Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №295/18699/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/18699/25

Категорія 67

2/295/244/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем 23.07.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції; стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно (по 1/4 на кожну дитину), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Також просить після розірвання шлюбу відновити позивачу її дошлюбне прізвище.

Позовна вимога про розірвання шлюбу обґрунтована тим, що кожен з подружжя має різні погляди на сімейне життя, з початку 2025 спільне проживання та ведення спільного господарства між подружжям припинено, шлюбні стосунки не підтримують, кожен має власне особисте життя, позивач вважає, що примирення та подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам, зазначає, що не може створити нову сім`ю, оскільки перебуває в шлюбі з відповідачем. Строк на примирення просить не надавати.

ОСОБА_1 вказує, що в шлюбі з відповідачем в них народились діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які проживають разом з нею, перебувають на її утриманні, вона самостійно займається їх вихованням та розвитком. Вказує, що відповідач як батько також зобов`язаний брати участь в матеріальному забезпеченні дітей. Зазначає, що відповідач фізично здоровий, інших осіб на утриманні не має, відомості про його доходи, наявність в нього майна в неї відсутні. Угода про добровільну участь батька в матеріальному забезпеченні дітей між сторонами відсутня. Вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання власних дітей.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали судді від 15.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з доданими до неї документами неодноразово направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання (а.с. 23).

Зі змісту рекомендованого поштового відправлення вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена члену родини відповідача за зареєстрованим місцем проживання відповідача 17.02.2026 (а. с. 29).

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив. Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

ІІІ. Обставини, встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, який був зареєстрований 23.07.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1101, що підтверджується змістом оригінала свідоцтва про шлюб (а.с. 13).

У шлюбі у подружжя народились діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14,15).

Діти зареєстровані разом з матір`ю (а.с. 11, 16-17), спір щодо визначення місця проживання дітей між сторонами відсутній.

ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, мотиви та оцінка суду

Дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу

Згідно зі статтею 51 Конституції України та статтею 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Беручи до уваги, що позивач скористалась своїм правом та звернулась до суду з цим позовом, відповідач заперечень щодо розірвання шлюбу на надіслав, а тому суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України є підставою для розірвання шлюбу.

На підставі ст. 113 Сімейного кодексу України позивач має право на відновлення дошлюбного прізвища після розірвання шлюбу.

Щодо вимоги про стягнення аліментів

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками цього обов`язку визначаються за домовленістю між батьками. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В статті 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідач є батьком неповнолітніх дітей та нарівні з матір`ю зобов`язаний утримувати її до досягнення повноліття. Діти проживають разом з матір`ю, домовленість між батьками щодо виконання обов`язку батька сплачувати аліменти та щодо їх розміру відсутня, що є підставою для задоволення вимоги позивачки про стягнення аліментів.

За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, обов`язок доказування покладено саме на сторону, яка заявляє відповідні вимоги, а суд лише сприяє сторонам у забезпеченні здійснення їх прав.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню, суд керується положеннями ст. 182 СК України і враховує, що відповідач є молодою особою працездатною віку, враховує відсутність відомостей про незадовільний стан його здоров`я, відсутність відомостей про наявність в нього на праві власності рухомого та нерухомого майна, відсутність відомостей про те, що на його утриманні перебувають інші особи, в матеріалах справи відсутні відомості про доходи відповідача, виходячи з рівності обов`язку кожного з батьків на утримання дитини, суд присуджує аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на утримання двох дітей, і визначає єдину частку в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно і до їх повноліття.

Разом з тим, суд вважає, що позивач не довела на підставі належних та допустимих доказів, які долучені до матеріалів справи, можливість відповідача сплачувати аліменти в розмірі 1/2 частини (по 1/4 на кожну дитину) всіх видів його доходів щомісячно, що є її обов`язком.

Будь-які докази про обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню, в тому числі і щодо розміру доходу відповідача, наявність або відсутність в нього на праві власності майна, посилання на інші обставини, що мають значення для справи, позивачка не надала, як і не подала клопотання про їх витребування.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для визначення аліментів в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісячно, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

VI. Розподіл судових витрат

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн, оскільки при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів позивач звільнена від сплати судового збору та на користь позивачки судовий збір у сумі 1211,20 грн з вимоги про розірвання шлюбу, який був сплачений нею при подачі позову.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Розірвати шлюб між громадянами України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 23.07.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1101.

Відновити ОСОБА_1 її дошлюбне прізвище – ОСОБА_8 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно і до їх повноліття, починаючи з 25.12.2025.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька