Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №380/1135/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 рокусправа № 380/1135/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_2 ), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 15 грудня 2025 року про звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи, що оформлені листом про відмову від 29.12.2025 №08/108877/25-Вн;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15 грудня 2025 року та звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_2 ). Вказує про те, шо позивач проживає разом із батьками-пенсіонерами за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями ЦНАП та копіями пенсійних посвідчень. Батько позивача ОСОБА_2 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІ групи. Відповідно до висновків лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду та не може самостійно пересуватись. Мати позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи та за станом здоров`я не може здійснювати сторонній догляд. Інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за батьком позивача, відсутні. Позивач фактично здійснює постійний догляд за батьком, що підтверджується актом комісії Белзької міської ради та актом обстеження сімейного стану військовослужбовця, яким встановлено, що він є єдиною особою, здатною здійснювати такий догляд. На підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач неодноразово звертався з рапортами про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком особою з інвалідністю ІІ групи. Проте відповідач у задоволенні рапортів відмовив, мотивуючи це недостатнім підтвердженням відсутності інших членів сім`ї, які можуть здійснювати догляд, попри подання позивачем відповідних документів та акта обстеження сімейного стану. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 23 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ( військова частина НОМЕР_2 ) (далі – відповідач) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що позивач звертався з рапортами від 22 серпня 2025 року, 23 вересня 2025 року та 15 грудня 2025 року про звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком — особою з інвалідністю II групи. Проте подані ним документи не підтверджують належними та допустимими доказами відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати такий догляд, або їхню об`єктивну неможливість виконувати ці обов`язки. Дослідивши додані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи в їх сукупності, відповідач дійшов висновку, що позивач при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що його батько – ОСОБА_2 (як особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду) не має інших, окрім позивача, членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за ним, або ж що такі інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Позивач подав відповідь на відзив у якому зазначає про наступне. Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач, звертаючись із рапортом про звільнення з військової служби, нібито не надав належних та допустимих доказів відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за його батьком - особою з інвалідністю ІІ групи. Водночас позивач не погоджується з такими доводами, оскільки на підтвердження підстав для звільнення до рапорту було подано всі необхідні документи, зокрема документи про склад сім`ї, інвалідність матері та її неможливість здійснювати догляд, акт про встановлення факту здійснення постійного догляду та акт обстеження сімейного стану, якими підтверджено, що позивач є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за батьком. Крім того, чинним законодавством не передбачено видачу документів чи витягів, які б підтверджували відсутність інших членів сім`ї, а тому надані позивачем докази у сукупності підтверджують наявність підстав для його звільнення. Відтак відмова відповідача є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії – оператор (БпАК) групи повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип Б).

Відповідно до Довідки МСЕК серії 12ААД №018860 від 18.11.2024 ОСОБА_2 (батько позивача) є особою з інвалідністю II групи. Згідно з висновку №327 від 09.07.2025, довідки №16 від 21.11.2025, рішення та заключення лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Самостійно не може пересуватись.

ОСОБА_3 (мати позивача) є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААД №026306 від 22.10.2024. Згідно довідки №15 від 19.11.2025, рішення та заключення лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, по стану здоров`я не може здійснювати стороннього догляду на непрофесійній основі. Хворіє хронічним вторинним попереково-крижовим радикулоневритом на ґрунті дегенеративних змін попереково-крижового відділу хребта, кили МХД L4-L5(9мм.), L5-S1, протрузії МХД L3-L4 зі стенозуванням хребтового каналу (7мм.) у вигляді стійкого больового, м`язево-тонічного синдромів та статико-динамічних порушень функції хребта та ходи.

22 серпня 2025 року позивач звернувся з рапортом до відповідача з рапортом у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г», пункту 2, частини 4 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок», через сімейні обставини, в зв`язку із здійсненням ним постійного догляду за своїм батьком, учасником бойових дій, – ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи і згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, потребує постійного догляду. До сказаного рапорту долучив Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія довідки МСЕК ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія висновку ЛКК ОСОБА_2 , копії паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_4 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копія посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_2 ; Копії заключенням ЛКК та довідки ЛКК ОСОБА_2 ; Копії заключенням ЛКК та довідки ЛКК ОСОБА_1 ; відомості про зареєстрованих осіб; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 , нотаріально завірена копія довідки МСЕК ОСОБА_3 ; копії паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 .

Листом №08/89763/25-Вн від 17 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні рапорту від 22 серпня 2025 року. В обґрунтуванні відмови у задоволенні рапорту вказано, що не в повному обсязі висвітлена інформація щодо відсутності в ОСОБА_5 інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), які відповідно до Закону зобов`язані утримувати його та доглядати, не надано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

23 вересня 2025 року позивач звернувся з рапортом до відповідача в якому просив надіслати в ТЦК та СП запит з метою перевірки його сімейного стану для складання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Листом №08/87507/25-Вн від 23 жовтня 2025 року відповідач повідомив про відмову у задоволенні рапорту щодо звільнення з військової служби. В обґрунтуванні відмови у задоволенні рапорту вказано, що не підтверджено документально інформацію щодо потреби інших членів сім`ї 1-2 ступеня споріднення у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, які відповідно до Закону зобов`язані утримувати і доглядати ОСОБА_2

