Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №240/25559/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/25559/25

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно поновлення позивача на військовому обліку, як такого, який визнаний непридатним до військової служби на підставі рішення військово - лікарської комісії від 2013 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі постанови військово - лікарської комісії від 02.10.2013 та внести відповідні актуальні персональні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час оновлення облікових даних у застосунку "Резерв+" він дізнався, що він перебуває на військовому обліку, як військовозобов`язаний та у застосунку відсутні відомості про непридатність до військової служби, виключення з військового обліку та проходження ВЛК, також позивача оголошено у розшук з 06.07.2025. Водночас позивачем вказано, що бездіяльність відповідача полягає у невнесенні його актуальних персональних даних про невиключення з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії від 2013 року. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 18.11.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.02.2026 до суду надійшов відзив від представника відповідача в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Зазначає, що Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів на ім`я позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була сформована повістка № 3948658 від 16.06.2025 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) на 09:00 год. 26.06.2025 для уточнення актуальних даних. Зазначена повістка засобами поштового зв`язку АТ “Укрпошта” була направлена за адресою: АДРЕСА_1 , також продубльована та направлена через застосунок “Резерв+”, який наявний у позивача та не заперечується ним. Відповідно до “Правил надання послуг поштового зв`язку”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, така повістка ТЦК та СП вважається врученою. Однак на вказаний у повісті час та дату позивач не з`явився та не надав підтвердження і обґрунтування своєї неявки. Отже, в зв`язку з неявкою позивача були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, так як відповідач вважає, що позивач належно ознайомлений та повідомлений з наявністю порушень військового обліку.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Під час оновлення облікових даних шляхом формування електронного військово-облікового документа позивачу стала відома інформація про те, що він перебуває на військовому обліку, як військовозобов`язаний, та знаходиться в розшуку вказана інформація відображається в електронному військово-обліковому документі " Резерв +".

02.10.2013 позивача виключено з військового обліку, про що зроблено відмітку у тимчасовому посвідченні (замість військового квитка).

08.05.2014 ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка) з відміткою про прийняття на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України.

З довідки призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що позивача визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку гр. 1 ст. 38-А Наказу МОЗ № 402-2008, та МОУ № 462-11 згідно зі ст. 18 п. 1 підпункту 1 за ст. 37 п. 6 підпункту 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про перебування позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Також цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У відповідності до вимог ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сфера дії цього Закону поширюється на певне коло осіб: призовників, військовозобов`язаних, резервістів та військовослужбовців.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2022 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Порядок № 1487).

Пунктом 2 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 79 Порядку № 1487 покладає на територіальні центри комплектування обов`язок здійснювати виключення з військового обліку осіб, які за рішенням ВЛК визнані непридатними до служби.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно з п. 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є Додатком 2 до Порядку № 1487, до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов`язаного за викликом до районного або обласного ТЦК та СП.

Органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи СЗРУ.

Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов`язків здійснює: - внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів з існуючими обліковими даними; - внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; - верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію; - перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ; - знищення повторного запису з Реєстру.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 94 передбачено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (невключення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Порядку № 94 отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Письмовий запит задовольняється протягом десяти календарних днів з дня його надходження.

Згідно з п. 2 розділу IV Порядку № 94, актуалізація (внесення змін) відомостей Реєстру здійснюється: - в електронному режимі - шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи; - у ручному режимі - шляхом внесення призначеною відповідальною особою за ведення Реєстру відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку.

Відповідно до п. 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність; 11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); 12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв`язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі; 19) відцифрований образ обличчя особи (за наявності); 20) відомості про вручення мобілізаційного розпорядження (за наявності) - у разі технічної реалізації.

Згідно з абз. 5 п. 7 Порядку № 559 у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

З аналізу викладених вище норм можна дійти висновку про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

Відповідно до ст. 37 ч. 6 п. 3 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

З аналізу вказаної вище норми слід дійти висновку про те, що умовою для виключення особи з військового обліку, є визнання її військово-лікарською комісією непридатною до військової служби.

