Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №458/113/26 — Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/113/26

1-кп/458/53/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

а також сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представник потерпілої особи Боринської селищної ради

Самбірського району Львівської області

ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026141340000004 від 27.01.2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Нижня Яблунька, Турківський район, Львівська область, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, неодружений, тиичасово не працює, раніше згідно ст. 89 КК України несудимий, перебуває на військовому обліку

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 приблизно о 08:00 год 26.01.2026, маючи умисел на незаконну порубку деревини, з корисливих мотивів, пішов у лісовий масив, що розташований поблизу с. Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області, а саме у квартал №4, виділ №14 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський» та належить до природно-заповідного фонду, який знаходиться в межах Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, умисно, ручною пилою з пластиковою ручкою самовільно зрізав, шляхом відділення стовбура від кореня, одне дерево породи «Смерека», загальною кубомасою 0,02 метра кубічних, чим завдав матеріальну шкоду інтересам держави розміром 4 266,00 грн.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 246 КК України, тобто здійснив незаконну порубку дерев на території природно-заповітного фонду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.3 ст.246 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що зранку 26.01.2026 пішов в ліс, приблизно 200-300 метрів від будинку де проживає, зрізати одну деревину, оскільки біля його будинку впав паркан і треба було його підремонтувати. За допомогою ручної пили з пластиковою ручною зрізав одне дерево смереку, довжиною до 10 метрів і до нього підійшли працівники поліції, вилучили ту деревину і пилу. В подальшому йому надійшла квитанція про відшкодування збитків, він сплатив 4266 грн, тобто добровільно відшкодував шкоду. Також зазначив, що йому не було відомо що та територія лісу належить до природно-заповітного фонду, у вчиненому щиро кається, зрозумів що зробив неправильно, більше такого робити не буде.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого діяння та призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті інкримінованого правопорушення та застосувати ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, вирішити долю речових доказів із застосуванням спеціальної конфіскації.

Представник потерпілого Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області у судове засідання не з`явилася, скерував до суду клопотання про розгляд кримінального провадження без участі представника потерпілої особи.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги те, що він й інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Заслухавши учасників судового провадження та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у діях, які виразились у незаконній порубці дерев на території природно-заповітного фонду, що кваліфікує його дії за ч.3 ст. 246 КК України.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим і передбачене ч. 3 ст. 246 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.66 КК України, судом визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що він раніше, згідно ст. 89 КК України несудимий, має дохід з ведення домашнього господарства та тимчасових підробітків, має місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, а також обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому покарання, передбачене у межах санкції ч. 3 ст. 246 КК України, а саме обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення про призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки в межах санкції ч.3 ст.246 КК України.

Суд також враховує досудову доповідь складену Самбірським районним сектором №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, якою встановлено середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 , про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства з покладення обов`язків згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що положення ст. 75 КК України застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді обмеження волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, обставини вчинення правопорушення, зокрема, що обвинувачений вчинив незаконну порубку дерева, такі дії вчиняв з метою ремонту паркана, поведінку обвинуваченого після вчинення правопорушення, а саме, те, що обвинувачений не перешкоджав досудовому розслідуванню, брав участь в усіх слідчих діях, не заперечував проти своєї причетності до події злочину, видав знаряддя вчинення правопорушення, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.

Разом з тим, враховуючи фактичні обставини справи, особу винуватого, який згідно ст. 89 КК України, несудимий, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, і відповідно до ст.75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 , від відбування покарання з випробуванням, з покладення на нього обов`язків, передбачених ч.ч.1,3 ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 27.01.2026 на майно: один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 7м 50 см та діаметром в грубшому кінці – 12 см, ручну пилку з пластиковою ручкою, – скасувати в частині речових доказів, які не підлягають конфіскації.

Щодо речових доказів.

Згідно положень ч.ч. 9, 10 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено, зокрема, основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є предметом кримінального правопорушення та знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на те, що обвинувачений незаконно використав ручну пилку з пластиковою ручкою як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, кримінальне правопорушення скоєно умисно, тому відповідно до вимог ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, необхідно застосувати спеціальну конфіскацію до вказаного речового доказу, шляхом примусового безоплатного вилучення такого у власність держави..

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Речові докази: один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 7м 50 см та діаметром в грубшому кінці – 12 см, – повернути законному володільцю Турківському ДЛГП «Галсільліс»; ручну пилу з пластиковою ручкою, - конфіскувати у власність держави в порядку спеціальної конфіскації.

Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експерта для проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 29.01.2025 № СЕ-19/109-26/1243-ФХЕД в розмірі 1782,80 грн підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст. 96-2, 96- 2 КК України, ст.ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 27.01.2026 на майно: один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 7м 50 см та діаметром в грубшому кінці – 12 см, ручну пилку з пластиковою ручкою, – скасувати в частині речових доказів, які не підлягають конфіскації.

Речові докази: один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 7 м 50 см та діаметром в грубшому кінці – 12 см, – повернути законному володільцю Турківському ДЛГП «Галсільліс»; ручну пилу з пластиковою ручкою, - конфіскувати у власність держави в порядку спеціальної конфіскації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 29.01.2026 № СЕ-19/109-26/1243-ФХЕД в розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 80 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_6