Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №140/16034/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16034/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

за участю секретаря судового засідання Бульбенюк Т.Р.,

представників позивача Давидюка О.Ф., Боярчука П.А.,

представника відповідача Зозулі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ГОЛДКАР» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ГОЛДКАР» (далі – ПП «ГОЛДКАР») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) від 27.08.2025 №UA2050002025282 на суму 527336,85 грн ПДВ і штрафних (фінансових) санкцій на суму 53194,10 грн; від 27.08.2025 №UA2050002025283 на суму 1521947,25 грн, без штрафних (фінансових) санкцій; від 27.08.2025 №UA2050002025284 на суму 1108980,81 грн, без штрафних (фінансових) санкцій; від 18.11.2025 №UA2050002025405 на суму 575,60 грн, без штрафних (фінансових) санкцій; від 18.11.2025 №UA2050002025406 по ПДВ на суму 115,11 грн податку і штрафних (фінансових) санкцій на суму 57,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2025 позивач поштою з Волинської митниці отримав ППР від 27.08.2025 за №UA2050002025282, №UA2050002025283, №UA2050002025284, прийняті за результатами невиїзної документальної перевірки, оформленої актом від 31.07.2025 за № 98/25/7.3-19/17/44298630. Ці ППР були оскаржені до контролюючого органу вищого рівня, а саме до Державної митної служби України (далі – ДМСУ, Держмитслужба), в порядку статті 56 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

21.11.2025 з ДМСУ надійшло рішення про результати розгляду скарги, датоване 13.11.2025 за №1/10-06/13/7134, зі змісту якого слідувало, що всі донарахування в оскаржуваних ППР здійснені в рамках Закону та скарга не підлягає до задоволення. Водночас, у даному рішенні зазначено, що Волинська митниця ще 18.02.2025 провела документальну перевірку, яка оформлена актом перевірки від 18.02.2025. З врахуванням цього, ДМСУ вказано, що в розрізі вимог пункту 60.6 статті 66 ПК України, ще буде додатково збільшено донараховані суми та буде оформлено додатковими ППР Волинської митниці. Додаткові ППР 18.11.2025 №UA2050002025405, №UA2050002025406 21.11.2025 надійшли на адресу ПП «ГОЛДКАР», з відміткою, що ці ППР складені на підставі акту від 31.07.2025 за №98/25/7.3-19/17/44298630.

Таким чином ПП «ГОЛДКАР» донараховано:

- за ППР від 27.08.2025 за №UA2050002025282 по 57 митних деклараціях, згідно розрахунку за податок на додану вартість (далі – ПДВ) на суму 527 336,85 грн самого податку і штрафних (фінансових) санкцій на суму 53 194,1 грн, всього на загальну суму 580 530,95 грн;

- за ППР від 27.08.2025 за №UA2050002025283 по 32 митних деклараціях, згідно розрахунку за мито на суму 1 521 947,25 грн, без штрафних (фінансових) санкцій;

- за ППР від 27.08.2025 за №UA2050002025284 по 24 митних деклараціях, згідно розрахунку за мито на суму 1 108 980,81 грн, без штрафних (фінансових) санкцій;

- за ППР від 18.11.2025 за № UA2050002025405 по 1-й митній декларації, згідно розрахунку за мито на суму 575,60 грн, без штрафних (фінансових) санкцій;

- за ППР від 18.11.2025 за № UA2050002025406 по 1-й митній декларації, згідно розрахунку за ПДВ на суму 115,11 грн, самого податку і штрафних (фінансових) санкцій на суму 57,56 грн, всього на загальну суму 172,62 грн.

Загальна сума донарахувань за вказаними ППР складає 3 212 207,23 грн, в тому числі, по миту, на загальну суму 2 631 503,66 грн і по ПДВ, на загальну суму 580 703,57 грн.

Згідно з твердженнями контролюючого органу, вказані ППР складені за результатами проведеної перевірки, оформленої актом «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «ГОЛДКАР» дотримання вимог законодавства України з питань митної справив в частині правильності визначення бази оподаткування, та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за окремими митними деклараціями типу ІМ40ДЕ», з якого слідує, що митний орган, під час перевірки досліджував виключно інформацію вказану у електронних митних деклараціях, які містяться в АСМО «Інспектор згідно додатків № 1 та № 2; внутрішньої переписки відповідача у вигляді 6-ти доповідних та службових записок; 2-х листів Закарпатської та Чернівецької митниць та незавірених належним чином наступних копій: копій 2-х листів уповноваженого органу Республіки Угорщина: від 18.10.2023 за №1710529281, у неофіційному перекладі листом ДМСУ від 06.11.2023 за №15/15-03-01/7.3/5175; 16.02.2024 за №1741191183, у неофіційному перекладі листом ДМСУ від 07.03.2024 за № 15/15-03-01/7.3/1258; копій 4-х листів митних органів Республіки Словаччини: від 08.03.2023 за №117850/2023-2000102/109, у неофіційному перекладі листом ДМСУ від 15.03.2023 за №15/15-03-01/7.3/1166; від 05.03.2025 за №104904/2025-2000106, у неофіційному перекладі листом ДМСУ від 20.03.2025 за № 26/26-04/7/679; від 17.06.2025 за № 313167/2025-2000102/71, у неофіційному перекладі листом ДМСУ від 20.06.2025 за № 15/15-03-01/7/3667; від 23.06.2025 за № 325754/2025-2000102/98, у неофіційному перекладі листом ДМСУ від 26.06.2025 за № 15/15-03/7/3727; копій 2-х листів митного органу Королівства Бельгії: від 11.03.2025 за № 2025/N6A2N30/00002080/2, у неофіційному перекладі листом ДМСУ від 28.03.2025 за № 15/15-03-01/7.3/1166; від 01.04.2025 за № 2024/N6A2N30/00028060/2, у неофіційному перекладі листом ДМСУ від 09.04.2025 за № 15/15-03-01/7/2118.

Отже, єдиною підставою донарахувань послужила не підтверджена інформація уповноважених закордонних органів, яка не мала ні документального підтвердження, ні офіційного перекладу, ні дипломатичної чи консульської легалізації на тему можливої не дійсності сертифікатів, що складались експортерами і які давали преференції при проведенні митного оформлення ввезеного до ПП «ГОЛДКАР» на митну територію товару, датованого в період з 30.11.2021 по 21.03.2023.

Позивач також вказує, що відповідач порушив вимоги абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України та частини четвертої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України) щодо підстав, початку і строку проведення документальної невиїзної перевірки, а також порушив вимоги законодавства щодо порядку оформлення акту документальної невиїзної перевірки, законодавчо визначені строки проведення перевірки.

Крім того, позивач звертає увагу на відсутність документального підтвердження інформації, викладеної в листах закордонних уповноважених органів, а також відсутність офіційних перекладів з необхідною дипломатичною чи консульською легалізацією цих листів, що свідчить про порушення порядку отримання відповідної інформації, а тому не може свідчити про обставини, які входять до предмету доказування.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання (т. 1, а. с. 67).

В поданому до суду 20.01.2026 відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 72-88) представник відповідача Зозуля К.С. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних ППР.

