Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №127/13979/18 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/13979/18

Провадження №1-кп/127/594/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

інших учасників судового провадження: представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 12 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.04.2018 за № 12018020000000152, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, громадянина України, розлученого, з вищою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

З обвинувального акту, який надійшов до суду випливає, що відповідно до розпорядження № 13-0 від 06.01.2016 ОСОБА_5 обіймав посаду заступника директора ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Зазначена посада віднесена до категорії «керівник». Відповідно до посадової інструкції заступника директора ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженої 12.09.2014, ОСОБА_5 був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто являвся службовою особою.

Упродовж липня-серпня 2016 року ОСОБА_5 неумисно, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, в порушення пунктів 5.2, 5.5 Настанови щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-2:2013, допустив та не вжив заходів щодо недопущення необґрунтованого завищення вартості матеріалів, використаних під час проведення реконструкції бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 .

Крім того, згідно з пунктом 2.2 посадової інструкції заступника директора ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженої 12.09.2014 директором ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 здійснював контроль за веденням технічного нагляду за своєчасним та якісним виконанням всіх будівельно-монтажних робіт і їх відповідністю затвердженій проектно-кошторисній документації, за додержанням будівельних норм і правил та технічних умов, виконання і прийомки загально-будівельних, монтажних, оздоблювальних і спеціальних робіт.

Також відповідно до наказу № 22 директора ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.06.2016 «Про призначення відповідального за ведення технічного нагляду» заступник директора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 призначений відповідальним за ведення технічного нагляду по об`єкту «Реконструкція бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 ».

Однак в результаті неналежного виконання своїх службових обов`язків, а саме через несумлінне ставлення до них, яке виразилось у недотриманні ОСОБА_7 пунктів 5.2, 5.5 Настанови щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-2:2013 та не здійсненні належного технічного нагляду, за рахунок бюджетних коштів сплачена завищена вартість матеріалів, використаних під час проведення реконструкції бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 на загальну суму 936325,54 грн, чим спричинені тяжкі наслідки у вигляді заподіяння державним інтересам збитків на зазначену суму.

Зокрема, 29.06.2016 між ІНФОРМАЦІЯ_3 , що діє на підставі повноважень в особі директора ОСОБА_8 , повноваження якої підтверджені Положенням, затвердженого рішенням № 101 5 сесії 6 скликання, та МПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора ОСОБА_9 , укладений договір підряду № 01-16 на суму 2338659,60 грн.

Предметом договорів є проведення реконструкції бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 .

На виконання договірних зобов`язань упродовж липня-серпня 2016 року Підрядником пред`явлені для оплати ІНФОРМАЦІЯ_3 – акти форми КБ-2в, загальна вартість виконаних робіт за ними становить 2287937,20 грн у тому числі ПДС, зокрема:

- згідно з актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за серпень 2016 року на загальну суму 1430092,8 грн з ПДВ, в тому числі вартість матеріалів, виробів та конструкцій – 1062880,0 грн;

- згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за липень 2016 року б/н на загальну суму 701590,0 грн з ПДВ, у тому числі вартість матеріалів, виробів та конструкцій – 518513,0 грн;

- згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за серпень 2016 року б/н на загальну суму 156254,4 грн з ПДВ, у тому числі вартість матеріалів, виробів та конструкцій – 124555,0 грн.

Перевіркою стану розрахунків за виконані будівельні роботи встановлено, що Замовником на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за липень-серпень 2016 року за платіжними дорученнями № 48 від 11.07.2016, № 75 від 12.08.2016, № 66 від 08.08.2016 з реєстраційного рахунку № 35422102028622 перераховані на розрахунковий рахунок підприємства № 26000162460001 грошові кошти на загальну суму 2287937,20 грн.

Відповідно до інвойсів № 61620359 та № 61620360 від 13.07.2016 МПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора ОСОБА_9 зобов`язувалось перерахувати продавцю – ІНФОРМАЦІЯ_6 (Німеччина) – грошові кошти на суму еквівалентну 30859,41 Євро за відвантажені товари.

Згідно з митними деклараціями (форми МД-2, МД-3, МД-6) № 100250007/2016/190528 та № 100250007/2016/190529 з відмітками посадової особи митного органу про проведення митного оформлення ПМК 166/100 та ОНП 166/100 від 21.07.2016 та ПМК 9/100 та ОНП 514/100 від 21.07.2016 загальна митна вартість задекларованих товарів складає 884676,1 грн.

Відповідно до договору № 114 від 15.07.2016 на організацію перевезень вантажів, укладеного між підприємством в особі директора ОСОБА_9 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в особі директора ОСОБА_10 , а також відмітки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 19.07.2016 за № 19/07-2 «Про транспортно-експедиторські витрати» витрати по транспортуванню вантажу за маршрутом м. Мелле (Німеччина) – м. Київ – м. Вінниця (Україна) для МПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » склали 15500,грн.

Отримання товарів директором МПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_9 від продавця відображене у прибуткових накладних № ПН-0000027, ПН-0000028 від 21.07.2016 на загальну суму 1022366,66 грн, а саме:

- смужка срібна (48 шт.) на суму 10498,05 грн з ПДВ;

- гранулят ЕПДМ 1-3,5 червона (75 кг) на суму 3934,8 грн з ПДВ;

- гранулят ЕПДМ 0,5-1,5 червона (4950 кг) на суму 261319,99 грн з ПДВ;

- гранулят ЕПДМ пудра червона (600 кг) на суму 21641,41 грн з ПДВ;

- спрей політан 5100 (червоний) (6600 кг) на суму 605959,41 грн з ПДВ;

- очисник політан (165 кг) на суму 13742,29 грн з ПДВ;

- в`язкий політан 2350 (25 кг) на суму 2336,29 грн з ПДВ;

- фарба 6000А біла (150 кг) на суму 54605,20 грн з ПДВ;

- фарба 6000А блакитна (10 кг) на суму 4223,35 грн з ПДВ;

- фарба 6000А жовта (10 кг) на суму 4223,35 грн з ПДВ;

- фарба 6000А зелена (5 кг) на суму 2111,67 грн з ПДВ;

- фарба 6000А червона (5 кг) на суму 2111,67 грн з ПДВ;

- фарба 6000А (5 кг) на суму 2099,87 грн з ПДВ;

- фарба для розмітки політан 6000Б жовта (30 кг) на суму 10928,9 грн з ПДВ;

- фарба для розмітки політан 6000Б жовта (7 кг) на суму 2956,34 грн з ПДВ;

- плівка ПЕ (20 шт.) на суму 19674,01 грн з ПДВ.

