Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №640/15531/19 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/15531/19

РІШЕННЯ

іменем України

16 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-10725-17 від 10.05.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач фактично не здійснював підприємницьку діяльність з 2014 року, доходів від такої діяльності не отримував, найманих працівників не мав та базу нарахування єдиного внеску не визначав. У зв`язку з цим, на думку позивача, у нього були відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску.

Позивач зазначає, що контролюючим органом при формуванні вимоги не було встановлено факту отримання доходу від підприємницької діяльності, нарахування заробітної плати чи інших виплат, які могли б бути базою для нарахування єдиного внеску. Крім того, позивач вважає, що вимога була сформована виключно на підставі даних інформаційної системи без проведення документальної перевірки та без належних первинних документів.

На переконання позивача, відповідачем неправильно визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, а оскаржувана вимога не відповідає вимогам законодавства та порушує його права та законні інтереси.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати вимогу контролюючого органу протиправною та скасувати її.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що оскаржувана вимога сформована правомірно та відповідно до вимог законодавства.

Відповідач вказав, що позивач перебував на обліку в органах ДФС як фізична особа-підприємець з 16.10.2002 по 04.06.2019 та у цей період був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На думку відповідача, відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу, а у разі його відсутності зобов`язані визначати базу нарахування єдиного внеску самостійно, при цьому сума внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідач також зазначив, що згідно з даними інформаційної системи та інтегрованої картки платника за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно сформовано та направлено вимогу про сплату недоїмки.

З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Хмельницького окружного адміністративного суду Блонського В.К. від 13.03.2025 постановлено прийняти до провадження адміністративну справу №640/15531/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-10725-17 від 10.05.2019 року.

Замінити відповідача, Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 39439980), на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Витребувати в товариства з обмеженою відповідальністю Дробязка Олександра Геннадійовича письмову інформацію стосовно актуальності позовних вимог.

Запропонувати учасникам справи у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них.

Від сторін до суду заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач перебував на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець з 16.10.2002 до 04.06.2019, що підтверджується даними інформаційних систем органів доходів і зборів та відомостями з Єдиного державного реєстру.

10.05.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10725-17, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 29923,46 грн.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України від 04.07.2019 № 30684/6/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу - без змін.

Позивач вважає вказану вимогу протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Стаття 3 Закону №2464-VI визначає, що збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI (в редакції на момент провадження позивачем підприємницької діяльності) визначені обов`язки платника єдиного внеску, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Порядок сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями визначений абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI.

За період провадження позивачем підприємницької діяльності вказана норма неодноразово змінювалась.

Так, станом на дату реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Підпунктом 6 пункту 33 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року №77-VIII в абзаці 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI слова «та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності» виключено.

З 01.01.2018 норма абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII, а саме: «Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок».

Днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. (частина 10 статті 9 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

Згідно з частиною 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Із зазначеними нормами кореспондуються також і приписи Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зі змінами, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску та мають обов`язок сплачувати єдиний внесок в порядку та строки, передбачені Законом №2464-VI. У випадку несплати або несвоєчасної сплати єдиного внеску, до платника застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня за період з дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно, щодо яких строк давності не застосовується.

У постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №440/1256/19 зазначено, що положеннями законодавства не передбачено обов`язкової та єдиної умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акта. Пунктом 3 розділу VІ Інструкції №449 передбачено 10-денний строк для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) після вручення платнику акта перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про порушення платником нарахування єдиного внеску, що утворює самостійні підстави для донарахування податковими органами сум єдиного внеску.

Аналогічних висновків про те, що проведення перевірки та складення акта перевірки не є обов`язковою передумовою прийняття контролюючим органом вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском, дійшов Верховний Суд у постановах від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 та від 10.12.2019 у справі №826/25425/15.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач перебував на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець у період з 16.10.2002 до 04.06.2019.

10.05.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10725-17, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 29 923,46 грн.

Підставою для формування зазначеної вимоги, як зазначає відповідач, стали дані інтегрованої картки платника податків, відповідно до яких за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Водночас позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що фактично не здійснював підприємницьку діяльність починаючи з 2014 року, доходу від такої діяльності не отримував, найманих працівників не мав, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з тим відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 зазначеного Закону фізичні особи-підприємці зобов`язані нараховувати єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Суд зауважує, що обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на фізичних осіб-підприємців незалежно від факту отримання доходу від здійснення господарської діяльності.

Таким чином, законодавець встановив обов`язок фізичних осіб-підприємців забезпечувати сплату мінімального страхового внеску у період перебування на обліку як платника єдиного внеску, незалежно від результатів господарської діяльності.

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку в ГУ ДПС у м. Києві (ДПІ у Деснянському районі (далі - ДПІ)) як фізична особа-підприємець з 16.10.2002 до 04.06.2019 (дата проведення державної реєстрації припинення). При цьому, в період з 01.01.2012 до 01.01.2015 перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2015 до 04.06.2019 - на загальній.

Станом на 01.10.2013 територіальним органом ПФУ до ДПІ по ФОП ОСОБА_1 було передано недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 1408,06 гривень.

Окрім цього, станом на 27.09.2019 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 28515,40 грн, а саме:

1) як ФОП, що перебував на спрощеній системі оподаткування за:

- III квартал 2013 року від 21.10.2013 в сумі 1194,03 грн;

- IV квартал 2013 року від 20.01.2014 в сумі 1218,67 грн;

- І квартал 2014 року від 22.04.2014 в сумі 1267,95 грн;

- II квартал 2014 року від 21.07.2014 в сумі 1267,95 грн;

- III квартал 2014 року від 20.10.2014 в сумі 1267,95 грн;

- IV квартал 2014 року від 20.01.2015 в сумі 1267,95 гривні.

2) як ФОП, що перебував на загальній системі оподаткування за:

- січень-грудень 2017 року від 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн;

- І квартал 2018 року від 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн;

- II квартал 2018 року від 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн;

- III квартал 2018 року від 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн;

- IV квартал 2018 року від 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн;

- І квартал 2019 року від 19.04.2019 в сумі 2757,18 гривні.

Оскільки в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, в період з 01.10.2013 до 27.09.2019, сплата єдиного внеску згідно вищезазначених нарахувань не обліковується, в картці платника виникла недоїмка.

Отже, позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець до 04.06.2019, а відтак у зазначений період мав статус платника єдиного внеску та був зобов`язаний виконувати вимоги законодавства щодо нарахування та сплати такого внеску.

Доводи позивача про те, що у спірний період він фактично не здійснював підприємницької діяльності та не отримував доходу, самі по собі не свідчать про відсутність обов`язку зі сплати єдиного внеску, оскільки чинним законодавством такий обов`язок поставлено у залежність від факту перебування особи на обліку як фізичної особи-підприємця.

Матеріали справи також свідчать про те, що за даними інтегрованої картки платника за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску за відповідні звітні періоди, яка виникла у зв`язку з несплатою нарахованих сум єдиного внеску.

Позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували дані обліку контролюючого органу або підтверджували сплату відповідних сум єдиного внеску.

Також суд враховує, що відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, сам по собі факт відсутності доходу від підприємницької діяльності не звільняє фізичну особу-підприємця від обов`язку сплати мінімального страхового внеску.

Крім того, суд зазначає, що формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснюється контролюючим органом у разі наявності у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску, що відповідає вимогам статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд також не бере до уваги доводи позивача щодо неправильного розрахунку відповідачем суми недоїмки, оскільки такі ґрунтуються на його власному трактуванні норм законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, формуючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10725-17 від 10.05.2019, діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Наведені позивачем доводи не спростовують правомірності дій контролюючого органу та не свідчать про протиправність оскаржуваної вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10725-17 від 10.05.2019 не встановлено.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-10725-17 від 10.05.2019 року, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, Київ 116,м. Київ,04116 , код ЄДРПОУ - 44116011)

Головуючий суддя В.К. Блонський