Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №400/156/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 р. № 400/156/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

треті особиІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ,

провизнання дій/бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 з вимогою: Визнати протиправною дії/бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатом розгляду його заяви від 03.12.2025 року відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 07.04.2023 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в 2023 році він був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції чинний на 13.10.2018, про що в його військово-обліковому документі проставлена відповідна відмітка. Але, вже в 2025 році позивач дізнався, що він знову поставлений на облік та його начебто розшукує відповідач. На думку позивача, відповідач протиправно поставив його на облік, оскільки зміна законодавства в 2024 році не може жодним чином мати наслідком для позивача поновлення на військовому обліку. Позивач послався на ст.58 Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Відповідач позов не визнав, надав відзив в якому просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що дійсно позивач свого часу був знятий з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як особа яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Але, 18.05.2024 набув чинності Закон №2232-ХІІ, який виключив таку підставу виключення з військового обліку.З цього моменту у відповідача виникло право на поставлення позивача на військовий облік. Відповідач вказує, що звернення позивача від 03.12.2025 року було розглянуте відповідачем у межах компетенції та з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян.

Відповідач не ухилявся від вирішення питання по суті, а обґрунтовано вказав на необхідність особистої явки для ідентифікації особи, звірення військово-облікових документів та належного оформлення матеріалів для можливого подальшого коригування відомостей Реєстру. Чинне законодавство не містить заборони на такий спосіб реалізації повноважень територіального центру комплектування та не покладає на нього обов`язку здійснювати зміну облікових даних виключно на підставі поштового звернення.

Твердження про «автоматичну незаконну постановку на облік» є оціночними та не підтверджені жодним доказом того, що ІНФОРМАЦІЯ_6 вчинив активні дії з поновлення позивача на обліку всупереч закону.

Відповідач діяв у межах функцій органу ведення військового обліку за місцем проживання особи, використовуючи дані, що містилися в Реєстрі, і не мав правових підстав ігнорувати такі дані або визнавати їх помилковими в односторонньому порядку.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у судове засідання

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 та до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявами від 03.12.2025 щодо виправлення недостовірних відомостей та внесення інформації про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 07.04.2023.

Проте, відповідні відомості про його виключення з військового обліку ні Відповідачем, ні ІНФОРМАЦІЯ_8 так і не були внесені до АІТС «Оберіг», натомість Позивачу надійшли листи-відповіді у яких повідомлено про відмову у внесені зазначених відомостей до АІТС «Оберіг».

Відповідно до п.14 Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , 06 квітня 2023 року Позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України про військовий облік і військову службу. Зазначені відомості підписані начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 та скріплені гербовою печаткою.

Відтак, держава в особі уповноваженого органу - ІНФОРМАЦІЯ_10 визнала позивача особою, що не підлягає перебуванню на військовому обліку військовозобов`язаних, надавши йому відповідний правовий «не військовозобов`язаний».

З моменту виключення з військового обліку у 2023 році відповідно до норм діючого законодавства та отримання відповідної відмітки у тимчасовому посвідчені військовозобов`язаного, достеменно знаючи, що відповідна відмітка у військово- обліковому документі є законною Позивач не мав жодних об`єктивних причин перевіряти чи підтверджувати статус особи виключеної з військового обліку.

Жодних підстав передбачених чинним законодавством для зміни цього статусу не виникало.

Жодним нормативно правовим актом не передбачена процедура поновлення на військовому обліку осіб, які раніше були виключенні з військового обліку окрім як за власним бажанням, шляхом написання відповідної заяви про взяття на військовий облік.

Проте, після формування витягу з електронного військово-облікового документу (застосунок «Резерв+») позивач виявив невідповідність між даними в його паперовому військово-обліковому документі та інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Відповідно до витягу з електронного військово-облікового документу (застосунок «Резерв+»), за даними АІТС «Оберіг» Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_11 , також у вказаному витягу проставлені відмітки «Військовозобов`язаний» та «На обліку».

Проте жодних заяв про взяття на військовий облік позивач не подавав ні до відповідача ні до ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Таким чином, виявлена невідповідність між Тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного №4/359/2604 позивача та даними в АІТС «Оберіг» є прямим наслідком протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_10 , оскільки останній, всупереч вимогам законодавства, не виконав свого прямого обов`язку щодо своєчасного внесення до АІТС «Оберіг» достовірних відомостей про виключення позивача з військового обліку. Дана бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_10 не лише призвела до існування недостовірних даних у АІТС «Оберіг», але й стала першопричиною подальшої протиправної постановки позивача на військовий облік відповідачем від 21.10.2025.

