Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №400/989/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 р. № 400/989/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , ,

до відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , , військова частина НОМЕР_1

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 (далі – третя особа) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо мобілізації позивача на військову службу до військової частини НОМЕР_1 ;

скасування наказу про мобілізацію позивача;

зобов`язання відповідача звільнити позивача від служби у військовій частині НОМЕР_1 , надавши позивачу відстрочку від мобілізації на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-ХІІ) у зв`язку з тим, що він є опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач незаконно призвав його на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 , оскільки він мав відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ як військовозобов`язаний, який є опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву від 09.02.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що право на відстрочку від призову не є безумовним і не застосовується автоматично виключно з факту наявності певних сімейних чи правових обставин. Реалізація цього права можлива лише за умови своєчасного звернення військовозобов`язаного до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із відповідною заявою та поданням належних підтвердних документів до моменту прийняття рішення про призов. Однак, до часу проведення заходів мобілізації позивач не подав до відповідача заяву про надання відстрочки разом із документами, які підтверджують як факт встановлення опіки, так і необхідність здійснення постійного стороннього догляду . Саме по собі існування судового рішення про визнання особи недієздатною та встановлення опіки за відсутності відповідного звернення позивача, не породжує для відповідача обов`язку самостійно встановлювати або перевіряти підстави для відстрочки. Тому на момент прийняття рішення про призов позивача на військову службу він не реалізував своє право на відстрочку у визначений законом спосіб і строк, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для непризову позивача на військову службу. Крім того, після направлення та зарахування позивача до військової частини НОМЕР_1 позивач набув статусу військовослужбовця. З цього моменту питання звільнення з військової служби або надання відстрочки від подальшого її проходження належать до компетенції військового командування та вирішуються в порядку, визначеному військовим законодавством. Покладення таких обов`язків на відповідача суперечить розмежуванню повноважень між суб`єктами владних повноважень.

19.02.2026 третя особа подала до суду письмові пояснення, в яких наголосила на тому, що позивач не надав до суду підтвердження реалізації ним права на відстрочку від проходження військової служби. На час подачі позову він набув статус військовослужбовця, що породжує відмінні правові наслідки в порівнянні зі статусом військовозобов`язаного. Для звільнення з військової служби законодавством передбачена відповідна процедура. Разом з тим, з позову не вбачається, що позивач ініціював процедуру звільнення з військової служби, зокрема подача рапорту з документами, що підтверджують підстави для звільнення.

Позивач правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

02.02.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, а також про витребування у відповідача і третьої особи доказів.

До відзиву на позовну заяву від 09.02.2026 відповідач надав частину витребуваних доказів. Натомість він не подав до суду копії поданих позивачем заяв з додатками про надання йому відстрочки від призову на військову службу, на особливий період, поданих ним до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 14.12.2022 по 29.01.2026, та прийняті за результатами їх розгляду відповідні рішення. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач з вищенаведеними заявами до нього не звертався.

11.02.2026 третя особа подала до Миколаївського окружного адміністративного суду витребуваний в неї доказ.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Рішенням Добровеличівського районного суду Кіровоградської області від 14.12.2022 у справі № 2-о/387/43/22 визнано ОСОБА_2 недієздатним та встановлено над ним опіку та призначено йому опікуна позивача.

Згідно з пунктом 1 наказу начальника відповідача (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 23.11.2025 № 1202 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до підпункту 7.3 пункту 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2025 № 329 позивача призначено з 25.11.2025 на посаду у військовій частині НОМЕР_1 .

Вважаючи свій призов на військову службу за мобілізаціє протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом четвертим статті 1 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації (частини п`ята і шоста статті 4 Закону № 3543-ХІІ).

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України – Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України – відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, – відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини восьмої статті 23 Закону № 3543-ХІІ відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560) встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу першого 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з пунктами 6 і 7 Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, заява подається суб`єктом звернення через центр особисто. Подання заяви представником суб`єкта звернення не допускається.

Заява може бути подана через адміністратора центру після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації на Порталі Дія з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити його особу, а також після здійснення ідентифікації суб`єкта звернення на підставі документа, що посвідчує його особу, та документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картки платника податків) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку або інформацію в паспорті громадянина України).

Таким чином, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не є безумовним і не застосовується автоматично на підставі статті 23 Закону № 3543-ХІІ. Реалізація цього права можлива лише за умови особистого звернення військовозобов`язаного через центри надання адміністративних послуг із відповідною заявою на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Суд встановив, що у відзиві на позовну заяву від 09.02.2026 відповідач зазначив, що позивач із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у встановленому законодавством порядку не звертався.

У позовній заяві від 29.01.2026 позивач нічого не зазначив про подання ним заяви про надання йому відповідної відстрочки. Водночас він правом на подання відповіді на відзив не скористався. Докази такого звернення позивача у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що на день призову позивача на військову службу під час мобілізації йому не була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ.

Відтак наказ начальника відповідача (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 23.11.2025 № 1202 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є правомірним.

Що стосується позовних вимог про звільнення позивача з військової служби, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Абзацом другим підпункту 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації – протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану – до оголошення демобілізації) – на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами – командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з абзацом першим пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Таким чином, позивач може бути звільнений з військової служби під час дії особливого періоду на підставі поданого ним рапортом командиром військової частини НОМЕР_1 .

Відтак відповідач не має повноважень щодо звільнення з військової служби позивача.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази подання позивачем по команді командиру військової частини НОМЕР_1 рапорту про його звільнення з військової служби. У позовній заяві позивач про це нічого не зазначив.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 – відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

6. Повний текст рішення суду складений 17.03.2026.

Суддя В.Г.Ярощук