Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №484/1215/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №484/1215/26

Провадження №2-о/484/75/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання – Пелех Я.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , який також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про видачу обмежувального припису

за участю учасників справи:

заявника – ОСОБА_1

представника заявника – Кізік А.М.

заінтересованих осіб – ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника заінтересованих осіб – ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

До суду 11.03.2026 надійшла заява ОСОБА_1 , який також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про видачу обмежувального припису з такими вимогами:

1) видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 , яка зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на неї такі обов`язки, строком на 6 місяців:

- заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувати в місці спільного проживання та перебування з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань 100 м до місця проживання, перебування, навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний припис стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП (ІПН): НОМЕР_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього такі обов`язки, строком на 6 місяців:

- заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувати в місці спільного проживання та перебування з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наближатися на відстань 100 м до місця проживання, перебування, навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3) видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 , яка зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на неї такі обов`язки, строком на 6 місяців:

- заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувати в місці спільного проживання та перебування з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань 100 м. до місця проживання, перебування, навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

4) видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний припис стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП (ІПН): НОМЕР_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього такі обов`язки, строком на 6 місяців:

- заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувати в місці спільного проживання та перебування з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наближатися на відстань 100 м до місця проживання, перебування, навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4) видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 , яка зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на неї такі обов`язки, строком на 6 місяців:

- заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувати в місці спільного проживання та перебування з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань 100 м до місця проживання, перебування, навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

5) видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , обмежувальний припис стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП (ІПН): НОМЕР_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього такі обов`язки, строком на 6 місяців:

- заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувати в місці спільного проживання та перебування з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наближатися на відстань 100 м. до місця проживання, перебування, навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Мотивуючи вимоги заявник вказав, що він та двоє його дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є постраждалими особами від домашнього насильства, отже він змушений звернутись до суду з вказаною заявою. Зокрема, відносно нього (у формі психологічного та економічного насильства) та його малолітніх дітей (у формі фізичного та психологічного насильства) систематично (впродовж декількох років) здійснюється домашнє насильство матір`ю дітей ОСОБА_4 та вітчимом ОСОБА_5 , з якими вони наразі спільно проживають.

В судовому засіданні заявник та його представник повністю підтримали заяву та просили її задовольнити.

Заінтересовані особи та їх представник просили відмовити у задоволенні заяви через її необґрунтованість.

Вислухувавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають спільних дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На теперішній час діти проживають із матір`ю ОСОБА_4 і вітчимом ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні заявник та його представник стверджували, що відносно заявника та його дітей систематично здійснюється домашнє насильство заінтересованими особами.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

У пункті 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини десятої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв`язку із вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Отже, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21 (провадження № 61-1199св22) вказано, що стаття 4 Закону визначає основні засади запобігання та протидії домашньому насильству, стаття 22 Закону - права постраждалої дитини. З огляду на конструкцію та логічну побудову вказаних статей, закон захищає дітей у тому випадку, коли вони є постраждалими. Відповідно до статті 1 Закону, дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства. Отже, обставини, які визначають статус дитини як постраждалої особи, в тому числі і те, що особа стала свідком (очевидцем) таких подій, мають бути доведені належними та допустимими доказами. Крім того, касаційний суд звертає увагу на те, що докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20) зазначено, що оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. […] При оцінці ризиків відповідно до Закону № 2229-VIII апеляційному суду слід врахувати поведінку ОСОБА_2 , як до так і після звернення ОСОБА_1 до суду у розглядуваній справі; з огляду на тривалий час, який минув після подання заяви ОСОБА_1 , з`ясувати чи не відбулось примирення між сторонами; чи є наразі необхідним тимчасове обмеження прав та/або покладення на ОСОБА_2 обов`язків передбачених статтею 26 Закону № 2229-VIIIта чи не застосовувались до нього подібні обмежувальні заходи у кримінальному провадженні № 12020180180000749 відповідно до положень частини шостої статті 194 КПК України або статті 911 КК України».

Обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками (див. постанову Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22)).

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина перша статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На обґрунтування позицій заявником надані копії рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/9131/24 від 20.03.2025, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №400/8592/24 від 24.02.2026, листа начальника Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 02.07.2025 відповідно до якого 28.06.2025 ОСОБА_4 було поставлено на профілактичний облік за категорією «кривдник».

Також заявник послався на Висновок судово-психологічної експертизи у Миколаївському НДЕКЦ МВС України від 24.02.2025; Висновок експерта № 023 від 20.04.2025; Консультативний висновком № 3 від 15.03.2024, виконаним судовим експертом-психологом ОСОБА_7 ; Висновок судово-психологічної комплексної колегіальної експертизи проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз № 21-72-37.

Крім того, заявник вказав, що Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та Первомайським РВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінальних проваджень за № 42024150000000027 від 10.06.2024 за ст. 126-1 КК України, за № 12021152110000654 від 04.09.2021 за ст.126-1 КК України, за №12021152110000893 від 21.11.2021 за ч.1ст.382 КК України, за №12021152110000292. У вказаних кримінальних провадженнях заявник та діти визнані потерпілими.

Також, вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та вироком Миколаївського апеляційного суду у справі справа № 484/5247/21 ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України з приводу невиконання рішення суду, яким встановлений обов`язок ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми, а також визначений його спосіб участі у спілкуванні з синами ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ). Постановою Верховного суду від 18.11.2025 зазначені вироки були скасовані, але справа була направлена до розгляду до суду апеляційної інстанції.

Вказане, на думку заявника свідчить про те, що поведінка ОСОБА_4 є такою, що не відповідає інтересам дітей, шкодить нормальному їх розвитку та призводить до виховання дітей у постійному страху, невпевненості, слабкості, недостатності теплих відносин в родині, низького рівня емоційних зав`язків між членами родини, травматичних переживаннях; тривожності, позбавлення батьківського виховання.

Крім того, вітчим дітей ОСОБА_5 є асоціальною особою схильною до вчинення насильницьких злочинів, скільки відносно нього у Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області розглядається кримінальна справа № 484/919/23 за частиною 2 статті 342, частиною 1 статті 125, частиною 1 статті 126 КК України.

Під час розгляду заяви судом встановлено, що раніше, 09.06.2025, ОСОБА_1 , який також діяв в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вже звертався до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просив встановити аналогічні заходи (справа №484/3176/25).

У задоволенні такої заяви ОСОБА_1 було відмовлено через недоведеність. Під час розгляду справи №484/3176/25 судом були досліджені докази, надані заявником: Висновок судово-психологічної експертизи у Миколаївському НДЕКЦ МВС України від 24.02.2025; Висновок експерта № 023 від 20.04.2025; Консультативний висновком № 3 від 15.03.2024, виконаним судовим експертом-психологом ОСОБА_7 ; Висновок судово-психологічної комплексної колегіальної експертизи проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз № 21-72-3; факти внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та здійснення Первомайським РВП ГУНП в Миколаївській області досудових розслідувань в межах кримінальних проваджень за № 42024150000000027 від 10.06.2024 за ст. 126-1 КК України, за № 12021152110000654 від 04.09.2021 за ст.126-1 КК України, за №12021152110000893 від 21.11.2021 за ч.1ст.382 КК України, за №12021152110000292, у яких заявник та діти визнані потерпілими; проведення розгляду справи № 484/5247/21 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України з приводу невиконання рішення суду, яким встановлений обов`язок ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми, а також визначений його спосіб участі у спілкуванні з синами ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ), проведення розгляду Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області кримінальної справи № 484/919/23 за частиною 2 статті 342, частиною 1 статті 125, частиною 1 статті 126 КК України відносно ОСОБА_5 .

Проаналізувавши наведені вище докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність факту вчинення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 протиправних дій як відносно заявника ОСОБА_1 , так і відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки досліджені судом докази не вказують на вчинення домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника та дітей, отже рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.06.2025 у задоволенні такої заяви ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2025 року, залишене без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2025 касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2025 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року залишені без змін.

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Під час дослідження зазначених доказів у справі №484/3176/25 судами встановлено, що обставини, які б вказували на вчинення домашнього насильства відсутні, отже ці обставини не доводяться під час розгляду цієї заяви від 11.03.2026.

Крім того, у заяві про видачу обмежувального припису від 11.03.2026 заявник посилається також на обставини, встановлені рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/9131/24 від 20.03.2025, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №400/8592/24 від 24.02.2026 та на лист начальника Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 02.07.2025 відповідно до якого 28.06.2025 ОСОБА_4 було поставлено на профілактичний облік за категорією «кривдник».

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/9131/24 позов ОСОБА_1 до Управління Служби у справах дітей Первомайської міської ради задоволений, визнана протиправна бездіяльність Управління «Служби у справах дітей» Первомайської міської ради щодо невжиття заходів реагування при перевірці обставин, щодо перебування малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у складних життєвих обставинах; зобов`язане Управління «Служби у справах дітей» Первомайської міської ради провести перевірку обставин, які свідчать про перебування малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у тому числі у зв`язку із жорстоким поводженням, у складних життєвих обставинах та прийняття рішення, в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 585 затверджено Порядок «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження» з урахуванням висновків суду у цій справі.

Зокрема, під час розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідачем не вчинено жодних дій, щодо виявлення та обліку дітей, які перебувають у складених життєвих обставинах, матеріали відносно дітей не збирались, та не встановлювались обставини, не прийнято відповідних рішень про постановку на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №400/8592/24 за позовом ОСОБА_1 до Первомайського центру соціальних служб, третя особа - Управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради, визнані протиправними дії Первомайського центру соціальних служб щодо проведення оцінки потреб малолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у період з 21.06.2024 по 25.06.2024 (повідомлення інформації №323 від 21.06.2024); визнані протиправними та скасовані акти оцінки потреб щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складені Первомайським центром соціальних служб, у період з 21.06.2024 по 25.06.2024 (повідомлення №323 від 21.06.2024); визнані протиправним та скасований висновок оцінки потреб сім`ї Первомайського центру соціальних служб (соціальна картка №855) від 25.06.2024 року за оцінюванням, що проводилось у період з 21.06.2024 по 25.06.2024. Підставою задоволенні позову стали порушення з боку відповідача вимог ст.22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження №585, з урахуванням положень Конвенції про права дитини, під час проведення перевірки стану та потреб дітей, враховуючи обізнаність суб`єкта владних повноважень про наявність кримінального провадження щодо можливого вчинення стосовно дітей домашнього насильства у родині, де вони проживають.

З огляду на лист начальника Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 02.07.2025 на підставі заяви ОСОБА_1 від 25.06.2025 ОСОБА_4 28.06.2025 було поставлено на профілактичний облік за категорією «кривдник».

Відповідно до частини 2 розділу I Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 лютого 2019 року № 124 підставою для поставлення кривдника на профілактичний облік є, зокрема, унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кривдником кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством. Отже, підставою взяття на облік особи як кривдника є наявності інформації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про вчинення кривдником кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, при цьому аналіз дій такої особи не здійснюється.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що, обставини, встановлені судами під час розгляду справ №400/9131/24 та №400/8592/24, та факт перебування ОСОБА_4 на профілактичному обліку за категорією «кривдник», не вказують на вчинення заінтересованими особами домашнього насильства як відносно заявника ОСОБА_1 , так і відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та не є безумовними підставами для застосування судом відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Отже, у задоволенні заяви слід відмовити через те, що заявник не довів обставини вчинення домашнього насильства відносно дітей та відносно нього.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , який також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя Н.А.Медведєва

Повне судове рішення складене 17.03.2026.