Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №594/183/26 — Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/183/26

Провадження №1-кп/594/135/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого ОСОБА_1

за участі: секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві кримінальне провадження №12026216120000005, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 січня 2026 року про обвинувачення :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , не одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, раніше судимого 05 січня 2018 року вироком Хмельницького міськрайонного суду за ч.3 ст.152 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі терміном 7 років 6 місяців, звільненого 18.10.2023 по відбуттю строку покарання, судимість не погашена,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України -

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

09.01.2026 близько 00:20 год. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які перебували в кімнаті житлового будинку за місцем спільного проживання в АДРЕСА_2 , та які відповідно до п.5 ч.2 ст.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є особи, які спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі, виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_3 діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в порушення вимог ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», наніс два удари кулаком правої руки в область носа та лівого ока ОСОБА_5 , внаслідок чого потерпіла ОСОБА_5 відчула різку фізичну біль, при цьому не отримала тілесних ушкоджень.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст. 126 КК України, умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю і дав суду показання, що 08.01.2026 він повернувся додому біля опівночі в стані алкогольного сп`яніння і через це між ним та співмешканкою ОСОБА_5 виникла суперечка, в ході якої він близько 00:20 год. 09.01.2026 наніс потерпілій кулаком правої руки два удари в область обличчя. У вчиненому щиро кається.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 09.01.2026 близько 00:20 год. між нею та ОСОБА_3 , за місцем спільного проживання в АДРЕСА_2 під час суперечки з приводу того, що обвинувачений повернувся додому в стані сильного алкогольного сп`яніння, обвинувачений вдарив її кулаком правої руки в область носа і лівого ока. Вона відчула різку фізичну біль, але не отримала тілесних ушкоджень. На даний час вони примирилися і вона не бажає, щоб чоловіка притягували до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення тайого дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 126 КК України - умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 52 від 27.01.2026, в момент скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_3 виявляв ознаки розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягають рівня хронічного психозу чи вираженого недоумства. В момент скоєння злочину ОСОБА_3 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 на даний час виявляє ознаки розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягають рівня хронічного психозу чи вираженого недоумства. ОСОБА_3 тимчасовими розладами психічної діяльності не страждає, а виявляє ознаки розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягають рівня хронічного психозу чи вираженого недоумства, тому він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину, за місцем реєстрації характеризується позитивно.

Пом`якшуючою покарання обвинуваченому обставиною є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Суд також враховує, що обвинувачений примирився з потерпілою і вона просила закрити провадження за примиренням, однак суд відмовив в задоволенні клопотання тільки з врахуванням непогашеної судимості обвинуваченого.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, суд вважає, що покарання ОСОБА_3 слід обрати у виді штрафу, що буде необхідним і достатнім для його виправлення.

Керуючись ст.ст.368-371,374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий ОСОБА_1