Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №203/9335/25 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/9335/25

1-кп/0203/1245/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження № 12025042170000300, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у посаді санітар медичного пункту 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.10.2025 №344-РС солдата ОСОБА_3 призначено на посаду санітар медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_3 був обізнаний з діючим законодавством щодо заборони зберігання, носіння та придбання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Так, відповідно до положень додатку №1 затвердженого п.1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 «Положення по дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», визначено, що під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Натомість, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у посаді санітар медичного пункту 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у жовтні 2025 року перебуваючи на полігоні в Рівненській області (більш точне місце під час досудового розслідування не було встановлено) та виконуючи тренувальні завдання за невстановленими під час досудового слідства обставинами, заволодів наступними речами: один предмет схожий на корпус гранати типу Ф-1 з маркуванням «183/17 254-ТНТ» та один предмет схожий на запал типу УЗРГМ з маркуванням «82-86 УЗРГМ-2 583», після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на носіння, придбання знайдених ним предметів.

Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне носіння, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вищевказані предмети є вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, а також розуміючи, що він не має, передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаними предметами, поклав їх до належного йому рюкзака, здійснивши таким чином придбання вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Далі, ОСОБА_3 07 листопада 2025 року (більш точний час під час досудового розслідування не було встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, що знаходились у його рюкзаку, з місця дислокації військової частини, а саме з Рівненської області направився до м. Синельниково Дніпропетровської області, здійснивши таким чином носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

07 листопада 2025 року у період часу з 06:45 год. до 07:10 год. працівниками поліції на території залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, розташованого за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11 у ОСОБА_3 виявлено та вилучено: один конструктивно оформлений зарядом вибухової речовини, а саме споряджений корпус ручної осколкової, оборонної гранати Ф-1 з маркуванням «183/17 254-ТНТ», промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху, один модернізований уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2 з маркуванням «82-86 УЗРГМ-2 583» промислового виготовлення, який призначений для спорядження ручних гранат типу РГ-42, РГД-5, Ф-1, відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які ОСОБА_3 придбав та носив без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини його вчинення так, як вони викладені у вироку вище, та пояснив, що у жовтні 2025 року перебуваючи на полігоні в Рівненській області та виконуючи тренувальні завдання, поклав до свого рюкзаку корпус гранати типу Ф-1 та запал типу УЗРГМ. Далі, 07 листопада 2025 року з місця дислокації військової частини, а саме з Рівненської області направився до м. Синельниково Дніпропетровської області. Цього ж дня, під час здійснення огляду його багажу на залізничному вокзалі у м. Дніпро, зазначене було виявлено у його рюкзаку та вилучено. У скоєному щиро кається та просить суд суворо не карати.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, та, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думки учасників судового розгляду, роз`яснивши учасникам судового провадження вимоги ст. 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також, що підтверджують процесуальні витрати по кримінальному провадженню та визнання предметів речовими доказами.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у носінні, придбанні вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини у скоєному, особу обвинуваченого, раніше не судимий, не одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжує, а також, думку прокурора щодо виду та міри покарання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії.

Поряд із цим, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 призначається покарання у виді позбавлення волі, враховуючи дані про його особу, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за можливе, звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Саме таке покарання, на переконання суду, є достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 122,124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Постановою старшого слідчого СВ ВнП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, вилучені 07.11.2025 року на залізничному вокзалі станції Дніпро-Головний у ОСОБА_3 предмет візуально схожий на корпус гранати Ф-1, який поміщено до спеціального пакету № ICR0242422, предмет візуально схожий на запал типу УЗРГМ, який поміщено до спеціального пакету № ICR0242423, та направлено до Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України для проведення судової вибухово-технічної експертизи. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-25/44393-ВТХ від 28.11.2025 року, зазначені речові докази знищено, а тому, суд їх долю не вирішує.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 16 березня 2026 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати на проведення судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/104-25/44393-ВТХ від 28.11.2025 року в розмірі 4 457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Речові докази: відеозапис на диску DVD-R диск для лазерних систем зчитування на якому мається надпис My MEDIA My DVD-R 4.7 GB/120min, з бодікамер працівників ВнП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області; відеозапис на диску DVD-R для лазерних систем зчитування на якому мається надпис My MEDIA My DVD-R 4.7 GB/120min, з камери відеоспостереження, яка знаходиться в центральному холі приміщення залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, розташованого за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11, зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025042170000300.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження відповідно до вимог ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1