Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №520/2654/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 р. Справа № 520/2654/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Нечитайло Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Нечитайло Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.07.25 року по справі № 520/2654/25

за позовом Нечитайло Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування наказів зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 з зазначеним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2022 (по стройовій частині) №62, яким припинено всі види виплат грошового забезпечення капітану ОСОБА_1 на час відсутності на службі без поважних причин;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 (по стройовій частині) №363 про увільнення від займаної посади та зарахування у розпорядження Командувача сил логістики Збройних сил України;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2024 (з основної діяльності) № 76 про результати службового розслідування, згідно яким капітан ОСОБА_1 був визнаний як особа, яка самовільно залишила військову частину або місце служби;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 призначити службове розслідування за фактом перебування у полоні капітана ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2024 (з основної діяльності) № 76 про результати службового розслідування, згідно яким капітан ОСОБА_1 був визнаний як особа, яка самовільно залишила військову частину або місце служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування за фактом відсутності капітана ОСОБА_1 у військовій частині з урахуванням даних щодо знаходження капітана ОСОБА_1 у полоні російської федерації і висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) частину сплаченого судового збору в сумі 847 (вісімсот сорок сім) грн. 84 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 по справі № 520/2654/25 залишено без змін.

До Другого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи у розмірі 10000 грн.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи те, що при розгляді апеляційної скарги судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалення додаткової постанови.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції правова допомога позивачу надавалась адвокатом Максименко Яною Василівною на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 17.09.2025.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони погодили, що розмір гонорару за послги/роботи Адвоката за даним договором складає: 10000 гривень є фіксованим і не залежить від об`єму роботи, кількості аркушів, годин роботи. За вчинення інших дій за договором сторони обумовлюють вартість послуг та порядо їх сплатив Додатковій угоді, яка є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 18.02.2026 до договору про надання правової допомоги від 17.09.2025 передбачено, що сторони дійшли згоди, що розмір гонорару за надання адвокатським бюро клієнту правової допомоги, визначеної у п. 4.1.1 договору складає: 10000 (десять тисяч) гривень - за представництво та захист інтересів Клієнта у справі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі №520/2654/25 в суді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 06.03.2026 на виконання умов договору про надання правової допомоги від 17.09.2025 Адвокатом виконані наступні роботи/надані послуги:

- консультація клієнта, узгодження стратегії по справі та підписання договору (2 год);

- підготовка та подання учасникам справи та до суду відзиву на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі №520/2654/25 (14 год);

- підготовка та подання учасникам справи та до суду заяви про ухвалення додаткового рішення та долучення доказів понесення судових витрат на правничу допомогу (2 год).

Відповідно до вказаного акту загальна вартість наданих послуг становить 10000 грн.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд має враховувати реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, аналізуючи зміст наданих позивачу в суді апеляційної інстанції послуг, слід вказати, що фактично результатом представництва інтересів позивача у суді апеляційної інстанції стало складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та заяви про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, дослідивши зміст відзиву, колегія суддів зазначає, що останній частково відтворює зміст позовної заяви, не містить нових чи додаткових доводів та обґрунтувань на спростування позиції відповідача.

Отже, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання відзиву на апеляційну скаргу критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що беручи до уваги суть спірних правовідносин, враховуючи, що розгляд справи проведений в порядку спрощеного провадження без участі сторін, колегія суддів доходить висновку, що визначений розмір на рівні 10000 грн. є неспівмірним розміром витрат на правничу допомогу.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь позивача підлягають витрати у сумі 3000 грн.

Керуючись ст. 252, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Нечитайло Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків. передбачених п.2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Бегунц А.О.

Судді Русанова В.Б. П`янова Я.В.

.