Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №280/10226/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10226/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року (суддя Сіпака А.В.) в адміністративній справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 46 751 гривень 43 копійок.

Ухвалою суду Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення пропущеного строку; доказів надіслання відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів; оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання вимог ухвали суду, представником позивача надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду зазначено, що військова частина НОМЕР_1 є одним із регулярних формувань Збройних Сил України, яке залучене для виконання конституційних завдань пов`язаних із обороною України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності безпосередньо в районах ведення активних бойових дій. Своєчасно сформувати адміністративний позов та відправити матеріали до суду вбачалось неможливим через поганий інтернет зв`язок та відсутність поштового зв`язку. Також, питання подання позову за події 2023 року обумовлені тим, що вся документація за попередні роки знаходиться за юридичною адресою військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Військова частина НОМЕР_1 з 24.02.2022 по теперішній час виконує бойове завдання за призначенням, в безпосередній близькості з ворогом у визначених районах Донецької області, проте через постійну динаміку змін лінії оборони, особовий склад частини НОМЕР_1 постійно переміщується з місця на місце та не має змоги стабільно (в строк) та централізовано направляти (отримувати) листи та іншу кореспонденцію. Враховуючи вищевикладені факти, більшу частину кореспонденції що має строки виконання, військова частина НОМЕР_1 отримає з пункту постійної дислокації ( АДРЕСА_1 ) з запізненням. На момент подання адміністративного позову військова частина НОМЕР_1 виконувала бойові завдання на територіях АДРЕСА_2 , на даний час виконує їх вже на території Донецької області. Процес переміщення, зміни бойового завдання та неможливість вчасно отримати кореспонденцію, у тому числі відомостей про дебіторську заборгованість за 2023 рік, яка виявлена за результатами внутрішньої перевірки документації щодо здійснення претензійно-позовної роботи, призвело до пропуску процесуальних строків, що на думку Позивача є поважною причиною.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернуто.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржника посилається на те, що Військовою частиною НОМЕР_1 було пропущено процесуальний строк для подачі адміністративного позову виключно із декількох взаємопов`язаних поважних причин. Так, Військова частина НОМЕР_1 є одним із регулярних формувань Збройних Сил України, яке залучене для виконання конституційних завдань пов`язаних із обороною України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності безпосередньо в районах ведення активних бойових дій. Своєчасно сформувати адміністративний позов та відправити матеріали до Запорізького окружного адміністративного суду вбачалось неможливим через поганий інтернет, зв`язок та відсутність поштового зв`язку. Також, питання подання позову за події 2023 року обумовлені тим, що вся документація за попередні роки знаходиться за юридичною адресою військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучено для виконання бойових завдань. Військова частина НОМЕР_1 як суб`єкт адміністративного оскарження є окремою юридичною особою із властивими специфічними завданнями та функціями, діяльність якої скеровується органами вищого військово-політичного керівництва держави. Умови правового режиму воєнного стану та залучення суб`єкта в район ведення бойових дій створює подвійний характер неможливості належної реалізації суб`єктом адміністративного оскарження органом військового формування військовою частиною НОМЕР_1 своїх повноважень по пред`явленню адміністративних позовів до фізичних осіб, які тими чи іншими способами завдали збитків. Військова частина НОМЕР_1 з 24.02.2022 по теперішній час виконує бойове завдання за призначенням, в безпосередній близькості з ворогом у визначених районах Донецької області, проте через постійну динаміку змін лінії оборони, особовий склад частини НОМЕР_1 постійно переміщується з місця на місце та не має змоги стабільно (в строк) та централізовано направляти (отримувати) листи та іншу кореспонденцію. Враховуючи вищевикладені факти, більшу частину кореспонденції що має строки виконання, військова частина НОМЕР_1 отримає з пункту постійної дислокації (

АДРЕСА_1 ) з запізненням. На момент подання адміністративного позову військова частина НОМЕР_1 виконувала бойові завдання на територіях АДРЕСА_2 , на даний час виконує їх вже на території Донецької області. Процес переміщення, зміни бойового завдання та неможливість вчасно отримати кореспонденцію, у тому числі відомостей про дебіторську заборгованість за 2023 рік, яка виявлена за результатами внутрішньої перевірки документації щодо здійснення претензійно-позовної роботи, призвело до пропуску процесуальних строків, що на думку позивача є поважною причиною.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Право на звернення до суду може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення доказів поважності причин його пропуску.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 46 751 гривень 43 копійок.

Отже, спір стосується стягнення з відповідача з безпідставно набутих грошових коштів.

Так, позивач просить стягнути з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 46751,43 грн., надміру виплачені суми додаткової винагороди за лютий - березень 2023 року. При цьому, як вказано у позовній заяві, актом службового розслідування від 30 травня 2023 року № 2466 встановлено, що військовослужбовець, зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , в умовах дії правового режиму воєнного стану, керуючись прямим умислом, з корисливих мотивів ухилявся від проходження військової служби та був безпідставно відсутній на військовій службі та безпідставно отримував грошове забезпечення, чим наніс матеріальну шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_1 в розмірі на загальну суму на загальну суму 46 751 гривень 43 копійок.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07 червня 2023 року № 622 «Про результати службового розслідування» було встановлено факт ухилення ОСОБА_1 від проходження військової служби та безпідставної відсутності на військовій службі з 09.02.2023 року по 08.05.2023 року.

Тобто, підстави для звернення суб`єкта владних повноважень до суду з цим позовом виникли з 30.05.2023.

Проте, з позовною заявою до суду позивач звернувся лише 19.11.2025 (дата формування документа в системі Електронний суд), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.

За висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 30.08.2023 у справі №520/1986/23, від 07.09.2023 у справі №520/2134/23, від 11.10.2023 у справі №520/10899/22, від 30.11.2023 у справі №520/761/23, від 25.01.2024 у справі №520/2137/23, у спірних правовідносинах строк звернення врегульовано положеннями абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України і становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог, яким, якщо не встановлено іншого, є день звільнення з публічної служби.

Пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).

Щодо посилання позивача на запровадження воєнного стану, слід зазначити що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі № 757/30991/18-а.

Так, у наведених постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропущення з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Введений в Україні воєнний стан, безумовно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними і допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.

Отож, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду із позовом в усіх абсолютно випадках.

Обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, враховуючи завдання та функції Військових частин, могли утруднити дотримання скаржником установленого законом строку на звернення до суду із позовом. Втім, самі по собі посилання на воєнний стан на території України, а також виконання Військовою частиною відповідних завдань, не можуть слугувати достатньою підставою для поновлення пропущеного строку для суб`єкта владних повноважень/органу державної влади без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на його роботу, що, своєю чергою, обумовило пропуск строку на звернення до суду.

Жодних доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду та наявності об`єктивно непереборних причин пропущення строку до суду не надано.

У контексті визнання поважними причин пропущення скаржником строку варто врахувати і віддалене від зони проведення активних бойових дій місцезнаходження Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) що також слугує спростуванням доводів про неможливість подання позову вчасно.

Відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що весь особовий склад Військової частини НОМЕР_1 , зокрема й представник, який представляє інтереси цієї військової частини, у відповідний період часу був задіяний до виконання бойових завдань і не було можливості з об`єктивних причин вчасно подати позов.

Приписи статті 44 КАС України закріплюють обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися відповідних правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Такі висновки суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 лютого 2025 року у справі №400/2127/24.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вказане, суд першої інстанції, повертаючи адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів з підстав пропуску строку звернення до суду із цим позовом з урахуванням його тривалості, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення статей 123, 169 КАС України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко