Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №467/1790/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1790/25

Провадження № 2/467/111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

09.12.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 вказуючи, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 26.06.2004 року та шлюб був розірваний 05.08.2019 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей, неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.05.2012 року у справі №1401/601/12 з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) до повноліття дітей. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 досяг повноліття та стягнення аліментів на його утримання припинено, але залишилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на вересень 2025 року складає 33416,80 грн. На утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з відповідача стягуються аліменти у розмірі 16,66%, що дорівнює 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача. Аліменти відповідач платить нерегулярно, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі станом на вересень 2025 року 33416,80 грн.

На даний час матеріальний стан позивача змінився, оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукти і одяг, підвищився прожитковий мінімум на дитину відповідного віку. Матеріальний стан відповідача також змінився, він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , стабільно отримує грошове забезпечення, з нього не стягуються аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 .

Посилаючись на положення ст. 182, 192 СК України, позивачка просила змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.05.2012 року на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 частини (16,66%) щомісячно на частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, позивач зазначала, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів в загальному розмірі 66833,60 грн за період з квітня 2021 року та законодавством передбачено право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення, або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. За такого позивач зазначила, що вважає, що заборгованість виникла виключно з вини відповідача та пеня за несвоєчасну сплату аліментів дорівнює розміру заборгованості, тобто 66833,60 грн. Водночас, у резолютивній частині позовної заяви вимоги про

стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів позивачка не заявляла.

Ухвалою судді від 11.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, у справі призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.01.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на позов. Визнаючи обставини свого батьківства щодо обох дітей, неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач зазначив, що від сплати аліментів не ухиляється. З останнього місця роботи він був звільнений та постійного доходу не має, має нерегулярні сезонні заробітки. Аліменти він сплачує, що підтверджується квитанціями. Крім того в нього є інша родина, дружина та двоє неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина перебуває у відпустці по догляду за дітьми, тому і діти і дружина перебувають на його утриманні. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на даний час він виведений поза штат. Згідно наказу його дохід становить 3260,00 грн, однак цієї суми він жодного разу не отримував. Розмір заборгованості, визначений державним виконавцем, не ґрунтується на документах, які б підтверджували його доходи, та у довідці не враховані всі суми сплачених ним аліментів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та витребувати з першого відділу ДВС у Первомайському районі виконавче провадження про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 14.01.2026 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належно. У позовній заяві просила про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належно. Від його представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 від 19.08.2009 року.

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1542 від 01.10.2025 року, наданих Арбузинською селищною радою, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають разом з нею.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.05.2012 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.04.2012 року і до їх повноліття.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частині 2 статті 182 СК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

Верховний Суд неодноразово зазначав, що: враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів;

якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 759/22898/20 (провадження № 61-7913 св 22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року в справі № 372/3260/20 (провадження № 61-8523св22)).

У постанові від 15 жовтня 2025 року у справі № 686/28590/23 (провадження № 61-4480св25) Верховний Суд зауважив, що: парламент встановив у статті 192 СК України ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків;

застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення, які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів,

відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

В силу положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Вказана норма напряму визначає порядок дій сторін у справі та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень за умови досягнення найстаршою дитиною повноліття. Зокрема, якщо старшій дитині виповнилося 18 років, виплата аліментів на неї припиняється, а аліменти на утримання іншої дитини (дітей) повинні стягуватися щомісячно без урахування рівної частини, яка припадала на дитину, що досягла повноліття.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом 21.03.2023 по справі 591/3056/18.

Тобто, хоч стягувач аліментів, хоч платник аліментів може після досягнення одним з дітей повноліття звернутися з позовом до суду про визначення розміру аліментів на інших дітей, таким чином збільшивши або зменшивши розмір стягнених до цього аліментів. У випадку, якщо з таким позовом ніхто не звернувся, то аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі позивачка посилалася на те, що після досягнення повноліття старшим сином сторін, у відповідача припинився обов`язок сплачувати аліменти на його утримання, крім того, відповідач проходить військову службу та стабільно отримує грошове забезпечення, та зазначені обставини покращили його матеріальне становище.

Погіршення свого матеріального стану позивачка пов`язує із зростанням цін на продукти і одяг, підвищенням прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Оцінюючи зазначені обставини суд зазначає наступне.

З повідомлення Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області від 21.10.2025 року №135989/6 убачається, що виконавчий лист №1401/601/12, виданий 25.05.2012 року Арбузинським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на виконанні у зазначеному відділі. За доданим розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за період з квітня 2021 року, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом станом на 21.10.2025 року становить 33695,36 грн. До грудня 2022 року аліменти нараховувались у розмірі 33,3%, тобто 1/3 частини доходів боржника. З січня 2023 року аліменти нараховуються в розмірі 16,66%, тобто 1/6 частини його доходів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 183 СК України.

Таким чином суд погоджується з тим, що з досягненням повноліття сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідача припинився обов`язок сплачувати аліменти на його утримання, що призвело до зменшення фінансового тягаря на відповідача в цій частині.

Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_6 у відповідача народилися ще двоє дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження серія НОМЕР_3 від 18.06.2025 року та Серія НОМЕР_4 від 18.06.2025 року відповідно.

З наданих позивачкою витягів з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 18.03.2022 року №56 та від 07.09.2022 року №202 убачається, що ОСОБА_1 з 18.03.2022 року зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 та в подальшому з 09.09.2022 року ОСОБА_1 вибув у відрядження у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01.01.2026 року щодо фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 вбачається, що відповідач отримував соціальні виплати від УСЗН Первомайської РДА у період з січня 2021 року по грудень 2022 року, задекларував дохід за 4 квартал 2021 року як платник єдиного податку в розмірі 167776,00 грн, отримував виплати від ІНФОРМАЦІЯ_7 з квітня 2022 року по лютий 2023 року. За період з березня 2023 року по листопад 2025 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 з 03.06.2025 року став батьком двох дітей та має обов`язок з їх утримання, за інформацією ДПС України з березня 2023 року у ОСОБА_1 відсутні доходи, інших доказів щодо майнового стану відповідача сторонами не надано, сам по собі факт припинення сплати відповідачем аліментів на утримання старшого сина у зв`язку з досягненням повноліття не є достатньою підставою для висновку про істотне покращення його матеріального становища.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів убачається, що ОСОБА_1 аліменти на користь позивачки на утримання дітей сплачував регулярно, однак не завжди саме у тому розмірі, який був розрахований державним виконавцем. При цьому розрахунок, зроблений державним виконавцем, не враховує всіх платежів, зроблених відповідачем. Зокрема, за період з грудня 2022 року по серпень 2022 року згідно платіжних інструкцій, наданих відповідачем, він сплачував аліменти щомісяця у розмірі 4000,00 грн на рахунок Арбузинського ВДВС У Первомайському районі що разом становить 20000,00 грн, хоча в розрахунку значиться відсутність платежів у ці місяці. У липні відповідач двічі вносив грошові кошти на рахунок виконавчої служби в сумі 4000,00 грн, одна з цих проплат в розрахунку не зазначена, тощо. Розбіжності у розрахунку можуть бути обумовлені реорганізацією органів державної виконавчої служби у цей період та потребують уточнення. Однак за таких умов у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів на утримання дітей, або його поведінка щодо утримання дітей є недобросовісною.

Щодо погіршення майнового стану позивачки у зв`язку зі зростанням цін на продукти і одяг, підвищенням прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, то статтею 182 СК України визначено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину на рівні не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тобто законодавець вже передбачив, встановивши мінімальний гарантований розмір аліментів, механізм, покликаний компенсувати зростання зазначених показників, оскільки зі зростанням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку зростає й мінімальний гарантований розмір аліментів на її утримання.

Окремо слід зазначити, що згідно із діючим на час ухвалення судом рішення про стягнення аліментів законодавством, резолютивна частина рішення містить посилання на мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину на рівні не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено правовий висновок про те, що тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується

під час визначення суми аліментів або заборгованості. Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

За таких обставин позивачкою не доведено наявності підстав для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів позивачкою не заявлені, суд рішення з цього питання не приймає та мотивів не наводить.

Позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст. 180-183, 179, 191,192 СК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 17.03.2026 року.

Суддя І.О.Догарєва