Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №300/6991/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6991/24 пров. № А/857/19464/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Матковської З.М., Носа С.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (суддя – Панікар І.В., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №300/6991/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.08.2024 №09163019308 про відмову у перерахунку пенсії за стажем; 2) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період навчання у Харківському інституті льотчиків Військово-Повітряних Сил з 01.09.1995 по 14.10.1999; 3) зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 31.07.2024 про перерахунок пенсії за стажем з урахуванням періоду навчання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 09163019308 від 07.08.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його навчання у Харківському інституті льотчиків Військово-Повітряних Сил з 01.09.1995 по 14.10.1999. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 31.07.2024, із врахуванням висновків суду. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча одинадцять гривень 20 копійок).

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігається з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Отже, у зв`язку з розбіжністю в написанні по батькові в ID картці ( ОСОБА_2 ) та дипломі ( ОСОБА_3 ), позивач не має права на зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1995 по 14.10.1999. З урахуванням викладеного, апелянт вважає, що немає підстав для зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі №300/1065/25 та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 з 12.06.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності.

31.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області зі заявою про перерахунок пенсії за стажем (а.с.22).

До заяви позивачем надано копії наступних документів: - ID картка на ім`я ОСОБА_1 ; - диплому бакалавра серії НОМЕР_1 , виданого 15.10.1999 на ім`я ОСОБА_1 за період навчання в Харківському інституті льотчиків Військово-Повітряних Сил України за період з 01.09.1995 по 14.10.1999; - додаток до диплома бакалавра серії НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_1 ; - довідку від 24.06.2024 № 179/1/6159, видану Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України.

За принципом екстериторіальності вказана заява від 31.07.2024 розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 07.08.2024 № 091630019308 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, з урахуванням періоду навчання у Харківському інституті льотчиків Військово-Повітряних Сил з 01.09.1995 по 14.10.1999, оскільки наявні розбіжності в написанні по батькові і ID КАРТЦІ ( ОСОБА_2 ) та дипломі ( ОСОБА_3 ) (а.с.25).

Позивач, не погодившись з вищенаведеним рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно враховано, що правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону 1058, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач з 12.06.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності.

Водночас, спірним питанням у розглядуваних правовідносинах є можливість зарахування до загального страхового стажу позивача період його навчання у Харківському інституті льотчиків Військово-Повітряних Сил з 01.09.1995 по 14.10.1999.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Судом першої інстанції вірно враховано, що Закон України № 1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно пункту «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (дійсна на момент навчання позивача) особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Тобто, про період навчання особи вноситься запис у трудову книжку при навчанні на денних відділеннях. Вказаною інструкцією не було передбачено внесення записів до трудових книжок за умови навчання на вечірній (заочній формі).

Отже, весь період навчання за денною (очною) формою навчання у вищому навчальному закладі зараховується до страхового стажу особи.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 02.10.2003 позивач в період з 28.07.1995 по 15.10.1999 навчався у Харківському інституті льотчиків, диплом серії НОМЕР_1 (а.с.15-16).

Також згідно Диплому серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у 1995 році вступив до Харківського інституту льотчиків та в 1999 році закінчив повний курс Харківського інституту льотчиків за спеціальністю «авіація та космонавтика», рішенням Державної екзаменаційної комісії від 14.10.1999 йому присвоєно кваліфікацію бакалавра «авіації та космонавтики» (а.с.17).

Окрім того, в матеріалах справи наявний додаток до диплома бакалавра серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.18).

Також в матеріалах справи наявна архівна довідка від 24.06.2024 № 179/1/6159, видана Галузевим державним архівом, відповідно до змісту якої, згідно зі звітом та Рішенням Державної екзаменаційної комісії щодо випуску курсантів Харківського інституту льотчиків Військово-Повітряних Сил (ХІЛ ВПС) від 14 жовтня 1999 року, ОСОБА_1 закінчив ХІЛ ВПС за освітньо-професійною програмою бакалавр та напрямом підготовки «Авіація та космонавтика», спеціалізація «Льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів (літаків)», присвоєно кваліфікацію «бакалавр». В книзі реєстрації видачі дипломів ХІЛ ВПС значиться ОСОБА_1 , дата отримання диплому ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний № 52/99, серії НОМЕР_1 (а.с.23)

Тобто вказаною довідкою підтверджується, що позивач навчався на денній формі навчання Харківському інституті льотчиків Військово-Повітряних Сил.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача від 07.08.2024 видно, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання позивача стали розбіжності в написанні по батькові у паспорті громадянина України (ID - картка) ( ОСОБА_2 ) та Дипломі серії НОМЕР_1 ( ОСОБА_3 ).

З цього приводу судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що на титульному аркуші копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.10.2003 вказано « ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У паспорті громадянина України (ID - картка) ініціали позивача також – « ОСОБА_1 » (а.с.13).

Водночас, диплом серії НОМЕР_1 від 15.10.1999 видано на ім`я « ОСОБА_1 ».

Суд першої інстанції вірно вказує, що згідно з правилами української мови правильним вважається варіант – « ОСОБА_2 », однак, часто на практиці зустрічається та в деяких словниках – « ОСОБА_3 ».

При цьому, недотримання правил заповнення диплому може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Колегія суддів також зазначає, що апелянтом не спростовано висновків суду про те, що у цьому випадку є саме помилка у написанні по батькові, а не обман чи маніпулювання з боку позивача.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що весь комплект наданих документів вказує на повний збіг всіх інших відомостей про ім`я, по батькові, дати та місця народження позивача, окрім помилки в зазначенні по батькові « ОСОБА_3 » у дипломі серії НОМЕР_1 від 15.10.1999.

Досліджені документи позивача свідчать про те, що диплом серії НОМЕР_1 та надані архівні документи належать саме ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1995 по 14.10.1999 (включно).

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.08.2024 № 09163019308 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевказані висновки суду щодо необхідності зарахування до загального страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1995 по 14.10.1999, суд першої інстанції також вірно зобов`язав Головне управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 31.07.2024 про перерахунок пенсії.

Доводи апеляційної скарги вищенаведених висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до непогодження із ним, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року в адміністративній справі №300/6991/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді З. М. Матковська

С. П. Нос