Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №448/2384/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/2384/25

Провадження № 2/448/165/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06.03.2026 м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді – Гіряк С.І.,

за участі секретаря судового засідання – Луцак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу:

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до

відповідача 1: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

відповідача 2: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

відповідача 3: ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

відповідача 4: ОСОБА_5 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

третя особа: ОСОБА_6 (адреса реєстрації: с. Бірчиці, Самбірський район, Львівська область, індекс 81424)

вимоги позивача: про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

учасники справи – не з`явилися

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Позивачка ОСОБА_1 21.11.2025 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у 1967 році розпочали будівництво житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_3 , яке завершили у 1970 році. Дане домогосподарство відносилося до суспільної групи колгоспний двір та станом на 15.04.1991 головою домогосподарства був її брат ОСОБА_9 .

2. Зазначає, що з 07.07.1990р. по 01.07.1999р. ОСОБА_9 перебував у шлюбі з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від подружнього життя в них народилося четверо дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

3. Після розлучення ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_15 , громадянином Республіки Польща, який усиновив дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після усиновлення ОСОБА_16 було присвоєно прізвище, ім`я по батькові - ОСОБА_2 ; ОСОБА_17 - ОСОБА_4 ; ОСОБА_18 - ОСОБА_3 ; ОСОБА_19 - ОСОБА_5 .

4. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_9 , який за життя заповіту не склав. Відповідачі заяви про прийняття спадщини не подавали. Вказує, що рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 14.03.2024 їй було визначено додатковий строк для прийняття спадщини та 22.04.2024 вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_9 . Приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. була відкрита спадкова справа №147/2024. Зазначає, що іншим спадкодавцем за законом брат ОСОБА_6 , однак останній на момент смерті ОСОБА_9 не проживав з ним та заяви про прийняття спадщини не подавав.

5. Вказує, що за свого життя ОСОБА_9 належним чином не оформив право власності на майно колишнього колгоспного двору, у зв`язку з чим на зазначений будинок відсутні правовстановлюючі документи.

6. Зазначає, що приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. її було повідомлено, що для реалізації права на спадкування житлового будинку їй слід звернутися до суду.

7. Оформити право власності на будинковолодіння в позасудовому порядку позивачці не видається можливим, через те, що відсутні правовстановлюючі документи на будинок. За таких обставин вона вимушена звернутися до суду.

8. Відповідачі відзиву на позов не надали.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

9. У судове засідання позивачка та її представник адвокат Літовченко Л.Р. не з`явилися. Представник позивачки – адвокат Літовченко Р.Ф. подала до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути без їхньої участі, зазначила, що позовні вимоги підтримують.

10. Відповідачі в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, заяв, клопотань про відкладення судового засідання не подали.

11. Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. 27.01.2026 на адресу суду надійшла його заява, в якій він вказав, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 у визначений законом строк він не звертався, не заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 .

12. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому учасників справи неявка не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

13. Ухвалою судді від 25.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

14. Ухвалою суду від 08.12.2025 підготовче судове засідання було відкладено та витребувано у Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області інформацію про те, кому належав житловий будинок в АДРЕСА_3 , до якої суспільної групи (колгоспний чи робітничий двір і т.д.) відносилось зазначене будинковолодіння, а також хто був зареєстрований та фактично проживав в даному господарстві у період з 15.04.1988 р. до 15.04.1991 р., а також хто проживає та зареєстрований за вказаною адресою.

15. Ухвалою суду від 21.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

16. Оскільки, відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин та не подали відзив, а позивач заперечень проти такого вирішення справи не подав, суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

ІV. Обставини справи, встановлені Судом

17. Судом встановлено, що житловий будинок у АДРЕСА_3 , являвся колгоспним двором, станом на 15.04.1991 року його членами були: ОСОБА_9 , 1969 р.н., - голова домогосподарства, ОСОБА_11 , 1990 р.н. – син, що підтверджується випискою з погосподарської книги №1 с. Княгиничі Яворівського (колишнього Мостиського району) станом на 15.04.1991 №2-18-221 від 18.12.2025, виданої старостою №3 І.Підцерковним.

18. ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_10 , який розірваний 01.07.1999 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, що підтверджується Витягом №00046987000 від 14.09.2024 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.

19. Згідно довідки №93 від 12.04.2023, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно даних по господарської книги за 2021-2025 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

20. Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Подольшин помер ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією перекладеної з польської на українську мову скороченою випискою зі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданої 18.04.2023 Мазовецьким воєводством відділу запису актів цивільного стану у місцевості Лешноволя та копією довідки №6137/КВ/547-236/с від 18.04.2023, виданої Консульським відділом Посольства України в Республіці Польща.

21. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 14.03.2024 у справі 448/2068/23 ОСОБА_1 визначено додатковий строк в 3 місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

22. Встановлено, що після смерті ОСОБА_20 приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Яксманицьким Р.С. була заведена спадкова справа за номером у нотаріуса №147/2024.З даної спадкової справи вбачається, що 22.04.2024 ОСОБА_1 було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_20 . Заповіти ОСОБА_9 не складались, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83529688 від 08.12.2025.

23. Згідно технічного паспорта загальна площа будинку становить – 50,4 кв.м., житлова – 25.9 кв.м. Вартість житлового будинку згідно висновку про вартість майна – становить 110 108 грн.

24. З довідки Самбірського МБТІ №1047 від 22.04.2024 вбачається, житловий будинок в АДРЕСА_3 , не зареєстрований.

25. Оформити право власності на спірне будинковолодіння в позасудовому порядку позивачці не вдається, оскільки повідомленням приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округуЛьвівської області Яксманицьким Р.С. вих. №345/02-14 від 10.06.2024 позивачці було роз`яснено, що для реалізації права на спадкування житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_3 , їй слід звернутись до суду.

V. Застосоване Судом законодавство

26. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

27. Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

28. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

29. Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

30. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

31. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

32. Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

33. Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

34. З введенням у дію з 15 квітня 1991Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963.

35. Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963.

36. Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

37. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

38. Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

39. Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

40. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

41. Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

42. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

43. Зокрема, згідно з положеннями статті 120 Цивільного кодексу УРСР (1963), що був чинним на час виникнення спірних відносин, колгоспний двір є сімейно-трудовим об`єднанням осіб, які використовують на праві спільної власності майно двору для ведення підсобного господарства та сімейних потреб. Сім`я селянина-колгоспника складає основу колгоспного двору, а належність до неї - одна з умов членства в колгоспному дворі.

44. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» (697-12) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990.

45. Виходячи із змісту статті 524 Цивільного кодексу УРСР (1963) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. В свою чергу статтями 1216; 1217; 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

46. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

47. Крім того, згідно пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування»: «У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

48. Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

49. Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81);

50. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

51. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

52. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

53. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

54. Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

55. У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

56. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

57. Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

58. Згідно із ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

59. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

60. За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

VI. Висновки Суду

61. Враховуючи наведене, Суд приходить до переконання, що право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

62. З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що право на спірне нерухоме майно (житловий будинок) перейшло в порядку спадкування до позивачки після смерті брата ОСОБА_9 . Однак, оскільки, у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане майно, тому обраний позивачкою спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за нею права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивачки, а тому може бути застосований судом, а тому є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

VII. Розподіл судових витрат між сторонами

63. Виходячи із вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору залишити за нею.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

3. Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

9. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

10. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

11. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідача 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 4: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: ОСОБА_6 , адреса реєстрації: с. Бірчиці, Самбірський район, Львівська область, індекс 81424.

Повний текст судового рішення складений 16.03.2026.

Суддя Світлана ГІРЯК