Після цього зазначені матеріали ОСОБА_9 були використані під час реконструкції бігових доріжок стадіону та опроцентовані у вказаних вище актах приймання виконаних будівельних робіт та підсумкових відомостях матеріалів до них по завищеній вартості.

Під час проведення технічного нагляду прибуткові накладні № ПН-0000027, ПН-0000028 від 21.07.2016 були надані до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в яких була завищена фактична поточна ціна зазначених матеріалів, використаних підрядником під час реконструкції бігових доріжок стадіону.

Проте ОСОБА_5 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, в порушення пунктів 5.2, 5.5 Настанови щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-2:2013 та п. 2.2 посадової інструкції заступника директора ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняв до оплати акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за серпень 2016 року на загальну суму 1430092,8 грн з ПДВ, в тому числі вартість матеріалів, виробів та конструкцій – 1062880,0 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за липень 2016 року б/н на загальну суму 701590,0 грн з ПДВ, в тому числі вартість матеріалів, виробів та конструкцій – 518513,0 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за серпень 2016 року б/н на загальну суму 156254,4 грн з ПДВ, в тому числі вартість матеріалів виробів та конструкцій – 124555,0 грн, із завищеною вартістю матеріалів на загальну суму 936325,54 грн.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав та суду пояснив, що коли здійснювали приймання виконаних робіт, він використовував кошторис до твердої грошової ціни, а також відомість ресурсів. Кошторис пройшов державну експертизу та був затверджений. Він під час виконання своїх обов`язків кошторис не порушив.

При здійсненні робіт на підставі твердої грошової суми розрахунок здійснюється на підставі актів виконаних робіт в обсягах, визначених у договірній ціні. Крім того, існує постанова КМУ № 903 від 11.07.2027 про технагляд. У цій постанові передбачена при здійсненні технагляду перевірка обсягу та якості виконаних робіт відповідно до проектно-кошторисної документації. Технагляд – це забезпечення несучої здатності об`єкта. Він здійснював лише технагляд, перевірка вартості виконаних робіт до його повноважень не входила.

Під час здійснення перевірки він не здійснив виходу за межі договору в частині вартості, оскільки договором була передбачена тверда грошова ціна, яка визначена кошторисом. Вартість за актами виконаних робіт співдала з іншими відомостями.

Технагляд і аудит – це різні речі. Він аудиту не проводив, а здійснював лише технагляд. Акти виконаних робіт за ф. 2кб він підписував та підтверджував обсяг виконаних робіт. Він ці акти підписував після їх підписання підрядником. Тверда грошова ціна була затверджена до початку проведення робіт і діє до їх закінчення. Затвердження твердої грошової ціни до його повноважень не належить. Від імені департаменту під час погодження твердої грошової ціни виступає директор. Також у департаменті наявний кошторисний відділ, який готує документи щодо ціни. Це не його повноваження. Він також не міг проводити аудит, оскільки це також не належить до його повноважень.

Відомість ресурсів – це ДБН документ, ця відомість включена до складу документів на виконані роботи. Цю відомість формує підрядник.

За актом ф. 2кб вартість перевищена не була, відповідала кошторисно-проектній документації. Він аудиту не здійснював, а здійснював лише технагляд. Він здійснював перевірку вартості виконаних робіт тій вартості, яка передбачена у кошторисно-проектній документації, аудиту він не здійснював.

Представник потерпілого ОСОБА_11 в судовому засіданні зауважив, що у разі підтвердження винуватості обвинуваченого, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі з підстав, які викладені у позовній заяві.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні у 2016 році він працював з обвинуваченим – він був директором департаменту капітального будівництва. У 2017 році він почав працювати заступником директора департаменту в зв`язку із закінченням контракту.

Стадіон, про який йде мова у обвинуваченні, будували значно раніше, ніж зазначено в обвинуваченні, але тоді замовником робіт була Федерація хокею. Саме на її замовлення було здійснене будівництво стадіону. Термін експлуатації складає 7-8 років і станом на 2016 року термін його експлуатації закінчився. Спорткомітет добився фінансування та мав виступити замовником, але об`єкт був перекинутий на департамент у зв`язку з відносно малим фінансовим обсягом. Департаментом була замовлена проектно-кошторисна документація. Після виготовлення документів була проведена державна експертиза та потім – тендер. Переможець тендеру виконав роботи і з ним був проведений розрахунок.

Вартість покриття бігових доріжок визначав проектний інститут. На час визначення вартості методики не існувало, тому вони консультувались з юристами і саме тому було замовлене виготовлення документів у проектному інституті.

Технічний нагляд здійснював відповідний працівник – у той час ОСОБА_12 . Якість матеріалів перевіряли візуально, лабораторне дослідження не проводили, оскільки реконструкцію робила організація, яка проводила будівництво цих доріжок. Крім того, у тендері було посилання на матеріали, якими має бути проведена реконструкція, щоб виконавець знав, які матеріали слід використовувати.

Перевірка дотримання кошторису не належить до повноважень інженера з технічного нагляду. Кошторис пройшов державну експертизу. У разі з виявлення перевищення вартості матеріалів кошторису, інженер має повідомити про це і на підставі такого повідомлення має бути проведена відповідна перевірка. У цьому ж об`єкті перевищення кошторису не було.

ОСОБА_13 не складав акти виконаних робіт та акти на приховані роботи. ОСОБА_13 підписував акти як представник технагляду. Крім того, контроль за якістю робіт проводило управління спорту.

У цьому випадку була визначена тверда грошова сума, по твердій ціні може бути лише економія, а не перевищення. Перевищення ж кошторису не було.