15 грудня 2025 року позивач звернувся з рапортом до відповідача, в якому повідомив про своє небажання продовжувати військову службу та просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г», пункту 2, частини 4 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок», через сімейні обставини, в зв`язку із здійсненням ним постійного догляду за своїм батьком, учасником бойових дій – ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи і згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, потребує постійного догляду. До вказаного рапорту долучив копію паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 ; копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копії заключення ЛКК та довідки ЛКК ОСОБА_1 ; копію паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_2 ; копію довідки МСЕК ОСОБА_2 ; копію висновку ЛКК ОСОБА_2 ; копії висновку ЛКК та довідки ЛКК ОСОБА_2 ; копію паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ; копію довідки МСЕК ОСОБА_3 ; копії висновку ЛКК та довідки ЛКК ОСОБА_3 ; відомості про зареєстрованих осіб; акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду; акт обстеження сімейного стану військовослужбовця.

Листом №08/108877/25-Вн від 29 грудня 2025 року відповідач повідомив про відмову у задоволенні рапорту щодо звільнення з військової служби відповідно до ч. 4 та ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В обґрунтуванні відмови у задоволенні рапорту вказано, що в не повній мірі висвітлена інформація щодо відсутності в ОСОБА_2 інших членів сім`ї 1-2 ступеня споріднення. Також не підтверджено документально інформацію щодо потреби інших членів сім`ї 1-2 ступеня споріднення у постійному догляді за висновком медико соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, які відповідно до Закону зобов`язані утримувати і доглядати ОСОБА_2 .

Позивач вважає такі дії протиправними, відтак звернувся із вказаним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними указами Президента України; воєнний стан в країні триває по теперішній час).

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).

Так, згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі, зокрема, необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до п. 2 Положення № 1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 13 Положення № 1115/2009 право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

На підставі пункту 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Пунктом 279 Положення № 1115/2009 визначено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Разом з цим, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII, а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону № 2232-XII. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

Таким чином, з моменту 24.02.2022 (Укази Президента України № 64/2022 та № 69/2022) військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24).

Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Суд установив, що 15 грудня 2025 року позивач звернувся з рапортом до відповідача, в якому повідомив про своє небажання продовжувати військову службу та просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г», пункту 2, частини 4 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок», через сімейні обставини, в зв`язку із здійсненням ним постійного догляду за своїм батьком, учасником бойових дій – ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи і згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, потребує постійного догляду. До вказаного рапорту долучив копію паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 ; копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копії висновку ЛКК та довідки ЛКК ОСОБА_1 ; копію паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_2 ; копію довідки МСЕК ОСОБА_2 ; копію висновку ЛКК ОСОБА_2 ; копії заключення ЛКК та довідки ЛКК ОСОБА_2 ; копію паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ; копію довідки МСЕК ОСОБА_3 ; копії висновку ЛКК та довідки ЛКК ОСОБА_3 ; відомості про зареєстрованих осіб; акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду; акт обстеження сімейного стану військовослужбовця.

Відповідно до акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд ( утримання) від 12.12.2025 №5934/1 у ОСОБА_1 (батько позивача) встановлено відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Листом №08/108877/25-Вн від 29 грудня 2025 року відповідач повідомив про відмову у задоволенні рапорту щодо звільнення з військової служби відповідно до ч. 4 та ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В обґрунтуванні відмови у задоволенні рапорту вказано, що в не повній мірі висвітлена інформація щодо відсутності в ОСОБА_2 інших членів сім`ї 1-2 ступеня споріднення. Також не підтверджено документально інформацію щодо потреби інших членів сім`ї 1-2 ступеня споріднення у постійному догляді за висновком медико соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, які відповідно до Закону зобов`язані утримувати і доглядати ОСОБА_2 .

Разом із тим, відповідачем не надано належної правової оцінки акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 12.12.2025 №5934/1, у якому міститься інформація щодо наявності або відсутності інших осіб, які здійснюють чи можуть здійснювати догляд (утримання).

При цьому у цьому рішенні відповідача відсутні будь-які мотиви неврахування зазначеного доказу, а також не наведено обґрунтувань причин, з яких вказаний акт не був прийнятий до уваги під час розгляду рапорту позивача.

Така бездіяльність свідчить про формальний підхід до розгляду поданих документів та порушення принципу повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

З огляду на вказане суд зазначає про протиправність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_2 ) викладеної у листі від №08/108877/25-Вн від 29 грудня 2025 року відмови у звільненні позивачу з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Обираючи спосіб захисту порушеного права суд виходить із наступного.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008).

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішення питань щодо звільнення військовослужбовців з військової служби відноситься до дискреційних повноважень командирів (начальників) військових частин.

Суд зазначає про те, що до надання уповноваженим суб`єктом оцінки таким документам суд позбавлений можливості втручатися у його дискреційні повноваження та вказувати про наявність/відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі”, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15 грудня 2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є інвалідом ІІ групи, з урахуванням висновків та правової оцінки наданої судом в цьому судовому рішенні

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду цієї справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 ( військова частина НОМЕР_2 ) викладеної у листі від 29.12.2025 №08/108877/25-Вн щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи.

Зобов`язати 7-ий. прикордонний ІНФОРМАЦІЯ_8 ( військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15 грудня 2025 року щодо звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи, урахуванням висновків та правової оцінки наданої судом в цьому судовому рішенні.

У решті позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович