Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №320/29419/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року м. Київ справа №320/29419/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту також відповідач, Комісія), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комісії щодо нерозгляду заяви-клопотання позивача від 15.11.2023 та недотримання встановленого законом строку надання відповіді на заяву-клопотання від 15.11.2023 згідно норм Закону України «Про звернення громадян»;

- зобов`язати Комісію розглянути заяву-клопотання позивача від 15.11.2023, прийняти рішення, яке затвердити відповідним протоколом, щодо надання або відмови в наданні згоди про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службової та надання її для постійного проживання членам сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зняттям з квартирного обліку, а саме: дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , видати наказ про надання позивачу вказаного житлового приміщення для постійного проживання та направити цей наказ разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини та обліковою (житловою) справою ОСОБА_2 до Київського КЕУ.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що вона є донькою колишнього військовослужбовця, полковника у відставці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач пояснила, що її батько проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 31.07.2022 разом з членами сім`ї був зарахований на квартирний облік в КЕВ Київського гарнізону на отримання житлової площі в пільговій черзі першочергового одержання жилої площі. У 2000 році ОСОБА_3 було надано службову квартиру без зняття його з квартирного обліку. Батьком позивача було ініційовано зняття статусу службової з квартири, в якій він проживав разом із сім`єю, у тому числі з позивачем. Проте, у зв`язку зі смертю означений процес завершено не було.

Позивач повідомила, що 15.11.2023 нею було направлено засобами поштового зв`язку заяву-клопотання до відповідачів про виключення зі службового житла службової квартири та надання її для постійного проживання позивачу із зняттям з квартирного обліку, проте, відповіді на означену заяву не отримано.

Нереагування відповідачів на подану позивачем заяву протягом законодавчо встановленого строку слугувала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Заявою-клопотанням від 15.11.2023 позивач звернулась до Комісії про виключення зі складу службового житла службової квартири та надання її для постійного проживання із зняттям з квартирного обліку. Означена заява направлена засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта») 15.11.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення зі штемпелем АТ «Укрпошта» від 15.11.2023.

В означеній заяві-клопотанні позивач, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку та членів їх сімей, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193, Інструкції №380, просила виключити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана ОСОБА_2 на підставі ордеру « 001985 на право зайняття службового жилого приміщення, з числа службової, зняти з квартирного обліку та надати її для постійного проживання членам сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зняттям з квартирного обліку, а саме: доньці ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , внучці ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Про результат розгляду заяви повідомити позивача.

Позивачем долучено до матеріалів справи роздруківку відстеження поштового відправлення з ідентифікатором 0303714831014, прийнятого до відправлення 15.11.2023 та врученого особисто 15.12.2023.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо нерозгляду означеної заяви-клопотання в порядку Закону України «Про звернення громадян», позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі по тексту також - Закон №2011) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 1-2 Закону №2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Положеннями статті 2 Закону №2011 визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

За приписами абзацу 1 пункту 1 статті 12 Закону №2011 держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 12 Закону №2011 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Згідно з пунктом 9 статті 12 Закону №2011 військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

У разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на підставах, зазначених у абзаці першому цієї частини, яка відповідно до законодавства мала право на першочергове (позачергове) одержання житла, її сім`я зберігає право на одержання житла в тому самому порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що держава взяла на себе обов`язок один раз протягом усього часу проходження військової служби забезпечити військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, або членів їх сім`ї на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України жилими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених Законом №2011.

Відповідно до пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі по тексту також - Інструкція №380), яка визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

До членів сім`ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку, визначеному Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388. Запис відомостей про зміни у складі сім`ї здійснюється у військовій частині за місцем зберігання особової справи, а особи, звільненої з військової служби в запас або відставку,- військовим комісаріатом.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції №380 військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

За змістом пункту 10 розділу VII Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Відповідно до пунктів 3 - 7 розділу VII Інструкції №380 для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:

погодження надання постійного житла;

відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Ордер на постійну житлову площу в закритих військових містечках оформлюється та видається відповідним начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів.

Для вселення в надане житлове приміщення військовослужбовець здає ордер на постійну житлову площу до житлово-експлуатаційної організації, за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації, що здійснює обслуговування цього житлового приміщення, або до будинкоуправління відповідного КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

Ордер на постійну житлову площу може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому законодавством.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавцем встановлено порядок виключення квартир з числа службових для забезпечення, зокрема, сімей військовослужбовців постійним житлом, який не потребує безпосереднього звернення члена сім`ї військовослужбовця із заявою/клопотанням про виключення квартири з числа службових та надання такої для постійного проживання.

Водночас, відсутність законодавчо встановленої заборони на таке звернення, на переконання суду, свідчить про можливість вчинення членом сім`ї військовослужбовця активних дій, направлених на використання свого законного права на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач заявою-клопотанням від 15.11.2023 звернулась до Комісії про виключення зі складу службового житла службової квартири та надання її для постійного проживання із зняттям з квартирного обліку. Означена заява направлена засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта») 15.11.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення зі штемпелем АТ «Укрпошта» від 15.11.2023.

В означеній заяві-клопотанні позивач, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку та членів їх сімей, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193, Інструкції №380, просила виключити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана ОСОБА_2 на підставі ордеру «001985 на право зайняття службового жилого приміщення, з числа службової, зняти з квартирного обліку та надати її для постійного проживання членам сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зняттям з квартирного обліку, а саме: доньці ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , внучці ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Про результат розгляду заяви повідомити позивача.

Позивачем долучено до матеріалів справи роздруківку відстеження поштового відправлення з ідентифікатором 0303714831014, прийнятого до відправлення 15.11.2023 та врученого особисто 15.12.2023.

Проте, відповіді на означену заяву-клопотання матеріали справи не містять.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 04.07.2024 було витребувано від відповідача, зокрема, копію відповіді на заяву-клопотання від 15.11.2023 з доказами її направлення позивачу.

Проте, відповідач вимоги ухвал суду не виконав витребувані докази суду не надав та про причини їх ненадання суду не повідомив. Наведене, у свою чергу, позбавляє суд можливість перевірити факт реагування/нереагування Комісії на заяву позивача від 15.11.2023.

Натомість Кодекс адміністративного судочинства України закріплює відповідні наслідки такої бездіяльності суб`єкта владних повноважень у вигляді невиконання без поважних причин вимог суду про надання доказів.

Так, згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись вказаною нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин доказів, витребуваних судом ухвалою від 04.07.2024, суд вважає за можливе визнати підтвердженими ті обставини, на які посилається позивачем у своїй позовній заяві, а саме: ненадання відповіді на заяву-клопотання від 15.11.2023.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів надання Комісією відповіді на заяву-клопотання позивача від 15.11.2023, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Комісії щодо нерозгляду заяви-клопотання позивача від 15.11.2023.

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання Комісії вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: розглянути заяву-клопотання позивача від 15.11.2023, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у його дискреційні повноваження.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині розгляду заяви-клопотання позивача від 15.11.2023 згідно норм Закону України «Про звернення громадян» з огляду на те, що така заява-клопотання не була подана в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».

Позовні вимоги в частині зобов`язання Комісію прийняти рішення, яке затвердити відповідним протоколом, щодо надання або відмови в наданні згоди про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службової та надання її для постійного проживання членам сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зняттям з квартирного обліку, а саме: дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , видати наказ про надання позивачу вказаного житлового приміщення для постійного проживання та направити цей наказ разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини та обліковою (житловою) справою ОСОБА_2 до Київського КЕУ, не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки відповідачем ще не було здійснено розгляд поданої позивачем заяви-клопотання від 15.11.2023 на виконання рішення суду у цій справі.

На переконання суду, право позивача порушено під час бездіяльності щодо нерозгляду заяви-клопотання від 15.11.2023, що має наслідком наявність підстав для відновлення порушеного право позивача саме зі стадії розгляду такої заяви-клопотання.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.04.2024.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Комісії.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви-клопотання ОСОБА_1 від 15.11.2023.

3. Зобов`язати Об`єднану житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву-клопотання ОСОБА_1 від 15.11.2023.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.