Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №360/1120/24 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року справа №360/1120/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №360/1120/24 (головуючий суддя І інстанції – Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 , , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Каверіним Сергієм Миколайовичем, в якому просила:

-визнати ротиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 27 лютого 2020 року по 27 серпня 2024 року (включно);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 27 лютого 2020 року по 27 серпня 2024 року (включно).

В обґрунтування позову зазначила, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26 лютого 2020 року № 87-ОС ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення за підпунктом “г” (жінки, які мають дитину віком до 18 років) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” в запас.

Під час проходження військової служби та звільнення з неї ОСОБА_1 перебувала на усіх видах забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовій частині НОМЕР_1 ).

При виключенні позивача зі списків особового складу відповідачем з позивачем не здійснено повного розрахунку при звільненні, а саме:

- 29 березня 2024 року відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 360/1379/23 здійснено доплату грошового забезпечення у сумі 26050,69 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці рахунку, відкритому в АТ КБ “Приватбанк”;

- 28 серпня 2024 року відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 360/1422/23 (з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року) здійснено виплату індексації грошового забезпечення у розмірі 181924,05 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці рахунку, відкритому в АТ КБ “Приватбанк”.

Згідно з витягом з наказу від 26 лютого 2020 року № 87-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26 лютого 2020 року.

Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у цій справі, є 26 лютого 2020 року дата звільнення позивача та дата розрахунку з ним.

Тобто період, за який підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, тривав з 27 лютого 2020 року (наступний день за датою звільнення ОСОБА_1 ) по 28 серпня 2024 року (дата проведення розрахунку на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 360/1422/23).

З урахуванням того, що відповідачем на час виключення ОСОБА_1 із списків частини повністю не проведено розрахунку при звільненні з військової служби, а виплачуючи заборгованість, відповідач не нарахував та не виплатив середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні, то позивач набула право на пред`явлення вимоги до відповідача про зобов`язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у судовому порядку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року у розмірі 203924,16 грн, за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 95691,25 грн, а всього у розмірі 299615,41 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги відповідача.

Висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 116, 117 КЗпП України є безпідставними.

Також при ухваленні рішення у справі судом першої інстанції не враховано принципи співмірності та розумності заявлених позовних вимог щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не враховано правові висновки Верховного Суду, а також неправильно застосована нова редакція ст.117 КЗпП України.

Крім того, судом першої інстанції неправильно обрахована сума середньоденного заробітку позивача та період стягнення середнього заробітку (більше, ніж за шість місяців).

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій, у період з 29 січня 2007 року по 26 лютого 2020 року проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ), остання займана посада – начальник відділення документального забезпечення штабу, та з 26 лютого 2020 року виключена зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби за підпунктом “г” пункту 2 частини п`ятої статті 26 (жінки, які мають дитину віком до 18 років) Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” в запас; вислуга років станом на 26 лютого 2020 року становить: календарна: 13 років 00 місяців 27 днів, пільгова – 15 років 04 місяці 12 днів, а всього – 28 років 05 місяців 09 днів, про що свідчать посвідчення учасника бойових дій від 31 липня 2015 року серії НОМЕР_3 , видане ІНФОРМАЦІЯ_5 , витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 лютого 2020 року № 87-ОС “Про особовий склад” та довідка Військової частини НОМЕР_1 від 29 листопада 2023 року № 12/586.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 360/1379/23, яке набрало законної сили 27 лютого 2024 року, позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 26 лютого 2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 26 лютого 2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

29 березня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 виплачено перераховане на виконання судового рішення у справі № 360/1379/23 грошове забезпечення у розмірі 26050,69 грн (нараховано – 26447,40 грн, утриманий військовий збір – 396,71 грн), про що свідчать копія платіжної інструкції від 28 березня 2024 року № 1953, розрахунковий лист за березень 2024 року від 18 жовтня 2024 року № 803 та виписка по надходженням по картці/рахунку позивача в АТ КБ “Приватбанк”.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 360/1422/23, зміненим постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2020 року відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4133,09 грн за період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2020 року включно, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- у решті позовних вимог відмовлено.

28 серпня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 виплачено перераховану на виконання судового рішення у справі № 360/1422/23 індексацію грошового забезпечення у розмірі 181924,05 грн (нараховано – 184694,47 грн, утриманий військовий збір – 2770,42 грн), про що свідчать копія платіжної інструкції від 27 серпня 2024 року № 6863, розрахунковий лист за серпень 2024 року від 28 серпня 2024 року № 612 та виписка по надходженням по картці/рахунку позивача в АТ КБ “Приватбанк”.

Отже, виплата позивачу перерахованого грошового забезпечення у розмірі 26447,40 грн та індексації грошового забезпечення у розмірі 184694,47 грн здійснена відповідачем не у день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по Військовій частині НОМЕР_1 , а на виконання судового рішення.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з принципів справедливості і співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Оцінка суду.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями абзацу першого частини четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 затверджено Положення № 1115/2009, яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Абзацом першим пункту 292 Положення № 1115/2009 (тут і надалі посилання на норми Положення № 1115/2009 наводяться в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового складу військової частини) передбачено, що наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.

Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання (абзац другий пункту 292 Положення № 1115/2009).

Згідно з абзацом першим пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець (абзац другий пункту 293 Положення № 1115/2009).

Статтею 16 Закону України від 3 квітня 2003 року № 661-IV “Про Державну прикордонну службу України” визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Абзацом першим частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі – Інструкція № 558 в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового складу військової частини).

Пунктом 2 розділу I “Загальні положення” Інструкції № 558 визначено:

у цій Інструкції термін “грошове забезпечення” означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця;

грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення;

місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством;

місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Згідно з пунктом 3 розділу I “Загальні положення” Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Пунктом 5 розділу I “Загальні положення” Інструкції № 558 регламентовано, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 7 розділу I “Загальні положення” Інструкції № 558).

Відповідно до пункту 4 глави 1 “Надбавка за вислугу років” розділу III “Порядок, умови та розміри виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення” Інструкції № 558 закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби зі списків особового складу.

Підпунктом 1 пункту 1 глави 8 “Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби” розділу V “Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби” Інструкції № 558 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади до дня отримання органом Держприкордонслужби повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам академії з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня виключення зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання органом Держприкордонслужби наказу чи письмового повідомлення про звільнення з урахуванням пункту 2 цієї глави.

Абзацом третім пункту 6 глави 8 “Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби” розділу V “Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби” Інструкції № 558 передбачено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

З системного аналізу вищевикладеного слідує, що грошове забезпечення мало бути виплачено позивачу у день виключення її зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 лютого 2020 року № 87-ОС ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 26 лютого 2020 року.

Таким чином, грошове забезпечення у повному та правильному розмірі мало бути виплачено позивачу 26 лютого 2020 року.

Судом встановлено, що після звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення позивачу сплачено:

29 березня 2024 року перераховане грошове забезпечення у розмірі 26447,40 грн на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 360/1379/23;

28 серпня 2024 року індексацію грошового забезпечення у розмірі 184694,47 грн на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 360/1422/23.

Слід зазначити, що Законом № 2011-XII, Положенням № 1115/2009 та Інструкцією № 558 не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця. Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Нерозповсюдження на військовослужбовців Державної прикордонної служби України норм КЗпП України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців Державної прикордонної служби України (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку тощо) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 “Про захист заробітної плати”, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до цих правовідносин норми КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України:

в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (в редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року);

у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (в редакції, яка діє з 19 липня 2022 року).

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Суд враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17, відповідно до якої під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Зважаючи на вище наведені положення КЗпП України та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що стаття 117 КЗпП України розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати належних працівникові при звільненні сум.

Оскільки рішеннями Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 360/1379/23 та від 05 лютого 2024 року у справі № 360/1422/23 встановлено право позивача на отримання місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в належному розмірі, суд вважає, що відповідач мав здійснити позивачу такі виплати до дня звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини, тобто у строк, визначений у статті 116 КЗпП України.

Однак за матеріалами справи виплата спірних сум грошового забезпечення позивача – перерахованого грошового забезпечення у розмірі 26447,40 грн та індексації грошового забезпечення у розмірі 184694,47 грн, здійснена відповідачем тільки 29 березня 2024 року та 28 серпня 2024 року відповідно, тобто вже після звільнення позивача з військової служби.

Відповідно за цей період затримки до відповідача має бути застосована відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100 у редакції, яка діє на час вирішення спору).

Згідно з підпунктом “л” пункту 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абзаців першого-четвертого та сьомого пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Абзацами третім-п`ятим пункту 4 Порядку № 100 передбачено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

При цьому, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, є Інструкція № 558, пунктом 5 розділу I “Загальні положення” якої регламентовано, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Інструкції № 558 можна дійти висновку, що:

згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців з 19 липня 2022 року, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період;

нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців з 19 липня 2022 року, здійснюється з щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) за останні 2 календарні місяці служби перед звільненням. При цьому, індексація враховується в усіх випадках обчислення середнього грошового забезпечення;

до розрахунку не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду, а також інші виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.

Відповідно до архівних відомостей на позивача за 2019-2020 роки та довідки від 30 грудня 2024 року № 1035 (на підставі сукупно встановленої інформації у них) грошове забезпечення ОСОБА_1 (з урахуванням перерахованого грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення на виконання судових рішень у справах №№ 360/1379/23, 360/1422/23) складало:

за грудень 2019 року (31 календарний день) – 24712,37 грн, у тому числі посадовий оклад – 3080,00 грн, оклад за військовим званням – 1020,00 грн, надбавка за вислугу років – 1435,00 грн, преміювання – 3388,00 грн, інші премії – 900,00 грн, надбавка за кваліфікацію – 154,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 1660,50 грн, поточна індексація – 216,51 грн, винагорода (2 лінія) – 8725,27 грн, індексація-різниця – 4133,09 грн;

за січень 2020 року (31 календарний день) – 23482,49 грн, у тому числі посадовий оклад – 3138,06 грн, оклад за військовим званням – 1039,35 грн, надбавка за вислугу років – 1462,10 грн, надбавка за кваліфікацію – 94,14 грн, надбавка за особливості проходження служби – 2819,76 грн, преміювання – 4079,48 грн, поточна індексація – 216,51 грн, винагорода (2 лінія) – 6500,00 грн, індексація-різниця – 4133,09 грн.

В постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 360/380/23 Верховний Суд зазначив, що спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 15 вересня 2019 року до 30 березня 2023 року, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” (19 липня 2022 року) і після цього.

Період з 15 вересня 2019 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”) регулюється редакцією КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.

Проте, період з 19 липня 2022 року до 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22 і колегія суддів визнала його застосовним до спірних правовідносин.

Верховний Суд зауважив, що у межах справи № 360/380/23 належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, які безпосередньо стосуються норм КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

В постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зауважила, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

За грудень 2019 року та січень 2020 року позивачем відпрацьовано 62 календарних дні (за грудень 2019 року – 31 календарний день, за січень 2020 року – 31 календарний день).

День виключення позивача зі списків особового складу військової частини 26 лютого 2020 року вважається останнім днем служби, тому не враховується судом для визначення кількості днів затримки у розрахунку при звільненні.

Отже, суд зазначає, що періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 27 лютого 2020 року по 28 серпня 2024 року (1645 календарних днів), під час якого редакція статті 117 КЗпП України зазнала суттєвих змін, тому означений період потрібно поділити на два періоди, а саме на період з 27 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (весь період затримки розрахунку при звільненні до внесення змін щодо обмеження шістьма місяцями), що складатиме 873 календарних дні, та період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року (період обмежений шістьма місяцями), що складатиме 184 календарних днів.

Таким чином, суд зазначає, що є помилковим розрахунок суду першої інстанції про період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з урахуванням положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діє з 19 липня 2022 року (шість місяців) є період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року включно (185 календарних дні) (шість місяців+1 день).

Обраховуючи розмір середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд враховує, що згідно з Порядком № 100 винагорода 2 лінія та інші премії, які носять разовий характер, не враховуються при обчисленні суми середньоденного грошового забезпечення. Разом з тим, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення (як поточна, так і індексація-різниця) враховується при здійсненні такого розрахунку.

Середньоденне грошове забезпечення позивача складає 517,25 грн ((15087,10 грн + 16982,49 грн) : 62 календарні дні = 517,25 грн).

Відповідно, середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку:

за період з 27 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року в арифметичному обчисленні складає 451559,25 грн (середньоденне грошове забезпечення у розмірі 517,25 грн х 873 календарні дні);

за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року в арифметичному обчисленні складає 95174 грн (середньоденне грошове забезпечення у розмірі 517,25 грн х 184 календарних днів).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

Європейський суд з прав людини трактує поняття “якість закону” таким чином, а саме - національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах “C.G. та інші проти Болгарії” (“C. G. and Others v. Bulgaria”, заява № 1365/07, 24 April 2008, § 39), “Олександр Волков проти України” (“Oleksandr Volkov v. Ukraine”, заява № 21722/11, § 170).

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Проте такий період з 19 липня 2022 року не може бути більшим за 6 місяців.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Аналогічний правовий висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі 821/1083/17.

Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року по справі № 480/3105/19 вказано, що при визначенні суми, яка підлягає стягненню за затримку розрахунку при звільненні, слід обраховувати суму стягнення пропорційно розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять 100 відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 200/5764/20-а та постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 640/9375/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для визначення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі за період з 27 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року суд застосовує порядок розрахунку середнього грошового забезпечення, передбачений Порядком № 100, з врахуванням вищенаведених правових позицій Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Згідно з архівними відомостями на позивача за 2020 рік та розрахунковим листом за лютий 2020 року від 21 жовтня 2024 року № 814 позивачу при виключенні зі списків особового складу нараховано та виплачено грошове забезпечення за 26 днів лютого 2020 року у загальному розмірі 139280,16 грн, з яких посадовий оклад – 2761,38 грн, оклад за військовим званням – 914,48 грн, надбавка за вислугу років – 1286,55 грн, компенсація невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій – 31413,53 грн, допомога на оздоровлення – 12398,90 грн, премія – 3589,79 грн, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби – 80592,85 грн, надбавка за кваліфікацію – 82,84 грн, надбавка за особливості проходження служби – 2481,21 грн, індексація – 194,11 грн, винагорода 2 лінія – 3564,52 грн.

У березні 2020 року позивачу виплачено винагороду 2 лінія у розмірі – 3362,07 грн, про що також свідчать архівні відомості на позивача за 2020 рік.

Також судом встановлено, що позивач протягом 2023-2024 років звертався до суду з різними позовами, відповідачем в яких була Військова частини НОМЕР_1 , та на користь позивача ухвалені такі рішення (окрім вже описаних рішень Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 360/1379/23 та від 05 лютого 2024 року у справі № 360/1422/23):

1) 29 грудня 2023 року – рішення у справі № 360/1359/23, яким позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у квітні 2016 року, липні 2017 року та лютому 2018 року без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у квітні 2016 року, липні 2017 року, лютому 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, ураховуючи раніше виплачені суми;

2) 12 липня 2024 року – рішення у справі № 360/1360/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та яким позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нездійснення розрахунку виплачених ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, підйомної допомоги за 2015 рік, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, підйомної допомоги за 2015 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

3) 18 листопада 2024 року – рішення у справі № 360/1065/24, яким позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2020 роках, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, виплаченої за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, виплаченої у лютому 2020 року, та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виплаченої у лютому 2020 року;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2020 роках, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, виплаченої за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, виплаченої у лютому 2020 року, та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виплаченої у лютому 2020 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

На підтвердження проведення виплат по рішенням суду у справах №№ 360/1359/23, 360/1360/23, 360/1065/24 відповідачем надані платіжні доручення та розрахункові листи:

розрахунковий лист за лютий 2024 року від 24 грудня 2024 року № 1000 та платіжна інструкція від 26 лютого 2024 року № 1154 про виплату позивачу перерахованих сум грошового забезпечення у розмірі 6136,55 грн на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі № 360/1359/23 (виплата у розмірі 6044,50 грн проведена 27 лютого 2024 року);

розрахунковий лист за грудень 2024 року від 25 грудня 2024 року № 1003 та платіжна інструкція від 23 грудня 2024 року № 13332 про виплату позивачу перерахованих сум грошового забезпечення у розмірі 60929,91 грн на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі № 360/1360/23 (виплата у розмірі 57883,41 грн проведена 25 грудня 2024 року);

розрахунковий лист за грудень 2024 року від 25 грудня 2024 року № 1004 та платіжна інструкція від 23 грудня 2024 року № 13337 про виплату позивачу перерахованих сум грошового забезпечення у розмірі 46703,92 грн на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 360/1065/24 (виплата у розмірі 44368,72 грн проведена 25 грудня 2024 року).

Отже, з урахуванням наданих суду документів, загальний розмір виплат, належних позивачу при виключенні зі списків особового складу, який можна встановити станом на час розгляду цієї справи, складає 467554,48 грн, з яких:

посадовий оклад - 2761,38 грн, оклад за військовим званням – 914,48 грн, надбавка за вислугу років – 1286,55 грн, компенсація невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій – 31413,53 грн, допомога на оздоровлення – 12398,90 грн, премія – 3589,79 грн, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби – 80592,85 грн, надбавка за кваліфікацію – 82,84 грн, надбавка за особливості проходження служби – 2481,21 грн, індексація – 194,11 грн, винагорода 2 лінія – 3564,52 грн (всього – 139280,16 грн, виплачені при звільненні);

винагорода 2 лінія, виплачена позивачу у березні 2020 року у розмірі 3362,07 грн;

перерахована грошова допомога на оздоровлення за 2016-2018 роки на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі № 360/1359/23 – 6136,55 грн (дата виплати – 27 лютого 2024 року);

перераховане грошове забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 26 лютого 2020 року, грошова допомога для оздоровлення за 2020 рік, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 360/1379/23 – 26447,40 грн (дата виплати – 29 березня 2024 року);

перерахована індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2020 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 360/1422/23, зміненого постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року – 184694,47 грн (дата виплати – 28 серпня 2024 року);

перерахована грошова допомога на оздоровлення за 2015-2018 роки, підйомна допомога за 2015 рік та щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі № 360/1360/23 – 60929,91 грн (дата виплати – 25 грудня 2024 року);

перерахована грошова допомога на оздоровлення, виплачена у 2016-2020 роках, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, виплачена за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, виплачена у лютому 2020 року, та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, виплачена у лютому 2020 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 360/1065/24 – 46703,92 грн (дата виплати – 25 грудня 2024 року).

Розмір перерахованого грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 26 лютого 2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки в сумі 26447,40 грн (дата виплати – 29 березня 2024 року) по відношенню до всіх належних при звільненні виплат у розмірі 467554,48 грн становить 5,66 % ((26447,40 грн х 100 %) : 467554,48 грн = 5,66 %).

Розмір перерахованої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2020 року в сумі 184694,47 грн (дата виплати – 28 серпня 2024 року) по відношенню до всіх належних при звільненні виплат у розмірі 467554,48 грн становить 39,50 % ((184694,47 грн х 100 %) : 467554,48 грн = 39,50 %).

Загальний розмір виплачених на виконання судових рішень у справах № 360/1379/23 та № 360/1422/23 сум по відношенню до всіх належних при звільненні виплат у розмірі 467554,48 грн становить 45,16 %.

Отже, виходячи з принципу пропорційності, сума належного позивачу середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 27 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року складає 203924,16 грн (середньоденне грошове забезпечення 517,25 грн х 873 календарні дні = 451559,25 грн (середнє грошове забезпечення); 451559,25 грн (середнє грошове забезпечення) х 45,16 % (відсоткове значення невиплаченого у день звільнення з військової служби спірного перехованого грошового забезпечення) : 100 % = 203924,16 грн).

Верховним Судом у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22 та від 10 квітня 2024 року у справі № 360/380/23 виснувано, що правовідносини, які виникли з 19 липня 2022 року, регулюються вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин. З 19 липня 2022 року суди мають враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Сума належного позивачу середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року складає 95174 грн (середньоденне грошове забезпечення у розмірі 517,25 грн х 184 календарних днів).

Таким чином, розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року складає 203924,16 грн, а за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року – 95174 грн.

Проте, окрім критерію, викладеного в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19, існують і інші, які згідно з усталеною судовою практикою обумовлюють зменшення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підсумувала, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, визначаючи остаточний розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 27.02.2020 по 18.07.2022 у цій справі, суд виходить з принципу співмірності, що розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні.

Як свідчать матеріали справи, причинами, що пов`язані з тривалістю порушень прав позивача, є як дії позивача, який не відразу після звільнення оскаржив бездіяльність відповідача щодо невиплати при звільненні всіх необхідних сум, так і дії відповідача, який не здійснив повного розрахунку при звільненні.

Суд враховує, що позивач, звільнившись в лютому 2020 року, до суду з позовом про стягнення грошового забезпечення у вигляді індексації звернувся лише в кінці 2023 року, збільшивши таким чином період затримки. При цьому позивач не був позбавлений права звернутися до суду щодо належного нарахування грошового забезпечення ще під час проходження служби, а судовий спір виник не до всієї суми, яка належала позивачу при звільненні, а лише щодо окремих виплат.

З урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку, що виплата середнього заробітку позивачу за час затримки розрахунку за період з 27.02.2020 по 18.07.2022 в розмірі 203924,16 грн., виходячи з принципу пропорційності, є явно неспівмірною та непропорційною зі встановленим розміром заборгованості відповідача з виплати належних позивачу при звільнення сум, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача.

В пункті 94.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц вказано, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Відповідно до цього способу розрахунку розміру майнових втрат позивача на підставі припущення про необхідність взяття ним кредиту внаслідок затримки виплати працівнику належних йому сум, цей розмір можна обчислити як добуток суми несвоєчасно виплачених коштів на середньозважену вартість (у % річних) кредитів у національній валюті для фізичних осіб за даними НБУ (на день взяття кредиту) за відповідний період затримки. При цьому використовуються дані для короткострокових (до одного року) та довгострокових кредитів (більше року), якщо період затримки розрахунку становить більше 365 днів.

Згідно відомостей офіційного веб сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/files/4-Financial_markets.xlsx), середньозважена процентна ставка в річному обчисленні за новими кредитами резидентам (крім інших депозитних корпорацій) за секторами економіки (усього у національній валюті) становила: у 2018 році - 19,1 %; у 2019 році - 19,8 %; у 2020 році - 14,1 %; у 2021 році - 13,3 %; у 2022 році - 18,5 %.

Отже, беручи до уваги висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц та виходячи з розміру несвоєчасно нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення при звільненні за період з 27.02.2020 по 18.07.2022 в розмірі 203924,16 грн., приблизну оцінку розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, що розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами, можна розрахувати як розмір суми, яку позивач, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит на цю суму з метою збереження рівня свого життя, а саме:

у 2020 році середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 14,1 %, за 2020 рік обчислено за формулою 203924,16 грн (несвоєчасно виплачена сума) х 14,1 % = 28753,31 грн;

у 2021 році середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 13,3 %, за 2021 рік обчислено за формулою 203924,16 грн (несвоєчасно виплачена сума) х 13,3 % = 27121,91 грн;

у 2022 році середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 18,5 % річних / 12 місяців = 1,54 % (ставка за кредитом одного місяця), по липень 2022 року обчислено за формулою: 203924,16 грн (сума несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення) х 1,54 % х 7 місяців = 21983,03 грн.

Загальна сума приблизних майнових втрат позивача за період з лютого 2020 року по липень 2022 року у зв`язку із несвоєчасною виплатою 203924,16 грн становить 77858,25 грн. (28753,31 грн +27121,91 грн +21983,03 грн.)

Також період затримки розрахунку з позивачем при звільненні складає з 19 липня 2022 року по 25 грудня 2024 року (остаточний день виплати недоплаченого грошового забезпечення за рішенням суду у справі №360/1065/24), проте з врахуванням ст.117 КЗпП України – по 18 січня 2023 року (шість місяців) – всього 184 календарні дні.

Сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні складає 95174 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення 517,25 грн х 184 дні затримки).

Згідно відомостей офіційного веб сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/files/4-Financial_markets.xlsx), середньозважена процентна ставка в річному обчисленні за новими кредитами резидентам (крім інших депозитних корпорацій) за секторами економіки (усього у національній валюті) становила: у 2022 році - 18,5 %, у 2023 році – 22,0%.

Отже, беручи до уваги висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц та виходячи з розміру несвоєчасно нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року в загальному розмірі 95174 грн., приблизну оцінку розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, що розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами, можна розрахувати як розмір суми, яку позивач, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит на цю суму з метою збереження рівня свого життя, а саме:

у 2022 році середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 18,5 % річних / 12 місяців = 1,54 % (ставка за кредитом одного місяця), по грудень 2022 року обчислено за формулою:

95174 грн. (сума несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення) х 1,54 % х 6 місяців = 8794,08 грн.

у 2023 році середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 22,0 % річних / 12 місяців = 1,83 % (ставка за кредитом одного місяця), за січень 2023 року обчислено за формулою: 95174 грн (сума несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення) х 1,83 % х 1 місяць = 1741,68 грн.

Загальна сума приблизних майнових втрат позивача за період з липня 2022 року по січень 2023 року у зв`язку із несвоєчасною виплатою 95174 грн становить 10535,76 грн. (8794,08 грн + 1741,68 грн)

Таким чином, підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в розмірі 77858,25 грн за період з 27 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року, в розмірі 10535,76 грн. за період з 19 липня 2022 по 19 січня 2023 року, всього – 88394,01 грн.

З огляду на вищевикладене суд погоджується з доводами апелянта – відповідача, що судом першої інстанції в своєму рішенні не застосовано принцип пропорційності та співмірності при визначенні розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні, а також неправильно застосований шестимісячний період, визначений статті 117 КЗпП України.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В межах доводів апеляційної скарги відповідача суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – зміні в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №360/1120/24 – задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №360/1120/24 – змінити.

В абзаці другому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року слова та цифри «за період з 27 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року у розмірі 203924,16 грн (двісті три тисячі дев`ятсот двадцять чотири грн 16 коп.), за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 95691,25 грн (дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`яносто одна грн 25 коп.), а всього у розмірі 299615,41 грн (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот п`ятнадцять грн 41 коп.)» замінити словами та цифрами «за період з 27 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року у розмірі 77858,25 (сімдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 25 копійок, за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року у розмірі 10535,76 (десять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) гривень 76 копійок, в всього в розмірі 88394,01 (вісімдесят вісім тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 01 копійка».

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду 10 лютого 2025 року у справі №360/1120/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 17 березня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді Е.Г.Казначеєв

І.Д. Компанієць