Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №500/6081/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6081/25

09 березня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 листопада 2023 року №299 чоловіка позивача, ОСОБА_2 було призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де призначено на посаду офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи.

03 березня 2024 року внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_2 було госпіталізовано в лікувальний заклад, де він ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого Кременецьким відділом ДРАЦС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

На підставі Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025- 0612-0941-4555-3 від 12.06.2025 року « 16 Регіональна ВЛК (м.Львів)» постановлено, що травма, одержана в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходження військової служби.

Після отримання протоколу 16 Регіональної ВЛК (м.Львів) в червні 2025 року позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення належних соціальних виплат, в тому числі і про видачу мені, як вдові військовослужбовця, посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби». 06 жовтня 2025 року працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було надано копію Витягу із протоколу №14 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання статусу «Член сім`ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», за результатами якого вирішено дружині ОСОБА_1 не надавати статус «Член сім`ї померлого військовослужбовця», посилаючись, що ОСОБА_2 помер в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася внаслідок порушення ним правил дорожнього руху. Згідно статті 122, - Глава 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення правил дорожнього руху являється адміністративним правопорушенням.

З таким рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання статусу «Член сім`ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» позивач не погодилася.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Мандзій О.П.) від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

12.11.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відповідь на звернення громадянки ОСОБА_1 (щодо видачі посвідчення «Члені сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби»), була надана відповідь, із зазначенням причини відмови у видачі посвідчення «члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби», а саме, що відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993 року (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів №1366 від 22.12.2023 року) «Про посвідчення на право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовця, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» дія даної постанови не поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що відмова відповідача у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження служби є необґрунтованою та незаконною, такою, що порушує її право на соціальний захист.

Частиною 5 статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

- територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

- уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Як встановлено з матеріалів справи, 03.03.2023 близько 18:05 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Skoda Octavia, НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою Н-02 М-19 Кременець-Біла Церква-Ржичів-Канів-Софіївка, у напрямку у м. Ланівці із м. Кременець, в межах с. Катеринівка, Кременецького району, Тернопільської області, здійснив виїзд на зустрічну смугу, де допустив зіткнення із дисковою бороною БГР6,7 «Солоха», що була прикріплена до трактора , внаслідок зіткнення ОСОБА_2 госпіталізовано у лікувальний заклад, де він близько 07:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_6 помер.

04.03.2024 за вказаним фактом було розпочато досудове розслідування, внесене до ЄРДР за №12024210000000100, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Статтею 286 Кримінального кодексу України визначено, що кримінальна відповідальність настає в разі порушення особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричини смерть потерпілого, або заподіяло йому тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Кримінальна відповідальність за статтею 286 Кримінального кодексу України настає в разі порушення особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, або заподіяло йому тяжкі чи середньо тяжкі тілесну ушкодження.

У зв`язку з тим, наслідком даної дорожньо-транспортної пригоди, причиною якої стало порушення ПДР, загинув лише водій ОСОБА_2 , внаслідок порушення ним же ПДР, а тому у даній події відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

У задоволенні позову просив відмовити повністю.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Мандзія О.П. (у провадженні якого перебувала дана справа) 05.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду цю справу передано для розгляду судді Подлісна І.М.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 справу прийнято до провадження новим складом суду, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, розгляд справи розпочато спочатку.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 01 листопада 2023 року №299 чоловіка позивача, ОСОБА_2 було призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де призначено на посаду офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи.

03 березня 2024 року внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_2 було госпіталізовано в лікувальний заклад, де він ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого Кременецьким відділом ДРАЦС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

04 березня 2024 року відомості про вказану дорожньо-транспортну пригоду внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.2ст.286 КК України. 30 травня 2024 року старшим слідчим відділу РЗСТ СУ ГУНП в Тернопільській області винесено постанову про закриття кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.І ст.284 КК України, у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_2 , складу кримінального правопорушення. Будь - яких інших постанов, в тому числі про притягнення чоловіка, ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не складалося.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 17 липня 2024 року №199 чоловіка ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу.

На підставі Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0612-0941-4555-3 від 12.06.2025 року « 16 Регіональна ВЛК (м.Львів)» постановлено, що травма, одержана в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходження військової служби.

Після отримання протоколу 16 Регіональної ВЛК (м.Львів) в червні 2025 року позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення належних соціальних виплат, в тому числі і про видачу мені, як вдові військовослужбовця, посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби». 06 жовтня 2025 року працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було надано копію Витягу із протоколу №14 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання статусу «Член сім`ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», за результатами якого вирішено дружині ОСОБА_1 не надавати статус «Член сім`ї померлого військовослужбовця», посилаючись, що ОСОБА_2 помер в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася внаслідок порушення ним правил дорожнього руху. Згідно статті 122, - Глава 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення правил дорожнього руху являється адміністративним правопорушенням.

З таким рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання статусу «Член сім`ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» позивач не погодилася, у зв`язку з цим звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з приписами частини шостої статті 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Частиною тринадцятою статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 1 Постанови №379 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

З аналізу вищевикладених норм законодавства встановлено, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції "Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3.

Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-XII.

Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).

За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягай повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом ЗО календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.

За приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Як вбачається із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 01 листопада 2023 року №299 чоловіка позивача, ОСОБА_2 було призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де призначено на посаду офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого Кременецьким відділом ДРАЦС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 17 липня 2024 року №199 чоловіка, ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу. Отже, смерть чоловіка позивача настала в період проходження військової служби.

На підставі Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025- 0612-0941-4555-3 від 12.06.2025 року « 16 Регіональна ВЛК (м.Львів)» ПОСТАНОВИЛИ:травма (03.03.2024) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), «Поєднана масивна травма голови, тулуба та кінцівок з переломами кісток, скелету та ушкодженням внутрішніх органів. Поліор ганна недостатність»., підтверджена витягом із наказу начальника Кременецького РТЦКСП (по стройовій частині) від 17.07.2024 №199, доповіддю про факт смерті військовослужбовця від 28.03.2024 №3312 начальника Кременецького РТЦКСП, витягом із наказу начальника Кременецького РТЦКСП (з основної діяльності) від 30.06.2024 №62, висновком експерта №206 від 22.03.2024 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, постановою про закриття кримінального провадження від 30.05.2024 СВ РЗСТ СУ ГУНП в Тернопільській області, яка на підставі лікарського свідоцтва про смерть №159 від 29.03.2024 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.04.2024 виданого Кременецьким відділом державної РАЦС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужила причиною смерті 28 березня 2024 року - ТРАВМА, ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ (01.1-дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування (порушення вимог п.п.2.3 «б», «д», 2.9 «а», 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України)), ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ..

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Згідно пункту 21.30 розділу І Положення № 402 постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».

У випадках коли причину смерті не встановлено, ВЛК приймає постанову про причинний зв`язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а у постанові про причинний зв`язок слова «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті» не зазначаються.

Тобто, військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.

Відмова відповідача у видачі посвідчення позивачу з підстав того, що дія Закону №379 не поширюється на неї як члена сім`ї померлого військовослужбовця оскільки її чоловік, ОСОБА_2 помер в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася внаслідок порушення ним правил дорожнього руху. Згідно статті 122, - Глава 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення правил дорожнього руху являється адміністративним правопорушенням, не є обґрунтованою з тих підстав, що відомості про вказану дорожньо-транспортну пригоду внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України.

30 травня 2024 року старшим слідчим відділу РЗСТ СУ ГУНП в Тернопільській області винесено постанову про закриття даного кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.І ст.284 КК України, у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_2 , складу кримінального правопорушення. Закриття кримінального правопорушення за даних підстав виключає склад кримінального правопорушення, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом. Будь - яких інших протоколів чи постанов, в тому числі і про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не складалося. Отже, не існує процесуальних документів, які б свідчили про його вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення. Виходячи із зазначеного суд вважає, що позивач має право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення, з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

Обставин, які б унеможливлювали видачу позивачам посвідчення «Член сім`ї померлого військовослужбовця» судом не встановлено.

Відтак, за встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача видати позивачам посвідчення «Член сім`ї померлого військовослужбовця» є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1211.20 грн. згідно квитанції від 31.10.2025.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у видачі ОСОБА_1 посвідчення дружини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, оформленого Витягом з протоколу №14 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання статусу «Член сім`ї померлого військовослужбовця» відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 02 жовтня 2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби, та видати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 березня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_8 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.