Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №140/995/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/995/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі – ГУ ДПС у Чернігівській області) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправною та скасувати вимогу від 24.05.2021 №Ф-12449-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн, винесену ГУ ДПС у Чернігівській області.

2) зобов`язати закрити інтегровану картку платника Дубравської/ ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 або 2530111547).

3) стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області кошти в сумі 24 787,66 грн, сплачених 25.08.2025 на виконання протиправної вимоги.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивачка реєструвалась як підприємець без створення юридичної особи у 1993 році, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 від 04.03.1993. У свідоцтві зазначено ідентифікаційний код НОМЕР_3 (Дубровська).

Проте, прізвище позивача було « ОСОБА_3 », а у свідоцтві пише від 04.03.1993 « ОСОБА_4 ».

13.03.2009 ОСОБА_1 , зареєструвалась як фізична особа-підприємець у Волинській області (РНОКПП НОМЕР_1 ) та здійснювала господарську діяльність (неспеціалізовану торгівлю) до 25.10.2024.

У 2025 році під час здійснення операцій з власним нерухомим майном, позивач виявила, що стосовно неї відкрито виконавче провадження ВП №73748743 від 08.01.2024 року за вимогою ГУ ДПС у Чернігівській області №ф-12449-17-у від 24.05.2021 на суму 37 788,74 грн боргу, 3 778,87 грн виконавчого збору. 25.08.2025 позивач сплатила 24787,66 грн.

Позивач вважає, протиправною вимогу від 24.05.2021 №Ф-12449-17, оскільки свідоцтво №2240 від 22.02.1993, видане ОСОБА_5 є недійсним. ОСОБА_6 у 2004 році не зверталась до уповноважених органів про заміну свідоцтва. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 16.02.2026 у зареєстрований через підсистему «Електронний суд» кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

04.03.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначила, що відповідності до вимог Закону №2464 ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в автоматичному режимі нараховано зобов`язання зі сплати ЄВ за 2017-2020 роки в сумі 788,74 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 8448,00 грн (термін нарахування 09.02.2018), за 2018 рік в сумі 9828,72 грн (термін нарахування 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018 та 21.01.2019), за 2019 рік в сумі 11016,72 грн (термін нарахування 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020) та за 2020 рік в сумі 8495,30 грн (термін нарахування 21.04.2020, 20.07.2020, 19.10.2020 та 19.01.2021).

Враховуючи наявність в інтегрованій картці платника ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованості з ЄВ, в автоматичному режимі було сформовано та надіслано за податкового адресою ( АДРЕСА_1 ) вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-12449-17 від 08.11.2018 на суму 15 819,54 грн, від 16.05.2019 на суму 21 030,90 грн, від 24.05.2021 на суму 37 788,74 грн. Вимоги направлялись платнику засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення за податковою адресою та були повернуті поштою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.8 статті 4 Закону України №755 підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно із приписами Порядку №80 після отримання довідки у податковому органі, для зняття з обліку як платника податків позивачці було необхідно звернутись до державного реєстратора та припинити реєстрацію у встановленому порядку (така правова позиція вказана і в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року по справі №620/296/20).

Згідно даних інформаційних баз даних ДПС України з 04.02.1993 позивачка перебуває на обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області як фізична особа-підприємець, що обрала загальну систему оподаткування. Інформації про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від органів державної реєстрації не надходило.

Оскільки, позивач у державного реєстратора не припинила свою підприємницьку діяльність, згідно даних інтегрованої картки платника податковим органом і було нараховано зобов`язання зі сплати ЄВ за 2017-2020 роки в сумі 37 788,74 грн.

Враховуючи зазначене, після узгодження вимог їх було направлено до Деснянського відділу ДВС у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) для відкриття виконавчих проваджень по платнику ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Разом з тим, в ІКП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) по єдиному внеску (КБК 71040000) станом на 24.02.2026 у обліковується недоїмка, закриття ІКП буде можливим у разі погашення даного боргу.

Представник відповідача зазначила, що правова процедура щодо повернення надміру або помилково сплачених коштів ЄВ позивачкою не дотримана, відмови про повернення надміру або помилково сплачених сум ЄВ від податкового органу не отримано, а тому з огляду на вищевикладене та відповідно до норм чинного законодавства позовна вимога щодо стягнення на користь Ппзивачки за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області кошти в сумі 24 787,66 грн, сплачених 25.08.2025 є передчасною.

Крім того, відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 10 000,00 грн є надмірними і необґрунтованим, та не підлягають стягненню.

Просить відмовити у задоволені позову повністю.

Щодо клопотання, поданого ГУ ДПС у Чернігівській області 04.03.2026, про здійснення розгляду справи за правилами за участю представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачає підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 13.03.2009 зареєструвалась як фізична особа-підприємець у Волинській області та здійснювала господарську діяльність (неспеціалізовану торгівлю) до 25.10.2024.

У 2025 році під час здійснення операцій з власним нерухомим майном, позивач виявила, що стосовно неї відкрито виконавче провадження ВП №73748743 від 08.01.2024 року за вимогою ГУ ДПС у Чернігівській області, ф-12449-17-у від 24.05.2021 на суму 37 788,74 грн боргу, 3 778,87 грн виконавчого збору.

25.08.2025 сплатила 24 787,66 грн, однак позивач вважає, що дана вимога щодо неї винесена не правомірно.

Для з`ясування обставин ОСОБА_1 у серпні 2025 року звернулась до ГУ ДПС у Чернігівській області із письмовою заявою, але відповіді не отримала.

02.10.2025 позивач повторно звернулась із письмовою заявою до ГУ ДПС у Чернігівській області, у якій просила:

- закрити інтегровану картку платника Дубравської/ ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 або НОМЕР_3 ).

- скасувати вимогу №Ф-12449-17 від 24.05.2021.

- припинити нарахування єдиного соціального внеску та інших податкових зобов`язань по Дубравській/ ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 або НОМЕР_3 ).

- повернути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області 2 4787,66 грн, сплачених 25.08.2025.

- направити вимогу Ф-12449-17 від 24.05.2021.

- надати інформацію, кому був присвоєний ідентифікаційний код НОМЕР_3 та кому він на даний час належить.

10.11.2025 позивачка отримала відповідь (лист №R067028597263) від ГУ ДПС у Чернігівській області. До листа в додатку долучено копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-12449-17 від 24.05.2021 та копію конверта та повідомлення про вручення (не вручення).

У листі від 29.10.2025 відповідач вказує, що згідно з інформаційними базами даних ДПС України з 04.02.1993 позивачка перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області як фізична особа-підприємець, що обрала загальну систему оподаткування. Інформації про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від органів реєстрації не надходило.

Також вказує, що згідно алгоритму автоматичного розрахунку щоквартальних нарахувань сум єдиного внеску в ІКП по коду бюджетної класифікації 71040000 по платнику ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) проводилися нарахування єдиного внеску, а саме: нарахування за 2017 рік на загальну суму 8 448,00 грн, нарахування за 2018 рік на загальну суму 9 828,72 грн (рівними частинами по 2547,18 грн поквартально), нарахування за 2019 рік на загальну суму 11 016,72 грн (рівними частинами по 2 574,18 грн поквартально) та нараховано за 2020 рік на загальну суму 8495,30 грн.

Таким чином, станом на 01.01.2025 борг становив 37 788,74 грн.

Однак, позивач зазначає, що в 2017, 2018, 2019 роках сплачувала єдиний соціальний внесок як ОСОБА_1 , що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, форма ОК-5.

У листі від 29.10.2025 відповідач вказує, що після узгодження вимог їх було направлено до Деснянського відділу ДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) для відкриття виконавчого провадження по платнику ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Зазначено, що станом на 24.10.2025 до ГУ ДПС у Чернігівській області не надходили оригінали вимог від органу виконавчої служби у зв`язку із стягненням заборгованості з ЄВ по ОСОБА_5 .

Позивач зауважує, що вимога нею не отримувалась, що підтверджується інформацією Укрпошти, відображеною в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та довідкою про причини повернення.

Разом з тим, відповідач повідомив, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про реєстраційні дані фізичної особи, ОСОБА_1 належить РНОКПП НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ОСОБА_5 закритий у зв`язку з наявністю реєстрації особи за іншим РНОКПП, дата закриття 03.12.2010.

Позивачка не заперечує, що реєструвалась як підприємець без створення юридичної особи у 1993 році, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 від 04.03.1993. У свідоцтві зазначено ідентифікаційний код НОМЕР_3 (Дубровська).

В шлюбі прізвище позивача було « ОСОБА_3 ». Після розірвання шлюбу прізвище позивача « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_4 від 07.07.2006. Прізвище позивача на даний час – ОСОБА_7 .

На даний час у позивачки РНОКПП НОМЕР_1 ( ОСОБА_7 ), який є дійсний. Щодо наявності у позивача у певний період двух РНОКПП дізналась лише при отримані оскаржуваної вимоги.

Позивач після отримання вимоги, в десятиденний строк, звернулася до Державної податкової служби України із скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2025 №Ф-12449-17, у якій просила визнати протиправною та скасувати вимогу від 24.05.2021 року, закрити інтегровану картку платника Дубравської/ ОСОБА_1 , вчинити дії для повернення з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань 24 787,66 грн, сплачених 25.08.2025.

13.01.2026 позивачка отримала рішення від Державної податкової служби України, про залишення скарги без розгляду №35481/6/99-00-06-02-01-06 від 11.12.2025. Державна податкова служба України у рішенні вказала, що ДПС залишає скаргу без розгляду повністю або частково в разі якщо, зокрема, скаргу подано з пропущеним строком для подачі такої скарги. З матеріалів справи вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2021 №Ф-12449-17 ГУ ДПС України у Чернігівській області надіслана за місцем реєстрації скаржника (на ім`я ОСОБА_5 , попередній РНОКПП НОМЕР_3 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Направлене поштове відправлення направлено 30.06.2021 за зворотньою адресою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» та вважається належним чином врученим, а скаргу до Державної податкової служби України передано на пошту 22.11.2025, тобто з порушенням законодавчо встановленого законодавчого строку для її подання.

За таких обставин, скарга не підлягає розгляду Державною податковою службою України.

З вище зазначим позивач не погоджується та вважає, що вимога від 24.05.2021 №Ф-12449-17 винесена протиправно та є такою, що підлягає скасуванню, тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 (далі Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Судом встановлено, що спірним у даній справі є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період 2017-2020 роки відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 22.02.1993 та отримала відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV (Закон №755-IV), але не зверталася до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону. У свідоцтві зазначено ідентифікаційний код НОМЕР_3 (Дубровська).

Згідно ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що 01.07.2004 набрав чинності Закон №755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону №755-IV (в редакції на дату прийняття цього закону) для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Згідно п. 2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону №755-IV державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому, реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу фізичної особи-підприємця через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи підприємця абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №755-IV).

Крім того, 03.03.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання від 1 липня 2010 року №2390-VI (Закон №2390-VI), яким було внесено зміни до Закону №755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI було передбачено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані 01.07.2004, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас п. 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними.

Відтак, строк для включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, закінчився 03.03.2012. При цьому, цей строк включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

При цьому, відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI, підлягали включенню до Єдиного державного реєстру на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» від 25.04.2014 №1155-VII (далі - Закон №1155-VI).

Відповідно до п. 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Законом №1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI.

Тобто, основною метою Закону №1155-VII є продовження процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01.07.2004 та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом №1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання, які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру.

Суд звертає увагу, що статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені Законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу фізичної особи-підприємця, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01.07.2004, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу фізичної особи-підприємця шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до Єдиного державного реєстру про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак і отримання доходу від такої діяльності.

Крім того, 03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 №592-ІХ (далі - Закон №592-ІХ), відповідно до положень якого розділ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-15.

Згідно абзаців 1 та 2 пунктів 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Прийняття цього Закону обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

Таким чином, відсутність офіційного підтвердження в особи статусу фізичної особи-підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів.

За відсутності фактичних доказів протилежного, виключається і можливість формальної та фактичної участі особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19, яка застосована також Верховним Судом у постанові від 10.03.2023 №540/232/20.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач не підтвердив статусу фізичної особи-підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-ІV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, беручи до уваги, що відповідач не подав доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності протягом 2017-2020 років та отримання ним доходів, тому правові підстави для формування оскаржуваної вимоги у контролюючого органу були відсутні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №140/1441/24.

Крім того суд зазначає, що в 2017, 2018, 2019 роках позивач сплачувала єдиний соціальний внесок як ОСОБА_1 , що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, форма ОК-5.

Також, суд зазначає, що порядок реєстрації фізичних осіб - платників податків та присвоєння їм ідентифікаційних номерів регулювався Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів» від 22.12.1994 року №320/94, який втратив чинність на підставі Кодексу №2755-VI (№2755-17) від 02.12.2010.

Відтак, на момент присвоєння позивачу ідентифікаційного номера (2530111547), діяли положення Закону №320/94, відповідно до статті 3 якого, індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам – платникам податків та інших обов`язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів», статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та з метою приведення нормативно - правових актів Державної податкової адміністрації України у відповідність до законодавства, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.11.2008 №722 затверджено Порядок формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків га інших обов`язкових платежів, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.02.2009 за №154/16170, який втратив чинність 07.12.2010 (далі - Порядок №722).

Відповідно до п. 6 Р.ІІІ Порядку №722, до Державного реєстру вноситься відмітка про закриття ідентифікаційного номера у разі: якщо проведена зміна ідентифікаційного номера та фізична особа - платник податків отримала картку фізичної особи - платника податків, що відповідає вірному (переприсвоєному) ідентифікаційному номеру, та довідку про зміну ідентифікаційного номера згідно з Положенням про картку фізичної особи - платника податків; якщо за результатами аналізу даних у виняткових ситуаціях установлено факт повторної реєстрації фізичної особи - платника податків; смерті фізичної особи - платника податків; якщо фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилась в установленому законодавством порядку від ідентифікаційного номера.

Крім того, відповідно до п. 4 Р.У Порядку №722, якщо має місце факт повторної реєстрації фізичної особи - платника податків у Державному реєстрі, орган державної податкової служби зобов`язаний встановити, який ідентифікаційний номер використовувався, та спільно з фізичною особою - платником податків прийняти рішення, який з ідентифікаційних номерів закрити як подвійний.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що податковий орган, в разі встановлення факту повторної реєстрації фізичної особи - платника податків зобов`язаний спільно з фізичною особою - платником податків прийняти рішення, який з ідентифікаційних номерів закрити.

Як вбачається з листа від 29.10.2025, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про реєстраційні дані фізичної особи, ОСОБА_1 належить РНОКПП НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ОСОБА_5 закритий у зв`язку з наявністю реєстрації особи за іншим РНОКПП, дата закриття 03.12.2010.

У спірній ситуації, відповідач ДПС всупереч наведеним вище нормам, виявивши факт подвійної реєстрації у Державному реєстрі облікової картки фізичної особи платника податків у позивача, не вжили заходів щодо встановлення фактичних обставин, не повідомив позивача про наявність подвійної реєстрації, не отримали у неї інформацію про ідентифікаційний номер, який вона фактично використовувала, та закрили ідентифікаційний номер РНОКПП НОМЕР_3 як подвійний з власної ініціативи.

Тобто, 03.12.2010 відповідачу відомо, що ОСОБА_1 належить РНОКПП НОМЕР_1 , проте жодних дій щодо внесення змін чи закриття інтегрованої картки у зв`язку із закриттям РНОКПП НОМЕР_3 не здійснив.

Суд вважає, що відповідач з наявних вищезазначених обставин, та враховуючи закриття РНОКПП - 03.12.2010 не міг нараховувати податкові зобов`язання не усунувши дані розбіжності.

Суд зауважує, що подвійне присвоєння позивачу РНОКПП є технічною помилкою органу. Особа не може контролювати внутрішній облік ДПС.

Щодо вимоги позивача про закриття інтегрованої картки платника Дубравської/ ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 або 2530111547), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

П.1 Розділу ІІ, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Суд зауважує, що позивачем 25.08.2025 сплачено 24 787,66 грн.

Оскільки вимога визнається судом протиправною, то і відповідні записи в ІКП, зроблені на її підставі, є неправомірними та підлягають вилученню (коригуванню) з метою повного відновлення порушених прав позивача.

Верховний Суд у своїх постановах (наприклад, від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 25.03.2020 у справі №826/9288/18) зазначав, що відображення в ІКП відомостей про наявність заборгованості, з урахуванням встановлення протиправності її нарахування, створює негативні наслідки для платника, і контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо коригування таких даних. Ця вимога позивача також є обґрунтованою та підлягає задоволенню з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області кошти в сумі 24 787,66 грн, сплачених 25.08.2025 на виконання протиправної вимоги, суд зазначає, що даним рішенням скасовану вимогу від 24.05.2021 №Ф-12449-17.

Однак, у даному випадку відсутні підстави вважати, що права позивача будуть порушені, та при набранні законної сили даного рішення, відповідач не вчинить дій щодо повернення сплачених коштів на підставі протиправної вимоги, а тому позовна вимога є передчасною.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не доведено суду правомірність сформованої вимоги від 24.05.2021 №Ф-12449-17 відносно позивача, а тому суд дійшов висновку про необхідність скасування спірної вимоги та зобов`язати відповідача закрити інтегровану картку платника ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ). У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Суд зауважує, що слід закрити інтегровану картку платника саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , оскільки суд прийшов до висновку, що інтегрована картка відкрита саме на прізвище « ОСОБА_3 », так як у спірній вимозі зазначено прізвище – « ОСОБА_3 ».

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки права позивача були порушені саме діями ГУ ДПС у Чернігівській області, а позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 709,97 грн (пропорційно задоволеним вимогам), сплачений квитанцією від 26.01.2026.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 24.05.2021 №Ф-12449-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн, винесену Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області закрити інтегровану картку платника ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області судові витрати у сумі 709,97 грн (сімсот дев`ять гривень 97 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ 44094124).

Суддя В.В. Дмитрук