При виконання вимог частини другої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) щодо визначення обсягу та порядку доказів, які мають бути досліджені в судовому засіданні, прокурор клопотав про здійснення судового виклику свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Судом таке клопотання було задоволене. Однак протягом тривалого часу явка свідків сторони обвинувачення у судове засідання забезпечена не була. Зі змісту частини третьої статті 23 КПК випливає, що сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. У подальшому в зв`язку з неможливістю явки в судове засідання свідків сторони обвинувачення прокурор відмовився від подальшого виклику свідків сторони обвинувачення для здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 26 КПК суд за клопотанням сторін кримінального провадження дослідив такі докази:

-копію договору підряду № 01-16 від 29.06.2016, укладеного між замовником – ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі директора ОСОБА_8 – та підрядником – МПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора ОСОБА_9 – про здійснення реконструкції бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_8 по АДРЕСА_2 ; зі змісту цього договору випливає, що договірна ціна є твердою, визначеною на основі кошторису, що є невід`ємною частиною договору підряду і складає 2338659,60 грн, в тому числі ПДВ 389776,60 грн; підрядник розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня підписання договору та надання авансу і завершить роботи до 31.12.2016, за умови безперервного фінансування;

-копію договірної ціни на будівництво – реконструкцію бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 , відповідно до якої остання є твердою договірною ціною, визначеною згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1-2013, складена в поточних цінах станом на 02.06.2016, складає 2338659,6 грн;

-копію локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на ремонт стадіону – реконструкцію бігових доріжок стадіону, згідно з якою кошторисна вартість складає 1876468 грн;

-копію підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт стадіону;

-копію розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт стадіону, відповідно до якої останні складають 51957 грн;

-копію розрахунків № 1-4 – прямі витрати і загальновиробничі витрати, згідно з якими ці витрати складають 51957 грн;

-копію акту виконаних робіт за серпень 2016 року, який підписаний від замовника ОСОБА_8 , а від підрядника – ОСОБА_9 ;

-копію підсумкової відомості ресурсів по об`єкту: реконструкція бігових доріжок стадіону за липень 2016 року;

-копію розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт стадіону, відповідно до якого останні складають 885 грн;

-копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2016 року, згідно з якою остання складає 1430,09280 тис грн;

-копію акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року, який підписаний від імені замовника та підрядника без зазначення прізвищ підписантів;

-копію підсумкової відомості ресурсів по об`єкту – реконструкція бігових доріжок за серпень 2016 року;

-копію розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1, які складають 27794 грн;

-копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 року, які складають 701,590 тис грн;

-копію акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, який підписаний від імені замовника та підрядника без зазначення прізвищ підписантів;

-копію підсумкової відомості ресурсів по об`єкту – реконструкція бігових доріжок за липень 2016 року;

-копію розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1, які складають 0 грн;

-копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2016 року, які складають 156,25440 тис грн;

-копію прибуткової накладної № ПН-0000027 від 21.0.2016 на загальну суму 724972,40 грн;

-копію прибуткової накладної № ПН-0000028 від 21.0.2016 на загальну суму 297394,26 грн;

-копію платіжних доручень № 74 від 12.08.2026, № 76 від 08.08.2016, № 48 від 11.07.2016, № 75 від 12.08.2026, № 66 від 08.08.2016 на суму 3243,00 грн, 43786,00 грн, 701590,00 грн, 156254,40 грн, 1430092,80 грн відповідно;

-копію експертного звіту щодо розгляду кошторисної частини проектної документації по робочому проекту : реконструкція бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 , відповідно до якого станом на 29.03.2016 загальна кошторисна вартість складає 2869.442 тис грн, будівельні роботи – 2176.832 тис грн, інші витрати – 692.610 тис грн;

-копію технагляду за серпень 2016 року з розрахунковими показниками;

-копію договору № 861 від 21.04.2016, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі директора ОСОБА_8 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі директора ОСОБА_14 про розробку проектно-кошторисної документації по об`єкту: реконструкція бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 з копією календарного плану робіт, копією кошторису на виконання робіт та актом виконаних робіт;

-копію наказу директора ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1 від 15.01.2016, відповідно до якого ОСОБА_15 призначений головою комітету конкурсних торгів щодо організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти по ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-копію наказу директора ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2 від 15.01.2016, згідно з яким створений комітет з конкурсних торгів щодо організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти по ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якого включені: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ;

-копію наказу директора ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3 від 15.01.2016, відповідно до якого ОСОБА_16 призначена заступником, а ОСОБА_17 – секретарем комітету з конктурсних торгів щодо організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти по ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

-копію протоколу № 1 від 15.01.2016 засідання комітету з конкурсних торгів щодо визначення функціональних обов`язків серед членів комітету з конкурсних торгів;

-копію положення про комітет з конкурсних торгів, затвердженого наказом № 2 від 15.01.2016 директором ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-копію документації конкурсних торгів, затверджену рішенням комітету з конкурсних торгів – протокол № 18 від 28.04.2016, – на закупівлю: реконструкція бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 ;

-копію довідки про результати перевірки фінансово-господарської діяльності МПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 16.06.2016, яка складена державним фінансовим інспектором ОСОБА_20 на виконання звернення слідчого ІНФОРМАЦІЯ_11 від 29.05.2016 за № 3480/24-2017, зі змісту якої випливає, що МПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » до локального кошторису щодо «Реконструкції бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 » в порушення вимог пункту 6.3.1 ДСТУ Б Д.1.1-2:2013 до договірної ціни включило завищену вартість будівельних матеріалів на загальну суму 936325,54 грн;

-копію рішення ІНФОРМАЦІЯ_12 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) № 101 від 01.03.2011, відповідно до якого затверджене положення виконавчих органів ВМР;

-копію витягу з рішення ВМР № 439 від 28.10.2016 про затвердження положень виконавчих органів ВМР;

-копію положення про ІНФОРМАЦІЯ_13 ;

-копію розпорядження міського голови № 715-о від 25.09.2015 про укладення строкового договору з ОСОБА_8 – прийняття останнього з 30.09.2015 на роботу в ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з укладеним строковим трудовим договором;

-копію строкового трудового договору від 25.09.2015, укладеного між секретарем міської ради та ОСОБА_8 ;

-копію розпорядження міського голови № 864-о від 29.09.2016 про звільнення ОСОБА_8 з роботи в ІНФОРМАЦІЯ_14 з 30.09.2016;

-копію розпорядження міського голови № 911-о від 17.10.2016 про укладення з ОСОБА_8 строкового трудового договору – прийняття останнього на роботу в ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно зі строковим трудовим договором;

-копію строкового трудового договору від 17.10.2016, укладеного між секретарем міської ради та ОСОБА_8 ;

-копію розпорядження міського голови № 933-о від 28.12.2015 про звільнення ОСОБА_5 – заступника директора ІНФОРМАЦІЯ_3 з 04.01.2016 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію;

