Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №465/7714/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/7714/25

Провадження 2-а/465/92/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.03.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Чорного І.Я.,

з участю секретаря судового засідання Блистіва Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє через свого представника - адвоката Торопчина Олексія Дмитровича до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції, третя особа: - УПП у Львівській області ДПП про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

позивач через свого представника звернувся в суд із позовом, в якому просить постанову про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕГА №1854013 від 22.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП скасувати, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що будучи відстороненим від права керування автомобілем останнього було доставлено на освідування до КНП ЛОР ЛОПЛ, м. Львів, та після чого доставлено (повернуто) поліцією на місце складання адміністративних протоколів та направлення, зокрема: АДРЕСА_1 , де як зазначено у рапортах, протоколах мало місце «зупинка» автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , чого насправді не було, оскільки за часом і місцем подія була за іншою адресою. Саме за вказаних обставин, ОСОБА_1 не знайшовши своє авто за місцем «вчинення» адміністративного правопорушення, так і за місцем винесення поліцією адміністративних матеріалів ним було зроблено виклик на лінію «112», оскільки авто у нічний час залишалось без нагляду на неосвітленій ділянці дороги, в полі. Вказаний виклик було розцінено поліцією як хибний, попри те, що екіпажу поліції до складу якого входив і відповідач 1 було вжито ряд зусиль для пошуку автомобіля ОСОБА_1 від керування якого останнього було відсторонено декількома годинами раніше. Здійснюючи виклик ОСОБА_1 не мав на меті (умислу) свідомо надати оператору 112 неправдиву інформацію про подію, знаючи, що ця інформація є хибною, оскільки за наявних «на руках» у ОСОБА_1 та поліції та документів вбачалось, що автомобіль перебуває у м. Дубляни, вул. Шевченка, де його насправді не було і це викликало побоювання у ОСОБА_3 щодо заволодіння автівкою. Просить постанову скасувати.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача 29.10.2025, через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначила, що 22 серпня 2025 року близько 04 год. 54 хв. Позивач, знаходячись за адресою: Львівська обл., м. Дубляни, вул. Шевченка, 25 здійснив завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102», а саме повідомив про викрадення його транспортного засобу, чого насправді не було, оскільки заявник знав, де залишив свій автомобіль марки Міцубісі Кольт д/н НОМЕР_1 . Так, в позовній заяві представник Позивача зазначає: «Саме за вказаних обставин, ОСОБА_1 не знайшовши своє авто за місцем «вчинення» адмінправопорушення, так і за місцем винесення поліцією адміністративних матеріалів ним було зроблено виклик на лінію «112», оскільки авто у нічний час залишалось без нагляду на неосвітленій ділянці дороги, в полі». Вказує, що представник Позивача чітко визнає, що Позивач достеменно знав, де знаходиться його транспортний засіб: «…оскільки авто у нічний час залишалось без нагляду на неосвітленій ділянці дороги, в полі…». Тобто, Позивач, знаходячись за адресою: Львівська обл., м. Дубляни, вул. Шевченка, 25 та наперед знаючи, що його транспортний засіб знаходиться в полі, умисно реєструє виклик на спецлінію «102» з повідомлення про викрадення його транспортного засобу. Зауважує, що неправдивий виклик спеціальних служб у кожному випадку особа здійснює з різних мотивів, або уникнути від адміністративної відповідальності, або з хуліганських намірів, або з метою помсти, або у зв`язку з неприємними стосунками у сім`ї або з сусідами, у випадку конфлікту щодо будівництва або проїзду транспортних засобів та багато інше. Представник позивача в позовній заяві, посилаючись на адмінпротоколи та направлення, які не мають жодного відношення до справи по оскарженню постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1854013 від 22.08.2025, стверджує, що Позивач, знаючи точне місце знаходження його транспортного засобу, навмисно викликає наряд поліції з повідомленням про викрадення такого, опираючись на те, що в адміністративних матеріалах, місце знаходження його транспортного засобу вказане як: Львівська обл., м. Дубляни, вул. Шевченка, 25. Відповідач по справі вважає, що такі дії Позивача були правомірно розцінені працівниками поліції, як завідомо неправдивий виклик органів поліції, адже, викликаючи наряд поліції, Позивач повідомив неправдиву інформацію про заволодіння його транспортним засобом, наперед не переконавшись у дійсності цього факту, хоча таку можливість мав, оскільки знав точне місце знаходження транспортного засобу, який сам же і залишив в полі. Так, інспектор поліції Черкашина Л.С., прибувши на місці події, встановила факт здійснення Позивачем неправдивого виклику на спецлінію «102», а тому, як посадова особа контролюючого органу у сфері реагування на виклики та повідомлення громадян, зобов`язана була відреагувати на факт вчинення правопорушення. Враховуючи викидане, представник відповідача просить відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Від представника позивача 17.12.2025, через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, у кому останній просить зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДПП, ОСОБА_2 , третя особа: УПП у Львівській області ДПП до припинення перебування ОСОБА_1 , у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а саме, Державної прикордонної служби України.

Дослідивши наявні докази, судом встановлені наступні фактичні обставини.

22.08.2025 відносно позивача інспектором взводу 2 роти 3 батальйону 4 УПП в Львівській області старшим лейтенантом поліції Черкашиною Л.С. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1854013, згідно якої 22.08.2025 о 04:54, знаходячись за адресою: Львівська обл., н. Дубляни, вул. Шевченка біля будинку 25, ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції через лінію 102, а саме «заволодіння транспортним засобом» чого насправді не було, а саме громадянин знав де саме лишив свій автомобіль, що було зафіксовано на попередньому виклику на нагрудні відеоресстатори 474412, 471966. На підставі даного порушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними доказами у розумінні статті 73 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17 та від 14 лютого 2018 року по справі № 536/583/17.

Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, а вимоги до змісту постанов, визначені статтею 283 КУпАП, дотримано.

Таким чином, суд дослідивши та оцінивши представлені докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач та його представник не зазначили і не представили суду доказів неправомірності дій поліцейського при складанні постанови та накладенні на неї адміністративного стягнення.

При цьому, жодні доводи позивача не спростовують висновків суду, оскільки не підтверджуються будь-якими належними і допустимими доказами, зазначені в позовній заяві твердження не можуть слугувати беззаперечним доказом неправомірних дій відповідача, а тому суд їх розцінює як намагання позивача ухилитись від відповідальності за дане порушення. Крім цього судом враховано той факт, що позивач не вжив достатніх заходів для з`ясування обставин перед зверненням до поліції, хоча мав таку можливість (зокрема самостійний перевірити наявність чи відсутність транспорного засобу на місці).

За наведених обставин оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за ст. 183 КУпАП є обґрунтованою. Відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги про скасування оспорюваної постанови безпідставні та задоволенню не підлягають.

Що стосується клопотання про зупинення розгляду справи від 17.12.2025, подане представником позивача, у зв`язку з проходженням служби ОСОБА_1 у складі ЗСУ, суд зазначає що у задоволенні такого слід відмовити, оскільки провадження у вказані справі проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тому проходження служби ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду справи по суті за наявними в справі доказами.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 77, 122, 123, 243-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє через свого представника - адвоката Торопчина Олексія Дмитровича до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції, третя особа: - УПП у Львівській області ДПП про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького 19.

Суддя І.Я. Чорний