Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №559/410/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/410/26

Провадження № 2-о/559/66/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Костюк Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубно в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дубенська міська рада, про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкодавцем, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник просить встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем – матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Свою заяву заявниця мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , яка хворіла, потребувала постійного стороннього догляду, а на день смерті проживала за вищевказаною адресою разом з заявницею, яка там проживала без реєстрації. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло домоволодіння за вказаною адресою. Спадщину заявниця прийняла своєчасно, шляхом володіння спадковим майном, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала разом з нею. Оформити спадщину заявниця не може, оскільки постійне місце проживання заявниці зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами. Зважаючи на ці обставини, вона змушена звернутися до суду.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження по справі.

Представник заінтересованої особи - Дубенської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, заперечень щодо вимог заявниці не має.

В судовому засіданні заявниця підтримала свої вимоги з підстав, викладених у заяві. Додатково пояснила, що у 1988 вийшла заміж, народила сина та з`їхала від матері, зареєструвавшись за іншою адресою. Проте в подальшому стосунки з чоловіком погіршилися, а в подальшому вони і розлучилися, а матір хворіла, тому на початку 2000-их років вона переїхала до матері та проживала і піклувалася про неї до дня її смерті. Після смерті матері переживала, сама захворіла та потрапила до інтернату. Після лікування знову проживає за адресою: АДРЕСА_1 , однак не може належним чином оформити свої права на спадщину.

Представник заявника адвокат Вишковська В.І. в судовому засіданні вимоги заявниці також підтримала з підстав, викладених у заяві.

Також судом були допитані в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_3 суду пояснила, що працює листоношею з 2004 р. Адреса: АДРЕСА_1 знаходиться в її районі та вона щомісячно приносила померлій її пенсію і бачила, що заявниця постійно мешкає зі своєю матір`ю, піклується про неї.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є сусідкою заявниці, була знайома також з її матір`ю. ОСОБА_1 після одруження з`їхала від матері, проте на початку 2000-их р.р. повернулася до неї разом з сином та доглядала її до смерті.

Після технічної перерви, виниклих проблем у роботі «ВКЗ» від заявниці та її представника надішли заяви про закінчення розгляду справи в їх відсутність та про підтримання заявлених вимог.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу вже не здійснювалося у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 17.03.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Вислухавши сторони та свідків, дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с. 12).

Родинні відносини заявниці з померлою підтверджуються свідоцтвами про народження та про укладення шлюбу від 27.08.1988 р. заявниці (а.с. 10-11).

Заявниця з 22.05.2024 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9). З паспорту заявниці вбачається, що вона з 24.01.1990 р. була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-22).

Згідно висновку приватного нотаріуса Дубенської районного нотаріального округу Бадаліс Ж.П. від 13.11.2025 не підтверджено факт прийняття спадщина заявницею, а після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилася (а.с. 23).

У відповідності до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 вищевказаної норми, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно зі ст. ст. 293, 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. За ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Дослідивши докази, суд робить висновок, що заяву необхідно задовольнити. Вся сукупність наданих документів, відсутність будь-яких заперечень заінтересованої особи вказує на підставність заяви та підтвердження факту сумісного проживання заявниці разом з померлою матір`ю на час смерті останньої. Заявниця є спадкоємцем майна померлої матері ОСОБА_2 . Спадкова справа не заводилась, а дані про інших спадкоємців, які б звернулися з заявою про прийняття спадщини, відсутні, спору про спадщину немає. Метою встановлення юридичного факту є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту. Встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1220, 1221, 1268, 1270, 1299 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 ), разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.03.2026.

Суддя О.М.Томілін