Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №400/10716/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 р. № 400/10716/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грощового забезпечення за проходження лікування через отриману травму 12 червня 2023 року під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини через збройну агресію РФ та погіршення стану здоров`я, у КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва з 13 лютого 2025 року по 12 березня 2025 року; за спеціальні бойові чергування у період з 15 березня 2025 року по 31 березня 2025 року (відповідно до рапорту командира 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2025 року);за спеціальні бойові чергування у період з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року: за збиття ворожого БПЛА типу «шахед» при виконанні спеціального бойового чергування 12-13 квітня 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за проходження лікування через отриману травму 12 червня 2023 року під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини через збройну агресію РФ та погіршення стану здоров`я, у КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва з 13 лютого 2025 року по 12 березня 2025 року; за спеціальні бойові чергування у період з 15 березня 2025 року по 31 березня 2025 року (відповідно до рапорту командира 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2025 року);за спеціальні бойові чергування у період з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року: за збиття ворожого БПЛА типу «шахед» при виконанні спеціального бойового чергування 12-13 квітня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу за мобілізацією на посаді навідника взводу охорони 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат». 12 червня 2023 року під час безпосередньої участі у заходах , необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України отримав вибухову травму. З 13 лютого 2025 року по 12 березня 2025 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП ММР «міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва. При виконанні спеціального бойового чергування 12-13 квітня 2025 року здійснив збиття ворожого БПЛА типу «шахед». 19.04.2025 року самовільно залишив місце служби у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2025 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та кримінальне провадження стосовно нього закрито. Позивач 23.06.2025 року звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням провести з ним остаточний розрахунок по виплатам усіх належних йому видів грошового забезпечення у період з 01 березня 2025 року по 16 квітня 2025 року, однак відповідач нарахування та виплату йому грошового забезпечення не здійснив.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно, без виклику сторін у судове засідання.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що у зв`язку з самовільним залишенням Військової частини НОМЕР_1 , яке відбулось 19 квітня 2025 року, позивачу правомірно не нараховувалась і не виплачувалась додаткова грошова винагорода за квітень 2025 року.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Позивач проходив військову службу за мобілізацією на посаді навідника взводу охорони 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат».

У позовній заяві позивач зазначив, що у період з 15 березня 2025 року по 31 березня 2025 року та у період з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року здійснював спеціальні бойові чергування у складі військової частини НОМЕР_1 . При виконанні спеціального бойового чергування 12-13 квітня 2025 року здійснив збиття ворожого БПЛА типу «шахед».

12 червня 2023 року під час безпосередньої участі у заходах , необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України отримав вибухову травму. Зазначене підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.06.2023 року № 1742.

У позові позивач зазначив, що через отриману травму та пов`язаним з нею погіршенням стану здоров`я у період з 13 лютого 2025 року по 12 березня 2025 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП ММР «міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва.

Згідно довідки від 04.06.2024 року № 1/121/638 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

16 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 правоохоронним органом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025150010003059 за ознаками злочину передбаченого ч.5 статті 407 КК України.

На підставі ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2025 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та кримінальне провадження стосовно нього закрито.

На виконання зазначеного рішення суду, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 20 червня 2025 року №173 ОСОБА_1 поновлений на військовій службі та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , його зараховано на всі види забезпечення.

23 червня 2025 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням провести з ним остаточний розрахунок по виплатам усіх належних йому видів грошового забезпечення у період з 01 березня 2025 року по 16 квітня 2025 року, а саме:

- за проходження лікування через отриману травму 12 червня 2023 року під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини через збройну агресію РФ та погіршення стану здоров`я, у КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва з 13 лютого 2025 року по 12 березня 2025 року;

- за спеціальні бойові чергування у період з 15 березня 2025 року по 31 березня року (відповідно до рапорту командира 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2025 року);

- за спеціальні бойові чергування у період з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року:

- за збиття ворожого БПЛА типу «шахед» при виконанні спеціального бойового чергування 12-13 квітня 2025 року.

Однак, відповідь відповіда не надав, нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення не здійснив.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною звернувся до суду з даним позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 4 статті 9 Закону № 2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації» в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 р., який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

28.02.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Так, з вищенаведеної правової норми вбачається, що відповідно до пункту 1 Постанови № 168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є те, що військовослужбовці:

1) беруть безпосередню участь у бойових діях;

2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, суд зауважує, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена відповідними документами.

Тобто, за відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000 грн не виникає.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 р. № 912/а/29, під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та ін.

Відповідно до п. 3 Окремого доручення, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

До суду не надано належних доказів підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період у спірний період, а саме до суду не надано бойових наказів, журналу бойових дій, рапортів тощо.

Щодо посилань Позивача на довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України як на підставу для отримання додаткової грошової допомоги, то суд зазначає, що вказана довідка надається та є підставою для отримання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), що зазначено у самій довідці, та є довідкою за формою згідно додатку 6 до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 року за №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України». Дотого ж зазначена довідка не містить періоду безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України.

Інших доказів на підтвердження обставин для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. за спірні періоди Позивачем не надано.

Обов`язок у Відповідача з виплати позивачеві суми додаткової винагороди виникає лише в разі отримання належного підтвердження факту участі останнього безпосередньо у виконанні бойових завдань, або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, що підтверджується бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командира підрозділу та довідками командира військової частини.

Таким чином, у задоволенні частини вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн пропорційно за спеціальні бойові чергування у період з 15 березня 2025 року по 31 березня 2025 року (відповідно до рапорту командира 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2025 року); за спеціальні бойові чергування у період з 01 квітня 2025 року по 16 квітня 2025 року: за збиття ворожого БПЛА типу «шахед» при виконанні спеціального бойового чергування 12-13 квітня 2025 року, слід відмовити.

Щодо вимоги про нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн пропорційно за проходження лікування через отриману травму 12 червня 2023 року під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини через збройну агресію РФ та погіршення стану здоров`я, у КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва з 13 лютого 2025 року по 12 березня 2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Водночас, відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМУ № 168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100 000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема:

- перебування на військовій службі у період дії воєнного стану;

- перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України;

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Так, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.06.2023 року № 1742 позивач 12.06.2023 року отримав вибухову травму під час захисту Батьківщини.

Відповідно до первинної медичної картки КНП ММР «міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва позивачу 13.06.2023 року о 00:43 год надано медичну допомогу.

Згідно виписки із медичної картки хворого №1263/190 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 13.02.2025 року по 12.03.2025 року.

Отже, зазначеними документами підтверджено отримання позивачем поранення 12.06.2023 року, однак зазначені документи не підтверджують перебування позивача на стаціонарному лікуванні 12.06.2023 року саме через отриману травму 12 червня 2023 року під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини через збройну агресію РФ та погіршення стану здоров`я, у КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва саме через отриману травму під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини у період з 13 лютого 2025 року по 12 березня 2025 року. До суду не надано висновку ВЛК, наказів командира військової частини щодо надання відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) тощо. А виписка із медичної картки хворого №1263/190 про те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 13.02.2025 року по 12.03.2025 року не підтверджує, що перебування на стаціонарному лікуванні у 2025 році зумовлено отриманою ним травмою 12 червня 2023 року під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини через збройну агресію РФ, доказів отримання поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини через збройну агресію РФ у 2025 році перед перебуванням на стаціонарному лікуванні до суду на надано.

Не зважаючи на те, що частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.03.2026 року.

Суддя О.В. Малих