Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №200/2612/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року справа №200/2612/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 12 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 (повне судове рішення складено 31 жовтня 2025 року) у справі № 200/2612/25 (суддя в І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом ОСОБА_1 до 12 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 12 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення;

- зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Позовні вимоги обгрунтував приписами статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та висновками Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Зобов`язано 12 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні законодавством не передбачена Кодексом цивільного захисту України.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 01 червня 2013 року по 22 березня 2019 року ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у складі 12 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, що підтверджується витягами з наказів.

Особа є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

За змістом листа відповідача від 14 березня 2025 року компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2018, 2019 роки на день звільнення з військової служби не виплачувалася. Додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2017 рік використана позивачем.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини двадцять п`ятої статті 129 Кодексу цивільного захисту України у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.

Оскільки Кодексом цивільного захисту України не передбачено грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні, то суд застосовує до спірних відносин наступні правові акти.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

За змістом статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, серед інших, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Крім того, пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ визначено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги як одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзац 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачає право військовослужбовців на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки у рік звільнення зі служби у разі невикористання ними додаткової відпустки.

Із аналізу наведених норм вбачається, що право на відпустку або грошову компенсацію за всі невикористані дні такої додаткової відпустки виникає у особи, яка набула статусу учасника бойових дій.

При аналізі та застосуванні наведених норм судом враховано правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду від 16 травня 2020 року та постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, а тому на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

З огляду на те, що додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017 рік використано позивачем, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З метою ефективного захисту прав позивача на підставі частини другої статті 9 КАС України похідна вимог підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 12 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 200/2612/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 17 березня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

А. В. Гайдар