Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №143/1002/25 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1002/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.03.2026 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Тітова Т. Л., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, –

установила:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 472942, від 04.10.2025, складеним уповноваженою особою, 04.10.2025 о 07 год. 40 хв. у м. Погребище по вул. Київській водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: хитка хода, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, порушення мови. Відповідно до зазначеного водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

У зв`язку з викладеним дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що вранці близько 08 год. 00 хв. він керував транспортним засобом у м. Погребище та рухався до місця проживання своєї матері. За його словами, під час руху по вул. Київській його транспортний засіб був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що причиною зупинки стало нібито неувімкнення світлового покажчика повороту під час здійснення маневру. Після зупинки працівники поліції попросили пред`явити документи на право керування транспортним засобом та повідомили, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Із таким твердженням працівників поліції він не погодився, зазначивши, що алкогольних напоїв не вживав. Попри його заперечення, працівники поліції почали складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

При цьому, за його словами, працівниками поліції йому не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу. Зокрема працівник поліції не пред`явив відповідний прилад, не повідомив його тип та номер не продемонстрував його справність та готовність до використання. Також йому не було запропоновано пройти медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку. Крім того, працівниками поліції його не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Також ОСОБА_2 звернув увагу суду на те, що у складеному відносно нього адміністративному протоколі відсутні відомості про наявність ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота, а під час спілкування на місці зупинки такі ознаки працівниками поліції також не зазначалися.

Крім того, після складання адміністративного протоколу працівниками поліції від керування його не відсторонено, посвідчення не вилучено.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 зазначив, що транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння він не керував, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає та просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

З огляду на наведене, суддя звертає увагу на гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка встановлює основоположні принципи забезпечення права на справедливий судовий розгляд. Зазначена норма гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом при вирішені спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення.

Вирішуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на розгляд цієї справи, суддя виходить із усталеної практики ЄСПЛ, відповідно до якої навіть у разі, коли за національним законодавством особу притягують до адміністративної відповідальності, їй фактично може бути висунуто «кримінальне обвинувачення» в автономному розумінні Конвенції. Таке обвинувачення повинно оцінюватися з урахуванням трьох критеріїв, сформульованих у практиці ЄСПЛ, а саме: правової кваліфікації правопорушення у національному законодавстві; сутності та характеру, правопорушення, а також суворості можливого покарання.Зазначений підхід викладено, зокрема у пункті 51 рішення ЄСПЛ у справі «Михайлова проти Російської Федерації».

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своєю правовою природою може розглядатися як кримінальне обвинувачення в розумінні статті 6 Конвенції, а тому на розгляд такої справи поширюються гарантії справедливого судового розгляду, передбачені зазначеною нормою.

Одним із основоположних базисних засад кримінального судочинства є забезпечення доведеності вини особи поза розумним сумнівом на підставі встановлених відповідним державним органом фактичних обставин та наданих ним доказів на їх підтвердження.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим звинуваченням.

Виходячи з наведеного, з огляду на принцип презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню також у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо наявності події правопорушення та вини особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведеність події адміністративного правопорушення та вини особи прирівнюються до доведеної її невинуватості.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП – орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Надаючи оцінку достатності доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя виходить із наступного.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 роз`яснено, що під керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Відповідно до п. 23.1 ПДР України буксирування повинно виконуватися механічним транспортним засобом без причепа і з технічно справними зчіпними пристроями як у буксированого транспортного засобу, так і у транспортного засобу, що буксирує.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі – Інструкція).

Відповідно до п. 3 розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно із п. 6 розділу І цієї Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених для застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

У відповідності до підпункту 3 пункту 10 розділу І цієї Інструкції якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас згідно пункту 7 зазначеної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Згідно пункту 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Частинами 3, 4 ст. 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Системно-структурний аналіз наведених норм Інструкції у поєднанні із положеннями ст. 266 КУпАП дає підстави стверджувати, що у разі відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу працівник поліції був зобов`язаний забезпечити його доставлення до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду на стан сп`яніння.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи поліцейський не виконав зазначених вимог закону: не провів огляд водія на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених для застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також не забезпечив доставлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я.

Положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції дають підстави для висновку, що вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння можна вважати законною за сукупності таких умов: здійснення особою керування транспортним засобом, тобто забезпечення шляхом впливу на органи і системи управління транспортним засобом його руху; зупинки транспортного засобу з підстав та в порядку встановлених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»; наявність у водія ознак сп`яніння, визначених пунктами 3, 4 розділу І Інструкції.

Відтак, факт керування особою транспортним засобом, а також підстави для зупинки транспортного засобу як законні передумови для проходження водієм огляду на стан сп`яніння мають бути належним чином задокументовані особою, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом – автомобілем марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння.

На підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи долучено носій інформації – диск із відеозаписом, Водночас на вказаному відеозаписі не зафіксовано моменту зупинку транспортного засобу.

Із відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 цей факт заперечив. У відповідь на це працівник поліції повідомив, що стосовно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за порушення п.9.2.б ПДР України.

Разом із тим аналіз відеозапису свідчить про недотримання працівником поліції вимог п. 5 р. ІІ відповідної Інструкції. Зокрема, перед пропозицією пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння працівник поліції не проінформував ОСОБА_1 про порядок проведення такого огляду із застосуванням спеціального технічного засобу.

Крім того, на відеозаписі відсутні будь-які дії, що свідчили б про демонстрацію або пред`явлення ОСОБА_1 спеціального технічного засобу, за допомогою якого такий огляд мав бути здійснений.

Зазначені дії (бездіяльність) працівника поліції свідчать про порушення встановленої процедури та ставлять під сумнів належність проведення огляду відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

Отже, зазначені відеоматеріали не можуть вважатися належним та достатнім доказом вини ОСОБА_1 оскільки вони не засвідчують факту керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відсутність фіксації моменту руху транспортного засобу, факту зупинки працівниками поліції, а також порушення процедури запропонованого огляду на стан алкогольного сп`яніння свідчать про порушення порядку збору доказів, що є підставою для визнання таких доказів недопустимими згідно зі ст. 251 КУпАП.

Суддя звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є не лише джерелом доказів, а й процесуальним документом, яким фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із положеннями чинного законодавства, так і з практикою ЄСПЛ. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події адміністративного правопорушення та наявності його складу. Водночас протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може вважатися безумовним і беззаперечним доказом вини особи, оскільки відображає лише первинний правовий висновок уповноваженої особи щодо обставин події.

Таким чином, протокол має складатися уповноваженою особою за результатами повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, які повинні підтверджуватися сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів.

Наведені обставини в їх сукупності дають підстави для обґрунтованого сумніву щодо того, що 04.10.2025 інспектор ВП № 4 (Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції Дудар Ю. В. мав у наявності спеціальний технічний засіб та мав можливість забезпечити проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у порядку, встановленому законом. На думку судді, зазначене свідчить про істотне порушенням вимог відповідної Інструкції.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

З огляду на те, що особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б у сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку.

А також враховуючи те, що під час судового розгляду не було доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не встановлено достовірних доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, суддя дійшла висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 247, 266, 276, 278, 284 КУпАП, суддя –

постановила:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Погребищенський районний суд Вінницької області.

Суддя