Вказує, що 04.07.2025 Волинською митницею, у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноважених органів (організацій) іноземних держав:

- Республіки Угорщини від 18.10.2023 № 1710529281; від 16.02.2024 № 1741191183; Республіки Словаччина від 08.03.2023 №117850/2023 2000102/109Не; від 17.06.2025 №313167/2025-2000102/71Не; від 23.06.2025 № 325754/2025-2000102/98Не; Королівства Бельгії від 11.03.2025 №2025/N6A2N30/00002080/2; від 01.04.2025 №2024/N6A2N30/00028060/2 про непідтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, за митними деклараціями згідно Додатку (до наказу від 04.07.2025 № 350),

- Республіки Словаччина від 05.03.2025 №104904/2025-2000106 про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів при митному оформленні товару за митною декларацією від 09.01.2023 № 23UA205170000341U3,

винесено наказ №350 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «ГОЛДКАР» вимог законодавства України з питань митної справи» (далі – наказ від 04.07.2025 № 350) тривалістю 4 робочих днів з 15.07.2025 у Волинській митниці за адресою: 44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична,13. На виконанням вимог частини четвертої статті 351 МК України, у відповідності до частини шостої статті 344-1 МК України Волинською митницею 04.07.2025 на адресу ПП «ГОЛДКАР» рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено копію наказу Волинської митниці від 04.07.2025 №350 та повідомлення від 04.07.2025 №7.3-2/19-02/13/8057 про проведення документальної невиїзної перевірки, про дату початку її проведення із зазначенням місця проведення та питань, які будуть перевірятись. Повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та наказ отримані позивачем 07.07.2025, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому відправленні. З огляду на вищенаведене, з 15.07.2025 по 18.07.2025, згідно наказу Волинської митниці №350 від 04.07.2025, проведено документальну невиїзну перевірку стосовно дотримання ПП «ГОЛДКАР» вимог законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої встановлено таке.

За результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням отриманих від митних органів Словацької Республіки від 05.03.2025 №104904/2025-2000106 копій документів, інформація про які наведена в тексті Акту, через порушення пункту 2 частини другої статті 52, та частини першої статті 257, на підставі статті 55 МК України, відповідно до частини дванадцятої статті 354 МК України Волинською митницею прийнято рішення щодо визначення митної вартості товару за МД від 09.01.2023 №23UA205170000341U3 в розмірі 333 847,71грн. Встановлено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товарів ПП «ГОЛДКАР» надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, занижено митну вартість чим порушено вимоги пункту 2 частини другої статті 52 МК України. За результатами перевірки встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань ПП «ГОЛДКАР» по сплаті ПДВ на загальну суму 1 151,20 грн, за МД від 09.01.2023 №23UA205170000341U3.

При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення ПП «ГОЛДКАР» товарів за МД ІМ 40 ДЕ 23UA205170000108U4 від 04.01.2023; 23UA205170000522U8 від 11.01.2023; 23UA205170002102U7 від 26.01.2023; 23UA205170002151U0 від 27.01.2023; 23UA205170002400U0 від 31.01.2023; 23UA205170002411U4 від 31.01.2023; 23UA205170007603U0 від 21.03.2023; 23UA205170004796U5 від 28.02.2023; 23UA205170005595U5 від 06.03.2023; 23UA205170006301U7 від 10.03.2023; 23UA205170004517U3 від 23.02.2023; UA205050/2021/079190 від 30.11.2021; 22UA205170024149U8 від 15.11.2022; 22UA205170025770U7 від 06.12.2022; 22UA205170025622U5 від 05.12.2022; 22UA205170025751U7 від 06.12.2022; 22UA205170024278U0 від 16.11.2022; 22UA205170025658U3 від 05.12.2022; 22UA205170023734U8 від 09.11.2022; 22UA205170024469U9 від 18.11.2022; 22UA205170026309U1 від 13.12.2022; 22UA205170027146U1 від 21.12.2022; UA205050/2022/011965 від 16.02.2022; UA205050/2022/012002 від 16.02.2022; UA205050/2022/012789 від 24.02.2022; UA205050/2022/013055 від 22.02.2022; UA205050/2022/013486 від 24.02.2022; UA205170/2022/016471 від 16.08.2022; UA205170/2022/016489 від 16.08.2022; UA205170/2022/016541 від 17.08.2022; UA205170/2022/016660 від 18.08.2022; UA205170/2022/016931 від 23.08.2022; UA205170/2022/017256 від 29.08.2022; UA205170/2022/017460 від 31.08.2022; UA205170/2022/020040 від 30.09.2022; 22UA205170020292U0 від 03.10.2022; 22UA205170020296U6 від 03.10.2022; 22UA205170020726U0 від 06.10.2022; 22UA205170021862U3 від 19.10.2022; 22UA205170022145U4 від 21.10.2022; 22UA205170022319U1 від 24.10.2022; 22UA205170022530U3 від 25.10.2022; 22UA205170022598U3 від 26.10.2022; 22UA205170022607U0 від 26.10.2022; 22UA205170022621U5 від 26.10.2022; 22UA205170022635U6 від 26.10.2022; 22UA205170022911U2 від 31.10.2022; 22UA205170022936U7 від 31.10.2022; 22UA205170023011U0 від 01.11.2022; 22UA205170023279U5 від 04.11.2022; 22UA205170023667U1 від 08.11.2022; 22UA205170023724U3 від 09.11.2022; UA305160/2022/006854 від 17.02.2022; UA305160/2022/003233 від 26.01.2022; UA305160/2022/002748 від 24.01.2022; UA408040/2022/001092 від 01.01.2022, встановлено таке.

Митне оформлення товарів здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференції правил походження. Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR.1 D 0358432 від 15.12.2022; D 0358432 від 09.01.2023; D 0365804 від 25.01.2023; D 0365902 від 25.01.2023; D 0366281 від 27.01.2023; D 0366281 від 26.01.2023; D 0383212 від 03.03.2023; D 0383382 від 22.02.2023; D 0383382 від 28.02.2023; D 0386821 від 03.03.2023; D 0380127 від 17.02.2023; A734706 від 26.11.2021; E 5.967.979 від 11.11.2022; E 5.967.979 від 30.11.2022; E 5.968.811 від 02.12.2022; E 5.968.811 від 01.12.2022; E 5.967.971 від 08.11.2022; E 5.967.971 від 30.11.2022; E 5.967.872 від 08.11.2022; E 5.967.872 від 11.11.2022; E 5.968.613 від 12.12.2022; E 5.968.613 від 13.12.2022; E5.963.502 від 15.02.2022; E5.963.497 від 15.02.2022; E5.965.743 від 17.02.2022; E5.965.825 від 22.02.2022; E5.965.722 від 17.02.2022; E5.493.314 від 11.08.2022; E5.493.412 від 12.08.2022; E5.493.376 від 11.08.2022; E5.494.962 від 17.08.2022; E5.495.312 від 19.08.2022; E5.511.281 від 23.08.2022; E5.494.827 від 26.08.2022; E 5.966.516 від 27.09.2022; E 5.966.319 від 30.09.2022; E 5.966.442 від 30.09.2022; E 5.965.725 від 30.09.2022; E 5.966.019 від 17.10.2022; E 5.966.762 від 19.10.2022; E 5.966.976 від 20.10.2022; E 5.966.207 від 17.10.2022; E 5.966.547 від 21.10.2022; E 5.966.621 від 24.10.2022; E5.966.551 від 21.10.2022; E5.966.571 від 21.10.2022; E 5.966.963 від 24.10.2022; E 5.966.916 від 26.10.2022; E 5.967.143 від 28.10.2022; E 5.967.003 від 27.10.2022; E 5.966.677 від 28.10.2022; E 5.966.854 від 26.10.2022; A741499 від 17.02.2022; А745011 від 20.01.2022; А745009 від 20.01.2022; А748441 від 27.01.2022, які зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 0954 «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1. До товарів застосована зменшена ставка ввізного мита, відповідно до даних наведених у графі 47 МД.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів (організації) Республіки Угорщина, Республіки Словаччина, Королівства Бельгії, відповідно до частини дванадцятої статті 354 МК України встановлено факт неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товарів оформлених за МД згідно Додатку 2 у розумінні Доповнення І до Конвенції в рамках Угоди. Встановлені порушення призвели до заниження ПП «ГОЛДКАР» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів за МД згідно Додатку 2 на загальну суму 3 157 113,67 грн., в тому числі: ввізне мито – на суму 2 630 928,02 грн (код платежу 021 на суму – 1 108 980,81 грн, код платежу 020 на суму – 1 521 947,21 грн) та ПДВ – на суму 526 185,65 грн. Розрахунок заниження податкового зобов`язання ПП «ГОЛДКАР» по видах митних платежів, які виникли внаслідок порушення вимог статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України наведено у Додатку 2 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки представник відповідача їх заперечує та вказує, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі, обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами відповідно до МК України. Єдина процесуальна вимога до проведення документальної невиїзної перевірки, згідно вимог МК України, це те, що повідомлення про проведення перевірки та наказ мають бути направлені митним органом до дати початку перевірки, що й було дотримано Волинською митницею при проведенні зазначеної перевірки.

Також вказує, що оскаржувані ППР прийняті митним органом в межах компетенції, зі змісту Акту про результати перевірки від 31.07.2025 № 98/25/7.3-19/17/44298630 можна чітко встановити порушення законодавства позивачем, через що були застосовані відповідні санкції. Митним органом не було порушено вимог законодавства щодо строків давності проведення документальних перевірок.

В противагу доводам позивача стверджує, що листи уповноважених органів Республіки Угорщини від 18.10.2023 №1710529281; від 16.02.2024 №1741191183; Республіки Словаччина від 08.03.2023 №117850/2023 2000102/109Не; від 17.06.2025 №313167/2025 2000102/71Не; від 23.06.2025 №325754/2025-2000102/98Не; Королівства Бельгії від 11.03.2025 №2025/N6A2N30/00002080/2; Республіки Словаччина від 05.03.2025 №104904/2025-2000106 надіслані відповідними органами іноземних держав в рамках Угоди та Конвенції на запит Держмитслужби офіційно, їх легалізація чи переклад не є обов`язковими.

Таким чином, враховуючи обставини, викладені у Акті про результати перевірки, та доводи, наведені митницею у відзиві на позовну заяву, представник відповідача вважає, що винесені Волинською митницею ППР є підставними, обґрунтованими, а відтак такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі при дотриманні усіх процесуальних аспектів проведення документальної невиїзної перевірки.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті; судовий розгляд справи ухвалено здійснити в змішаній (паперовій та електронній) формі (т. 2, а. с. 91).

В судових засіданнях представники позивача Давидюк О.Ф., Боярчук П.А. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Зозуля К.С. у тих же судових засіданнях позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові, електронні докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Волинська митниця, у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноважених органів (організацій) іноземних держав:

- Республіки Угорщини від 18.10.2023 № 1710529281; від 16.02.2024 № 1741191183; Республіки Словаччина від 08.03.2023 №117850/2023 2000102/109Не; від 17.06.2025 №313167/2025-2000102/71Не; від 23.06.2025 № 325754/2025-2000102/98Не; Королівства Бельгії від 11.03.2025 №2025/N6A2N30/00002080/2; від 01.04.2025 №2024/N6A2N30/00028060/2 про непідтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, за митними деклараціями згідно Додатку,

- Республіки Словаччина від 05.03.2025 №104904/2025-2000106 про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів при митному оформленні товару за митною декларацією від 09.01.2023 № 23UA205170000341U3,

винесла наказ № 350 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «ГОЛДКАР» вимог законодавства України з питань митної справи», тривалістю 4 робочих днів з 15.07.2025 у Волинській митниці за адресою: 44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична,13 (т. 1, а. с. 185-186).

Волинська митниця 04.07.2025 на адресу ПП «ГОЛДКАР» рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено копію наказу Волинської митниці від 04.07.2025 №350 та повідомлення від 04.07.2025 №7.3-2/19-02/13/8057 про проведення документальної невиїзної перевірки, про дату початку її проведення із зазначенням місця проведення та питань, які будуть перевірятись; повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та наказ отримані позивачем 07.07.2025, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому відправленні (т. 1, а. с. 187-188, 188 зворот).

За результатами проведення зазначеної перевірки, 31.07.2025 Волинська митниця склала акт про результати документальної невиїзної перевірки ПП «ГОЛДКАР» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за окремими митними деклараціями типу ІМ40ДЕ згідно Додатку 1, Додатку 2, за № 98/25/7.3-19/17/44298630 (т. 1, а. с. 189-199).

У розділі 3.2 вказаного акту стосовно перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, а також пені (у разі її сплати), контроль за справлянням яких покладено на митні органи, зазначено про таке.

За результатами аналізу електронної копії МД від 09.01.2023 23UA205170000341U3 та документів, які слугували підставою для митного оформлення товару, митне оформлення якого завершено, згідно інформації, отриманої від митних органів Словацької Республіки від 05.03.2025 № 104904/2025 2000106 (доведено листом Держмитслужби від 20.03.2025 №26/26-04/7/679) встановлено, що ПП «ГОЛДКАР» за МД від 09.01.2023 23UA205170000341U3 ввезено на митну територію України товар: «Автомобіль вантажний після ДТП, б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування:-марка: RENAULT,-модель: MASTER,-календарний рік виготовлення: 2018,-модельний рік виготовлення: 2018,-№ кузова: НОМЕР_1 ,-тип кузова: вантажний фургон, - тип двигуна: дизельний,-робочий об`єм: 2299 см3,-потужність двигуна: 96 кВт.,-номер (маркування) двигуна: M9T,-колісна формула: 4*2,-загальна кількість місць, включаючи водія: 3,-вантажопідйомність: 1296 кг,-маса в разі повного навантаження: 3300 кг,-категорія ТЗ за документами виробника: N1, не виготовлений на базі кузова легкового автомобіля…». При цьому, слід зазначити, що митне оформлення товару за вказаною МД здійснено із застосуванням тарифної пільги (410) на підставі сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 04.01.2023 №D0360467, у графі 47 МД зазначена сума умовно нарахованого мита в розмірі 10% та становить 32 809,17 грн, тому визначена митна вартість товару під час перевірки не впливає на суму сплаченого мита. Код товару згідно з УКТ ЗЕД 8704219900. Код країни походження - ЕU. Ставка ввізного мита - 10%. Фактурна вартість товару – 8 550,00 EUR (згідно з встановленим НБУ курсом 1 EUR = 38,3733 грн на день митного оформлення складає 328 091,72 грн).

Листом ДМСУ від 20.03.2025 №26/26-04/7/679 надіслано відповідь митних органів Словацької Республіки від 05.03.2025 №104904/2025-2000106 на запит стосовно надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України автомобіля RENAULT MASTER (номер кузова НОМЕР_1 ) на адресу ПП «ГОЛДКАР». За результатами опрацювання зазначеної вище відповіді, встановлено невідповідність у наданій експортній декларації 22DK00560428618773 від 04.12.2022 та в фактурі №34293 від 29.11.2022 даних щодо відправника та отримувача, фактурної вартості транспортного засобу. За МД ІМ40ДЕ від 09.01.2023 №23UA205170000341U3, здійснено митне оформлення товару: «Автомобіль вантажний марка: RENAULT,- модель: MASTER, календарний рік виготовлення: 2018, -модельний рік виготовлення: 2018, № кузова: VF1MA000061405212...», відправник ЕЕ CARGOAVTO OU Harju maakond, Tallinn, Lasnamaelinnaosa, Vaike-Paala tn 2, 11415, Estonia, отримувач ПП «ГОЛДКАР», вартість згідно фактури №01-01L3 від 04.01.2023 – 8 550,00 Євро, умови поставки DAP UA Lutsk. У фактурі від 29.11.2022 №34293, надісланої митними органами Словацької Республіки, зазначені наступні відомості: вартість автомобіля марки RENAULT модель MASTER - номер кузова - НОМЕР_1 – 8 700,00 Євро. (згідно з встановленим НБУ курсом 1 EUR = 38,3733 грн на день митного оформлення складає 333 847,71 грн) Згідно даних, зазначених в фактурі від 29.11.2022 №34293 та в експортній декларації від 04.12.2022 №22DK00560428618773, стосовно вказаного вище транспортного засобу, відправник – DKAUTO.DK.ApS Flensborgvej 340, 6200 Aabenraa, отримувач – громадянин Andrii Benedchuk, O.Olesia 9, 10000 Zhytomyr, Ukraine. За результатами аналізу отриманих документів, встановлено невідповідність інформації щодо назви відправника, отримувача, комерційних умов поставки, реквізитів рахунків, фактурної та митної вартості товару, ввезеного на адресу ПП «ГОЛДКАР» за МД від 09.01.2023 №23UA205170000341U3. Разом з тим, слід зазначити, що характеристики транспортного засобу (марка, модель, ідентифікаційний номер кузова) є ідентичними. При проведенні перевірки, встановлено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товарів декларантом ПП «ГОЛДКАР», надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товарів і, як наслідок, при декларуванні товарів занижено митну вартість.

За результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням отриманих від митних органів Словацької Республіки від 05.03.2025 №104904/2025-2000106 копій документів, інформація про які наведена в тексті Акту, через порушення пункту 2 частини другої статті 52, та частини першої статті 257, на підставі статті 55 МК України, відповідно до частини дванадцятої статті 354 МК України, Волинською митницею прийнято рішення щодо визначення митної вартості товару за МД від 09.01.2023 №23UA205170000341U3 в розмірі 333 847,71грн. Таким чином, встановлено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товарів ПП «ГОЛДКАР» надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, занижено митну вартість, чим порушено вимоги пункту 2 частини другої статті 52 МК України. За результатами перевірки встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань ПП «ГОЛДКАР» по сплаті ПДВ на загальну суму 1 151,20 грн, за МД від 09.01.2023 №23UA205170000341U3. Розрахунок заниження податкового зобов`язання наведено у Додатку1 до Акта перевірки, який є його невід`ємною частиною.

У розділі 3.3 акту перевірки стосовно перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, у тому числі, залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита вказано про таке.

При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення ПП «ГОЛДКАР» товарів за МД ІМ 40 ДЕ 23UA205170000108U4 від 04.01.2023; 23UA205170000522U8 від 11.01.2023; 23UA205170002102U7 від 26.01.2023; 23UA205170002151U0 від 27.01.2023; 23UA205170002400U0 від 31.01.2023; 23UA205170002411U4 від 31.01.2023; 23UA205170007603U0 від 21.03.2023; 23UA205170004796U5 від 28.02.2023; 23UA205170005595U5 від 06.03.2023; 23UA205170006301U7 від 10.03.2023; 23UA205170004517U3 від 23.02.2023; UA205050/2021/079190 від 30.11.2021; 22UA205170024149U8 від 15.11.2022; 22UA205170025770U7 від 06.12.2022; 22UA205170025622U5 від 05.12.2022; 22UA205170025751U7 від 06.12.2022; 22UA205170024278U0 від 16.11.2022; 22UA205170025658U3 від 05.12.2022; 22UA205170023734U8 від 09.11.2022; 22UA205170024469U9 від 18.11.2022; 22UA205170026309U1 від 13.12.2022; 22UA205170027146U1 від 21.12.2022; UA205050/2022/011965 від 16.02.2022; UA205050/2022/012002 від 16.02.2022; UA205050/2022/012789 від 24.02.2022; UA205050/2022/013055 від 22.02.2022; UA205050/2022/013486 від 24.02.2022; UA205170/2022/016471 від 16.08.2022; UA205170/2022/016489 від 16.08.2022; UA205170/2022/016541 від 17.08.2022; UA205170/2022/016660 від 18.08.2022; UA205170/2022/016931 від 23.08.2022; UA205170/2022/017256 від 29.08.2022; UA205170/2022/017460 від 31.08.2022; UA205170/2022/020040 від 30.09.2022; 22UA205170020292U0 від 03.10.2022; 22UA205170020296U6 від 03.10.2022; 22UA205170020726U0 від 06.10.2022; 22UA205170021862U3 від 19.10.2022; 22UA205170022145U4 від 21.10.2022; 22UA205170022319U1 від 24.10.2022; 22UA205170022530U3 від 25.10.2022; 22UA205170022598U3 від 26.10.2022; 22UA205170022607U0 від 26.10.2022; 22UA205170022621U5 від 26.10.2022; 22UA205170022635U6 від 26.10.2022; 22UA205170022911U2 від 31.10.2022; 22UA205170022936U7 від 31.10.2022; 22UA205170023011U0 від 01.11.2022; 22UA205170023279U5 від 04.11.2022; 22UA205170023667U1 від 08.11.2022; 22UA205170023724U3 від 09.11.2022; UA305160/2022/006854 від 17.02.2022; UA305160/2022/003233 від 26.01.2022; UA305160/2022/002748 від 24.01.2022; UA408040/2022/001092 від 01.01.2022, встановлено, що митне оформлення даних товарів здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференції правил походження. Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR.1 D 0358432 від 15.12.2022; D 0358432 від 09.01.2023; D 0365804 від 25.01.2023; D 0365902 від 25.01.2023; D 0366281 від 27.01.2023; D 0366281 від 26.01.2023; D 0383212 від 03.03.2023; D 0383382 від 22.02.2023; D 0383382 від 28.02.2023; D 0386821 від 03.03.2023; D 0380127 від 17.02.2023; A734706 від 26.11.2021; E 5.967.979 від 11.11.2022; E 5.967.979 від 30.11.2022; E 5.968.811 від 02.12.2022; E 5.968.811 від 01.12.2022; E 5.967.971 від 08.11.2022; E 5.967.971 від 30.11.2022; E 5.967.872 від 08.11.2022; E 5.967.872 від 11.11.2022; E 5.968.613 від 12.12.2022; E 5.968.613 від 13.12.2022; E5.963.502 від 15.02.2022; E5.963.497 від 15.02.2022; E5.965.743 від 17.02.2022; E5.965.825 від 22.02.2022; E5.965.722 від 17.02.2022; E5.493.314 від 11.08.2022; E5.493.412 від 12.08.2022; E5.493.376 від 11.08.2022; E5.494.962 від 17.08.2022; E5.495.312 від 19.08.2022; E5.511.281 від 23.08.2022; E5.494.827 від 26.08.2022; E 5.966.516 від 27.09.2022; E 5.966.319 від 30.09.2022; E 5.966.442 від 30.09.2022; E 5.965.725 від 30.09.2022; E 5.966.019 від 17.10.2022; E 5.966.762 від 19.10.2022; E 5.966.976 від 20.10.2022; E 5.966.207 від 17.10.2022; E 5.966.547 від 21.10.2022; E 5.966.621 від 24.10.2022; E5.966.551 від 21.10.2022; E5.966.571 від 21.10.2022; E 5.966.963 від 24.10.2022; E 5.966.916 від 26.10.2022; E 5.967.143 від 28.10.2022; E 5.967.003 від 27.10.2022; E 5.966.677 від 28.10.2022; E 5.966.854 від 26.10.2022; A741499 від 17.02.2022; А745011 від 20.01.2022; А745009 від 20.01.2022; А748441 від 27.01.2022, які зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 0954 «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1. До товарів застосована зменшена ставка ввізного мита, відповідно до даних наведених у графі 47 МД (Додаток 2 до Акту про результати перевірки).

Відповідно до статей 31 та 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференції правил походження, в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товару, який оподатковується преференційними ставками мита, на звернення Волинської митниці від 31.05.2023 №7.3-15/6196, від 07.09.2023 №7.3-15/10875,20.01.2022 №7.3-15/1065, від 17.07.2023 №7.3-15/8369, від 15.11.2024 №7.3-2/15-03/4/12654, Закарпатської митниці від 20.03.2025 №7.7-2/15-03/4/2324, Чернівецької митниці від 12.02.2025 №7.2-4/15 03/4/1057 Держмитслужбою було направлено на перевірку до уповноважених органів Республіки Угорщина, Республіки Словаччина, Королівства Бельгії сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 згідно Додатку 2, видані експортерами «CARGOAVTO OU Harju maakond, Tallinn, Lasnamaelinnaosa, Vaike-Paala tn 2, 11415, Estonia», «Baltic Avto Trans OU Vaike-Paala tn 2, 11415 Tallinn, Estonia», «FORTIGA Sp z o.o ul. Lubartowska 71a20-123 Lublin», Przedsiebiorstwo Handlowo Uslugowe MAGPOL Miroslaw Grzejszczyk Kielecka 56D26-010 Bodzentyn, Polska.

1) Листом ДМСУ від 06.11.2023 №15/15-03 01/7.3/5175 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Угорщини від 18.10.2023 №1710529281 щодо результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 15.12.2022 №D0358432, від 09.01.2023 №D0358432, від 25.01.2023 №D0365804, від 25.01.2023 №D0365902, від 27.01.2023 №D0366281, від 26.01.2023 №D0366281, від 03.03.2023 №D0383212, від 28.02.2023 №D 0383382, від 22.02.2023 №D0383382, від 03.03.2023 №D0386821, які були надані під час митного оформлення товарів за МД від 04.01.2023 №23UA205170000108U4, від 11.01.2023 №23UA205170000522U8, від 26.01.2023 №23UA205170002102U7, від 27.01.2023 №23UA205170002151U0, від 31.01.2023 №23UA205170002400U0, від 31.01.2023 №23UA205170002411U4, від 21.03.2023 №23UA205170007603U0, від 28.02.2023 №23UA205170004796U5, від 06.03.2023 №23UA205170005595U5, від 10.03.2023 №23UA205170006301U7 (Додаток 2). За результатами аналізу отриманих документів встановлено, що сертифікати з перевезення EUR.1, які було надано при митному оформленні товарів за митними деклараціями, зазначеними вище, не було завірено компетентним органом, а печатка на сертифікатах є фальсифікованою. За інформацією уповноваженого органу, вищезазначені сертифікати з перевезення EUR.1 не засвідчувалися митними органами Республіки Угорщина, а печатка на цих сертифікатах є фальсифікованою. Товар, зазначений у документах не може вважатися товаром, що відповідає преференційним правилам походження у розумінні Доповнення І Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

2) Листом ДМСУ від 07.03.2024 №15/15-03 01/7.3/1258 надіслано лист уповноваженого органу уповноваженого органу Республіки Угорщина від 16.02.2024 №1741191183 про результати перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 17.02.2023 № D0380127 за МД від 23.02.2023 №23UA205170004517U3 (Додаток 2). За інформацією уповноваженого органу, вищезазначений сертифікат з перевезення EUR.1 не засвідчувався митними органами Республіки Угорщина, а печатка на цьому сертифікаті є фальсифікованою. Результат перевірки (графа 14 сертифіката) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 16.02.2024, Budapest; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Республіки Угорщина. Отже, враховуючи інформацію уповноваженого митного органу Республіки Угорщина сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 17.02.2023 D0380127 не може бути підставою для застосування тарифних преференцій, відповідно до вимог положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

3) Листом ДМСУ від 15.03.2023 №15/15-03-01/7.3/1166 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Словаччина від 08.03.2023 №117850/2023-2000102/109Не про результати перевірки сертифікату з перевезення EUR.1 від 26.11.2021 №A734706, складеного експортером «Fortiga Sp z o.o» (Польща) за МД від 30.11.2021 №UA205050/2021/079190 (Додаток 2). У відповіді вказано, що товар, зазначений в даному сертифікаті з перевезення EUR.1, не відповідає вимогам преференційного походження відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Результат перевірки (графа 14 сертифіката) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 08.03.2023, Bratislava; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Республіки Словаччина.

4). Листом ДМСУ від 28.03.2025 №15/15-03-01/7/1913 надіслано лист уповноваженого митного органу Королівства Бельгії від 11.03.2025 №2025/N6A2N30/00002080/2, щодо результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №E 5.967.979 від 11.11.2022; №E 5.967.979 від 30.11.2022; №E 5.968.811 від 02.12.2022; №E 5.968.811 від 01.12.2022; №E 5.967.971 від 08.11.2022; №E 5.967.971 від 30.11.2022; №E 5.967.872 від 08.11.2022; №E 5.967.872 від 11.11.2022; №E 5.968.613 від 12.12.2022; №E 5.968.613 від 13.12.2022, складені експортером «CARGOAVTO OU» за МД від 15.11.2022 22UA205170024149U8; від 06.12.2022 22UA205170025770U7; від 05.12.2022 22UA205170025622U5; від 06.12.2022 22UA205170025751U7; від 16.11.2022 22UA205170024278U0; від 05.12.2022 22UA205170025658U3; від 09.11.2022 22UA205170023734U8; від 18.11.2022 22UA205170024469U9; від 13.12.2022 22UA205170026309U1; від 21.12.2022 22UA205170027146U1 (Додаток 2). Відповідно до листа уповноваженого митного органу Королівства Бельгії вищезазначені сертифікати з перевезення товару EUR.1 є не автентичними. Один і той же номер сертифіката використовувався двічі для різних товарів, що є неможливим. Шрифт і положення номера сертифікатів не відповідають зразку. Експортні декларації, зазначені в графі 11 сертифікатів відсутні в митній системі Бельгії, що означає, що вони не існують і, отже, не стосуються фактичного експорту товарів з Бельгії в Україну. Митний штамп у графі 11 не відповідає офіційному зразку і відрізняється від нього. Прізвище у графі 11 не належить жодному з митників Бельгійської митниці. Підпис не відповідає підписам офіцерів Антверпенської митниці.

5) Листом ДМСУ від 09.04.2025 №15/15-03-01/7/2118 надіслано лист уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 01.04.2025 №2024/N6A2N30/00028060/2. Відповідно до листа уповноваженого митного органу Королівства Бельгія сертифікати з перевезення товару EUR.1, зазначені в Додатку 2 до Акту про результати перевірки, є не автентичними. Експортні декларації, зазначені в графі 11 сертифікатів відсутні в митній системі Бельгії, що означає, що вони не існують і, отже, не стосуються фактичного експорту товарів з Бельгії в Україну. Митний штамп у графі 11 не відповідає офіційному зразку і відрізняється від нього. Прізвище у графі 11 не належить жодному з митників Бельгійської митниці. Підпис не відповідає підписам митників Антверпенської митниці. Результат перевірки (графа 14 сертифіката) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 04.03.2025, Brussel; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Королівства Бельгії. Враховуючи відповідь уповноваженого митного органу Королівства Бельгії, сертифікати з перевезення товару EUR.1, зазначені в Додатку 2 не відповідають вимогам статті 16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» регіональної середземноморські преференційні правила походження».

6) Листом Закарпатської митниці від 01.07.2025 №7.7-2/15-03/7/5799 надіслано лист уповноваженого митного органу Словацької Республіки від 17.06.2025 №313167/2025-2000102/71Не (доведено листом ДМСУ від 20.06.2025 №15/15 03-01/7/3667) щодо результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 20.01.2022 №A745009, від 20.01.2022 №A745011, від 16.02.2022 №A 741499 за МД від 24.01.2022 №UA305160/2022/002748, від 26.01.2022 UA305160/2022/003233, від 17.02.2022 №UA305160/2022/006854 (Додаток 2). У відповіді вказано, що товари, зазначені в вищевказаних сертифікатах з перевезення EUR.1, не відповідають вимогам преференційного походження відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони.

7) Листом Чернівецької митниці від 02.07.2025 №7.2-4/15/7/4512 надіслано лист уповноваженого митного органу Словацької Республіки від 23.06.2025 №325754/2025-2000102/98Не (доведено листом Держмитслужби від 26.06.2025 №15/15-03/7/3727) щодо результатів перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 27.01.2022 №А748441 за МД від 01.02.2022 №UA408040/2022/001092 (Додаток 2). У відповіді уповноваженого митного органу Словацької Республіки 23.06.2025 №325754/2025-2000102/98Не не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 27.01.2022 №А748441. Враховуючи, відповідь уповноваженого органу Словацької Республіки, що стосуються результатів перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 27.01.2022 №А748441, підстави для застосування преференційного режиму оподаткування до товару, походження з Європейського Союзу якого не підтверджене, в рамках Угоди та Конвенції, відсутні.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів (організації) Республіки Угорщина, Республіки Словаччина, Королівства Бельгії, відповідно до частини дванадцятої статті 354 МК України встановлено факт неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товарів оформлених за МД згідно Додатку 2 у розумінні Доповнення І до Конвенції в рамках Угоди. Встановлені порушення призвели до заниження ПП «ГОЛДКАР» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів за МД згідно Додатку 2 на загальну суму 3 157 113,67 грн, в тому числі: ввізне мито – на суму 2 630 928,02 грн (код платежу 021 на суму – 1 108 980,81 грн, код платежу 020 на суму – 1 521 947,21 грн) та ПДВ – на суму 526 185,65 грн. Розрахунок заниження податкового зобов`язання ПП «ГОЛДКАР» по видах митних платежів, які виникли внаслідок порушення вимог статті 15,16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України наведено у Додатку 2 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною.

У розділі «IV. Висновки» акту перевірки вказано про те, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ПП «ГОЛДКАР» вимог:

статті 49, частини першої статті 51, пункту 2 частини другої статті 52, частини четвертої статті 58, частини першої та восьмої статті 257, пункту 1 частини першої статті 279, пунктів 1 та 4 частини першої статті 266, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України, вимог статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита за МД згідно з Додатком 1, Додатком 2 на загальну суму 2 630 928,02 грн (код платежу 021 на суму – 1 108 980,81 грн, код платежу 020 на суму – 1 521 947,21 грн);

підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД згідно з Додатком 1, Додатком 2 на загальну суму 527 336,85 грн.

Акт документальної невиїзної перевірки №98/25/7.3-19/17/44298630 від 31.07.2025 направлено рекомендованим листом з повідомлення про вручення (номер для відстеження 4500100117433) на адресу ПП «ГОЛДКАР» разом із супровідним листом від 01.08.2025 №7.3-2/19/13/9120; вказане поштове відправлення було вручене за довіреністю представнику ПП «ГОЛДКАР» - 04.08.2025 (т. 1, а. с. 205-206).

19.08.2025 на адресу Волинської митниці надійшли заперечення ПП «ГОЛДКАР» від 13.08.2025 до Акту від 31.07.2025 №98/25/7.3-19/17/44298630 (т. 1, а. с. 207-208). Волинська митниця листом від 22.08.2025 року №7.3 2/19/13/9852 повідомила позивача про результати розгляду заперечення (у якому зазначила, що висновки акту перевірки залишаються без змін, а заперечення без задоволення) (т. 1, а. с. 209-212), вказаний лист надіслано ПП «ГОЛДКАР» рекомендованим листом з повідомлення про вручення 22.08.2025 та вручено за довіреністю представнику ПП «ГОЛДКАР» 25.08.2025 (т. 1, а. с. 213).

На підставі акту перевірки від 31.07.2025 №98/25/7.3-19/17/44298630 Волинська митниця прийняла такі ППР:

- від 27.08.2025 за №UA2050002025282, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 527 336,85 грн, та штрафних (фінансових) санкцій на суму 53 194,1 грн (т. 1, а. с. 214-216);

- від 27.08.2025 за №UA2050002025283, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з мита (код платежу 15010100) на 1521947,21 грн (т. 1, а. с. 217-219);

- від 27.08.2025 за №UA2050002025284, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з мита (код платежу 15010500) на 1 108 980,81 грн (т. 1, а. с. 220-222).

Зазначені ППР були направлені ПП «ГОЛДКАР» разом із супровідним листом від 27.08.2025 №7.3-2/19/13/9997 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та вручені платнику 27.08.2025 (т. 1, а. с. 223-224).

ПП «ГОЛДКАР» подало скаргу до ДМСУ на ППР від 27.08.2025 №UA2050002025282, №UA2050002025283, №UA2050002025284.

Рішенням ДМСУ про результати розгляду скарги від 13.11.2025 №1/10-06/13/71354 ППР Волинської митниці від 27.08.2025 №№ UA2050002025282, UA2050002025283, UA2050002025284 залишено без змін, а скаргу ПП «ГОЛДКАР» від 11.09.2025 б/н (вх. Держмитслужби № 26316/13/1 від 16.09.2025) – без задоволення (т. 1, а. с. 225-231).

Крім того, у ході перевірки матеріалів за скаргою ДМСУ було встановлено, що за результатами перевірки 57 МД відповідно до ППР від 27.08.2025 №UA2050002025282 нараховані грошові зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 580 531,02 грн. За ППР від 27.08.2025 № UA2050002025283 нараховані грошові зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, на загальну суму 1 521 947,21 грн за результатами перевірки 32 МД. За результатами перевірки 24 МД донараховано грошові зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, на загальну суму 1 108 980,81 грн відповідно до ППР від 27.08.2025 № UA2050002025284.

При цьому, МД від 09.01.2023 №23UA205170000341U3 відповідно до наказу Волинської митниці від 04.07.2025 № 350 перевірялась на предмет правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару, за результатами чого встановлені порушення в частині визначення митної вартості товару на підставі документів, отриманих від уповноваженого органу Словацької Республіки. Вищезазначена МД відповідно до наказу Волинської митниці від 22.01.2025 № 23 перевірялася на предмет обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди. У ході зазначеної перевірки з урахуванням листа Республіки Угорщини від 24.05.2024 № 1681785299 не було підтверджено країну походження товару за сертифікатом від 04.01.2023 № D0360467. На підставі Акта перевірки від 18.02.2025 Волинською митницею прийняті ППР від 14.03.2025 №№ UA205000202547, UA205000202548, UA205000202549. Разом з тим за результатами розгляду скарги встановлено, що Волинською митницею при здійснення перевірки ПП «ГОЛДКАР», оформленої Актом перевірки від 31.07.2025, за результатами якої винесені ППР від 27.08.2025 №№ UA2050002025282, UA2050002025283, UA2050002025284, не враховані результати документальної невиїзної перевірки МД від 09.01.2023 № 23UA205170000341U3, які оформлені Актом перевірки від 18.02.2025. Зокрема, Волинською митницею не взято до уваги, що відповідно до листа уповноваженого органу Угорщини від 24.05.2024 № 1681785299 сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.01.2023 № D0360467, зазначений у графі 44 МД від 09.01.2023 №23UA205170000341U3, не підтверджено, тобто застосування преференції за кодом «410» по сплаті мита за товар, що ввозився в Україну та походив з країни Європейського Союзу, є неправомірним. Отже, сума грошового зобов`язання за платежами мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами господарювання, та ПДВ за МД від 09.01.2023 №23UA205170000341U3, визначена в ППР Волинської митниці, що оскаржуються, підлягає збільшенню. З огляду на вищенаведене, Держмитслужбою було зобов`язано Волинську митницю відповідно до пункту 60.6 статті 60 ПК України надіслати ПП «ГОЛДКАР» нові ППР на суму грошових зобов`язань ПП «ГОЛДКАР» за платежами мито на нафтопродукти.

Волинська митниця прийняла такі ППР:

- від 18.11.2025 №UA2050002025405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито (код 15010500) на 575,60 грн (т. 1, а. с. 235 зворот – 236);

- від 18.11.2025 №UA2050002025406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на 115,11 грн, штрафними (фінансовими) санкціями на 57,56 грн (т. 1, а. с. 232-234).

Прийняті ППР від 18.11.2025 №UA2050002025405, №UA2050002025406 були направлені ПП «ГОЛДКАР» разом із супровідним листом від 18.11.2025 №7.3-2/19/13/13361 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та були вручені платнику 21.11.2025 (т. 1, а. с. 237-238).

Під час судового розгляду справи судом були також досліджені копії митних декларацій та доданих до них документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення, та по яким митний орган провів перевірку; вказані документи були подані відповідачем в електронному вигляді відповідно до клопотання від 28.01.2026, додаток 3 (т. 1, а. с. 64-65).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 49 МК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України, Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга статті 345 МК України).

Стаття 102 ПК України визначає строки давності та їх застосування, зокрема, щодо проведення перевірок та визначення сум грошових зобов`язань платника податків. Так, згідно з абзацом першим пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Згідно із пунктом 46.1 статті 46 ПК України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

З 12.03.2020 до 30.06.2023 Кабінетом Міністрів України на усій території України було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

До ПК України було внесено зміни Законом України від 17.03.2020 №533-IX ( набрав чинності 18.03.2020), зокрема підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на цей же період зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

Закон України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» набрав чинності 23.05.2020.

Відтак, установлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення документальних перевірок контролюючими органами не розповсюджується на митні органи з 23.05.2020.

Отже, відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, зупинявся на період з 18.03.2020 по 22.05.2020.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17.03.2022) статтю 102 ПК України було доповнено пунктом 102.9, яким передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 102.9 статті 102 ПК України був виключений відповідно до Закону України від 30.06.2023 № 3219-ІХ).

Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (набрав чинності 05.04.2022) розділ ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України доповнено пунктом 9-12. Приписами підпункту 1 пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцевих та перехідних положень» МК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України від 20.03.2024 № 3613-ІХ) передбачено, що тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (крім випадків, передбачених підпунктом 2 цього пункту) документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.

Згідно з підпунктом 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків.

Враховуючи викладене вище, після введення в Україні воєнного стану згідно з пунктом 102.9 статті 102 ПК України з 17.03.2022 було зупинено перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у зв`язку з мораторієм на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи на підставі приписів підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України з 05.04.2022 до моменту поновлення повноважень митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи був зупинений відлік строку давності.

Підпунктом 1 пункту 9-12 розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення МК України (в редакції Закону України від 20.03.2024 №3613-ІХ) передбачено, що повноваження митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи поновлено з 1 травня 2024 року.

Таким чином суд погоджується із позицією відповідача, що для обрахування визначених статтею 102 ПК України строків давності необхідно враховувати їх зупинення на період з 18.03.2020 по 22.05.2020 та з 17.03.2022 до 30.04.2024.

Відтак, на переконання суду, документальна невиїзна перевірка була проведена протягом встановленого МК України та ПК України терміну у 1095 днів.

Частиною третьою статті 345 МК України визначено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Разом з тим, процедура оформлення результатів документальних виїзних (планових/позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання підприємствами (громадянами) законодавства України з питань митної справи визначається Порядком оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2021 № 658, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.01.2022 за № 70/37406 (далі - Порядок № 658).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 658 результати проведення документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Структурний підрозділ митного органу, до функціональних повноважень якого належать організація та проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань митної справи, здійснює ведення електронних журналів обліку актів (довідок) про результати проведення документальних перевірок (далі - журнал) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Нумерація актів (довідок) у журналі відображається в порядку зростання в межах календарного року та має такий формат: N/R/P/K, де:

N - порядковий номер;

R - зазначаються дві останні цифри року, у якому проведено перевірку;

P - код структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки;

K - код за ЄДРПОУ / реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті).

Згідно із пунктами 4, 6 розділу І Порядку № 685, акт (довідка) про результати документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами митних органів, які проводили перевірку, а також керівником підприємства або уповноваженою ним особою, або громадянином, який переміщував товар через митний кордон України з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки оформлюється на номерному бланку митного органу для складання актів (довідок) про результати документальних перевірок.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 685 акт (довідка) про результати документальної перевірки після підписання уповноваженими особами митного органу, які проводили таку перевірку, реєструється у журналі митного органу в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 розділу I цього Порядку, протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку.

При досліджені акту перевірки від 31.07.2025 № 98/25/7.3-19/17/44298630 судом не встановлено порушень щодо його оформлення, а тому доводи позивача про порушення відповідачем порядку оформлення акту перевірки суд відхиляє.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, митний орган має право проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, а також надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження товару.

Суд при вирішенні спору також враховує, що на адресу позивача ПП «ГОЛДКАР» Волинською митницею надіслано повідомлення про проведення невиїзної документальної перевірки №7.3-2/19-02/13/8057 від 04.07.2025, яке було отримано представником позивача за довіреністю 07.07.2025 (т. 1, а. с. 187-188), та погоджується із доводами представника відповідача про дотримання митним органом вимог МК України в частині направлення повідомлення про проведення перевірки та наказу до дати початку перевірки.

Стосовно виявлених перевіркою порушень митного законодавства суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За змістом пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс”, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно із частинами другою, четвертою статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до частини першої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

За аналізом наведених норм можна виснувати, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вказана перевірка була розпочата у зв`язку з отриманням листів від уповноважених органів (організацій) іноземних держав: - Республіки Угорщини від 18.10.2023 № 1710529281; від 16.02.2024 № 1741191183; Республіки Словаччина від 08.03.2023 №117850/2023 2000102/109Не; від 17.06.2025 №313167/2025-2000102/71Не; від 23.06.2025 № 325754/2025-2000102/98Не; Королівства Бельгії від 11.03.2025 №2025/N6A2N30/00002080/2; від 01.04.2025 №2024/N6A2N30/00028060/2; Республіки Словаччина від 05.03.2025 №104904/2025-2000106 (т. 1, а. с. 92, 98, 102 зворот, 115 зворот, 117 зворот, 132, 169, 170 зворот, 173, 183; т. 2, а. с. 75-81).

На думку суду, надані митним органом листи не є допустимими, достовірними та належними, оскільки вони не перекладені українською мовою та не легалізовані в установлений законом спосіб, а відтак в розумінні статті 74 КАС України не можуть бути взяті судом до уваги для формування висновку про порушення позивачем митних правил.

Вирішуючи питання обґрунтованості доводів Волинської митниці про те, що зазначені листи уповноважених органів іноземних держав надіслані в рамках Угоди та Конвенції на запит Держмитслужби офіційно, складені англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування, їх переклад не є обов`язковим, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У постанові від 14.09.2022 у справі № 380/1862/20 Верховний Суд зазначив, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав.

У постанові від 02.07.2019 у справі № 821/2067/17 Верховний Суд вказав, що порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави, не перекладеного українською мовою та не легалізованого в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів, також отриманих від органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. У Рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 №10-рп/99 та від 14.07.2021 №1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. Також частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 25.04.2019 №2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

У вказаній постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 Верховний Суд зауважив, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів. Матеріалами цієї справи підтверджується, що контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб. Копії документів, отримані від митних органів іноземної держави, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

В постанові від 14.09.2022 у справі №380/1862/20 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, де був зроблений висновок, що отримані від уповноважених органів іноземної держави документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик товарів без їх офіційного перекладу, правомірно були використані митним органом у ході проведення перевірки та є належними, допустимими доказами у справі, зазначив, що це суперечить правовому висновку, який відображений у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 820/305/17. Суд відзначив, що копії документів, отримані від митних органів іноземної держави, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати ПДВ, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та додаткового імпортного збору є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту. Також суд встановив, що матеріали справи не містять перекладу офіційних запитів митного органу України до митних органів іноземної держави із проханням про проведення перевірки поданих до митного оформлення документів.

Суд у цій справі дослідив надані відповідачем листи від уповноважених органів (організацій) іноземних держав: - Республіки Угорщини від 18.10.2023 № 1710529281; від 16.02.2024 № 1741191183; Республіки Словаччина від 08.03.2023 №117850/2023 2000102/109Не; від 17.06.2025 №313167/2025-2000102/71Не; від 23.06.2025 № 325754/2025-2000102/98Не; Королівства Бельгії від 11.03.2025 №2025/N6A2N30/00002080/2; від 01.04.2025 №2024/N6A2N30/00028060/2; Республіки Словаччина від 05.03.2025 №104904/2025-2000106 (т. 1, а. с. 92, 98, 102 зворот, 115 зворот, 117 зворот, 132, 169, 170 зворот, 173, 183; т. 2, а. с. 75-81), які булим подані в оригіналі та в перекладі на українську мову.

При цьому, переклад цих документів на українську мову було здійснено: ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 98 зворот), ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 132, 170 зворот), ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 75 зворот), Бюро перекладів «Lingvo Team», без зазначення прізвища перекладача (т. 2, а. с. 77-81).

Водночас, ні посади вказаних осіб, ні здійснення перекладу як перекладачем чи у зв`язку з виконанням посадових обов`язків працівника митниці, ні документа, що підтверджує володіння знаннями іноземної мови та рівень такого знання, ні відомостей про її відношення до митного органу України (Державної митної служби України, Волинської митниці, тощо) матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідачем під час перевірки було використано інформацію, викладену у зазначених листах, які не можуть бути належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог митного законодавства, у зв`язку з чим контролюючий орган при проведенні перевірки та при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з порушенням чинних норм законодавства України.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 804/2029/17.

Крім того, правильність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі – Закон № 3425-XII).

Пунктом 2.1 глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Таким чином, лише переклади документів, оформлені з дотриманням зазначених вимог, можуть визнаватися належними та допустимими доказами у судовому процесі.

З огляду на матеріали справи, суд встановив, що відповідач не надав перекладених українською мовою та засвідчених у встановленому законом порядку документів, які були покладені в основу висновків про порушення позивачем митного законодавства.

Зазначені документи є неналежним чином оформленими відповідно до вимог чинного законодавства щодо використання документів іноземного походження.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають обов`язковому перекладу українською мовою, з подальшим нотаріальним засвідченням правильності такого перекладу відповідно до вимог статті 79 Закону № 3425-XII. Відсутність дотримання цих вимог унеможливлює визнання таких документів як належних доказів у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що надані відповідачем листи уповноважених органів іноземних держав не можуть вважатися допустимим доказом у справі, оскільки не відповідають вимогам щодо форми та змісту доказів, передбаченим чинним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита, є підтвердження походження цих товарів.

При цьому, відповідно до частини першої статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею», якою встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ “Визначення концепції “походження товарів” Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V “Підтвердження походження” Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс”, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V “Підтвердження походження” Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов`язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Пунктом 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію передбачено, що перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Згідно з пунктом 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що у разі митного оформлення товару, який ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатися тарифними преференціями, передбаченими Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, визначених Угодою та Протоколом І до неї. Як загальне правило, декларант має подати сертифікат перевезення товару EUR.1, за винятком випадків, коли може бути подана декларація інвойс.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ПП «ГОЛДКАР» разом з наведеними в акті перевірки митними деклараціями надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких були сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1, які зазначені у графі 44 митних декларації під кодом 0954 – «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

Дії посадових осіб регіональних митниць, пов`язані з оформленням та направленням до Держмитслужби звернень щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, виданих компетентними органами іноземних держав, регламентовані Порядком направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, затвердженим наказом ДМСУ від 13.09.2010 № 1050 (далі - Порядок № 1050).

Пунктом 2 Порядку № 1050 визначено, що його дія поширюється на сертифікати, які подаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до статті 282 Митного кодексу України.

Згідно з пункту 3 Порядку №1050, звернення щодо проведення перевірки направляються митними органами до Держмитслужби лише у таких випадках: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Отже, для проведення перевірок митними органами, чітко визначено критерії, якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок, а саме: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Суд встановив, що Волинська митниця в акті перевірки від 31.07.2025 № 98/25/7.3-19/17/44298630 не навела жодних обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Також не було зазначено про наявність достатніх підстав для сумнівів у справжності сертифікатів або достовірності інформації, що в них міститься. Крім того, відсутні дані про надання Держмитслужбою доручення на проведення вибіркової перевірки.

Суд зазначає, що єдиною підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав. Проте, варто також зауважити, що інформація, яка зазначена в листах уповноважених органів іноземних держав, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил.

Суд звертає увагу на те, що у імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації інвойс. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена на експортера (продавця).

Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями, позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі декларацій-інвойсів на кожну партію такого товару.

Суд також звертає увагу на положення пункту 7 статті 16 Доповнення І до Регіональної конвенції, відповідно до якого митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Статтею 24 Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно із чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Тобто, митні органи іноземних держав, які видали сертифікати з перевезення товару EUR.1, на підставі яких позивач здійснював митне оформлення товарів (транспортних засобів), на етапі видачі таких сертифікатів, повинні були вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а митні органи України були наділені повноваженнями вчиняти дії, щоб пересвідчитись, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди. Митне оформлення товарів за МД, по яким було здійснено перевірку, було проведено митницею без будь-яких зауважень щодо преференційного походження товарів.

При вирішенні спору суд враховує те, що митним органом не надано доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2025 у справі № 380/22832/24 вказав, що аналіз норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1

За змістом пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції митні органи, за запитом яких було здійснено перевірку, як мають бути провідомлені про їх результати, так і ці результати (1) повинні чітко вказувати на те чи є перевірені документи достовірними та (2) чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних країн і (3) відповідати іншим вимогам Конвенції.

При цьому змістом положень пункту 6 статтю 32 Доповнення І до Регіональної конвенції чітко визначено випадки у разі наявності яких митні органи, що подали запит за відсутності виняткових обставин повинні відмовляти у наданні права на преференції: (1) якщо має місце обгрунтований сумнів, і відповідь на запит про перевірку не надана протягом 10- місяців з дати подання запиту; (2) відповідь на запит не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Водночас, судом встановлено, що в акті перевірки, висновки якого ґрунтуються на отриманих відповідачем листам державних органів іноземних держав, Волинська митниця не навела жодних обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Також в акті перевірки відсутня інформація, підтверджена відповідними первинними документами чи іншими матеріалами, яка б свідчила про вчинення ним інших протиправних дій, що призвели до заниження обов`язкових митних платежів. Крім того, відсутні дані про надання Держмитслужбою доручення на проведення вибіркової перевірки.

При цьому, у відповідях Фінансового управління Республіки Словаччина від 08.03.2023 №117850/2023 2000102/109Не, від 17.06.2025 №313167/2025-2000102/71Не, від 23.06.2025 № 325754/2025-2000102/98Не (т. 2, а. с. 79-81) зазначено про те, що сертифікати EUR.1 є автентичними, проте товар не має право на преференційний режим.

Проте, відповідач також не надав доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноважених органів Республіки Угорщина, Республіки Словаччина, Королівства Бельгії до експортерів за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера, що ставить під сумнів дотримання зазначеними органами приписів пункту 3 статі 32 Доповнення І до Регіональної конвенції стосовно проведення перевірки.

Крім того, вказані відповіді Фінансового управління Республіки Словаччина не містять пояснень стосовно того, чому спірні товари не мають преференційного походження, при тому, що транспортні засоби, ввезені згідно із зазначеними у акті митними деклараціями, було придбано у контрагентів, які зареєстровані в країнах ЄС, перебували на обліку в цих країнах, не виходили за межі країн ЄС до їх придбання підприємством.

Суд наголошує на тому, що за змістом частини другої статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. З огляду на це, листи уповноважених органів іноземних держав не можуть мати для суду наперед встановленої сили, та не можуть бути єдиними та беззаперечними доказами порушення митних правил.

З матеріалів справи видно, що товари, які були ввезені позивачем в Україну, згідно з митними деклараціями, походять з ЄС та відповідають правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною. Під час митого оформлення товарів декларант позивача надав достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із країн ЄС, тому до вказаних товарів (транспортних засобів) правомірно застосований преференційний митний режим. Відповідач належними та допустимими доказами не спростував, що товари, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями, вказаними в акті перевірки, є такими, що мають преференційне походження з країн ЄС, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані ППР не відповідають усім критеріям правомірності рішень, визначеним статтею 2 КАС України, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність зазначених ППР, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 24224,00 грн, сплачений платіжною інструкцією в національній валюті від 26.12.2025 № 15 (т. 1, а. с. 49-50).

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці від 27.08.2025 №UA2050002025282, №UA2050002025283, №UA2050002025284, від 18.11.2025 №UA2050002025405, №UA2050002025406.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ГОЛДКАР» (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Марцинюка Андрія, 35, код ЄДРПОУ 44298630) судовий збір в розмірі 24224 гривні 00 копійок (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх

Повний текст рішення складений 17 березня 2026 року

(з урахуванням перебування судді у відпустці)