Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №452/4826/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4826/25

Провадження № 2/452/362/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

із участю: секретаря Кафтан О.Ю.,

розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України і за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Кошельок» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги аргументує тим, що 3 лютого 2022 року відповідач уклав Договір №315470670-603296 про надання коштів у позику із ТзОВ «Кошельок», відповідно до якого товариство надало особі фінансовий кредит в сумі 5000 грн із зобов`язанням повернути його разом із відсотками згідно умов Договору; ТзОВ «Кошельок» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором; ОСОБА_1 не повернув своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості. Враховуючи порушення зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 станом на день подання позову має заборгованість в сумі 17400грн, з яких 5000грн – заборгованість за сумою кредиту та 12400грн – заборгованість за відсотками за користування позикою; відтак просять присудити стягнути вказану суму в користь товариства та понесені судові витрати, в тому числі на правову допомогу.

Відзиву на позов від відповідача до суду не поступало; позивачем подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача і у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами і ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, і, в даному конкретному випадку за наявних у справі доказів за одночасного існування передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України умов ухвалює заочне рішення.

У зв`язку з наведеним і, вивчивши матеріали справи, суд уважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав:

Судом установлено, що 3 лютого 2022 року між ТзОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено Договір №315470670-603296 про надання коштів у позику, згідно з умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 5000грн терміном на 20 днів із сплатою денної процентної ставки 2,5%, а він у свою чергу зобов`язувався повернути кошти із відсотками за користування; згідно Додатку до Договору про надання коштів у позику – Графік платежів: загальна вартість кредиту складає 7500грн, з яких 2500грн – проценти за користування кредитом та 5000грн – сама сума кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №315470670-603296 про надання коштів у позику на день подання позову заборгованість відповідача за період з 03.02.2022р. по 23.05.2022р. становить 17400грн, з яких 5000грн – заборгованість за сумою кредиту та 12400грн – заборгованість за відсотками за користування позикою.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання. Даних про належне виконання відповідачем умов кредитного договору суду не представлено.

Разом з тим, одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6) частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 1 червня 2021 року в справі №910/12876/19 (пункти 7.6-7.10).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 5 квітня 2023 року в справі

№910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність – обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 в справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Отже, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися після спливу визначеного договором строку кредитування, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, розмір заборгованості за Договором №315470670-603296 про надання коштів у позику становить в сумі 7500грн, з яких 5000грн – сума кредиту за договором та 2500грн – проценти за користування кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТзОВ «Кошельок» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2442грн 40коп., що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією №4008 від 16.10.2025р. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Кошельок» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1041,63грн (7500 х 100% : 17400= 43%; 2422,4грн. х 43% = 1041,63грн).

При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10000грн, що підтверджуються письмовими доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги 12 лютого 2025 року, що укладений між позивачем та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери»; Додатком до Договору про надання правової допомоги від 15 жовтня 2025 року; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДН № 5506.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також враховуючи виконання роботи адвокатом, задоволення позову частково, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 274, 280 ЦПК України, ст. 526, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ТзОВ «Кошельок» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 , - в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (08135, с. Чайки вул. Антонова, 8А Бучанського району Київської області; ЄДРПОУ-40842831), - суму коштів 7500грн (сім тисяч п`ятсот грн) заборгованості за Договором №315470670-603296 про надання коштів у позику від 3 лютого 2022 року, 1041,63грн (одну тисячу сорок одну гривню 63коп) сплаченого судового збору, 5000грн (п`ять тисяч гривень) - витрат на правову допомогу, - ВСЬОГО: 13541,63 гривень (тринадцять тисяч п`ятсот сорок одну гривню 63коп).

У решті частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача у спосіб, передбачений ст. 284 ЦПК України.

Суддя