Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №160/27108/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/27108/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року (суддя Неклеса О.М., повне судове рішення складено 12 грудня 2025 року) в справі № 160/27108/25 за позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням,

ВСТАНОВИВ:

Дніпровський державний університет внутрішніх справ (далі - ДДУВС) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 63964,05 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з її утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 63964,05 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково ототожнив нікчемний правочин з оспорюваним. Контракт № 6088 від 05.08.2019 року підписаний нею у віці 16 років, а згоду на його укладення надала особа (дружина батька), яка не мала правових повноважень представляти її інтереси та не була її законним представником згідно з вимогами Сімейного та Цивільного кодексів України.

Вважає, що позивач не довів факту надання послуг, суд першої інстанції визнав доведеною суму 63964,05 грн лише на підставі довідки-розрахунку, яка не є первинним документом, такими як розрахунок сум, нарахованих за комунальні послуги за весь період навчання; копії рапортів, актів або інших документів, які підтверджують період фактичного проживання у казармі та поза його межами; копії наказів про поселення та виселення з казарми; документи, що підтверджують період користування нею приміщенням казарми; відомості про підстави (договори, внутрішні положення тощо), якими університет керувався при здійсненні відповідних нарахувань); не містить обліку реального споживання; не підтверджує фактичне надання послуг; не містить даних про моє проживання в казармі.

Зауважує, що фактичні періоди її проживання в казармі з 02.08.2019 по 12.03.2020 та у грудні 2020 року (протягом місяця), в позивач вимагає оплату за послуги, які фактично не надавалися, що суперечить принципу справедливості та призводить до безпідставного збагачення навчального закладу за рахунок відповідача. Інший час я проживала в гуртожитку або вдома, що підтверджується свідченнями, документами та самим університетом (відсутність наказів про поселення, окрім цього мають бути рапорти, які кожен курсант, писав при поселенні поза межами казарми).

Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано Порядок№ 261, за яким розрахунок витрат здійснюється лише за фактичний період перебування курсанта, а не за «середні нормативи», як це зробив університет, а Порядок МВС № 240 (на який посилається університет) не може суперечити Порядку № 261.

Судом першої інстанції не враховано, що вона проходила службу в органах поліції з 13.04.2023 по 23.07.2025, тобто 2 роки, 3 місяці та 10 днів із передбачених 3 років обов`язкової відпрацювання, тому вважає, що сума витрат на утримання курсанту має бути зменшена пропорційно строку, який був відпрацьований.

У відзивах позивач та третя особа просять залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 02.08.2019 № 164 о/с відповідача зараховано курсантом першого курсу ДДУВС на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання “рядовий поліції” (назву установи змінено 14.05.2024 на Дніпровський державний університет внутрішніх справ, на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.05.2024 № 298).

05.08.2019 року між позивачем (далі - виконавець) з однієї сторони, ГУ НП в Дніпропетровській області (далі- замовник) з другої сторони та громадянин України ОСОБА_3 (далі - особа) укладено контракт №6088 про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

Предметом контракту є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 081 Право.

Згідно розділу ІІ Контракту:

- виконавець в т.ч. зобов`язується: забезпечити Особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України, Національної поліції України (п. 1.4); після закінчення навчання видати Особі документ про вищу освіту державного зразка та направлення на роботу відповідно до рішення комісії з персонального розподілу (п. 1.5); після відрахування Особи (закінчення навчання) затвердити довідку-розрахунок витрат, пов`язаних з її утриманням у закладі, за весь термін навчання (п. 1.6);

- замовник зокрема зобов`язується: призначити Особу, яка прибула за направленням, на посаду, визначену комісією з персонального розподілу у порядку, встановленому законодавством, про що у місячний термін повідомити Виконавця (п. 2.2). В разі звільнення Особи до відпрацювання нею 3-х років після закінчення ВНЗ видати їй повідомлення із зобов`язанням відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у Виконавця під час навчання. Невідкладно проінформувати Виконавця про звільнення Особи зі служби в Національній поліції України та надіслати відповідні документи (копію рапорту про звільнення (висновок атестації), завірені копії наказів про призначення (переміщення по службі), завірену копію наказу про звільнення, копію паспорту (1,2,3 сторінки та реєстрація), копія облікової картки фізичної особи - платника податків, довідку про місце реєстрації - за наявності, копії наказів про внесення змін до облікових документів (зміна прізвища, тощо)), необхідні для примусового стягнення з Особи витрат, пов`язаних з її утриманням під час навчання (п. 2.3);

- особа в т.ч. зобов`язується: після закінчення навчання в строк прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою та відпрацювати не менше 3-х років (п. 3.4). У разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Виконавця витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку (п. 3.5).

Розділом ІІІ Контракту передбачено, що сторони несуть відповідальність за повне виконання взятих на себе зобов`язань за цим Контрактом. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання взятих на себе зобов`язань за цим Контрактом у разі, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор), у випадках, передбачених законодавством.

В розділі IV в т.ч. зазначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим (в т.ч. послуги прання, прасування), медичним забезпеченням, оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання та водовідведення, електроенергія) (п. 2). Розрахунок витрат здійснюється за відповідними видами забезпечення відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю, на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу (п. 3). Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету на розрахунковий рахунок Виконавця і використовується відповідно до кошторису закладу (п. 4). У разі відмови Особи від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням під час навчання, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства. Організація та проведення претензійно-позовної роботи здійснюється Виконавцем (п. 5). Усі спірні питання, які можуть виникати між Сторонами, вирішуються відповідно до законодавства України та в судовому порядку (п. 8). Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 04 липня 2026 року. Цей контракт розповсюджується на відносини, що виникли з моменту зарахування Особи на навчання та діє протягом 3-х років з дати призначення Особи на посаду Замовником. В частині відшкодування Особою витрат на її утримання Контракт діє протягом трьох років з моменту, коли Виконавцю стало відомо про невиконання Особою взятих на себе зобов`язань (п. 9).

Зі змісту письмової згоди від 05.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 у зв`язку із зарахуванням на навчання до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та прийому на службу до Національної поліції України її дочки ОСОБА_3 дає згоду на укладення нею від свого імені контракту на здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ та контракту на проходження служби в Національній поліції України. Повідомляє, що внаслідок укладення контракту на здобуття освіти y Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ та контракту на проходження служби в Національній поліції України не буде порушено прав та законних інтересів її неповнолітньої дочки.

Згідно з наказом ДДУВС від 10.04.2023 № 78 о/с відповідач, як випускник ДДУВС направлений у розпорядження до ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 13.04.2023 № 222 о/с відповідача призначено на посаду дізнавача сектору дізнання відділення поліція № 6 Дніпровського районного управління поліції.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 30.05.2024 № 559 о/с відповідача ОСОБА_3 дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції, надалі вважати за прізвищем ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 16.10.2024 № 1157 о/с відповідача у зв`язку з проведенням реорганізації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України “Про Національну поліцію” переміщено на посаду дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1.

Відповідач звернулася до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням з 23.07.2025 року.

Так, у рапорті відповідач, як підставу для звільнення зазначила про незадовільний графік роботи.

Також у рапорті ОСОБА_1 зазначила про відмову від проходження лікарської (військово-лікарської) комісії, так як вважає себе здоровою.

Також у рапорті відповідач самостійно зазначила про те, що їй доведено про необхідність відшкодування нею вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації, яких не закінчився не пізніше одного дня після звільнення.

Згідно з довідкою-розрахунком ДДУВС фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ за 2019-2023 р.р., від 20.08.2025 №226 сума витрат складає 63964,05 грн.

Врахувавши, що відповідач, яка звільнена зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням), суд першої інстанції дійшов висновку, що у силу вимог частини 4 статті 74 Закону №580-VIII та пункту 1 Порядку №261 відповідач зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі.

Відповідачем отримано повідомлення про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з її утриманням в ДДУВС протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення, оскільки відповідачем було порушено вимоги контракту № 6088, однак у встановлений строк такі витрати сплачені не були, тому суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом ДДУВС від 02 серпня 2019 року № 164ос ОСОБА_3 зараховано з 05 серпня 2019 року курсантом першого курсу ДДУВС, присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції», факультет підготовки фахівців для органів досудового розслідування (а.с. 7).

05 серпня 2019 року між ДДУВС як виконавцем, ГУНП в Дніпропетровській області як замовником та рядовим поліції ОСОБА_3 укладено контракт № 6088 про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (а.с. 8), а саме з підготовки за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти «бакалавр» за спеціальністю 081 Право.

ОСОБА_4 надана згода на укладання неповнолітньою ОСОБА_3 контракту на здобуття освіти (а.с. 9).

Відповідно до п. 3.5 розділу ІІ цього контракту відповідач зобов`язалася у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі виконавця витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку. Пунктом 9 розділу IV цього контракту передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30 червня 2025 року. Цей контракт розповсюджується на відносини, що виникли з моменту зарахування особи на навчання та дії протягом 3-х років з дати призначення особи на посаду замовником. В частині відшкодування особою витрат на її утримання контракт діє протягом трьох років з моменту, коли виконавцю стало відомо про невиконання особою взятих на себе зобов`язань.

Наказом ДДУВС від 10 квітня 2023 року № 78ос ДДУВС із ступенем вищої освіти «бакалавр» ОСОБА_3 направлено у розпорядження ГУНП в Дніпропетровській області з 13 квітня 2022 року для призначення на посади згідно з отриманим фахом (а.с. 10).

Наказом ГУНП від 13 квітня 2023 року № 222о/с ОСОБА_3 , яка прибула з ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенанта поліції, призначено на посаду дізнавача (за рахунок посади старшого дізнавача) сектору дізнання відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції (а.с. 11).

Наказом ГУНП від 20 травня 2025 року №559о/с наказано ОСОБА_3 надалі вважати за прізвищем ОСОБА_5 (а.с. 12).

Наказом ГУНП від 16 жовтня 2024 року №1157о/с ОСОБА_1 переведено на посаду дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Дніпровського районного управління поліції №1 (а.с. 14).

На підставі рапорту ОСОБА_1 (а.с. 15) наказом ГУНП від 21 липня 2025 року № 972о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1, звільнено з 23 липня 2025 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 16).

ГУНП направлено відповідачу повідомлення про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в ВНЗ із специфічними умовами навчання, від 22 липня 2025 року № 119423-2025, з яким відповідач ознайомлена (а.с. 17).

Листом від 04 серпня 2025 року № 181044-2025 ГУНП повідомило ДУВС про звільнення відповідача зі служби, яке отримано позивачем.

Листом від 22 липня 2025 року позивач направив відповідачу повідомлення про відшкодування витрат, пов`язаних з її утриманням під час навчання (а.с. 17).

Фактичні витрати, пов`язані з утриманням позивача в вищому навчальному закладі, становлять 63964,05 грн і складаються з витрат по грошовому забезпеченню, витрат по продовольчому забезпеченню, по теплоенергії, по водопостачанню та водовідведенню, по електроенергії, по медичному забезпеченню (а.с. 19-26).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцей-ських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин другої, четвертої - п`ятої статті 74 Закону №580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі – Порядок № 261).

Пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Пунктом 5 Порядку № 261 визначено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

За змістом пункту 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Як вказано вище, фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача в вищому навчальному закладі, становлять 63964,05 грн і складаються з витрат по грошовому забезпеченню, витрат по продовольчому забезпеченню, по теплоенергії, по водопостачанню та водовідведенню, по електроенергії, по медичному забезпеченню.

Факт понесення позивачем витрат на утримання відповідача під час навчання підтверджено відповідними довідками-розрахунками.

Доводи апелянта про те, що позивач не довів факту надання послуг, довідка-розрахунок не є первинним документом, такими як розрахунок сум, нарахованих за комунальні послуги за весь період навчання; копії рапортів, актів або інших документів, які підтверджують період фактичного проживання у казармі та поза його межами; копії наказів про поселення та виселення з казарми; документи, що підтверджують період користування нею приміщенням казарми; відомості про підстави (договори, внутрішні положення тощо), якими університет керувався при здійсненні відповідних нарахувань); не містить обліку реального споживання; не підтверджує фактичне надання послуг; не містить даних про моє проживання в казармі, а також про те, що фактичні періоди її проживання в казармі з 02.08.2019 по 12.03.2020 та у грудні 2020 року (протягом місяця), тоді як позивач вимагає оплату за послуги, які фактично не надавалися, що суперечить принципу справедливості та призводить до безпідставного збагачення навчального закладу за рахунок відповідача, суд відхиляє.

Суд вказує, що в контексті застосування Порядку № 261 належним доказом понесення позивачем витрат на навчання відповідача є довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка складається на підставі розрахунків витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах, які здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю, та розрахунків комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, які здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Позивачем відповідними довідками-розрахунками підтверджено розмір фактичних витрат, що відповідає Порядку № 261, а підтвердження таких фактичних витрат первинними бухгалтерськими документами, квитанціями та розрахунками на конкретно визначену особу Порядком № 261 не вимагається.

Крім того, на думку суду, є фізично неможливим здійснення обліку витрат, зокрема, на споживання конкретно визначеною особою послуг з водопостачання та водовідведення, електроенергії, теплоенергії, продовольчого забезпечення.

Стосовно того, що позивач не проживала в казармі протягом усього періоду навчання, а тільки у період з 02.08.2019 по 12.03.2020 та у грудні 2020 року, не підтверджені належними доказами.

Судом не надається оцінка поданим відповідачем до апеляційної скарги доказам, адже ухвалою суду від 26 лютого 2026 року відмовлено у їх прийнятті.

Таким чином, доводи відповідача щодо не підтвердження належними доказами понесених витрат є незмістовними.

Аргумент апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано Порядок № 261, за яким розрахунок витрат здійснюється лише за фактичний період перебування курсанта, а не за «середні нормативи», як це зробив університет, а Порядок МВС № 240 (на який посилається університет) не може суперечити Порядку № 261, суд відхиляє як необґрунтований, адже відсутні підстави вважати, що ці нормативно-правові містять положення, які суперечать один одному.

Також суд відхиляє покликання апелянта про необхідність застосування принципу пропорційності, адже відповідача проходила службу в органах поліції з 13.04.2023 по 23.07.2025, тобто 2 роки 3 місяці та 10 днів із передбачених 3 років обов`язкової відпрацювання, адже ані умовами контракту, ані вимогами Закону № 580-VIII не установлено положень щодо можливості застосування такого принципу у питанні стягнення витрат за навчання у разі недотримання здобувачем освіти умов контракту.

Стосовно питання нікчемності контракту суд зауважує наступне.

Дійсно, на час укладання контракту позивач не досягла повноліття.

Згода на укладання неповнолітньою ОСОБА_3 контракту надана ОСОБА_6 як матір`ю неповнолітньої (а.с. 90).

Дійсно, ОСОБА_6 не є матір`ю позивача, адже відповідно до свідоцтва про народження позивача її матір`ю вказана ОСОБА_7 (а.с. 74).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 ЦК України установлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Як установлено статтею 222 ЦК України, правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Отже, що правочини, вчинені неповнолітньою особою поза межами її цивільної дієздатності належать до оспорюваних правочинів.

За обставинами цієї справи контракт №6088 про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ є чинним, не визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи, тому умови контракту мають бути виконані.

Доводи апелянта з питання нікчемності контракту як правочину в силу того, що нею контракт підписаний, коли вона не досягла повноліття, а також відсутність згоди на укладання контракту її законного представника спростовані наведеними вище висновками суду.

Відтак, відповідач, добровільно уклавши контракт, який в установленому законом порядку не визнаний недійсним, зобов`язалася відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі у разі порушення умов контракту.

Відповідач звільнена за власним бажанням з органів Національної поліції України до спливу трирічного строку після завершення навчання, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обов`язку по відшкодуванню МВС витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 63964,05 грн.

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року в справі № 160/27108/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року в справі № 160/27108/25 за позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 березня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов