Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №420/1514/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1514/26

Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,

повний текст судового рішення

складено 12.02.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів Градовського Ю.М., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 420/1514/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.09.2025 № 1263 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 18.09.2025 № 312 щодо зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 26.01.2026 Одеський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, надав позивачу час для усунення недоліків шляхом надання до суду: належним чином засвідчених копій всіх сторінок військового квитка серії НОМЕР_3 ; доказів сплати сплату судового збору у розмірі 1330,90 грн; заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

09.02.2026 до суду від представника позивача надійшов лист про усунення недоліків, до якого долучено квитанцію про сплату судового збору, копію військового квитка та заяву про поновлення строку звернення до суду.

Так, у вказаній заяві представник позивача просив суд поновити пропущений строк подання позову до адміністративного суду. В обґрунтування заяви зазначив, що у період з 14.09.2025 по 30.09.2025 ОСОБА_1 перебував у різних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та військових частинах без будь-яких засобів зв`язку та фактично був ізольованим від суспільства, а тому об`єктивно не мав можливості до 30.09.2025 звертатись з відповідними запитами чи заявами щодо оскарження вчинених відносно нього протиправних дій. Так, лише ввечері 29.09.2025 позивача було направлено на лікування у військовий госпіталь міста Дніпро, тоді ж ввечері 29.09.2025 ОСОБА_1 було видано його особистий мобільний телефон та військовий квиток, якого до цього часу він не отримував. До моменту направлення позивача в госпіталь, та у зв`язку з чим йому було видано військовий квиток, останній не знав та не бачив будь-яких відміток у військовому квитку.

Вважаючи призов на військову службу і відправлення до військової частини НОМЕР_1 незаконним, ОСОБА_1 06.10.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 06.10.2025 щодо вжиття заходів, пов`язаних з відновленням порушеного його суб`єктивного права. Відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_1 на зазначену вище заяву позивач не отримував.

Поряд з цим, 12.11.2025 поштовою кореспонденцією адвокатом в інтересах позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено адвокатський запит від 11.11.2025 № 11-11/04 з цього ж приводу. Відповіді на адвокатський запит адвокат не отримував, адвокатський запит відповідачем залишено без розгляду.

01.12.2025 у зв`язку з ненаданням на адвокатські запити запитуваних документів, адвокатом в інтересах позивача було подано ІНФОРМАЦІЯ_3 скаргу від 01.12.2025 № 01-12/04 на начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та адвокатський запит 01.12.2025 № 01 -12/03, в якому була викладена пропозиція: «Надати адвокату належним чином засвідчені копії рішення (інших документів) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_4 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Лише 23.12.2025 о 18:22 годині від ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу представника позивача надійшов лист від 15.12.2025 № М/24197, зі змісту якого вбачається, що призов позивача на військову службу, на думку ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правомірним, що і послужило для позивача підставою вважати, що останній не визнає того факту, що позивача було призвано на військову службу протиправно, що є підставою для оскарження прийнятого рішення в судовому порядку.

Таким чином, ОСОБА_1 з жодним з документів, що стосувалися його мобілізації, ознайомлений не був до отримання адвокатом відповіді на скаргу та адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 23.12.2025. Тому позивач вважає, що був позбавлений можливості своєчасно сформулювати та подати позов, а тому просив суд поновити пропущений строк звернення до суду.

Також представник позивача вказав, що перебування на військовій службі є поважною причиною пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

Водночас ухвалою від 12 лютого 2026 Одеський окружний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 із позовом про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії та повернув позовну заяву позивачу.

Так, відмовляючи у поновленні строків звернення до суду суд першої інстанції вказав, що відповідно до записів, які містяться у військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 18.09.2025 № 312. Крім того міститься запис, що позивач прийняв військову присягу 23.09.2025. Отже, на думку місцевого суду, будучи мобілізованим та зарахованим до списків військової частини, прийнявши військову присягу, позивач не міг не усвідомлювати факту свого перебування на військовій службі та правових наслідків виданих наказів про його призов та про зарахування до списків військової частини. Проте до суду позивач звернувся лише через чотири місяці. Щодо твердження представника позивача про те, що позивач не був ознайомлений з оскаржуваними наказами належним чином, місцевий суд вказав, що такі обставини не змінюють момент, з якого позивач був обізнаний про вчинення протиправного, на його думку, призову на військову службу, тобто знав про оскаржувані у цьому позові рішення.

Поряд з цим, суд першої інстанції зауважив, що отримання представником позивача відповіді на адвокатські запити не змінюють момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, що не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Щодо доводів представника позивача про перебування позивача на військовій службі, суд першої інстанції зазначив, що саме по собі проходження військової служби не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки доказів того, що протягом усього періоду служби позивач перебував в зоні проведення бойових дій, у зв`язку з чим не міг реалізувати своє право на звернення до суду, матеріали позову не містять.

Не погоджуючись із ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Так, апелянт зауважив, що в ухвалі суду визнані неповажними підстави пропуску строку звернення до відповідачів, а не до суду. Поряд з цим, зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому кожна із зазначених у заяві про поновлення пропущеного строку обставина вплинула на неможливість своєчасного звернення до суду. Поряд з цим, апелянт зауважив, що судом першої інстанції порушено його право на доступ до правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

За приписами статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

У цій справі предметом спору є правомірність дій відповідачів щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації та зарахування позивача до списків військової частини у вересні 2025 року.

За приписами пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є різновидом публічної служби, відтак спірні правовідносини виникли щодо прийняття позивача на публічну службу, а тому з огляду на частину п`яту статті 122 КАС України застосуванню в цій справі підлягає місячний строк для звернення з позовом до суду.

Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.06.2021 (справа № 805/4179/18-а), від 26.05.2021 (справа № 320/1778/20), від 28.05.2021 (справа № 521/21455/16-а).

Колегія суддів зазначає, що датою, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, є дата призову позивача на військову службу по мобілізації.

До адміністративного суду з позовом позивач звернувся у січні 2026 року, тобто через 4 місяців з дня, коли повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, просив поновити строк звернення до суду, покликався на запровадження воєнного стану в Україні, а також указав, що виконання позивачем своїх професійних обов`язків в умовах воєнного стану щодо захисту України свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Колегія суддів зауважує, що за змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо звернення до суду за захистом своїх порушених прав у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Водночас суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставини, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України.

Зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов`язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про неповажність причин пропуску строку позивачем.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 по справі № 160/2592/23.

Водночас, обмежуючи доступ позивача до правосуддя з підстав пропуску строків, суд першої інстанції не врахував, що це унеможливлює розгляд по суті та перевірку правомірності призову ОСОБА_1 на військову службу.

Посилання апелянта на неправильне формулювання судом першої інстанції висновків, що викладені у резолютивній частині, колегія суддів вважає проявом надмірного формалізму.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та повернення позовної заяви позивачу.

В той же час, колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд апеляційної інстанції, здійснивши перегляд ухвали суду від 12.02.2026 в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та, як наслідок, наявність підстав для скасування ухвали суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 420/1514/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 420/1514/26 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.М. Градовський Ю.В. Осіпов