Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №500/5852/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5852/25

17 березня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Збаразької виправної колонії (№63)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулась до суду із позовом до Державної установи "Збаразької виправної колонії (№63)" (далі – відповідач ), у якому просила, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправними дії державної установи "Збаразька виправна колонія (63)", яка полягає у ненарахуванні та невиплаті у належному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 30.06.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року;

- зобов`язати державну установу "Збаразька виправна колонія (63)" нарахувати та виплатити у належному розмірі ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін – березня 2018 року у загальній сумі 73 813,32 грн, із утриманням військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Постанови КМУ від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправними дії державної установи "Збаразька виправна колонія (63)", які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2025 включно у фіксованій величині 4 463,15 грн у місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати державну установу "Збаразька виправна колонія (63)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн у місяць за період з 01.03.2018 по 30.06.2025 включно у загальній сумі 392757,20 грн, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із утриманням військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Постанови КМУ від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати державну установу "Збаразька виправна колонія (63)" перерахувати ОСОБА_1 належні виплати з урахуванням індексації грошового за період з 01.03.2018 по 30.06.2025;

- зобов`язати державну установу "Збаразька виправна колонія (63)" нарахувати та виплатити у належному розмірі ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2018 по 30.06.2025;

- зобов`язати державну установу "Збаразька виправна колонія (63)" видати на ім`я ОСОБА_1 та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду оновлені грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, із включенням належних сум індексації грошового забезпечення та компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" для здійснення обчислення та нарахування належної пенсії з дня її призначення.

Позов обґрунтовано тим, що позивачці під час проходження нею військової служби з 01.03.2018 по 30.06.2025 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідачем надіслано до суду відзив, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень вказує, що починаючи з березня 2018 року та до грудня 2022 року індексація грошового забезпечення позивачки у місяці, коли така індексація підлягала нарахуванню, розраховувалася із застосуванням березня 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Відтак, правових підстав для нарахування позивачці індексації грошового забезпечення у 2023 році у відповідача не було.

Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Відтак, за 2024 рік індексація грошового забезпечення позивача у місяці, коли така індексація підлягала нарахуванню, розраховувалася із застосуванням грудня 2023 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін.

Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Відтак, за 2025 рік індексація грошового забезпечення у місяці, коли така індексація підлягає нарахуванню, повинна розраховуватися із застосуванням січня 2025 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін. Проте, протягом періоду з січня по червень (включно) 2025 року підстав для нарахування індексації грошового забезпечення позивачки не було. З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання протиправною дії Установи, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті у належному розмірі позивачці індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 30.06.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року, та про зобов`язання нарахувати та виплатити у належному розмірі індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 30.06.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації втрати частини доходів представник відповідача зазначив що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація частини доходів проводиться тільки у випадку, якщо такі доходи були нараховані, але були затриманні строки їх виплати. Оскільки дохід лише може бути виплачений позивачці на виконання рішення суду у даній справі, зазначене не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів, а тому позовні вимоги про нарахування та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати не підлягають задоволенню (арк. справи 32 - 45).

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 14.10.2025 доставлено відповідачу через електронний кабінет 14.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

28.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

01.12.2025 відповідачем подано клопотання про долучення доказів.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Мандзія О.П. (у провадженні якого перебувала дана справа) 05.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року цю справу передано для розгляду судді Юзьківу М.І.

Ухвалою суду від 09.01.2026 адміністративну справу № 500/5852/25 прийнято до провадження судді Юзьківа М.І.

30.01.2026 позивачкою подано до суду додаткові пояснення у справі та заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.02.2026 прийнято до розгляду заяву позивачки про зміну предмету позову в адміністративній справі № 500/5852/25.

16.02.2026 відповідачем подано до суду додаткові пояснення у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , наказом № 40 о/с від 03.04.2006 було прийнято на службу в Державну кримінально-виконавчу службу України, а саме в державну установу "Збаразька виправна колонія (63)".

Наказом № 99/ОС-25 від 30.06.2025 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (арк. справи 18).

Позивачкою направлено запит до Державної установи "Збаразька виправна колонія (63)" з проханням надати інформацію про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за періоди проходження служби з 2015 року по день звільнення із зазначенням базових місяців, які взято при розрахунку індексації, та у разі ненарахування частково чи в повному обсязі індексації грошового забезпечення за періоди проходження служби з 2015 по день звільнення здійснити її перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум (арк. справи 19).

