Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №460/24218/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2026 року м. Рівне№460/24218/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доРівненської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чернобильської катастрофи та інших категорій громадян

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворену Рівненською обласною державною адміністрацією, викладене у витязі із протоколу від 24.11.2025 №11-1/2025 про відмову у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення жителю с.Бабин ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворену Рівненською обласною державною адміністрацією, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо видачі посвідчення категорії 2 серії А щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з врахуванням правових висновків які будуть викладені у мотивувальній частині рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протоколом від 24.11.2025 №11-1/2025, Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян протиправно відмовлено заявнику у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зв`язку з непідтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13 серпня по 29 вересня 1987 року працював на Гощанському міжгосподарському підприємстві по відгодівлі ВРХ Рівненської області, що підтверджується записами в його трудовій книжці серія НОМЕР_1 (заповнена 10.07.1985), в якій зазначено наступне:

Гощанське міжгосподарське підприємство по підгодівлі ВРХ Рівненської області

Запис за №3 від 07.07.1986 - прийнятий на посаду тракториста.

Запис за №4 від 28.07.1986 - переведений шофером.

Запис за №5 від 22.04.1989 - звільнено з роботи по ст.38 КЗпІІ УРСР, згідно поданої заяви.

Також судом встановлено, що у належному позивачу військовому квитку серії НОМЕР_2 наявний запис про те, що в період з 02 жовтня по 17 грудня 1986 року він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав дозу радіоактивного опромінення.

03.09.1987 командиром ВЧ № НОМЕР_3 ОСОБА_1 було видано посвідчення № НОМЕР_4 про те, що він приймав участь у виконанні урядового завдання по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

01.10.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації з проханням винести на розгляд Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян питання видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

До заяви, окрім паспорту, довідки про присвоєння РНОКПП та про реєстрацію місця проживання, долучив:

- завірену копію військового квитка НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , де наявна печатка про участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12.08.1987 по 25.09.1987;

- завірену копія архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.05.2018 № 179/1/5273, в якій зазначено, що за архівними документами військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 прибув для участі в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 13 серпня 1987 року (наказ № 223 від 12 серпня 1987 року) та вибув 29 вересня 1987 року (наказ № 267 від 28 вересня 1987 року). Дні виїзду в зони (на об`єкти, населені пункти): - бойові роботи в н. п. Смолегово Наровлянського р-ну для проведення дезактиваційних робіт серпень: 14, 15, з 17 по 22; - бойові роботи в н.п.Калиничі Наровлянського р-ну для проведення дезактиваційних робіт серпень: 24, 25, 28, 29; вересень: 04, 05, 09, 10, 12. Допустимий час робіт не вказано. Отримав дозу опромінення - 0(нуль),072 (одиниця виміру не вказана);

- завірену копію анкети-запиту на підтвердження військової служби (роботи) та інших даних на офіцерів запасу (у відставці), прапорщиків, мічманів, в/службовців надстрокової служби, в/службовців жінок, солдат, матросів, сержантів та старшин, цивільний персонал (вільнонайманих) від 07.03.2018 № 468 з інформацією, що ОСОБА_1 був призваний 05.05.1984 на службу до військової частини НОМЕР_3 та про підтвердження участі в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- завірену копію посвідчення №586 від 3 вересня 1987 року військової частини, отримане за участь у виконанні Державного завдання з ліквідації аварії Чорнобильської АЕС. Виконання важливих державних задач, проявлення високої політичної свідомості, мужності і самовіддачі;

- завірену копію довідки військової частини НОМЕР_3 від 20.09.1987 № 729 про те, що ОСОБА_1 дійсно приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12.08.1987;

- завірену копію довідки військової частини НОМЕР_3 від 20.09.1987 № 728 про те, що ОСОБА_1 з 12.08.1987 приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і його доза опромінення становить 0.18 рентгенів.

Згідно витягу з протоколу засідання від 24.11.2025 №11-1/2025 Комісією прийнято рішення про відмову у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та у видачі відповідного посвідчення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

Згідно ст.10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема: особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Положеннями частин 1 та 4 статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, видача довідок, про заробітну плату за цей період, здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а за період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" №551 від 11.07.2018 було затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.

Згідно п.2 Порядку №551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Пунктом 11 Порядку №551 визначено перелік документів, за наявності одного з яких особам видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження;

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження;

- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.

Рішення про відмову у видачі посвідчення може бути оскаржено у судовому порядку.

Відповідно до п.4 Положення «Про комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян» затвердженого розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації №559 від 21.08.2018, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у Рівненській області 28.08.2018 за №43/1332, комісія відповідно до покладених на неї завдань: 1) розглядає документи, які відповідно до законодавства є підставою для видачі посвідчень особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян і вкладок до них: 2) приймає рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян і вкладок до них: 3) приймає рішення про вилучення посвідчення відповідної категорії в разі встановлення факту його необґрунтованої видачі.

Судом встановлено, що прийняте за результатами розгляду поданих позивачем документів рішення Комісії, викладене у витязі з протоколу №11-1/2025 від 24.11.2025 про відмову у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі йому посвідчення, мотивоване тим, що згідно з даними ДАЗВ від 11.11.2025 №03-3490/12-25 інформація щодо населених пунктів Республіки Білорусь, а також нормативно-правових актів, шо регулюють питання віднесення таких територій до зон радіоактивного забруднення, відсутня.

Крім того, зазначено, що відповідно до архівних даних, станом на 1987 рік населені пункти Смолегово та Калиничі Наровлянського р-ну не належать до зони відчуження та зони евакуації.

Окрім цього, зауважено, що Законом України "Про зупинення та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" №2783-1Х від 01.12.2022 Україною зупинено дію та здійснено вихід з Конвенції та протоколу у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь. Згідно роз`яснення Міністерства юстиції України (лист від 06.01.2023 №2289/155842-33-22/37.4) дію Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27.12.2022.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018, підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбачає надання одного з таких документів: або довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, про яку зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, або довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження. Інших документів, як підстави для видачі згаданого посвідчення, Порядок не передбачає.

Разом з цим, вказаний Порядок с нормативно-правовим актом, який визначає лише процедуру видачі посвідчень особам, зокрема тим, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, цей нормативно-правовий акт врегульовує алгоритм дій, зокрема при розгляді питання щодо видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і не визначає правила та умови реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх житія і здоров`я.

Нормативно-правовим актом, який врегульовує реалізацію конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, стаття 10 вказаного Закону, як умову отримання громадянином України статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначає факт безпосередньої участі такою громадянина у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно під кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також тих, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

За таких обставин, на переконання суду, уповноважений орган при вирішенні питання щодо надання громадянину України статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не повинен обмежуватись формальним дослідженням лише тих документів, які вказані у Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018.

З метою дотримання гарантій встановлених Конституцією України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", уповноважений орган зобов`язаний досліджувати та надавати оцінку будь-яким документам, які свідчать про фактичну безпосередню участь особи у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Лист Державного агентства України з управління зоною відчуження від 11.11.2025 №03-3490/12-25 вказує, що інформації щодо населених пунктів Республіки Білорусь, а також нормативно-правових актів, які регулюють питання віднесення таких територій до зон радіоактивного забруднення, відсутня.

У зв`язку з наведеним суд критично оцінює посилання відповідача на те, що відповідно до архівних даних, станом на 1987 рік населені пункти Смолегово та Калиничі Наровлянського р-ну не належать до зони відчуження та зони евакуації.

Таким чином, твердження Комісії про те, що пункти Смолегово та Калиничі Наровлянського р-ну не належать до зони відчуження та зони евакуації, є такими, що зроблені без законних на те підстав, а отже не відповідають чинному законодавству.

Щодо такої підстави, як вихід України з Конвенції, то суд зазначає наступне.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" №2783-ІХ , який набрав чинності 23.12.2022, і яким постановлено зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москва 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" №1328, яка набрала чинності 02.12.2022 і якою вирішено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Водночас, відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно- правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт. під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття З Цивільного процесуального кодексу України). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-ІХ підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

У зв`язку з наведеним, оскільки позивач працював у Республіці Білорусь (Білоруській РССР) в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, то у відповідача не було підстав не зараховувати періоди роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1987 ропі позивача на території Республіки Білорусь.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16, де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

У межах даного спору суд вважає за можливе керуватись правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, де указано, що: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Тому перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №140/2160/18 загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає вимогам умотивованості, а тому порушує інтерес заявника до юридичної визначеності як невід`ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права. Рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян Рівненської обласної державної адміністрації, оформлене витягом з протоколу №11-1/2025 від 24.11.2025, яким вирішено на підставі представлених документів відмовити заявнику в наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження не відповідає "принципу належного урядування", сформованого в рішеннях Європейського суду з прав людини, адже без будь-якого належного мотивування позбавляє статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особу, яка була залучена до робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 12.08.1987 по 25.09.1987.

Окремо суд зважає, що у силу правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 по справі №520/6006/21: у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» або «перевага доказів»; «наявність чітких та переконливих доказів»; «поза розумним сумнівом» та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом». Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а та від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як встановлено судом, у межах спірних правовідносин суб`єкту владних повноважень позивачем було надано усі необхідні документи, які у своїй сукупності підтверджують факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про відсутність підстав для надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі йому відповідного посвідчення.

За наведеного, рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, утвореної Рівненською обласною державною адміністрацією, викладене у витязі із протоколу від 24.11.2025 №11-1/2025 не відповідає визначеним у ч.2 ст.2 КАС України вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне покласти на відповідача обов`язок повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведеного присудженню позивачу за рахунок відповідача підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, утвореної Рівненською обласною державною адміністрацією, викладене у витязі із протоколу №11-1/2025 від 24.11.2025 про відмову у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення жителю с.Бабин ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, утворену Рівненською обласною державною адміністрацією, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі йому посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_5 , з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок Рівненської обласної державної адміністрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 березня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - Рівненська обласна державна адміністрація в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чернобильської катастрофи та інших категорій громадян Рівненської ОДА (майдан Просвіти, буд. 1,м. Рівне,Рівненська обл.,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 13986712)

Суддя Н.В. Друзенко