Суд наголошує, що громадянин, який був виключений з військового обліку за станом здоров`я на підставі чинної на той момент постанови ВЛК, втрачає статус військовозобов`язаного. Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" не містить норм, які б дозволяли в односторонньому порядку "поновлювати" такий статус без законних підстав, оскільки юридичний факт виключення з обліку має безстроковий характер, якщо інше не встановлено судом або не змінено за волею самої особи через процедуру повторного огляду.

Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Суд підкреслює різницю між термінами "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку". Якщо зняття є тимчасовою процедурою, пов`язаною, наприклад, зі зміною місця проживання, то виключення за станом здоров`я є остаточним актом, який припиняє статус особи як військовозобов`язаної. Особа, яка виключена з військового обліку за пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII, перестає бути суб`єктом військового обов`язку в розумінні виконання військових обов`язків у запасі.

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це :

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з п. 2.1 Розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пункт 2.2 Розділу І Положення № 402 визначає, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

Пункт 1.1 розділу I Положення № 402 визначає, що це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Тобто обов`язок проходити ВЛК покладається лише на тих осіб, які мають один із зазначених правових статусів. Якщо особа була виключена з військового обліку і не перебуває у статусі військовозобов`язаного, норми Положення № 402 щодо обов`язковості періодичного медичного огляду на неї не розповсюджуються, якщо інше прямо не встановлено законом.

Як передбачено п. 3.8. Положення про ВЛК після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

- "Придатний до військової служби";

- "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";

- "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" № 3621-IX від 21.03.2024. Цей закон скасував статус "обмежено придатний" та встановив обов`язок для осіб, які мали такий статус, пройти повторний медичний огляд протягом 9 місяців.

Проте суд зауважує, що цей закон стосувався виключно осіб, які на момент його набрання чинності були військовозобов`язаними зі статусом обмеженої придатності. Він не містить жодних норм, які б автоматично поновлювали статус військовозобов`язаного для осіб, які вже були виключені з обліку як непридатні до служби з виключенням з нього.

Таким чином, системний аналіз законодавства свідчить про те, що статус особи, виключеної з військового обліку за станом здоров`я, є особливим правовим станом. Така особа звільняється від виконання військового обов`язку.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має повноваження щодо осіб, які перебувають на обліку або зобов`язані на ньому перебувати. Виклик особи, яка вже виключена з обліку, для проходження медичного огляду без зміни її правового статусу на рівні закону, є виходом за межі повноважень, встановлених статтею 19 Конституції України.

Судом встановлено, що рішенням призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.10.2013 позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.99 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Подальші внесення зміни до законодавства України не скасували результат проходження позивачем 02.10.2013 огляду та в подальшому рішення Призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд наголошує на неможливості перебирання повноважень військово-лікарської комісії та не надає власну оцінку поставленому діагнозу щодо наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби, а лише перевіряє дотримання процедури внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно визнання його не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно поданих документів, які оформлені відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не було надано до суду належних та достатніх доказів, що з боку позивача було допущено будь-які порушення під час проходження ВЛК, чи подання позивачем підроблених документів під час визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Крім того, відповідач не надав доказів, що позивачем було повідомлено свідомо неправдиві відомості та/або надані документи, які містили недостовірні дані або були підробленими.

Суд зазначає, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, можна зробити висновок, що процедура виключення позивача з військового обліку фактично відбулась в минулому та ніким не оскаржувалася та не визнавалася незаконною.

При цьому, процедура повторного взяття на військовий облік на момент виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачена, в тому числі і для повторного проведення процедури виключення з військового обліку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки право позивача бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло 02.10.2014 на підставі відповідного рішення Призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке на той час не потребувало затвердження регіональною ВЛК, і таке право було порушено відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, то саме на відповідача покладено обов`язок по забезпеченню прав позивача.

Принцип незворотності дії закону в часі, закріплений у статті 58 Конституції України, означає, що нові правила оцінки стану здоров`я (внесені наказами Міністерства оборони № 262 та № 283 у 2024 та 2025 роках) не можуть застосовуватися до осіб, чий правовий статус "непридатного з виключенням" було остаточно визначено до набрання чинності цими змінами, якщо тільки законодавець прямо не передбачив процедуру поновлення їх на обліку.

Тобто відповідач неправомірно та всупереч нормам законодавства ставить в залежність можливість відновлення порушеного права позивача на виключення з військового обліку за станом здоров`я, яке виникло з 02.10.2013, від можливості виконання приписів абз. 5 п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 в редакції, яка набрала чинності з 04.05.2024, та внаслідок змін запровадила процедуру затвердження регіональною ВЛК постанов ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність військовозобов`язаних до військової служби.

Аналогічного висновку дійшов і П`ятий апеляційний адміністративний суд у постановах від 14.04.2025 у справі № 420/34442/24 та від 11.04.2025 у справі № 400/9266/24.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірності оголошення позивача у розшук та надсилання йому повісток. Оскільки позивач станом на 2013 рік був виключений з військового обліку, він не є суб`єктом виконання військового обов`язку у розумінні ст. 22 Закону №3543-XII. Таким чином, направлення повістки особі, яка не перебуває на обліку, та подальше внесення відомостей про «розшук» до системи «Оберіг» через неявку за такою повісткою, є грубим порушенням принципу законності. Дії ТЦК щодо фактичного ігнорування статусу позивача як особи, виключеної з обліку, свідчать про свавільність прийнятих рішень.

Отже, суд доходить до висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання протиправними дій щодо поновлення позивача на військовому обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби, є обґрунтованою. Оскільки позивач був визнаний військово-лікарською комісією непридатним до служби, а підстави для внесення таких відомостей відсутні, вчинення таких дій фактично є порушенням принципів належного урядування та юридичної визначеності.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

При цьому, суд зазначає, що виключення з військового обліку відбувається в разі визнання громадянина військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Така норма є імперативною і не передбачає дискреційних повноважень для територіальних центрів комплектування щодо вибору варіанту поведінки після отримання відповідного висновку комісії. Громадянин, який має документальне підтвердження виключення з обліку, набуте в установленому порядку ще в 2013 році, перестає бути військовозобов`язаним і не підпадає під обов`язок проходження будь-яких подальших медичних оглядів для визначення придатності до служби. Закон також покладає на територіальні центри комплектування обов`язок вести облік достовірно, вносити зміни до документів та реєстрів негайно після настання підстав для виключення, без права самостійно переглядати статус особи за відсутності нових обставин або судового рішення.

Територіальний центр як суб`єкт владних повноважень мав усі умови для виконання обов`язку: наявність висновку комісії про непридатність з виключенням, звернення позивача, дані тимчасового посвідчення. Відсутність дискреції в цьому випадку очевидна – закон використовує імперативні формулювання "підлягають виключенню", "зобов`язаний внести зміни".

З огляду на те, що порушення прав позивача відбулося внаслідок активних дій відповідача (внесення до Реєстру недостовірних даних про статус військовозобов`язаного та розшук), суд вважає, що вимога про зобов`язання виключити позивача з обліку є обґрунтованою та не потребує попереднього звернення з заявою. Відповідач уже проявив свою позицію, протиправно поновивши позивача на обліку, тому додаткове звернення до того ж органу було б формальним і неефективним. Суд приходить до висновку, що належним способом захисту є саме зобов`язання відповідача привести стан Реєстру у відповідність до правового статусу позивача, встановленого у 2013 році.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку як військовозобов`язаного.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі рішення призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.10.2013, та внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом відображення актуальної інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 16 березня 2026 р.

16.03.26