Відповідач листом віл 06.10.2025 № 3І- Л-3 надано відповідь та інформаційну довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 (арк. справи 21 - 23).

Згідно з довідкою державної установи "Збаразька виправна колонія (№63)" від 06.10.2025 № ЗІ-Л-3 відповідачем у період з 01.03.2018 по 30.06.2025 нараховано ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 11 498,96 грн, а саме :

2018 рік: березень - грудень - не нараховано і не виплачено;

2019 рік: січень - грудень - не нараховано і не виплачено;

2020 рік - в сумі 2440,51 грн: січень - 216,51 грн; лютий - 216,51 грн; березень - 216,51 грн; квітень - 216,51 грн; травень 216,51грн; червень - 216,51 грн; липень - 226,29 грн; серпень - 226,29 грн; вересень - 226,29 грн; жовтень - 226,29 грн; листопад - 226,29 грн; грудень - не нараховано і не виплачено;

2021 рік - в сумі 1318,52 грн: січень - лютий - не нараховано і не виплачено; квітень - 72,64 грн; травень - 72,64 грн червень - 72,64 грн; липень - 166,53 грн; серпень - 166,53грн; вересень - 166,53 грн; жовтень - 166,53 грн; листопад - 166,53 грн; грудень -267,95 грн;

2022 рік - в сумі 6964,78 грн: січень - 267,95 грн; лютий - 270,43 грн; березень - 270,43 грн; квітень - 270,43 грн; травень - 478,83 грн; червень - 570,63 грн; липень - 598,00 грн; серпень - 787,80 грн; вересень - 787,80 грн; жовтень - 787,80 грн; листопад - 912,60грн; грудень - 942,08 грн;

2023 рік: січень - грудень - не нараховано і не виплачено;

2024 рік - в сумі 775,15 грн: січень - липень - не нараховано і не виплачено; серпень - 130,20 грн; вересень - 130,20 грн; жовтень - 130, 20 грн; листопад - 130,20 грн; грудень - 254,35 грн;

2025 рік: січень - червень - не нараховано і не виплачено (арк. справи 22 - 23).

Позивачка, вважаючи такі дії щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, звернулась до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд, враховує таке.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято 30.08.2017 постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 та від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а та від 17.01.2022 у справі № 420/15397/21, від 10.05.2022 у справі № 420/15397/21, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Оцінюючи доводи позивача суд звертає увагу, що відповідно до послідовної позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

В указаних справах, Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Виходячи з обставин цієї справи суд відзначає, що позивачку наказом № 40 о/с від 03.04.2006 було прийнято на службу в державну установу "Збаразька виправну колонію (63).

З доказів у справі суд встановив, що позивачці в період з 01.03.2018 по 30.06.2025 здійснювалося нарахування "поточної" індексації грошового забезпечення, без врахування положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Грошове забезпечення позивачки у лютому 2018 року становило 8 594,41 грн. Грошове забезпечення позивачки у березні 2018 року становило 7 425,00 грн. Отже, різниця грошового забезпечення між лютим та березнем 2018 складає - 1 169,41 грн.

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 4463,15 грн (1762 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року х 253,30% величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року і поділити на 100%).

Такий розмір індексації грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.

Отже, в березні 2018 року у позивачки не відбулося підвищення доходу, відтак не має місця перевищення суми можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року 4 463,15 грн, що є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Таким чином, відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачці індексації - різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн - 0,00 грн. та становить 4463,15 грн. Такий розмір "індексації-різниці" грошового забезпечення 4 463,15 грн, згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 повинен був бути виплачений позивачці по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума "поточної" індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103%.

Однак, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що в період починаючи з 01.03.2018 та до моменту звільнення позивачці виплачувалась індексація грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Разом з тим, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо обов`язку суду вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Зокрема, з огляду на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 року у справі № 440/1497/22 вказав, що повноваження відповідача щодо розрахунку, нарахування та виплати цієї суми не є дискреційними.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

При цьому, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Зазначена норма набрала законної сили відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень з 1 січня 2023 року.

Вказана норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" є чинною та неконституційною не визнавалася.

Відтак, з січня 2023 року було зупинено нарахування та виплату позивачці індексації грошового забезпечення як "поточної" з урахуванням березня 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін протягом 2023 року.

Натомість, вже з 01.01.2024 дія Закону № 1282-ХІІ поновлена, він діє і на теперішній час.

Оскільки, індексація-різниці має щомісячний фіксований характер, період з 01.03.2018 по 21.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 становить 76 місяців, відповідно сума виплат розраховується шляхом множення індексації-різниці на кількість місяців за вказаний період 4 463,15 грн х 76 = 339 199,40 грн.

Крім того, суд зазначає, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Пунктами 2-5 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Наведені положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З наведених норм висновується, що позивачка має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження нею служби. При цьому, зміст вищенаведених норм Порядку № 44 надає підстави суду зробити висновок, що вказана грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб дозволяє зменшити розмір обов`язкових утримань із належних до виплат сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат виключно на суму утриманого податку з доходів фізичних осіб. Така компенсація виплачується за умови, що вказані виплати, отримані особою у зв`язку з виконанням нею обов`язків під час проходження служби.

Належні до виплати позивачці суми грошового забезпечення відносяться до виплат, право на які позивачка набула у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок № 44.

Також суд відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме у постанові від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом також у постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.

Отже, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачці має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту Порядку № 44.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці щомісячної суми індексації-грошового забезпечення 4463,15 грн з 01.03.2018 по 30.06.2025 включно у загальній сумі 339 199,40 грн, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Постанови від 15.01.2004 № 44 слід задовольнити.

Разом з тим, за змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.

Посадовий оклад змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Пунктом четвертим цієї постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Цією постановою визначено інший порядок встановлення розмірів посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з березня 2018 року у зв`язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норм абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абзацом другим пункту п`ятого Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Право працівника на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін: індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1; індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8; індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3; індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9. індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці (грудень 2018 року) і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Як встановлено судом з архівних відомостей щодо нарахованого та виплаченого позивачці грошового забезпечення, підвищення заробітної плати працівника за рахунок її постійних складових не відбувалось.

Згідно з довідкою державної установи "Збаразька виправна колонія (№63)" від 06.10.2025 № ЗІ-Л-3 відповідачем у період з 01.03.2018 по 30.06.2025 нараховано ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 11 498,96 грн, а саме :

2018 рік: березень - грудень - не нараховано і не виплачено;

2019 рік: січень - грудень - не нараховано і не виплачено;

2020 рік - в сумі 2 440,51 грн: січень - 216,51 грн; лютий - 216,51 грн; березень - 216,51 грн; квітень - 216,51 грн; травень 216,51грн; червень - 216,51 грн; липень - 226,29 грн; серпень - 226,29 грн; вересень - 226,29 грн; жовтень - 226,29 грн; листопад - 226,29 грн; грудень - не нараховано і не виплачено;

2021 рік - в сумі 1318,52 грн: січень - лютий - не нараховано і не виплачено; квітень - 72,64 грн; травень - 72,64 грн червень - 72,64 грн; липень - 166,53 грн; серпень - 166,53грн; вересень - 166,53 грн; жовтень - 166,53 грн; листопад - 166,53 грн; грудень -267,95 грн;

2022 рік - в сумі 6964,78 грн: січень - 267,95 грн; лютий - 270,43 грн; березень - 270,43 грн; квітень - 270,43 грн; травень - 478,83 грн; червень - 570,63 грн; липень - 598,00 грн; серпень - 787,80 грн; вересень - 787,80 грн; жовтень - 787,80 грн; листопад - 912,60грн; грудень - 942,08 грн;

2023 рік: січень - грудень - не нараховано і не виплачено;

2024 рік - в сумі 775,15 грн: січень - липень - не нараховано і не виплачено; серпень - 130,20 грн; вересень - 130,20 грн; жовтень - 130, 20 грн; листопад - 130,20 грн; грудень - 254,35 грн;

2025 рік: січень - червень - не нараховано і не виплачено

Отже, відповідач встановивши новий базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення і замість базового місяця березень 2018 року застосував базовий місяць грудень 2023 року та січень 2025 року, діяв неправомірно.

При цьому встановлення статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, не впливає на визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, оскільки після прийняття Урядом постанови № 704, якою було визначено інший порядок встановлення розмірів посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився березень 2018 року.

Частиною другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Окремо суд зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд наголошує на тому, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Отже, із січня 2024 року роботодавці знову зобов`язані індексувати заробітну плату своїм працівникам з урахуванням рівня інфляції відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в порядку та спосіб визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з позицією позивачки, що саме березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації її грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025.

При цьому, за період з 01.12.2018 по 30.06.2025 сума індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 мала б становити: у 2018 році - 71,08 грн, у 2019 році - 1930,23 грн, у 2020 році - 2 664,32 грн, у 2021 році - 5 503,83 грн, у 2022 році - 12 317,49 грн, у 2023 році - не застосовується, у 2024 році - 25 895,48 грн, у 2025 році - 16 402,69 грн. Усього за вказаний період: 64785,12 грн.

Отже, за період із 01.12.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 відповідачем недораховано позивачці індексацію грошового забезпечення в сумі 53 286,16 грн (64 785,12 грн - 11 498,96 грн).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 включно із урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) у загальній сумі 53 286,16 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Постанови від 15.01.2004 № 44, а тому позовні вимоги у цій частині слід задовольнити частково.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2018 по 30.06.2025, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2020 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159), який уточнює, деталізує норми Закону.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), суму індексації грошових доходів громадян та ін.

У пункті 4 Порядку № 1078 також визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Верховний Суд викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", зокрема у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, правовідносини у якій у цій частині позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, а саме: індексація не була нарахована та виплачена позивачеві, та вказав на таке.

Системний аналіз зазначених вище норм [Закону № 2050-ІІІ] дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17.

Колегія суддів Верховного Суду враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року (пункти 42-46). З огляду на викладене, Верховного Суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації (пункт 50).

Застосовуючи цей висновок Верховного Суду у справі № 240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачці сум індексації грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що позивачка має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.12.2018 по день фактичної виплати індексації.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом також у постановах від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі №803/1565/17, від 21.01.2020 у справі № 826/15879/18, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку що належним способом захисту порушеного права буде зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації.

При цьому, протиправної бездіяльності відповідачем у цій частині суд не встановив, бо право на компенсацію виникло лише після вирішення судом спору про право на відповідну індексацію грошового забезпечення.

Щодо вимог зобов`язати відповідача видати оновлені атестат та довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції з 1 січня 2017 року) визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій. На підставі частин першої, другої цієї статті перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, (далі - Порядок № 393).

Пунктом 7 Порядку № 393 установлено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 3-1).

На підставі пунукту 2 Розділу 2 Порядку № 3-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються, зокрема, такі документи: подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (додаток 7 до цього Порядку); витяги з наказів про звільнення та (або) виключення зі списків особового складу (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню) або їх копії; розрахунок вислуги років для призначення пенсії / виписка з розрахунку вислуги років для призначення пенсії або їх копії (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню); грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (додаток 8 до цього Порядку); документи, що підтверджують право на встановлення особі надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Таким чином, під час призначення пенсії військовослужбовця уповноважений орган подає органу Пенсійного Фонду України документи, що стосуються проходження військової служби, у т.ч. грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію.

Ці документи враховуються для обчислення пенсії.

Зважаючи, що індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення у розумінні положень Закону № 2050-ІІІ та індексація грошового забезпечення позивачки підлягає перерахунку за період з 01.12.2018 до 30.06.2025, що частково охоплюється періодом 24 місяці до її звільнення, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача підготувати та видати позивачці нові грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням індексації грошового забезпечення для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") у зв`язку із перерахунком індексації грошового забезпечення позивачки, а таму позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Судом також враховується пункт 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково..

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Збаразька виправна колонія (63)" - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державної установи "Збаразька виправна колонія (63)", яка полягає у ненарахуванні та невиплаті у належному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року.

Зобов`язати Державну установу "Збаразька виправна колонія (63)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 включно із урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) у загальній сумі 53286,16 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправними дії державної установи "Збаразька виправна колонія (63)", які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 включно у фіксованій величині 4463,15 грн у місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Державну установу "Збаразька виправна колонія (63)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну суму індексації-грошового забезпечення 4463,15 грн з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 включно у загальній сумі 339199,40 грн, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Зобов`язати Державну установу "Збаразька виправна колонія (63)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексаці.

Зобов`язати Державну установу "Збаразька виправна колонія (63)" видати на ім`я ОСОБА_1 та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду оновлені грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, із включенням належних сум індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" для здійснення обчислення та нарахування належної пенсії з дня її призначення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Державна установа "Збаразька виправна колонія (№63)" (місцезнаходження: вул. Молодіжна, 9, с. Доброводи, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47341 код ЄДРПОУ: 08564469).

Головуючий суддя Юзьків М.І.