-копію розпорядження міського голови № 13-о від 06.01.2016 про укладення строкового трудового договору зі ОСОБА_5 - прийняття з 06.01.2016 на роботу в ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з укладеним строковим трудовим договором;

-копію строкового трудового договору від 06.01.2016, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_5 ;

-копію посадової інструкції заступника директора ІНФОРМАЦІЯ_3 , затверджену директором ІНФОРМАЦІЯ_3 12.09.2014;

-копію наказу директора ІНФОРМАЦІЯ_3 № 22 від 29.06.2016, відповідно до якого ОСОБА_5 – заступник директора ІНФОРМАЦІЯ_3 – призначений відповідальним за ведення технічного нагляду по об`єкту «Реконструкція бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 »;

-копію висновку експерта № 43 від 18.07.2017, згідно з яким у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 26.01.2017 за № 12017020000000038, проведена судово-економічна експертиза, якою встановлено, що висновок перевірки фінансово-господарської діяльності МПП « ІНФОРМАЦІЯ_16 », що викладений в довідці від 16.06.2021 у частині, що стосується порушення підприємством вимог пункту 6.3.1 ДСТУ Б Д.1.1-2:2013 та включення до актів виконаних робіт завищеної вартості будівельних матеріалів на загальну суму 936325,54 грн, документально підтверджується.

Аналізуючи показання обвинуваченого, надані суду докази, клопотання про дослідження яких було заявлене сторонами кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Під час виступу в судових дебатах захисник обвинуваченого здійснив посилання на те, що докази у кримінальному провадженні не можуть бути визнані допустимими у зв`язку з відсутністю відповідного процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні.

Зокрема, захисник здійснив посилання на постанову ВС від 04.10.2021 (справа № 724/86/20), згідно з якою в аспекті застосування частини другої статті 39, частини першої статті 214 КПК у взаємозв`язку з положеннями статті 110 цього Кодексу рішення про визначення уповноважених осіб, які здійснюватимуть повноваження слідчих у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, з якою мають бути ознайомлені учасники кримінального провадження. Водночас відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування не обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень, за умови ознайомлення учасників кримінального провадження з такою постановою під час досудового розслідування.

Згідно з твердженням захисника обвинуваченого на стадії судового розгляду представник сторони обвинувачення надав суду постанову про створення групи слідчих від 11.05.2018. Захисник обвинуваченого стверджував, що після ознайомлення з наданою постановою встановлено, що підпис від імені тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_21 виконаний не рукописним текстом, а шляхом накладення фотокопії підпису в електронний документ з подальшим його друком за допомогою чорно-білого принтера.

Разом з тим, з наданих суду матеріалів випливає, що 11.05.2018 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_21 у кримінальному провадженні № 12018020000000152 винесена постанова про створення слідчої групи. Підпис у зазначеній постанові виконаний синім кольором. Крім того, після надання суду письмових документів стороною захисту не була ініційована перевірка автентичності підпису т.в.о. начальника СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_21 в наданій прокурором постанові про створення групи слідчих. Тому доводи захисника у цій частині суд вважає неспроможними.

Також у судових дебатах захисник обвинуваченого здійснив посилання на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні було здійснене незаконно. Мотивуючи свої доводи, захисник здійснив посилання на те, що наданий прокурором витяг з ЄРДР містить посилання на те, що підставою для внесення відповідних відомостей стали матеріали правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. Натомість прокурор не надав доказів, які б могли свідчити про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК. У зв`язку з цим, здійснюючи посилання на висновки, викладені у постанові ВС від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), захисник вважає, що докази у кримінальному провадженні зібрані незаконно і не можуть бути враховані судом.

Оцінюючи наведені доводи захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.

У постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18) ВС зазначив, що за змістом статті 214 КПК підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Таким чином, як зазначив ВС, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

У разі надходження до органів поліції анонімних листів, що містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення, їх реєстрація здійснюється лише в підрозділах документального забезпечення, після чого вони передаються за резолюцією керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов`язки, до структурних підрозділів для використання в розкритті злочинів (п. 13 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_17 від 06.11.2015 за № 1377, яка була чинною станом на час проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженню). Тобто, анонімна заява не реєструється як підстава для відкриття кримінального провадження, а лише є підставою для перевірки викладеної в ній інформації, після чого відомості до ЄРДР може бути внесено за рапортом працівника поліції, який встановив наявність ознак злочину у заяві чи повідомленні.

З наданих суду матеріалів випливає, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР стали матеріали правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. У наведеному ж висновку ВС мова йшла про анонімне повідомлення, яке не може бути самостійною підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР, натомість може бути правовою підставою для проведення відповідної перевірки. Тому суд вважає, що доводи захисника на проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні без відповідної правової підстави не відповідають наданим суду матеріалам. Саме тому наведені доводи захисника слід визнати неспроможними.

Захисник обвинуваченого здійснив посилання на те, що письмові докази, перелічені судом вище, які були надані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого, не можуть бути оцінені судом. Зокрема, захисник зауважив, що на час відкриття матеріалів досудового розслідування ці матеріали були відсутні в розпорядження сторони обвинувачення. На підтвердження цієї тези, захисник здійснив посилання на те, що під час судового розгляду кримінального провадження попереднім складом суду прокурор подавав до суду клопотання про надання тимчасового доступу до матеріалів судової справи, яка перебувала на розгляді в суді. Крім того, захисник здійснив посилання на те, що протокол відкриття матеріалів досудового розслідування не містить посилання на те, які саме матеріали були відкриті стороні захисту. Наведені обставини, на переконання сторони захисту, свідчать про те, що докази, надані прокурором отримані в поза процесуальний порядок, відповідно, не можуть бути покладені в основу пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення.

Окрім наведеного, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні та під час судових дебатів здійснили посилання на те, що за своїми посадовими обов`язками ОСОБА_5 був уповноважений проводити лише технічний нагляд, яка включала дотримання обсягу та якості виконаних робіт відповідно до проектно-кошторисної документації. Сторона захисту при цьому зауважила, що відомості, які б свідчили про вихід під час виконання робіт за межі кошторисно-проектної документації, орган досудового розслідування не отримав.

Оцінюючи доводи сторони захисту в частині неможливості врахування судом копій наданих прокурором документів, суд вважає за доцільне зауважити таке.

02.05.2018 слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області постановив ухвалу, якою у межах кримінального провадження № 12018020000000152 надав тимчасовий доступ до документів та речей, володільцем яких являється слідчу управління ГУНП у Вінницькій області, а саме до кримінального провадження № 12017020000000038 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою та п`ятою статті 191 КК.

З протоколу тимчасового доступу від 10.05.2018 випливає, що слідчий, якому наданий такий тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12017020000000038.

З наданих суду копій матеріалів випливає, що 18.04.2017 слідчий СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_22 в межах кримінального провадження № 12017020000000038 подав клопотання до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про надання тимчасового доступу до оригіналів документів, які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21.04.2017 слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області надав слідчому СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_22 , оперативним підрозділам за дорученням слідчого, тимчасовий доступ до оригіналів документів, які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому 05.05.2017 заступником начальника відділу УЗЕ у Вінницькій області ДЗЕ Національної поліції ОСОБА_23 здійснений тимчасовий доступ до речей та документів на підставі ухвали слідчого судді від 21.04.2017. Цього ж дня – 05.05.2017 – був сформований опис речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду. Суд враховує, що протокол тимчасового доступу та опис речей і документів мають виправлення в частині дати їх складання – виправлена цифра «4» у місяці на цифру «5», однак відповідні застереження в наданих документах відсутні. При цьому з підпису ОСОБА_5 випливає, що ці документи були сформовані саме 05.05.2017. Суд також враховує, що сторона захисту в судовому засіданні застереження щодо невідповідності дати складання наведених документів не висловлювала.

Суд враховує, що копії документів, отриманих в порядку тимчасового доступу, які були надані прокурором в якості доказів винуватості ОСОБА_5 , були засвідчені слідчим ОСОБА_22 10.05.2018.

Також суд враховує, що 17.04.2024 прокурором ОСОБА_24 було підготовлене клопотання до ІНФОРМАЦІЯ_18 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 про тимчасовий доступ до документів. Зі змісту цього клопотання випливає, що ІНФОРМАЦІЯ_19 здійснював судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за частиною п`ятою статті 191 КК. Більшість письмових доказів, які покладені в основу обвинувачення ОСОБА_5 , зібрані у ході розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_9 . Саме тому прокурор просив надати дозвіл на вилучення копій документів, які знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_20 в матеріалах судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за частиною п`ятою статті 191 КК.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про здійснення судового розгляду цього клопотання, натомість містять розпорядження від 30.05.2024 щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ у зв`язку зі звільненням судді, який здійснював судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у відставку.

У подальшому в судовому засіданні 28.01.2025 представник сторони обвинувачення після встановлення порядку та обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні клопотав про відкладення судового розгляду для підготовки письмових доказів. Також прокурор зауважив, що від старшого групи прокурорів йому було відомо про наявність клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів судового провадження для отримання необхідних копій документів.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Згідно з частиною другою статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

У постанові від 28.04.2025 (справа № 129/3193/19) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що докази, здобуті в межах іншого кримінального провадження, у спосіб, визначений законом як захід забезпечення, є недопустимим.

Зокрема, ВС у цьому рішенні зазначив, що за змістом статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до статті 86 КПК, як зауважив ВС, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами частини другої статті 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 334 КПК матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Згідно з приписами частини першої статті 217 КПК у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

У зв`язку з цим ВС зазначив, що спосіб долучення доказів, здобутих в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні на підставі статей 163, 164 КПК не є отриманням таких доказів у порядку, встановленому цим Кодексом, оскільки цей спосіб стосується не збирання доказів, а заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до положень Глави 10 КПК. Саме тому ВС зробив висновок, що рішення судів про визнання доказів які були здобуті хоч і за допомогою рішення слідчого судді, але у спосіб визначений кримінальним процесуальним законом як захід забезпечення кримінального провадження, належними та допустимими не відповідає вимогам КПК України та є передчасним.

Разом з тим, у постанові від 01.12.2025 (справа № 638/18926/23) ВС зауважив, що речі та документи, отримані в порядку тимчасового доступу з іншого кримінального провадження, можуть бути використані у кримінальному провадженні як докази, і той факт, що вони отримані на підставі положень КПК, які регламентують здійснення та реалізацію заходів забезпечення кримінального провадження, та є не слідчою дією, не впливає на їх допустимість.

Зокрема, як зазначив ВС, що у разі об`єднання кількох проваджень в одне або навпаки виділення окремого провадження із первинного, спеціальної процедури для використання здобутих у межах первинного провадження доказів КПК не передбачено і такі докази можуть використовуватися без будь-яких додаткових спеціальних дозволів як у об`єднаному провадженні, так і у виділених провадженнях.

У постанові від 10.10.2023 (справа № 161/12522/18) ВС зауважив, що відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок.

Як суд зазначив вище, відомості про те, що кримінальне провадження № 12018020000000152, у якому обвинуваченим є ОСОБА_5 , було виділене з матеріалів кримінального провадження № 12017020000000038, відсутні. Натомість з наданих прокурором матеріалів випливає, що письмові докази у кримінальному провадженні № 12018020000000152 були отримані в порядку тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 12017020000000038. Разом з тим, зважаючи на наведені вище висновки ВС, викладені у постанові від 01.12.2025 (справа № 638/18926/23), суд вважає, що доводи сторони захисту про неможливість використання зазначених матеріалів у якості доказу в кримінальному провадженні, слід визнати хибними. Натомість оцінку таких доказів слід здійснити відповідно до приписів частини першої статті 94 КПК.

Заперечуючи можливість використання наданих суду матеріалів, захисник обвинуваченого здійснив посилання на те, що письмові матеріали, які надані стороною обвинувачення, не були відкриті стороні захисту.

На підтвердження відкриття зазначених документів стороні захисту прокурор надав суду протокол надання підозрюваному та захисту доступу до матеріалів досудового розслідування від 31.05.2018. Зі змісту цього протоколу випливає, що обвинуваченому ОСОБА_5 та його захиснику – адвокату ОСОБА_25 – наданий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12018020000000152 у 2-х томах. Разом з тим, суд вважає слушними зауваження захисника в частині того, що цей протокол не містить посилання на кількість аркушів у відповідних томах, доступ до яких наданий стороні захисту. При цьому суд вважає слушними посилання сторони захисту на те, що про відсутність у розпорядження сторони обвинувачення відповідних документів свідчить і клопотання прокурора від 17.04.2024, адресоване попередньому складу суду в цьому кримінальному провадженні, про тимчасовий доступ до документів. Про необхідність отримання таких документів було озвучене прокурором і 28.01.2025.

Відповідно до частини дванадцятої статті 290 КПК якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

У постанові від 27.02.2023 (справа № 200/9992/16-к) ВС звернув увагу на доступ до матеріалів провадження його учасникам було надано, письмові докази у кожному томі містили опис, з посиланням на відповідні аркуші справи та жодних заперечень стосовно повноти такого ознайомлення ані від засуджених, ані від їх захисників не надходило, що не свідчать про невиконаними вимог статті 290 КПК.

При цьому як суд зазначив вище, у цьому кримінальному провадженні наданий прокурором протокол відкриття матеріалів кримінального провадження не містить посилання на кількість аркушів у кримінальному провадженні, а також не містить опису матеріалів кримінального провадження, які були відкриті сторони захисту. Натомість про відсутність у розпорядженні сторони обвинувачення ряду документів, які представник сторони обвинувачення мав намір використати в якості доказів винуватості ОСОБА_5 , на думку суду, свідчить і та обставина, що під час судового розгляду попереднім складом суду прокурор подав до суду відповідне клопотання про надання тимчасового доступу до матеріалів судового провадження. Саме тому суд вважає, що посилання прокурора на копії документів, надані суду в якості доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння, не відповідає приписам кримінально-процесуального закону.

З огляду на викладене суд вважає, що докази сторони обвинувачення, які були досліджені судом за клопотанням представника сторони обвинувачення, отримані в поза процесуальний спосіб, на що звертав увагу ВС у згаданій вище постанові. Викликають обґрунтовані сумніви у наявності в розпорядження сторони обвинувачення документів, які були надані суду в якості доказів, на час направлення кримінального провадження до суду, які судом наведені вище.

Вирішуючи питання щодо оцінки показань свідків у кримінальному провадженні, суд вважає за доцільне зауважити таке.

За результатами підготовчого засідання у кримінальному провадженні 28.11.2024 суд прийняв рішення про призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту. Під час обговорення питань, які підлягають вирішенню в підготовчому судовому засіданні прокурор, повідомляючи про коло осіб, які мають бути викликані в судове засідання, зазначив, що такому виклику підлягають сторона обвинувачення та захисту, представник потерпілого. Клопотання про здійснення судового виклику в судове засідання свідків сторони обвинувачення прокурором заявлене не було. 28.01.2025 після виконання вимог статей 347-349 КПК на виконання вимог статей 349, 350 КПК суд поставив на обговорення наявність клопотань, пов`язаних з встановленим порядком дослідження доказів. Клопотання про виклик свідків сторони обвинувачення представником сторони обвинувачення заявлене не було. Разом з тим, з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018020000000152 випливає, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні були допитані свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

У постанові від 23.04.2024 (справа № 746/357/22) ВС зауважив, шо сторона захисту стверджувала про порушення вимоги частини одинадцятої статті 290 КПК, оскільки стороною обвинувачення не були відкриті показання двох свідків, яких за клопотанням прокурора було допитано у судовому засіданні. Разом з тим, як зауважив ВС, з матеріалів судового провадження вбачається, що двоє свідків допитані судом у відкритому судовому засіданні відповідно до положень статті 352 КПК за участі сторін кримінального провадження, кожна з яких мала можливість ставити запитання свідкам. Необхідність у їх допиті виникла під час судового розгляду. Слідчим ці особи не допитувались, а тому порушень статті 290 КПК щодо невідкриття стороні захисту цих доказів не допущено і підстав для визнання їх недопустимими немає.

У постанові від 07.06.2022 (справа № 462/1710/16-к) ВС зауважив, що у разі з`явлення доказу, про який іншій стороні не було відомо, ця сторона має право на достатній час і можливості для вивчення нового доказу і, як у цьому разі, на підготовку до допиту, а суд має забезпечити стороні такі можливості відповідно до статті 22 КПК.

Хоча наведені висновки ВС зроблені дещо за інших обставин, однак суд вважає їх прийнятними. Зокрема, свідки, про допит яких клопотав прокурор у судовому засіданні в якості доповнення матеріалів судового провадження, були допитані під час досудового розслідування. Сторона захисту, дізнавшись у судовому засіданні про намір здійснення допиту цих свідків мала об`єктивну можливість здійснити підготовку до їх допиту. Відомості, які б свідчили про неможливість здійснення такої підготовки з об`єктивних причин, зокрема, у зв`язку з відмовою представника обвинувачення надати для ознайомлення відповідні протоколи допиту суду не надані. При цьому посилання захисника на те, що він вступив у справу на стадії судового розгляду, на переконання суду, не можуть свідчити про наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали підготовці сторони захисту для здійснення допиту наведених вище свідків сторони обвинувачення.

Разом з тим, надаючи правову оцінку показанням зазначених свідків сторони обвинувачення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації.

Згідно з частиною другою статті 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Зі змісту частини першої статті 92 КПК випливає, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

При цьому частиною другою статті 84 КПК визначено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Вимоги щодо показань визначені § 3 глави 4 КПК.

Вище суд зазначив, що прокурором була забезпечена явка лише одного свідка сторони обвинувачення. Свідок був допитаний в судовому засіданні з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, тому правові підстави для неврахування його показань відсутні.

Захисник під час судового розгляду здійснював посилання на те, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 був допитаний в якості свідка стосовно тих обставини, за якими йому в подальшому була оголошена підозра. Прокурор зауважив, що відповідний аналіз наведених доводів сторони захисту буде наданий у судових дебатах, однак під час виступу в судових дебатах сторона захисту та сторона обвинувачення зазначені доводи захисника обвинуваченого залишити поза увагою. Вище суд зазначав на приписи частини третьої статті 26 КПК, а тому, зважаючи на раніше здійснене захисником обвинуваченого повідомлення у цій частині, суд вважає за необхідне надати цьому відповідну правову оцінку.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 87 КПК недопустимими є також докази, що були отримані, зокрема, з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Згідно з реченням першим частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. При цьому реченням другим частини першої статті 23 КПК випливає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до речення першого частини другої статті 23 КПК не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Також реченням другим частини другої статті 23 КПК визначено, шо суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд враховує ту обставину, що протоколи допиту ОСОБА_5 в якості свідка не могли бути предметом судового дослідження з огляду на наведені вище приписи кримінально-процесуального закону. В ході судового розгляду сторона захисту на надала відомостей, які б свідчили про те, що докази у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 стороною обвинувачення були отримані саме внаслідок здійснення допиту ОСОБА_5 в якості свідка у кримінальному провадженні. Тому посилання сторони захисту в цій частині суд вважає неспроможними.

З урахуванням наведеного суд враховує, що письмові докази на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння не можуть бути покладені в основу його обвинувачення у зв`язку з недотриманням порядку їх отримання, а також невідкриття їх стороні захисту під час виконання вимог статті 290 КПК у зв`язку з наявність обґрунтованих сумнівів у їх наявності в сторони обвинувачення на час направлення кримінального провадження до суду. Свідки сторони обвинувачення в судовому засіданні не змогли надати показань, якими були б виконані приписи частини першої статті 91 КПК в частині доведення наявності у діяння ОСОБА_5 ознак службової недбалості.

При цьому суд вважає за доцільне зауважити таке.

У постанові від 06.06.2024 (справа № 308/5823/18) ВС зазначив, що службова недбалість належить до злочинів із матеріальним складом, який за частиною другою статті 367 КК визнається закінченим із моменту спричинення тяжких наслідків.

Настання тяжких наслідків від службової недбалості є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК. Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку.

У постанові від 16.08.2021 (справа № 484/1376/18) ВС зазначив, що кримінальна відповідальність за службову недбалість (стаття 367 КК) настає лише у випадку, коли дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично було включено (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи. З суб`єктивної сторони злочин, передбачений частиною першою статті 367 КК, характеризується необережністю: злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов`язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити). Формулювання конкретної форми вини в обвинувальному акті у вказаному випадку повинно відповідати вимогам статті 25 КК.

Аналогічні висновки ВС були викладені у постанові від 05.10.2022 (справа № 461/6912/16-к) та від 31.07.2024 (справа № 742/3620/21).

У постанові від 05.05.2020 (справа № 133/2138/15) ВС зауважив, що службова недбалість (ст. 367 КК) може мати місце лише за умови, що службова особа мала об`єктивну можливість виконати дії, які входять до кола її службових повноважень, з урахуванням положень регулятивного законодавства України, чинного на момент вчинення протиправних дій, та зобов`язана була їх вчинити.

У постанові від 13.04.2020 (справа № 452/1490/15-к) ВС звернув увагу на те, що причинний зв`язок як ознака складу злочину, передбаченого статтею 367 «Службова недбалість» КК, має місце між неналежним виконанням обов`язків через несумлінне ставлення до них службової особи та спричиненням тяжких наслідків (смерті листоноші, який перевозив грошові кошти особистим транспортом без належної охорони та без засобів безпеки, під час нападу на нього з метою заволодіння грошовими коштами), якщо службова особа всупереч вимогам регулятивного законодавства України систематично не забезпечувала належної організації перевезень поштових відправлень спеціалізованим автомобільним транспортом та контроль за станом збереження поштових відправлень, хоча повинна була та мала реальну можливість це здійснювати.

У постанові від 31.07.2024 (справа № 742/3620/21) ВС зауважив, що для висновку про наявність у діях особи об`єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити, які конкретні обов`язки і в якому порядку вона повинна була виконати в тій обстановці, що існувала на час вчинення злочину, та чи мала вона реальну можливість для їх виконання. ВС при цьому зауважив, що відповідальність за статтею 367 КК настає лише тоді, коли службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином. Така можливість зумовлена об`єктивними (наявність належної охорони товарно-матеріальних цінностей, адекватний обсяг роботи, правомірна поведінка інших працівників тощо) та суб`єктивними факторами (досвід і кваліфікація службової особи, рівень її освіти, тощо).

Відповідно до визначення, наданого у статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» (далі – Закон № 687-XIV), технічний нагляд – здійснення замовником контролю за дотриманням проектних рішень та будівельних норм і правилам, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 687-XIV в редакції закону, яка була чинною на 29.06.2016, тобто Закону № 58-V технічний нагляд забезпечується замовником (забудовником) та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Зі змісту частини п`ятої статті 11 Закону № 687-XIV випливає, що порядок проведення авторського і технічного наглядів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 за № 903 (далі – Порядок) технічний нагляд здійснюють особи, що мають виданий відповідно до законодавства архітектурно-будівельною атестаційною комісією кваліфікаційний сертифікат.

Захисник обвинуваченого під час виступу в судових дебатах здійснив посилання на те, що у листі ДАБІ від 16.01.2009 за № 22/7-195 «Щодо здійснення технічного нагляду» (далі – Лист 22/7-195) зазначено, що забезпечення здійснення технічного нагляду на об`єкті будівництва є обов`язком його замовника (забудовника).

При цьому замовник (забудовник) може забезпечити здійснення технічного нагляду на підконтрольних об`єктах будівництва у два способи:

1) власними силами (у разі наявності в його структурі відповідних кваліфікованих працівників, які відповідають вимогам, встановленим Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників "ВИПУСК 64. Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи", затвердженим наказом ІНФОРМАЦІЯ_21 від 13.10.99 № 249, а після затвердження і впровадження Урядом Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури - фахівцями, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат);

2) залучення на договірних засадах третіх осіб (суб`єктів господарювання, які мають отриману у встановленому порядку ліцензію на провадження такої діяльності).

У листі ІНФОРМАЦІЯ_22 від 11.01.2014 за № 8/15-7-14 «Про витрати технагляду» (далі – Лист 8/15-7-14) зазначено, що здійснення технічного нагляду за будівництвом об`єктів є складовою функцій замовника.

Відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», який був чинний на момент правовідносин щодо будівництва об`єкту згідно договору № 01-16 від 29.06.2016 та який носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, утримання служби замовника будівництва (у тому числі технагляд) здійснюється за рахунок коштів, передбачених у главі 10 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (ЗКР). Ліміт цих коштів визначається відповідно до п.5.8.13 зазначених Правил в обґрунтованому замовником розмірі, але не більш ніж 2,5 відсотки від підсумку графи 8 глав 1-9 ЗКР. У разі відсутності у замовника спеціалістів, які могли б виконувати функції технічного нагляду за будівництвом об`єктів, замовник може залучати спеціалістів сторонніх організацій на договірній основі. Оплата за виконання зазначених робіт здійснюється за рахунок коштів на утримання служби замовника у розмірі, визначеному на підставі відповідних розрахунків, складених у довільній формі, виходячи з обґрунтованих трудовитрат спеціалістів технагляду та узгодженого сторонами показника вартості людино-дня.

Вище суд навів мотиви, з яких письмові докази, надані стороною обвинувачення, не можуть бути враховані судом під час ухвалення відповідного процесуального рішення. Натомість сукупність допустимих та належних доказів, які були досліджені судом, не містять відомостей про те, що ОСОБА_5 мав відповідний кваліфікаційний сертифікат, який надавав йому можливість для здійснення технічного нагляду за об`єктом будівництва. Тому доводи захисника обвинуваченого в цій частині суд вважає слушними. Також суд вважає слушними і твердження захисника обвинуваченого в частині того, що наявність наказу № 22 від 29.06.2016 «Про призначення відповідального за ведення технічного нагляду» по об`єкту «Реконструкція бігових доріжок легкоатлетичного стадіону ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_2 » не надавала процесуальної можливості ОСОБА_5 на виконання делегованих функцій. Відомості, які б спростували таке твердження сторони захисту, в ході судового розгляду кримінального провадження суду надані не були.

У постанові від 23.01.2025 (справа № 759/7753/22) ВС зауважив, що застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя задля досягнення мети і вирішення його завдань, визначених приписами статті 2 КПК.

Також ВС у цьому судовому рішенні зауважив, що попри те, що кримінальний процесуальний закон не визначає критеріїв допустимості доказів у контексті реалізації приписів статті 86 КПК, вони визначені в доктрині кримінального процесуального права: 1) одержання фактичних даних із належного процесуального джерела; 2) одержання фактичних даних належним суб`єктом; 3) одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; 4) належне оформлення джерела фактичних даних. Отже, як зазначив ВС, доказ повинен бути отриманий із дотриманням належної правової процедури із належного процесуального джерела.

У цьому судовому рішенні ВС, окрім наведеного, зауважив, що загальнопоширеним і в темпоральному аспекті укоріненим у практиці застосування норм кримінального процесуального закону є такий підхід, за яким докази, отримані в кримінальному провадженні з грубим порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Вирішення питання про допустимість доказів, як зазначив ВС, є прерогативою національних судів, а роль Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) обмежується оцінюванням загальної справедливості провадження, зокрема, там, де підставі доказів, здобутих із порушенням встановленого порядку, особа визнана винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Невиконання вимог чинного КПК щодо визнання доказів недопустимим у випадку їх невідповідності встановленим критеріям та одночасне посилання на оціночні критерії практики ЄСПЛ щодо загальної справедливості провадження з метою обґрунтування винуватості особи на підставі доказів, отриманих всупереч встановленому порядку ВС вважає застосуванням кримінального процесуального закону всупереч приписам загальних засад кримінального провадження, що є неприпустимим, зокрема, з огляду на положення статей 2, 8, 9, 17 КПК, адже за приписами частини першої статті 30 КПК правосуддя у кримінальному провадженні здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим кодексом.

Порушення приписів статті 86 КПК, як зазначив ВС, призводить до порушення прав і свобод людини, у тому числі права на захист і справедливий суд, що суперечить положенням статей 19, 62 Конституції України, статті 6 Конвенції, оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Також ВС у наведеному судовому рішенні зауважив, що суд, вирішуючи питання про недопустимість доказів не має підстав наводити додаткові мотиви, як спираються на обгрунтування відповідних аспектів застосування положень статті 87 вказаного Кодексу.

Суд враховує, що ВС у постанові від 12.06.2018 (справа № 712/13361/15) зазначив, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме – винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлене обвинувачення.

При цьому ВС у постанові від 04.07.2018 (справа № 688/788/15-к) зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У постанові від 30.06.2025 (справа № 646/8543/23) ВС черговий раз зауважив про необхідність дотримання стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом. Також у цій постанові ВС зауважив, що кваліфікація кримінального правопорушення полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння та ознак кримінального правопорушення, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, й у формулюванні висновку про їх відповідність. За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень є встановлення на підставі доведеного кримінальними процесуальними засобами факту вчинення особою (суб`єктом кримінального правопорушення) конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності та його наслідків, точної відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними кримінально-правовими нормами у статтях КК.

Також ВС у згаданій постанові звернув увагу на те, що визнаючи особу винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, суд має чітко та конкретно (безальтернативно) визначити, які саме дії відповідно до кримінального закону цій особі інкримінуються.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ зазначав, що наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Туреччини).

Крім того, при оцінці доказів ЄСПЛ керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), від 18.01.1978, п. 161, Series A No 25). Проте доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою чи подібних до них неспростованих презумпцій (рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey), заява No 21986/93, п. 100, ECHR 2000- VII; рішення у справі «Єрохіна проти України» (Yerokhina v. Ukraine), заява No 12167/04, від 15.11.2012, п. 52 з подальшими посиланнями).

ЄСПЛ також зазначив, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції не у всіх справах неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio /той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження/ (рішення у справі «Ушаков та Ушакова проти України», (Ushakov and Ushakova v. Ukraine), заява № 10705/12, ECHR 2015).

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у частині четвертій статті 17 КПК. Зі змісту частини другої статті 8 та частини п`ятої статті 9 КПК випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Саме тому наведені вище докази, надані стороною обвинувачення, не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

З огляду на викладене, здійснюючи судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до вимог частини шостої статті 22, частини третьої статті 26, частини першої статті 337 КПК, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до такого висновку. Докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК, не можуть бути визнані допустимими з огляду на приписи частини першої статті 86 КПК. У зв`язку з цим зауваження захисника обвинуваченого щодо суті наданих суду доказів суд не оцінює, оскільки надані стороною обвинувачення докази в цій частині не можуть бути визнані допустимими. Саме тому ОСОБА_5 за цим фактом має бути виправданий відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 373 КПК.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 виправданий судом, згідно з приписами статті 124 КПК понесені під час досудового розслідування судові витрати підлягають покладенню на державу.

Також у зв`язку з виправданням ОСОБА_5 цивільний позов слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 в пред`явленому обвинуваченні, передбаченому частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, визнати невинним і виправдати в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Витрати за проведення криміналістичних досліджень в розмірі 3569 (три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 28 копійок, – покласти на державу.

Цивільний позов, поданий ІНФОРМАЦІЯ_23 , – залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було под ано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: