Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №564/5106/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/5106/25

Рядок статзвіту № 69

12 березня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 42 257 грн. 62 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 25.05.2012 року було розірвано. Від спільного подружнього життя мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні.

Відповідно до виконавчого листа №1710/2-458/12, виданого 10.08.2012 року Костопільським районним судом Рівненської області з ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання їх неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 280 грн. щомісячно, починаючи з 02 квітня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач призначені судом аліменти сплачував нерегулярно, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 122 434,50 грн. Враховуючи вищевикладене просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 16.12.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що повідомлено сторони.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 04.02.2026 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, його неявку в судове засідання без поважних причин та неподання відзиву на позов, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що з 17.07.2008 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25.05.2012 року було розірвано.

Від спільного подружнього життя сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 17.07.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції в Рівненській області, актовий запис №241.

Згідно виконавчого листа №1710/2-458/12, виданого Костопільським районним судом Рівненської області від 10.08.2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання їх неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 280 грн. щомісячно, починаючи з 02 квітня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_5 та перебуває на повному її утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, участі в її вихованні та утриманні не приймає.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Згідно з положеннями ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідач призначені судом аліменти сплачував нерегулярно, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01.11.2025 року становить 122 434,50 грн., що підтверджується проведеним старшим державним виконавцем Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України О. Тиманчук розрахунком заборгованості зі сплати аліментів №39374 від 06.11.2025 року. Даний розрахунок сторонами не оскаржувався, а відтак є чинним.

Згідно ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У зв`язку із виникненням заборгованості по сплаті аліментів позивач здійснила реалізацію свого права, яке гарантовано їй ст. 196 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, а навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Із матеріалів справи суд встановив, що відповідач не здійснює сплату аліментів без поважних причин, адже доказів у відповідності до ст. ст. 78-81 ЦПК України, які б заперечили встановлену обставину зі сторони ОСОБА_2 на адресу суду не надходило. Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду виникла саме з його вини.

У зв`язку із наявністю підстав, які необхідні для стягнення неустойки (пені) позивач надала розрахунок розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 02.04.2012 р. по 01.06.2025 р., що становить - 42 257,62 грн. Такий розрахунок проведений у відповідності до ч. 1 ст. 196 СК України. Будь-яких зауважень до правильності його проведення не надходило, такий не оскаржувався та є чинним, а тому приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідач не подав доказів, які б дозволили суду встановити його матеріальний і сімейний стан та врахувати ці обставини при розгляді справи.

Аналіз норм ст. 196 СК України дає підстави для висновку, що неустойка (пеня) може бути стягнута з особи, яка є винною в ухиленні (простроченні) сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання.

Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.

Матеріали справи, свідчать про те, що відповідач був обізнаний про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, проте, своє зобов`язання належним чином не виконував.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач, відповідно до вимог ст. ст. 77, 81 ЦПК України, не надав суду доказів, що заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від нього причин. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у простроченні сплати аліментів, а тому суд дійшов висновку, що відповідач повинен нести цивільну відповідальність, встановлену законом.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 02.04.2012 р. по 01.11.2025 р. включно, у розмірі - 42 257,62 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Суд приймає аргументи позивача, що наведені останньою як на підстави для стягнення неустойки, адже такі стверджуються належними і допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду з даним позовом від сплати судового збору звільнена законом. Таким чином, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76-81, 141, 259, 265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 180, 196 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 02.04.2012 р. по 01.11.2025 р. у розмірі - 42 257 (сорок дві тисячі двісті п`ятдесят сім) грн. 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в дохід держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районним судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_2 ), РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , (житель АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення складено

17 березня 2026 року.

СуддяЛ. А. Грипіч