Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №734/335/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 3/734/446/26 Справа № 734/335/26

ПОСТАНОВА

іменем України

17 березня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., при секретарі Ієвлевій О.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 570923 від 20.01.2026 вбачається, що 20.01.2026 року о 13 год. 40 хв. в с. Кіпті, траса М01, 97 км., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у лікаря-нарколога Козелецька ЛІЛ відмовився. Про відповідальність у разі відмови був попереджений, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у інкримінованому адміністративному правопорушенні не визнав та показав, що 20.01.2026 їхав з м.Києва в м.Чернігів. У с.Кіпті був зупинений працівниками поліції, які під час спілкування звинуватили його у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння та назвали ознаки. Після цього йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. З цього приводу хотів порадитися з адвокатом, але той не брав слухавку. Після цього, оскільки не розумів, як діяти почав шукати інформацію через телефон в мережі інтернет і погодився пройти огляд, однак поліцейські сказали, що вже запізно і вже складається протокол. Після цього його відсторонили від керування. На місце приїхав брат, і вони разом негайно відправилися до Чернігівської психіатричної лікарні, де його оглянув лікар та він здав аналізи на наркотики. Оглядом було встановлено, що він тверезий. Наркотичні засоби взагалі не вживає.

25.02.2026 року на електронну адресу суду представник ОСОБА_1 адвокат Доманський В.П. подав клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, у якому зазначив, що працівниками поліції під час фіксації подій та складання відповідних документів не було дотримано норм чинного законодавства, працівниками поліції не встановлений та не доведений склад адміністративного правопорушення, тощо. Поліцейські не встановили та не переконались, що останній дійсно керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння. Разом з тим, працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад правопорушення і відповідальність така ж, як при керуванні в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння. За змістом відеозапису також простежується, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 20.01.2026 (в межах двох годин після зупинки поліцейськими) самостійно звернувся до медичного закладу щодо перевірки себе на предмет існування – стану сп`яніння. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 тверезий, ознак сп`яніння не виявлено.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши клопотання захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті"звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247,280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.

Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.

Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).

ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).

Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.

Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені до нього докази, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до матеріалів справи відносно ОСОБА_1 було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності як особу, яка керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння встановлений положеннями ст.266 КУпАП, а також затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та регламентується положеннями «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Зокрема, пунктами 2,6,12 Розділу І «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) та п.п.1-6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі Порядок) передбачено, що огляду на стан наркотичного сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції.

Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Із переглянутого відео, яке додане до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, як поліцейська зупиняє автомобіль марки Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 та перевіряють документи у водія. Встановлює, що водієм є ОСОБА_1 . Поліцейська запитує у останнього, чи вживає той наркотичні засоби чи медичні препарати та каже, що у нього є ознаки, а саме виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкірного покриву обличчя. Пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичного закладу. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на місці і каже, що немає часу і поспішає. Також погоджується проїхати до лікарні у селищі Козелець, але на власному автомобілі. Поліцейська відповідає, що проїхати до лікарні можна лише на службовому автомобілі. ОСОБА_1 каже, що зателефонує адвокату. Потім повідомляє поліцейських, що адвокат не бере слухавку. Знову ОСОБА_1 пропонують проїхати до лікарні. Останній відповідає, що погоджується, але поїде на власному автомобілі та заперечує про наявність у нього будь-яких ознак наркотичного сп`яніння. Дані дії ОСОБА_1 поліцейська розцінює, як відмову від огляду, та оголошує про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Після цього поліцейська видаляється для складання протоколу. Після складання протокол оголошується ОСОБА_1 . Весь час ОСОБА_1 каже, що не відмовляється від огляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 після складання протоколу (20.01.2026 о 13 год. 58 хв.) своєчасно, (20.01.2026 о 15 год. 50 хв.) самостійно звернувся до медичного закладу - КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», де був оглянутий лікарем-наркологом. Згідно виписки з медичної картки № 41 ОСОБА_1 тверезий, ознак сп`яніння не виявлено. При токологічному дослідженні сечі та крові наркотичних речовин та алкоголю в організмі не виявлено.

Згідно п.6 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, і як наслідок порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1ст.130 КУпАП.

Інші докази, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення на підтвердження вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не є достатніми для визнання останнього винним у інкримінованому правопорушенні.

Суд зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

У той же час,статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).

Виходячи з обставин справи, наданих суду доказів, суд приходить до висновку про неможливість прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня складення постанови.

Суддя