Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №455/2315/25 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/2315/25

Провадження № 1-кп/455/40/2026

ВИРОК

Іменем України

17 березня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, кримінальне провадження №12025141320000467 від 13.10.2025 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Великий Березний Закарпатської області, жителя: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , без освіти, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 05.07.2017 за частиною 2 статті 162, частиною 4 статті 296, частиною 1 статті 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 06.10.2021,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 05.09.2024 у справі №455/1752/24, яка набрала законної сили 17.09.2024, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

Крім цього, ОСОБА_3 , постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 05.11.2024 у справі №455/2250/24, яка набрала законної сили 16.11.2024, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП та частиною 5 статті 126 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також, ОСОБА_3 , постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.04.2025 у справі №455/408/25, яка набрала законної сили 26.04.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 130, частиною 5 статті 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51000,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу.

Також, ОСОБА_3 , постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 29.07.2025 у справі №455/1241/25, яка набрала законної сили 09.08.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 130, частиною 5 статті 126 КУпАП з накладенням остаточного адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51000,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу.

Незважаючи на вищевказані рішення суду, ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на невиконання постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 05.09.2024 у справі №455/1752/24, постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 05.11.2024 у справі №455/2250/24, постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.04.2025 у справі №455/408/25, постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 29.07.2025 у справі №455/1241/25, щодо позбавлення його права керування транспортним засобом, діючи умисно, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини 1 статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керування транспортними засобами.

Так, ОСОБА_3 , 13.10.2025 о 12:30 год., достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч вищезазначених рішень суду, маючи реальну можливість виконувати таке у встановлений цими судовими рішеннями термін, умисно керував транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Савицького, 25 в с. Бачина Самбірського району Львівської області, порушивши обов`язок, накладений рішеннями суду, де був зупинений працівниками СРПП ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області.

Такими своїми діями ОСОБА_3 вчинивкримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України, тобтоумисне невиконання постанов суду, які набрали законної сили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 382 КК України, всі докази, зібрані на досудовому розслідуванні, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні є недоцільним.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення частини 3 статті 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності його позиції. Впродовж всього судового розгляду захист прав та інтересів ОСОБА_3 здійснював адвокат ОСОБА_5 .

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за частиною 1 статті 382 КК України як умисне невиконання постанов суду, які набрали законної сили.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до вимог статті 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується загальними засадами, які визначені у статті 65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень статті 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд зважав на те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у статті 12 КК України, є нетяжким злочином.

Також, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, а саме, що він раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 05.07.2017 за частиною 2 статті 162, частиною 4 статті 296, частиною 1 статті 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 06.10.2021, враховується його сімейний та матеріальний стан, зокрема, те, що він офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, також враховується його стан здоров`я, зокрема те, що обвинувачений у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліку не перебуває.

Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_3 , суд врахував те, що поведінка обвинуваченого в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.

Крім того, суд врахував обставину, яка, відповідно до статті 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченому – щире каяття та відсутність обставин, які, відповідно до статті 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому.

Також, при призначені покарання суд враховує позицію прокурора та захисника обвинуваченого, які в судовому засіданні просили призначити покарання для обвинуваченого у виді штрафу. Суд вважав дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу у межах санкції, передбаченої частиною 1 статті 382 КК України.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням статті 69 КК України суд не вбачав.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 349, 368-371, 373-376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речовий доказ, а саме: відеозаписи, які розміщені на оптичному диску білого кольору з написом DVD-R 4.7 GB 16 X, що зберігається при матеріалах кримінального провадження №12025141320000467 від 13.10.2025,залишити при матеріалах кримінального провадження №12025141320000467 від 13.10.2025.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1