служби 22 травня 2025 року з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху, о 14:27 годині за адресою: Запорізька область, траса М18, Харків-Сімферополь, 263км, під час проведення фільтраційних заходів, згідно з п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинено транспортний засіб «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є діючим військовослужбовцем певної військової частини …, перебуває в цивільному одязі, без зброї. Під час спілкування у вищевказаного водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. Водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатор Alcotest 6820 ARHS-0265, тест №2612 результат позитивний, 2,41 ‰, з результатом не згоден, пройти огляд у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога відмовився. Щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№338433за порушення п.2.5 ПДР України, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 , видано тимчасовий дозвіл ТЗ150969. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушення ПДР України, про повторність попереджений. Подія зафіксована на відеореєстратор, персональний мобільний, моделі Motorola Solutions VB400, НОМЕР_3 .

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою суду, у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Натомість у судове засідання в режимі відеоконференції з`явився його захисник – адвокат Рвачов О. О., який заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення з таких підстав.

ОСОБА_1 погодився на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, тому у протоколі неправильно зазначено об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інспектор поліції вніс до протоколу про адміністративне правопорушення недостовірні відомості, тому протокол про адміністративне правопорушення не є належним та допустимим доказом.

Крім того, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу на посаді «водія-електрика», тому його огляд на стан сп`яніння мав проводитися в порядку ст. 266-1 КУпАП, якою регламентовано огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Проте, не зважаючи на дані обставини, працівники поліції провели огляд водія на загальних підставах, порушивши вимоги ст. 266-1 КУпАП, тому проведений огляд вважається недійсним.

Також, захисник зазначив, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведено за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, який востаннє проходив перевірку калібровки 22.11.2024, огляд проведено 22 травня 2025 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку з моменту останньої повірки. Результат такого огляду не може вважатися допустимим доказом.

Крім того, захисник просив суд у випадку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності накласти адміністративне стягнення у виді штрафу із застосуванням положень ст. 69 КК України та не позбавляти права керування транспортними засобами.

Таким чином, захисник вважав, що провадження підлягає закриттю у зв`язку з недоведенням винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Окрім зазначеного, захисник у письмовому клопотанні про закриття кримінального провадження, яке надійшло до суду 26 серпня 2025 року, зауважив, що рапорт, долучений до матеріалів справи, не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він належить до внутрішніх документів МВС України. Направлення, яке наявне в матеріалах справи, не складалось працівниками поліції у присутності ОСОБА_1 , оскільки його складання не зафіксоване на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських, також на відео відсутній факт ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом.

При апеляційному розгляді захисник-адвокат Рвачов В.С. просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, аналогічних доводам апеляційної скарги.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисника-адвоката Рвачова В.С., правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, що підтверджується роздруківкою з алкотестера Драгер та актом огляду, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

З наявного в справі відеозапису убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а саме виявлені такі ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. У зв`язку із цим, працівники поліції запропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, на що ОСОБА_1 погодився. Так, огляд проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 ARHS-0267, проба позитивна, результат 2,41 ‰. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, що підтверджується його підписом. У зв`язку із цим, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.

Разом з цим, ОСОБА_1 неодноразово було повідомлено працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.6 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Зазначена норма кореспондується з п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1103 від 17 Грудня 2008 року.

В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та, не погодившись з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, категорично відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі.

За таких обставин, працівником поліції обґрунтовано складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП - за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, оскільки відмова особи, яка керує транспортним засобом, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого вищевказаною статтею.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не ознайомлено з направленням на огляд, є безпідставними, оскільки, як вже зазначено, останній від проходження огляду в медичному закладі відмовився.

Доводи апелянта про те, що вказаний у протоколі технічний прилад газоаналізатор не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та є несертифікованим приладом, також не є слушними з таких підстав.

Відповідно до чеку про результат тестування на алкоголь (останнє калібрування було проведено 21 листопада 2024 року.

Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747, встановлено міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається", становить 1 рік).

Викладене підтверджує відповідність технічного приладу, за допомогою якого проведено огляд ОСОБА_1 , встановленим вимогам стандартизації, метрології та сертифікації, і відповідно можливість його використання для проведення огляду з метою виявлення перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Окрім цього, як убачається із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, перед проходженням огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не заявляв вимоги про надання йому сертифікату відповідності технічного пристрою Alcotest Drager 6820 ARHS-0267, як це передбачено відповідною Інструкцією, а працівник поліції перед проведенням відповідного огляду щодо ОСОБА_1 , надав для ознайомлення останньому зазначені сертифікат та свідоцтво з власної ініціативи.

Більш того, як вже зазначено вище, ОСОБА_1 не погодився з результатами проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду за допомогою технічного приладу, але відмовився від проходження огляду в медичному закладі, за що він і притягається до адміністративної відповідальності.

Стосовно доводів захисника-адвоката Рвачова О.О., викладених в апеляційній скарзі, щодо недотримання працівниками поліції вимог ч.2ст.266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем та його огляд на стан сп`яніння повинен був проводитись у порядку, визначеномуст.266-1 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 266-1 КУпАП, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

З наявних матеріалів справи встановлено, що подія правопорушення відбулась поза межами військової частини, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що не належав військовій частині.

Також, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції про те, що на час його зупинки він виконував обов`язки військової служби, називав інші причини керування транспортним засобом.

За вказаних обставин, в цій ситуації положення статті 266-1 КУпАП не підлягають застосовуванню.

Окрім того, відповідно до ст.15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За таких обставин, доводи захисника-адвоката Рвачова О.О. щодо порушення працівниками поліції вимог ч.2 ст.266-1 КУпАП, є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Що стосується доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, про те, що рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення підтверджується перш за все вищевказаними відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, актом огляду, направленням водія на огляд та відеозаписом події.

В свою чергу, відомості з вищевказаних рапортів поліцейських повністю узгоджуються з іншими доказами.

Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.

З приводу посилання сторони захисту про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не охоплює всіх подій, що суперечить вимогам Інструкції, в тому числі складання направлення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбаченийст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

З доводами захисника-адвоката Рвачова О.О. щодо безпідставності позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами суд апеляційної інстанції погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами

За змістом ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що при накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав на ОСОБА_1 стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, яке за будь-яких умов не може вважатися малозначним.

Наведені доводи захисника про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами не узгоджуються з вимогами Закону.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника - адвоката Рвачова О.О. залишити без задоволення.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 314/2609/25