Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №500/6897/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6897/25

09 березня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив (уточнені позовні вимоги):

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 року у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII, а саме: на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення та видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII, а саме: на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався із рапортом щодо звільнення з військової служби відповідно до пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII (далі - Закон України №2232-XII) (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме згідно абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Листом командування Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 (вихідний №2/940 від 12.11.2025) позивачу у звільненні з військової служби відмовлено, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Мандзій О.П. від 09.12.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом та подано уточнену позовну заяву.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Мандзія О.П. (у провадженні якого перебувала дана справа) 05.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду цю справу передано для розгляду судді Подлісна І.М.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 справу прийнято до провадження новим складом суду, відкрито провадження по даній справі та постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, розгляд справи розпочато спочатку

12.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що рядовим ОСОБА_1 до свого рапорту додано:

- витяг з рішення експортної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 180/25/1805/В, номер рішення 180/25/1805/Р, дата рішення 22.08.2025);

- акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 21.10.2025.

Із наданого до рапорту витягу з рішення експортної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 180/25/1805/В, номер рішення 180/25/1805/Р, дата рішення 22.08.2025), вбачається, що ОСОБА_3 встановлена І група інвалідності, визначено потребу в постійному сторонньому догляді.

Разом з тим, актом перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 21.10.2025 в ході перевірки встановлено наявність інших осіб першого і другого ступеня споріднення, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є онуком ОСОБА_3 .

Документів, в підтвердження того факту, що вищезазначені члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 не надає.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність у ОСОБА_3 членів сім`ї І та ІІ ступеня споріднення, які в розумінні абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» можуть здійснювати постійний догляд за такою особою, оскільки рядовий ОСОБА_1 разом із рапортом про звільнення не надав визначених законодавством належних документів в підтвердження того факту, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_3 ) самі потребують постійного догляду, тому рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4; абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю, на момент його розгляду не підлягав погодженню.

На підставі викладеного, рядовий ОСОБА_1 на даний час не має підстав для звільнення з військової служби, в зв`язку з чим рапорт рядового ОСОБА_6 про звільнення його з військової служби було залишено без реалізації.

Рапорт позивача, щодо звільнення був зареєстрований стройовою частиною персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , опрацьований юридичною службою військової частини НОМЕР_1 , після чого разом з висновком був переданий на розгляд командиру військової частини.

Рапорт разом з висновком розглянутий командиром, про що свідчить відповідна резолюція з вказівкою довести до військовослужбовця підстави непогодження рапорту, які викладені в висновку. Вказана резолюція також свідчить про те, що командир прийняв рішення не звільняти позивача і тим самим погодився з підставами для залишення без реалізації рапорту щодо звільнення ОСОБА_1 , викладеними у висновку юридичної служби.

У задоволенні позову просив відмовити повністю.

15.01.2026 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відміткою у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

У Позивача є мати - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00049856780.

ОСОБА_3 80 років, вона є особою з інвалідністю І (першої) групи підгрупи “Б” та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 180/25/1805/B. ОСОБА_3 є непрацездатною, що підтверджується також пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 .

Позивач зареєстрований та постійно проживає разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №936/13-37 та витягом з реєстру територіальної громади №2025/011382891 від 12.08.2025.

Окрім Позивача, ОСОБА_3 має також родичів першого та другого ступенів споріднення:

- сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 ),

- онука - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 , паспорт № НОМЕР_8 ).

Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 .

Брат Позивача - ОСОБА_4 , проживає закордоном в Іспанії вже багато років, що підтверджується посвідкою на проживання та закордонним паспортом. Своєю заявою він відмовився від здійснення постійного догляду за своєю матір`ю у зв`язку із тим, що постійно, на протязі довгого часу він проживає за кордоном.

Онук ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , не має можливості здійснювати догляд за своєю бабою, з огляду на його постійне місце проживання у Республіці Польщі. Наразі ОСОБА_1 проживає в Республіка Польща, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію тимчасового проживання повідомленням про присвоєння номера універсальної електронної системи реєстрації населення (PESEL). Своєю заявою він відмовився від здійснення постійного догляду за своєю бабою ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що він постійно проживає за кордоном, а вона проживає разом із своїм сином.

ОСОБА_3 , своєю нотаріально завіреною заявою для свого утримання (догляду) обрала Позивача, що підтверджується заявою від 23 жовтня 2025 року.

Таким чином, Позивач є єдиною особою, яка може здійснювати та здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи підгрупи Б, що підтверджується актом про встановлення факту здійснення догляду №212/03-24 від 28 липня 2025 року.

У зв`язку із необхідністю здійснювати постійний сторонній догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи, Позивач звернувся до Відповідача із рапортом щодо звільнення з військової служби відповідно до пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII (далі - Закон України №2232-XII) (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме згідно абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Листом від 11.11.2025 р. (вихідний №2/940 від 12.11.2025) командування військової частини НОМЕР_1 надало відмову у задоволенні рапорту на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що не було додано всіх документів, які б підтверджували підстави для звільнення через сімейні обставини: “Разом з тим, актом перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 21.10.2025 в ході перевірки встановлено наявність інших осіб першого і другого ступеня споріднення, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є онуком ОСОБА_3 . Документів, в підтвердження того факту, що вищезазначені члени сім`ї першого та Другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 не надає.” .

Справді, актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.10.2025 встановлено існування інших осіб першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_3 , окрім Позивача. Проте, у зв`язку із їхньою відсутністю на території України, вони не можуть бути належними доглядальниками для ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач, звернувся до суду за захистом своїх прав з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частин першої, другої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають до тепер.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі також - Закон №389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як встановлено судом позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

Як слідує з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо звільнення з військової служби відповідно до пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII (далі - Закон України №2232-XII) (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме згідно абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Листом командування Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 (вихідний №2/940 від 12.11.2025) позивачу у звільненні з військової служби відмовлено.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII пп. (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме згідно абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 затверджено "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до абзацу першого пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. (абзац другий пункту 12 №1153/2008).

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 №438/16454 і відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно вказаного додатку звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи); (підпункт 23 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції).

Отже, Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Із наданого до рапорту витягу з рішення експортної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 180/25/1805/В, номер рішення 180/25/1805/Р, дата рішення 22.08.2025), вбачається, що ОСОБА_3 встановлена І група інвалідності, визначено потребу в постійному сторонньому догляді.

Разом з тим, актом перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 21.10.2025 в ході перевірки встановлено наявність інших осіб першого і другого ступеня споріднення, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є онуком ОСОБА_3 .

Документів, в підтвердження того факту, що вищезазначені члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 не надає.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність у ОСОБА_3 членів сім`ї І та ІІ ступеня споріднення, які в розумінні абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» можуть здійснювати постійний догляд за такою особою, оскільки рядовий ОСОБА_1 разом із рапортом про звільнення не надав визначених законодавством належних документів в підтвердження того факту, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_3 ) самі потребують постійного догляду, тому рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4; абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю, на момент його розгляду не підлягав погодженню.

На підставі викладеного, рядовий ОСОБА_1 на даний час не має підстав для звільнення з військової служби, в зв`язку з чим рапорт рядового ОСОБА_6 про звільнення його з військової служби було залишено без реалізації.

Тобто підставою для відмови у звільненні з військової служби стало ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапорту про звільнення документів, визначених законодавством належних документів в підтвердження того факту, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_3 ) самі потребують постійного догляду.

Відповідно до п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з п. 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до пп. 26 п. 5 додатку 19 до Інструкції №170, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Відповідно до обставин справи, відмовою у задоволенні рапорту про звільнення Позивача з військової служби стало те, що у ОСОБА_3 є син - ОСОБА_4 , онук ОСОБА_5 , документів щодо потреби в постійному сторонньому догляді цих осіб не надано.

Отже, в цій справі відмова Позивача у звільненні з військової служби зводиться фактично до того, що Позивач не надав підтверджуючих документів про потребу в постійному сторонньому догляді за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Суд звертає увагу на те, що визначення поняття «інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення» міститься в підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Водночас, підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить застереження про те, що таке визначення поняття «інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення» використовуються лише для цілей розділу ІV Податкового кодексу України «Податок на доходи фізичних осіб».

Визначення поняття «сім`я» міститься в пункті 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, згідно якого сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом другим резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї»), до кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.

Житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім`ї». Так, відповідно до частини другої статті 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Окрім кодифікованих нормативно-правових актів, законодавець застосовує поняття «член сім`ї» і в інших правових документах, де висловлені різні підходи до його розуміння.

Так, частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що члени сім`ї:

а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом;

б) будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

В даній справі Позивачем як доказ того, що він є єдиним членом сім`ї, який може здійснювати догляд за ОСОБА_3 , було долучено витяг з реєстру територіальної громади №2025/011382891 та витяг з реєстру територіальної громади №2024/006743150, в якому вказано, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає тільки Позивач разом із своєю матір`ю - ОСОБА_3 .

Крім цього, Позивач надав підтверджуючі документи того, що ОСОБА_4 проживає закордоном (Іспанія) та ОСОБА_5 проживає закордоном (Республіка Польща), а тому через об`єктивні причини не можуть здійснювати догляд за ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене, наявні правові підстави до задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмову відповідача у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби позивача ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету РадиЄвропи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження військової частини з питання звільнення військовослужбовця з військової служби.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині зобов`язання звільнити позивача з військової служби, задоволенню не підлягають.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи обсяг наданих позивачем документів, приписи законодавства, доводи сторін, а також те, що інших критеріїв невідповідності рапорту та доданих документів позивача вимогам законодавства відповідачем не визначено, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, з числа осіб з інвалідністю І (першої) групи підгрупи “Б”, взявши до уваги доводи представника позивача щодо відсутності інших родичів та прийняти відповідне рішення.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 року у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII, а саме: на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992, з урахуванням висновків суду у цій справі та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 березня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.