Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №460/16886/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2026 року м. Рівне№460/16886/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), у якому просить суд:

визнати протиправними дії відповідача-2 щодо відмови, оформленої протоколом комісії від 31.07.2025 № 10, позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

визнати протиправними дії відповідача-1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";

зобов`язати відповідача-1 нарахувати та здійснити виплату позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 16.06.2022, у віці 22 роки, ним укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу строком на три роки, за наслідками чого він продовжив проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження служби за контрактом у період воєнного стану позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Зокрема, в серпні 2024 року позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим був визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи. З огляду на вказане, на думку позивача, згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 000 000 гривень. 19.03.2025 позивач звернувся за місцем проходження служби із рапортом про нарахування та виплату спірної одноразової грошової допомоги. За наслідками розгляду рапорту позивача комісією для перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військової частини НОМЕР_2 прийнято рішення про відсутність у позивача права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. Таке рішення комісії вмотивоване тим, що позивач прийнятий на військову службу за контрактом до введення режиму воєнного стану, а саме 04.01.2022. З наведених у позові підстав позивач вважає, що оскаржуване ним рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

08.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», підставами для виплати одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах, є: початок проходження військової служби у віці до 25 років у період з 24.02.2022 до 13.02.2025; безпосередня участь у бойових діях до 13.02.2025. Як вказує відповідач-1, у спірних правовідносинах контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України був укладений позивачем 04.01.2022. В подальшому, з 14.01.2022 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків. Отже, позивач почав відбувати військову службу (за контрактом осіб рядового складу) з моменту зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , а саме з 14.01.2022. Відтак, відповідач-1 констатує, що позивача прийнято на військову службу за контрактом до введення в Україні правового режиму воєнного стану, у зв`язку з чим, на його думку, позивач не відповідає умовам, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», для отримання одноразової грошової винагороди. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

08.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог з тотожних мотивів, наведених відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.

13.10.2025 позивачем подано до суду відповіді на відзиви, у яких більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзивів відповідачів.

20.10.2025 відповідачем-1 подано до суду заперечення, в яких наведено аргументи та мотиви відхилення пояснень наведених позивачем у відповіді на відзив.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

08.10.2025 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідач не звертався до суду із клопотаннями, оформленими відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд наголошує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про закриття провадження у справі не підлягає вирішенню судом по суті.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 , виданим 25.05.2021.

04.01.2022 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 04.01.2022 № 1-РС старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія взводу забезпечення військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 14.01.2022 № 8, старший солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , справи та посаду прийняв, та приступив до виконання службових обов`язків з 14.01.2022.

Згідно з витягом наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 25.02.2022 № 2, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» від 24.02.2022 № 2102-IX та переведення військової частини НОМЕР_5 із штату № 05/194-51 на штат № 05/195-01 військової частини НОМЕР_5 , старшого солдата ОСОБА_1 переміщено та призначено за штатом воєнного часу на посаду головного сержанта - командира першого гранатометного відділення військової частини НОМЕР_7 з 25.02.2022.

16.06.2022 під час дії воєнного стану в Україні у віці 22 років позивач уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

Позивач під час проходження служби за контрактом у період воєнного стану брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 24.02.2025 № 1489/135, виданою військовою частиною НОМЕР_5 .

20.08.2024 позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1489/1213 від 28.08.2024, та внаслідок чого був визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, що підтверджується витягом з рішення ЕКОПФО № 34/25/892/В від 26.05.2025.

19.03.2025 позивачем подано рапорт щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», який зареєстровано за місцем проходження служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_5 за вх. № 1697/1489.

08.06.2025 військовою частиною НОМЕР_3 у відповідь на адвокатський запит листом за № 1488/5/3687 проінформовано представника позивача про те, що станом на 08.06.2025 пакет документів, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, відносно позивача від військової частини НОМЕР_5 не надходив.

09.06.2025 військовою частиною НОМЕР_5 у відповідь на адвокатський запит листом за № 1489/1497 проінформовано представника позивача про те, що молодший сержант ОСОБА_1 внесений до переліку військовослужбовців, які мають право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень. Даний перелік в березні 2025 року був направлений до військової частини НОМЕР_1 . Станом на 08.06.2025 військова частина НОМЕР_5 здійснювала підготовку документів на виплату.

20.07.2025 військовою частиною НОМЕР_5 у відповідь на адвокатський запит листом за № 1489/1861 проінформовано представника позивача про те, що пакет документів для виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень направлений та зареєстрований у військовій частині НОМЕР_1 за № 7461 від 16.07.2025.

В подальшому, як стверджується матеріалами судової справи, відбулася реорганізація, внаслідок якої військова частина НОМЕР_5 була ліквідована як юридична особа та її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 .

25.08.2025 військовою частиною НОМЕР_3 у відповідь на адвокатський запит листом за № 1488/1/5646 проінформовано про те, що після отримання відповідного пакету документів від військової частини НОМЕР_5 , військова частина НОМЕР_1 опрацювала даний перелік документів, та направила його засобами СЕДО до військової частини НОМЕР_2 для продовження процесу виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень.

Так, за змістом заяв по суті спору сторонами не заперечується, що у спірних правовідносинах на підставі доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд, телеграми Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 17.02.2025 № 220/13/18383, розгляд документів військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_5 про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», здійснювався комісією для перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військової частини НОМЕР_2 .

Листом військової частини НОМЕР_2 від 01.08.2025 за № 1454/10/7844 повідомлено військову частину НОМЕР_1 про відсутність підстав у молодшого сержанта ОСОБА_1 для включення до наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах, у зв`язку із призовом на військову службу 04.01.2022 (до оголошення воєнного стану). До листа долучено копію протоколу засідання комісії для перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах від 31.07.2025 № 10.

Не погоджуючись з рішенням та діями відповідачів щодо ненарахування та невиплати спірної одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, вважаючи такі рішення та дії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами часини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153).

Пізніше, до Постанови № 153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни, а саме:

Постановою № 387 від 01.04.2025, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»);

Постановою № 942 від 30.07.2025 року, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»).

Абзацом другим пункту 2 Постанови № 153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 Постанови № 153 визначено, що учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

1) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

2) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

За змістом абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025) було встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином абзац 2 та 4 пункт 4 Постанови № 153, як в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює 5 (п`ять) обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24.02.2022, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64;

4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (13 лютого 2025 року);

(абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (13 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Як встановлено судом, 04.01.2022 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 04.01.2022 № 1-РС старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія взводу забезпечення військової частини НОМЕР_5 .

При цьому, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 14.01.2022 № 8, старший солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , справи та посаду прийняв, та приступив до виконання службових обов`язків з 14.01.2022.

16.06.2022 під час дії воєнного стану в Україні у віці 22 років позивач уклав з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

Також, матеріалами судової справи стверджується, що позивач під час проходження служби за контрактом у період воєнного стану з 09.01.2024 по 23.02.2024 та з 03.08.2024 по 20.08.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

При цьому, 20.08.2024 позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1489/1213 від 28.08.2024.

В той же час, матеріали справи не містять відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 такі умови для отримання одноразової грошової винагороди як: вік прийняття або призову на військову службу до 25 років; бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років; проходити військову службу.

Натомість, комісією для перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військової частини НОМЕР_2 прийнято висновок про непогодження позивачу виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, оскільки ОСОБА_1 уклав контракт 04.01.2022, тобто не під час воєнного стану, а тому, на думку відповідачів, позивач під умови здійснення даної виплати не підпадає.

Такий підхід відповідачів до тлумачення приписів Постанови № 153, на переконання суду, є дискримінаційним та не відповідає самій меті прийняття Постанови № 153 - підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану, оскільки розмежовує одну категорію військовослужбовців, які виконують спільні завдання, з огляду на формальні підстави - дату підписання контракту на проходження військової служби.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Слід вказати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях. Збройні Сили України виконують важливі завдання щодо захисту Держави, її суверенітету та територіальної цілісності під час воєнного стану.

Тому питання соціального захисту військовослужбовців, на переконання суду, на сьогодні є особливо важливими та потребують ефективного судового захисту.

За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, за встановлених у цій справі обставин, єдиною підставою відмови у виплаті спірної винагороди слугували твердження відповідача-2 про укладення контракту до моменту ведення військового стану, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн, передбачену Постановою № 153.

При цьому, суд зауважу, що ухвалення такого рішення в даному випадку не буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження відповідачів як суб`єктів владних повноважень, оскільки відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача за умови, що позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем дотримано в повному обсязі вимоги, передбачені Постановою № 153, для отримання спірної одноразової грошової винагороди, а відтак у даному випадку відповідач-1 позбавлений права на дискрецію.

Щодо позовних вимог в частині проведення виплати одноразової грошової винагороди з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає наступне.

Згідно пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз пунктів 2, 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного вище правого регулювання, нарахування та виплата позивачу спірних сум одноразової грошової винагороди мають бути проведені відповідачем-1 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності їх поведінки та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити повністю.

Також, суд зауважує, що з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за подання цього позову до суду на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом засідання від 31.07.2025 № 10, в частині непогодження ОСОБА_1 виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 березня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 )

Суддя Ольга ПОЛІЩУК