Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №420/25554/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25554/25

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А.

Дата і місце ухвалення: 12.12.2025 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі №420/25554/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо не підготовлення та не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн) та на 01 січня 2025 року (3028 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року та з 01 лютого 2025 року;

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ та положень постанови Кабінету Міністрів України №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн) та на 01 січня 2025 року (3028 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт, а також інших складових грошового забезпечення, для проведення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року та з 01 лютого 2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо не підготовлення та не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року та на 18 червня 2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2 684 грн) та на 18 червня 2025 року (3 028 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року та з 01 липня 2025 року.

Зобов`язав відповідача підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року та на 18 червня 2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2 684 грн) та на 01 січня 2025 року (3028 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року та з 01 липня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Департамент з питань виконання кримінальних покарань подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач пропустив встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки повинен був дізнатися про можливе порушення свого права на перерахунок пенсії з 01 січня відповідного року. На думку апелянта, суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, не вирішив питання щодо поновлення строку звернення до суду та не навів мотивів поважності причин його пропуску.

Крім того, апелянт вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави для підготовки та направлення до органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення позивача, оскільки відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, а відповідного рішення Уряду щодо проведення такого перерахунку не приймалося.

Також апелянт зазначає, що підготовка довідок про розмір грошового забезпечення здійснюється уповноваженими органами на підставі списків осіб, які підлягають перерахунку пенсій, що формуються органами Пенсійного фонду України, однак у спірних правовідносинах такі списки до відповідача не надходили.

Окрім цього, апелянт вказує, що постанова Кабінету Міністрів України №481 була чинною до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №320/29450/24, яким її окремі положення визнано протиправними та нечинними, а тому правові наслідки такого рішення мають перспективну дію та не поширюються на правовідносини, які виникли під час дії зазначеного нормативно-правового акта.

З огляду на викладене апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року – без змін. Позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Також у відзиві зазначено, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував правові висновки Верховного Суду щодо обов`язку уповноважених органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №704, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

22 липня 2025 року представник позивача звернулася до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань із адвокатськими запитами, у яких просила відповідача направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області належним чином оформлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2025 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідні дати, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також інших складових грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії позивача.

Листами від 25 липня 2025 року Департамент з питань виконання кримінальних покарань повідомив представника позивача про відсутність правових підстав для виготовлення та направлення до органу Пенсійного фонду України оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ, має право на отримання довідок про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії відповідно до статей 43, 63 зазначеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Оскільки відповідачем не підготовлено та не направлено до органу Пенсійного фонду України оновлені довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року та 18 червня 2025 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача та підстав для часткового задоволення позову.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача підготувати та направити довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2025 року та здійснити перерахунок пенсії з 01 лютого 2025 року, оскільки дійшов висновку, що підстави для застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня календарного року виникли лише з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №320/29450/24 – 18 червня 2025 року, яким визнано протиправними та нечинними зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України №481 до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, у зв`язку з чим право позивача на перерахунок пенсії виникло з 01 липня 2025 року, а не з 01 лютого 2025 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-XII).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ, у разі, якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

За приписами частин першої, другої статті 63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що підставою для перерахунку раніше призначених пенсій є зміна розміру грошового забезпечення відповідних категорій осіб, що відбувається на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), яка передбачала з 01.03.2018р. збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 Постанови №103, внесені зміни постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, зазначені зміни втратили чинність, що зумовлює застосування відповідної норми

без урахування таких змін.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, саме з 29.01.2020р., дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах по справі №400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року, №320/46498/23 від 13 травня 2025 року, №520/5814/24 від 18 лютого 2026 року.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020р. діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, судова колегія доходить висновку, що п.4 Постанови №704 з 29.01.2020р. застосовувалась у наступній редакції:

“Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.”.

В свою чергу, 20 травня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704” скасовано дію підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанови №103 та внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, відповідно до яких абзац перший зазначеного пункту викладено у наступній редакції:

“Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Зазначені зміни набули чинності 20 травня 2023 року.

Отже, з дати набуття чинності зазначених змін, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначено сталу величину у розмірі 1762 гривні, а не розмір прожиткового мінімуму.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р., визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №320/29450/24 - 18.06.2025р., діє первинна редакція пункту 4 Постанови №704, за якою грошове забезпечення військовослужбовців для обчислення пенсії розраховується із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн, є більшою розрахунковою величиною порівняно із сталою величиною 1762 грн, визначеною постановою №481.

Згідно ч.2 ст.51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

А відтак, з 01.07.2025 року у позивача виникло право на перерахунок його пенсії виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для підготовки та надання оновленої довідки з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, суперечать приписам чинного законодавства.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі є триваючими, оскільки бездіяльність відповідача щодо невидачі довідки про розмір грошового забезпечення не припиняється у часі та безпосередньо впливає на реалізацію позивачем права на належне пенсійне забезпечення. Звернення позивача до відповідача у 2025 році та отримання відмови свідчить про актуальність порушення його прав, а тому підстави для застосування наслідків пропуску строку, передбаченого статтею 122 КАС України, відсутні.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо поновлення строку звернення до суду, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки за відсутності встановленого факту пропуску такого строку необхідність у його поновленні відсутня.

Щодо доводів апелянта про відсутність правових підстав для видачі довідки у зв`язку з неприйняттям Кабінетом Міністрів України окремого рішення про перерахунок пенсій, колегія суддів зазначає, що обов`язок уповноваженого органу щодо оформлення та надання довідки про розмір грошового забезпечення випливає безпосередньо із положень статей 43, 63 Закону України №2262-ХІІ та не ставиться у залежність від прийняття окремого рішення Уряду про проведення перерахунку пенсій.

Доводи апелянта щодо відсутності списків осіб, які підлягають перерахунку пенсій, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсії може здійснюватися як за документами, що містяться у пенсійній справі, так і за додатковими документами, поданими пенсіонером, а відтак відсутність відповідних списків не звільняє відповідача від обов`язку підготувати довідку за зверненням особи.

Щодо доводів апелянта про те, що постанова Кабінету Міністрів України №481 підлягала застосуванню до моменту визнання її окремих положень протиправними, колегія суддів зазначає, що втрата чинності відповідними змінами з моменту набрання законної сили судовим рішенням означає застосування правового регулювання без урахування таких змін на майбутнє, що і було правильно враховано судом першої інстанції при визначенні моменту виникнення права позивача на перерахунок пенсії.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з правовою оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, та не містять обґрунтованих підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук