Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №683/685/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/685/26

3/683/237/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Старокостянтинів

Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Сагайдак І.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли із відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №422714 від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона 27 лютого 2026 року близько 18 години 45 хвилин по АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого сина ОСОБА_2 , тобто умисні дії, які виразились у образливому обзиванні нецензурними словами, чим було завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілого, тобто ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала, заперечила факт вчинення відносно ОСОБА_2 домашнього насильства, вказуючи, що між ними дійсно виник конфлікт через те, що ОСОБА_2 прийшов до неї додому та вчинив сварку із її молодшим сином ОСОБА_3 , який нібито обзивав співмешканку ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 вів себе агресивно, вибив вхідні двері та скло на них.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №422714 від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона 27 лютого 2026 року близько 18 години 45 хвилин по АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого сина ОСОБА_2 , тобто умисні дії, які виразились у образливому обзиванні нецензурними словами, чим було завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п.14 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених частиною 1 статті 173-2 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той же час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Із показань ОСОБА_1 , даних нею у судовому засіданні, вбачається, що 27 лютого 2026 року між нею та її сином ОСОБА_2 мав місце конфлікт, оскільки ОСОБА_2 прийшов до неї додому та вчинив сварку через те, що її молодший син ОСОБА_3 обзивав співмешканку ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 поводив себе агресивно, вибив вхідні двері у будинку та пошкодив скло.

Із письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 27 лютого 2026 року він прийшов до матері, щоб поспілкуватись з приводу того, що вона та її брат обзивали його співмешканку нецензурною лайкою, внаслідок чого між ним та матір`ю виник словесний конфлікт, в ході якого мати висловлювалась у його сторону нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою.

Факт конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується також поясненнями свідка ОСОБА_4 від 27 лютого 2026 року.

Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обзивали один одного нецензурною лайкою в ході конфлікту, що виник між ними з приводу співмешканки ОСОБА_2 .

У матеріалах даної справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства щодо сина в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Аналіз матеріалів справи засвідчує лише факт конфлікту, який виник на побутовому рівні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якого при кваліфікації дій за ч.1 ст.173-2 КУпАП недостатньо, адже конфлікт між особами без наслідків - настання фізичної чи психологічної шкоди в розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яка була завдана потерпілому, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а такого матеріали справи не містять.

Тому, з врахуванням відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, в контексті застосування ч.1 та 3 ст.5, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю, що відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.283-284 КУпАП,

постановив:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя: