Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №214/3419/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3419/25

1-кп/214/348/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041750000488 від 10.04.2025, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянство – Україна, який має вищу освіту, не одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

за участю:

секретар судового засідання – ОСОБА_3 ,

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, в черговий раз Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.01.2025 №4220-ІХ, з 08.02.2025 строком на 90 діб, 09.04.2025 приблизно о 09.30 год., перебуваючи у приміщені кафе «Duck», що розташоване по вул. Івана Авраменка, буд. 9, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 , побачив на столі у кафе мобільний телефон, який належав ОСОБА_6 , та реалізуючи раптово виниклий намір, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії носять таємний характер, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, таємно, викрав належний потерпілому ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Realme C75», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №886 від 14.04.2025 становить 7 409 грн. 05 коп.

Після чого ОСОБА_2 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, в подальшому розпорядившись викраденим майном власний розсуд.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_6 спричинено матеріальний збиток на загальну суму 7 409 грн. 05 коп.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

16 квітня 2025 року між прокурором ОСОБА_4 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участю захисника ОСОБА_7 , було укладено угоду про визнання винуватості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав за обставин, викладених в обвинувальному акті та підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання, а також звільнити від його відбування з іспитовим строком, щиро розкаюється у вчиненому. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Також пояснив, що він цілком розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст.476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні даної угоди.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене в угоді покарання.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, в якій вказав, що не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором, за його письмової згоди, та обвинуваченим ОСОБА_2 .

Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечували щодо затвердження угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди з наступних підстав.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 16 квітня 2025 року, прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч.4 ст.185 КК України, щодо узгодженого покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, згідно зі ст.75 КК України, та покладенням обов`язків, визначених ст.76 КК України.

Крім того, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч.2 ст.473, ст.476 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам ст.472 КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.4 ст.185 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, віднесене до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана інтересам потерпілого ОСОБА_6 , яким надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, враховуючи, що міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.4 ст.185 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України.

При призначенні покарання, визначеного угодою про визнання винуватості від 16 квітня 2025 року суд, у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, визначається щире каяття.

Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_2 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому

ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особистість обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України (т.2 а.с.39-41), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (т.2 а.с.42), та з 2007 до 2010 року звертався за медичною допомогою до лікаря-психіатра (т.2 а.с.43).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, при цьому покласти на останнього обов`язки передбачені п.1, 2 ч.1; п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Потерпілим цивільного позову не заявлено, однак за ним зберігається право на звернення до суду за відшкодуванням шкоди в порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 під час досудового розслідування та судового провадження не обирався.

Питання про речові докази вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.110, 314, 369, 371-374, 475 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 16 квітня 2025 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 на укладання угоди від 16 квітня 2025 року, та обвинуваченим ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041750000488 від 10.04.2025, – затвердити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 16 квітня 2025 року покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Відповідно до пп.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

-диск DVD-R з ломбарду «Топ» з відеозаписом здачі ОСОБА_2 до ломбарду мобільного телефону, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження – залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон «Realme C75», IMEI1 НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 , який повернутий потерпілому ОСОБА_6 під розписку про збереження – повернуту потерпілому ОСОБА_6 , дозволивши користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд (т.2, а.с. 34, 35).

Матеріали кримінального провадження №12025041750000488 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №214/3419/25, провадження №1-кп/214/348/26.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1