Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №460/1543/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2026 року м. Рівне№460/1543/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доУправління Державної міграційної служби України у Рівненській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними дій Управління Державної міграційної служби в Рівненській області з відмови внести до Єдиного державного демографічного реєстру за бажанням інформацію про місце проживання у періоди з 01.01.1986 по 29.08.1997, з 31.05.2002 по 28.08.2017 у селі Іванчиці Зарічненського (на даний час - Вараського) району Рівненської області; зобов`язання Управління Державної міграційної служби в Рівненській області внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у періоди з 01.01.1986 по 29.08.1997, з 31.05.2002 по 28.08.2017 у селі Іванчиці Зарічненського (на даний час - Вараського) району Рівненської області.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що законодавством передбачено можливість внесення до Єдиного державного демографічного реєстру (далі по тексту також Реєстр) відомостей про особу, зокрема про місце проживання, за її власним бажанням шляхом звернення до територіального органу Державної міграційної служби України.

Вказує, що у Реєстрі наявна інформація про її місце проживання лише з 2017 року, тоді як відомості за попередні періоди відсутні. Водночас рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт її проживання у відповідні періоди у селі Іванчиці Рівненської області.

З метою внесення цих відомостей позивач звернулася до відповідача із заявою, додавши судове рішення та надавши згоду на обробку персональних даних, однак отримала відмову з мотивів того, що таке рішення не є підставою для внесення інформації до Реєстру.

Позивач вважає відмову протиправною, оскільки закон не обмежує перелік документів для підтвердження відомостей, а рішення суду є належним і обов`язковим доказом встановленого факту. Крім того, відсутність відповідних даних у Реєстрі порушує її права, зокрема у сфері пенсійного забезпечення.

У зв`язку з цим позивач просить визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати внести до Реєстру інформацію про її місце проживання у відповідні періоди.

Ухвалою від 30.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

У встановлений строк відповідач подав відзив на позов. Зазначає, що позов є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Управління Державної міграційної служби в Рівненській області вказує, що відповідно до законодавства у сфері реєстрації місця проживання, функції щодо внесення відомостей про місце проживання особи покладені на органи реєстрації (виконавчі органи місцевих рад), які ведуть реєстри територіальних громад та здійснюють відповідні реєстраційні дії. Внесення ж інформації до Єдиного державного демографічного реєстру здійснюється ДМС виключно на підставі даних, отриманих у порядку інформаційної взаємодії з реєстрами територіальних громад.

Наголошує, що він не наділений повноваженнями самостійно вносити до Єдиного державного демографічного реєстру відомості про місце проживання особи за минулі періоди, оскільки такі дані повинні попередньо бути внесені органом реєстрації до реєстру територіальної громади на підставі передбачених законодавством документів.

Зазначає, що у разі відсутності відповідних відомостей особа повинна звертатися саме до органу реєстрації із документами, які підтверджують факт реєстрації місця проживання (зокрема паспортом у формі книжечки або будинковою книгою), для подальшого внесення таких даних до реєстру територіальної громади та їх передачі до ЄДДР.

При цьому відповідач вказує, що рішення суду про встановлення факту проживання не є документом, який підтверджує факт реєстрації місця проживання у розумінні законодавства, та саме по собі не є підставою для внесення відповідних відомостей до реєстрів.

Також відповідач звертає увагу на наявність у відомчих інформаційних системах часткових даних про місце проживання позивача у певні періоди, а також на відсутність підтверджених відомостей за інші періоди, зокрема з 1986 по 1997 рік.

Окрім цього, відповідач зазначає, що облік у погосподарських книгах, на підставі яких було ухвалено судове рішення, не є реєстраційним та не створює правових наслідків у сфері реєстрації місця проживання.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні, у зв`язку з чим просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 25.11.2025 у справі № 561/1454/25 встановлено факт постійного проживання позивача у періоди з 01.01.1986 по 29.08.1997 та з 31.05.2002 по 28.08.2017 у селі Іванчиці Зарічненського (на даний час – Вараського) району Рівненської області. Вказане рішення набрало законної сили 26.12.2025.