18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який виключив підставу передбачену п.6 ч.6 ст.37 Закону, з підстав виключення з військового обліку.

Позивач звертався із заявами від 03.12.2025 щодо виправлення недостовірних відомостей та внесення інформації про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 07.04.2023. Проте, відповідні відомості про його виключення з військового обліку ні Відповідачем, ні ІНФОРМАЦІЯ_8 так і не були внесені до АІТС «Оберіг», натомість позивачу надійшли листи-відповіді у яких повідомлено про відмову у внесені зазначених відомостей до АІТС «Оберіг».

Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу законності дій відповідача, які полягають у взятті (поновленні) позивача на військовому обліку, після його виключення з цього обліку, на підставі змін у Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу», які стосуються виключення тієї норми, на підставі якої позивача раніше було виключено з військового обліку.

Як наведено вище, 06.04.2023 р. позивача виключено з військового обліку та внесений відповідний запис до п.14 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Правовою підставою для виключення позивача з військового обліку, відповідачем визначена ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Отже, виключення позивача з військового обліку в квітні 2023 р. відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», і до нього свого часу був застосований закон, якій діяв на той час.

В наступному, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового

обліку» від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" була викладена в новій редакції, а саме: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 р.

Аргументи позивача зводяться до того, що відповідно до ст. 58 Конституції України, зміни від 18 травня 2024 р. до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка вже не передбачає такої підстави для виключення особи з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, за чинності якої його було виключено з військового обліку в травні 2016 р., не мають зворотної дії в часі і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Крім того, позивач звертає увагу, що Закон не передбачає норми про поновлення на обліку осіб, які були раніше виключені з нього.

Суд знаходить ці аргументи помилковими з огляду на наступне.

Стаття 58 ч. 1 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На переконання суду інститут виключення з військового обліку, з підстав передбачених ст.37 Закону, не є інститутом на підставі якого особа набуває якийсь незворотній правовий статус.

Виключення з військового обліку, це віднесення законодавцем особи до певної категорії, яка на думку законодавця в цей час не підлягає призову на військову службу. Але, це виключення дії саме на час дії відповідно Закону.

Зміна законодавцем підстав виключення з військового обліку, та відповідно категорій осіб, які не підлягають призову, відповідно може змінити становище особи. У цьому випадку, дію ст.37 Закону, можливо порівняти з дією правових норм, які надають якійсь пільги: під час дії закону, особа користується пільгою, у разі скасування закону про пільгу, особа втрачає цю пільгу, незважаючи на те, що свого часу пільга була призначена на підставі діючого закону. За таких обставин, жодного порушення ст.58 Конституції України у цьому випадку немає.

Крім того, суд звертає увагу, що аналогічна зміна категорій осіб, які підлягають виключення з обліку вже відбувалася в 2014 року. Так, відповідно до редакції ст.ст.28, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на 01.01.2014 року з військового обліку виключалися особи, які досягли граничного віку перебування в запасі рядовий склад - до 40 років; сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років; молодший офіцерський склад - до 50 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років. Натомість, Законом №1604-VIIвід 22.07.2014 це вік був змінений до 60 років. Тобто, як і у випадку з особами, які раніше були засудженні за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, скасування підстав для виключення осіб з військового обліку певного віку, має наслідком покладення на цих осіб військового обов`язок та можливості призову його на військову службу.

Щодо аргументу позивача про відсутність у Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретної норми, яка б передбачала повноваження відповідача на поновлення на військовому обліку раніше виключених осіб, суд вважає зауважити що Закон також не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення.

Взагалі під час взяття особи на військовий облік, відповідний РТЦК та СП повинен керуватися саме правовими нормами, які діють в цей час, а не які діяли раніше.

Так, ст. 37 ч. 1 п. 2 абз. 7 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції від 18 травня 2024 р. передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов`язаного, відповідає.

Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".Нова редакція цієї статті від 18 травня 2024 р. не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18 травня 2024 р. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

В даному випадку не йде мова про обмеження прав позивача, так як набуття ним статусу військовозобов`язаного, внаслідок взяття на військовий облік, покладає на нього обов`язки, а не права, адже, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (ст. 65 ч. 1 Конституції України).

За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) - відмовити.

2.Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко