Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №160/12400/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12400/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/12400/24 (головуючий суддя першої інстанції - Голобутовський Р.З.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області; (треті особи - Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №160/12400/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.02.2024 по 30.04.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 2102 грн..

Зобов`язано ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024, а саме в сумі 3028 грн., щомісячних доплат за вислугу років, за науковий ступінь у відповідних відсотках за період з 01.02.2024 по 30.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

20.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу і порядку виконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист №160/12400/24, виданий 04.09.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024, а саме в сумі 3028 грн, щомісячних доплат за вислугу років, за науковий ступінь у відповідних відсотках за період з 01.02.2024 по 30.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів на стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань та виплатити ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 177395,16 грн..

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №160/12400/24.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду, яке набрало законної сили 13.08.2024 року, на теперішній час не виконано, а спір стосується виплати суддівської винагороди, що фактично є заробітною платою, протягом майже 2-х років відповідачем рішення не виконується.

Відповідач та треті особи відзив на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

12.03.2026 року та 13.03.2026 року суддя-член колегії Білак С.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №160/12400/24, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання відповідачем судового рішення в частині виплати грошових коштів позивачу за відсутності відповідного фінансування та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, як підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Також суд першої інстанції зауважив, що у спірному випадку справа не стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, у яких суд має підстави для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, адже ця справа стосується стягнення додаткової винагороди, тому відсутні підстави для застосування приписів абзацу другого частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно з частиною 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до приписів частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-ІХ від 21.11.2024 року внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаний закон набрав чинності 19.12.2024 року.

Так, частина третя статті 378 КАС України доповнена абзацом другим такого змісту: Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в апеляційній скарзі, спірні правовідносини стосуються перерахунку та виплати суддівської винагороди, що фактично є заробітною платою, а тому як правильно зазначив суд першої інстанції, підстави для застосування приписів абзацу другого частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Позивач як в апеляційній скарзі, так і в заяві від 20.11.2025 року посилається на те, що протягом тривалого строку рішення суду відповідачем не виконано в частині виплати нарахованої суми суддівської винагороди, а тому є підстави для зміни способу виконання судового рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає про таке.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому, зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до пунктів 4 та 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом:

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

- прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову як про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (п.4), так і про стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п.6).

Отже, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Фактично позивач просила суд зобов`язати уповноважений орган виплатити їй чітко визначену суму коштів в розмірі 177395,16 грн., в той час як ані позивачем у позовній заяві, ані судом першої інстанції в судовому рішенні така сума не обраховувалась та не визначалася.

Суд першої інстанції в рішенні від 01.07.2024 року зобов`язав ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024, а саме в сумі 3028 грн., щомісячних доплат за вислугу років, за науковий ступінь у відповідних відсотках за період з 01.02.2024 по 30.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, апеляційний суд наголошує, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовано необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Таким чином, зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №281/1618/14-а.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року у справі №160/12400/24.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/12400/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/12400/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя Т.І. Ясенова