У зв`язку з відсутністю відомостей про місце проживання позивача за зазначені періоди в Єдиному державному демографічному реєстрі, 30.12.2025 позивач звернулася до Управління Державної міграційної служби в Рівненській області із письмовою заявою, в якій просила внести до Реєстру за її бажанням інформацію про місце проживання у вказані періоди у селі Іванчиці Зарічненського (на даний час – Вараського) району Рівненської області.

Листом відповідача від 13.01.2026 № 5601.15-118/56.15-26 позивачу надано роз`яснення про те, що у разі відсутності в Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі ДМС та відповідному реєстрі територіальної громади відомостей про місце проживання особи станом на 26 квітня 1986 року або у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, така особа має звернутися до органу реєстрації із документами, що підтверджують реєстрацію місця проживання (зокрема паспортом у формі книжечки та/або будинковою книгою), для внесення відповідних даних до реєстру територіальної громади з подальшою їх передачею до відомчої інформаційної системи ДМС та ЄДДР.

Вважаючи протиправними дії Управління Державної міграційної служби в Рівненській області з відмови внести до Єдиного державного демографічного реєстру за бажанням ОСОБА_1 інформацію про місце її проживання у періоди з 01.01.1986 по 29.08.1997, з 31.05.2002 по 28.08.2017 у селі Іванчиці Зарічненського (на даний час - Вараського) району Рівненської області, остання звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 (далі також Закон №1382-IV), Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» №1871-ІХ від 05.11.2021 (далі також Закон №1871-ІХ) та Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 (далі Порядок №265).

Відповідно до абз. 5 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Згідно з п. 7, п. 12 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 10 Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» внесення до Реєстру інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання або перебування особи, інформація про яку внесена до Реєстру, здійснюється шляхом інформаційної взаємодії відомчої інформаційної системи розпорядника Реєстру та реєстрів територіальних громад у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації здійснює формування та ведення реєстру територіальної громади; реєстраційні дії та внесення інформації за результатами їх вчинення до відповідного реєстру територіальної громади; передачу інформації про реєстраційну дію до відомчої інформаційної системи з подальшим внесенням інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначаються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Відповідно до ст. 4 даного закону єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

У позовній заяві позивачем фактично зазначається, що відсутність відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі про періоди проживання з 01.01.1986 по 29.08.1997, з 31.05.2002 по 28.08.2017 у селі Іванчиці Зарічненського (на даний час - Вараського) району Рівненської області позбавляє права останнього на отримання доплати непрацюючому пенсіонеру.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд враховує положення статті 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, згідно яких установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Також при прийнятті рішення суд враховує, що пунктом 1 Постанови №1524 установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

- особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

В свою чергу, положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2025 року № 263 «Деякі питання визначення порядку внесення відомостей про місце проживання особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення для отримання відповідних доплат» постановлено, що у разі відсутності в Єдиному державному демографічному реєстрі та відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відомостей про місце проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. особа може звернутися до органу реєстрації, надавши документи, які підтверджують реєстрацію її місця проживання (паспорт громадянина України у вигляді книжечки та/або будинкова книга), для внесення таких відомостей до реєстру відповідної територіальної громади з подальшим їх переданням до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби та Єдиного державного демографічного реєстру.

З метою підтвердження факту внесення відомостей про місце проживання особа в установленому законодавством порядку може звернутися до органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг для отримання витягу з реєстру територіальної громади.

У разі відсутності в особи документів, які підтверджують реєстрацію її місця проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. (паспорт громадянина України у вигляді книжечки та/або будинкова книга), особа може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за отриманням сканованих копій паспорта громадянина України у вигляді книжечки (у разі їх наявності в матеріалах пенсійної справи) з метою подання таких сканованих копій до відповідного органу реєстрації для внесення відомостей про період реєстрації до реєстру територіальної громади з подальшим їх переданням до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби та Єдиного державного демографічного реєстру.

Враховуючи те, що відповідач - Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області у спірних правовідносинах не є уповноваженим органом реєстрації для внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, а є суб`єктом адміністрування відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби, то суд прийшов до висновку про відсутність в такого суб`єкта владних повноважень обов`язку внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у періоди з 01.01.1986 по 29.08.1997, з 31.05.2002 по 28.08.2017 у селі Іванчиці Зарічненського (на даний час - Вараського) району Рівненської області.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29). При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області (вул. 16-го Липня, 6,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 37829784)

Повний текст рішення складений 17.03.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО