Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №513/114/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/114/26

Провадження № 3/513/126/26

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року Саратський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., Русавської Н.В., захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Реу Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 09 грудня 2021 року ТСЦ 5143,

за ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

24 січня 2026 року о 17 годині 20 хвилин на тарасі між селами Розівка та Ярославка – 800 метрів водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ21114, державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв з`їзд з дороги в кювет з послідуючим перекиданням. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_1 , порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність настає за ст. 124 КУпАП.

Також, 24 січня 2026 року о 17 годині 20 хвилин на автодорозі міх селами Розівка та Ярославка, 800 метрів в Білгород-Дністровському районі Одеської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ21114, державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився зі застосуванням приладу Drager Alcotest 6810. Відповідно до тесту №1306, проведеного о 19 годині 00 хвилин газоаналізатором Drager Alcotest 6810, водій дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння – результат огляду позитивний 1,85 проміле, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність настає за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 04 березня 2026 року матеріали № 513/114/26 за ч.1 ст. 130 КУпАП та № 513/115/26 за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження. Об`єднаному провадженню присвоєно номер 513/1114/26.

ОСОБА_1 у судовому засіданні 04 березня 2026 року провину не визнав – на підпитку за кермо не сідає, суду пояснив, що того дня привіз до свого товариша ОСОБА_2 на ремонт автомобіль, автомобіль лишив біля двору та пішов по своїх справах – у бар де згодом випив. Коли повернувся до знайомого той був зайнятий своїми справами та попросив його пройти відпочити у машині – де згодом і заснув. Прокинувся вже тоді, коли трапилася дорожньо-транспортна пригода. Поцікавившись у свого товариша ОСОБА_2 , що сталося той пояснив, що автомобіль занесло і вони злетіли у кювет. Оскільки чоловіки товаришують з дитинства і довгий час знають один одного він погодився взяти провину на себе, оскільки автомобіль належить його матері, а ОСОБА_2 , в свою чергу обіцяв відремонтувати авто за власний кошт. Також, матір знала, що товариш ОСОБА_2 періодично користувався автомобілем та того дня також сів за кермо, оскільки їх односельчанка ОСОБА_3 розповіла їй, що бачила за кермом ОСОБА_2 того дня. Додав, що коли прийшов до тями був у шоковому стані, автомобіль знаходився у положенні – колесами до гори, а його товариш ОСОБА_2 був впертий головою до даху та був непритомний і тому йому довелося витягти його через вікно. Вже тоді коли товариш ОСОБА_2 прийшов до тями, розпитавши про обставини дорожньо-транспортної пригоди, останній йому пояснив, що по дорозі автомобіль занесло та він не впоравшись з керуванням злетів у кювет. Згодом приїхала швидка допомога, а за нею вже приїхали працівники поліції, а потім і працівники МЧС, оскільки автомобіль був перевернутим.

04 березня 2026 року, свідок ОСОБА_4 , у відкритому судовому засіданні надав суду свідчення відносно обстави, які трапилися в суботу цього року за його участі та участі ОСОБА_1 . Так згідно свідчень: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є сусідами та знають один одного тривалий час. Того дня ОСОБА_5 десь по обіді, привіз до нього своє авто на ремонт, проте у зв`язку із зайнятістю – попросив товариша зачекати або ж підійти пізніше, оскільки не мав змоги доремонтувати. ОСОБА_2 повідомив суду, що того дня – випив пару стаканчиків із одним своїм сусідом, але не був п`яний. Отож, повернувшись близько 15-16 години ОСОБА_5 був на підпитку та приліг відпочити на переднє пасажирське сидіння, оскільки ремонт автомобіля ще не було завершено. Коли вже ОСОБА_2 закінчив ремонт автомобіля то побачив, що ОСОБА_5 – заснув. Також, через деякий час вимкнули світло і треба було завести генератор, проте в ньому було відсутнє пальне. Таким чином, ОСОБА_2 вирішив взяти авто, яке належало матері ОСОБА_6 , і проїхати до с. Байрамча щоб придбати там пальне. По дорозі до заправки між селами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , трапився поворот і він не впоравшись з керуванням злетівши у кювет. Далі події не пам`ятає повністю, лише пригадує те, як: ОСОБА_5 витяг його через вікно авта і привів до тями; пам`ятає як його на носилках завантажили до карети швидкої допомоги. Також, пригадує, як попросив ОСОБА_1 взяти провину на себе, а натомість пообіцяв йому відремонтувати автомобіль за власний кошт, щоб про це не знала мати ОСОБА_5 – тітка ОСОБА_9 , проте згодом якась жінка розповіла тітці, що за кермом автомобіля сидів ОСОБА_2 . Зі швидкої допомоги було двоє – чоловік та жінка, а працівники поліції запитали прізвище ім`я та по батькові, адресу проживання та взяли контактний номер телефону. ОСОБА_2 , визнає свою провину в повному обсязі, оскільки ОСОБА_5 – спав на пасажирському сидінні та нічого не знав.

16 березня 2026 року, свідок ОСОБА_10 , в судовому засіданні показала, що того дня, близько 17/18 години вечора, вона була в магазині і коли поверталася додому – стала на узбіччі, оскільки задзвонив телефон, також помітила, що повз неї проїжджав автомобіль в бік с. Ярославка, а за кермом сидів ОСОБА_2 з її села (не помітила хто ще був у автомобілі). Згодом, десь у січні цього року – після свята Хрещення, побачила матір ОСОБА_11 у церкві та поцікавилась її справами, остання розповіла про аварію, яку вчинив її син ОСОБА_5 . Проте, вона пояснила, що того вечора бачила за кермом ОСОБА_2 , а не ОСОБА_5 . Також, додала, що ОСОБА_2 дуже часто їздив на цьому автомобілі, вона дуже часто бачила його за кермом.

16 березня 2026 року в судовому засіданні працівник поліції – інспектор СРПП відділення поліції №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області пояснив, що того дня перебуваючи на зміні, на робочий планшет надійшов виклик про дорожньо-транспортну пригоду із потерпілими. Приїхавши на місце події, побачив, що вже прибула швидка допомога, а один із учасників ДТП вже перебував у автомобілі швидкої допомоги. Під час розмови з ОСОБА_2 , останній повідомив, що не він перебував за кермом, потім медичні працівники почали надавати йому допомогу. В цей час з узбіччя підійшов громадянин ОСОБА_1 , який під час спілкування пояснив працівникам поліції, що прямував до с. Розівка і саме він, перебував за кермом автомобіля під час ДТП. Далі, працівником поліції було виявлено у громадянина ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. На запитання, чи вживав громадянин ОСОБА_1 , алкогольні напої, останній повідомив, що пив віскі. Також, потім поведінка ОСОБА_1 , була незрозумілою, оскільки спочатку на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП за допомогою приладу алкотестеру Драгер – ОСОБА_5 погодився, проте через деякий час почав відмовлятися та казати, що бажає пройти огляд в закладі охорони здоров`я, і згодом – надав згоду на проходження огляду на місці зупинки із застосування приладу Драгер, який показав, що громадянин ОСОБА_1 , перебував в стані алкогольного сп`яніння, також працівниками поліції було забороновано останньому проїхати до лікарні, проте громадянин ОСОБА_12 – відмовився. У підсумку, відносно ОСОБА_1 було складено адмінстративні матеріали за ознаками ст. 124 та ст. 130 КУпАП.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі – ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.5 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил; водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до пункту 2.9. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно аналізуючи по суті питання, чи є дійсним факт порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху у цій дорожньо-транспортній пригоді, суд ураховує, що матеріали цієї справи, містять допустимі фактичні дані у розумінні ст. 251 КУпАП на підставі яких дійсно можливо у визначеному законом порядку встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення такого типу питань, та як наслідок, суд вважає, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:

протоколами про адміністративне правопорушення, які складені у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 наведеного Кодексу та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення Правил дорожнього руху України, до яких жодних зауважень або заперечень не внесено, мається підпис ОСОБА_1 ;

схемою місця ДТП, що складена за місцем пригоди та містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди із фототаблицями, які додаються. При цьому, зазначена інформація не оспорюється ОСОБА_1 ;

письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 у яких останній виявив бажання скористатися своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України та не свідчити проти себе;

письмовими поясненнями ОСОБА_4 , якими останній пояснив події того вечора, а саме що 24 січня 2026 року близько 17 години 00 хвилин, їхав зі своїм товаришем з с. Розівка в бік с. Ярославка та водій ОСОБА_13 – не впорався з керуванням та автомобіль викинуло на узбіччя;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння (результат 1,85 проміле) складеного відносно ОСОБА_1 , з результатом станій погодився;

результатом проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 – чеком приладу Драгер №1306 від 24 січня 2026 року;

відеозаписами на СД-диску працівників поліції Відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВ УМВС ГУНП в Одеській області. Згідно відеозапису № _0003, який починається з того, як громадянин ОСОБА_4 , перебуваючи у кареті швидкої допомоги пояснює працівникам поліції, що нічого не пам`ятає, а на питання працівників поліції де сидів – чітко відповідає, що з боку на пасажирському сидінні, проте працівником поліції вчергове було уточнено де сидів ОСОБА_4 , і останній в чергове знову сказав, що перебував під час ДТП на пасажирському сидінні. Також, ОСОБА_4 , згодом пояснюючи обставини говорить проте, що ОСОБА_1 , забрав його на автомобілі з с. Розівка і на питання поліцейського чи пили вони, останній говорить, що пив, а за водія не знає (02:10 хвилина відеозапису).

На відеозаписі _0004 громадянин ОСОБА_1 , пояснює, що вони їхали з с. Байрамча і на повороті їх автомобіль занесло, а на питання працівника поліції, чи вживав останній алкогольні напої – громадянин ОСОБА_1 – у відповідь повідомляє, що вживав напередодні 100 грам віскі. Працівники поліції запитують чому так? – Останній повідомив, що так вийшло (01:40 хвилина відеозапису). Надалі працівники поліції пропонують громадянинові ОСОБА_1 , пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер, проте останній відмовляється, повідомляючи те, що не довіряє приладу і буде їхати до лікарні. Надалі в послідуючих відео зафіксовано те, як ОСОБА_1 , всіляко ухиляється від того що проїхати до лікарні.

На відеозаписах під назвою _0005, _0006, _0007 та _0008, громадянин ОСОБА_1 , поводить себе зухвало та незрозуміло, постійно плутає працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння на місці ДТП, але потім відмовляється та просить провести огляд у лікарні.

На наступному відео № _0009, громадянин ОСОБА_1 вже погоджується пройти огляд на стан сп`яніння, на місці зупинки, але в тому випадку якщо працівники поліції покажуть сертифікат (01:20 хвилина відео). Надалі, працівниками поліції надано відповідні документи на алкотестер, а саме: сертифікат відповідності та чинне свідоцтво про повірку алкотестеру Драгер (02:10 хвилина відеозапису).

Згодом, на відеозаписі №_0011, зафіксовано проходження огляду на стан сп`яніння громадянина ОСОБА_1 , на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер, який останній тримав у своїх руках від самого початку проходження освідування і до отримання результату на стан алкогольного сп`яніння 1,85 проміле (02:01 хвилина відеозапису).

Суд відноситься критично до версії сторони захисту та показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про те, що за кермом перебував саме ОСОБА_4 , оскільки вони спростовуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом працівників поліції, на яких як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_1 повідомляєть про те, що за кермом перебував ОСОБА_1 . Крім того, свідок ОСОБА_4 не була присутня на місці ДТП, щоб стверджувати про те, хто саме перебував за кермом в момент ДТП.

Суд звертає увагу, що жодні докази, в тому числі і показання свідка, надані суду під присягою, не мають для суду заздалегідь встановленої сили, оскільки суд оцінює всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тому таку версію особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Реу Р.В. суд розцінює, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення (в даному випадку складання матеріалів справи за вищевказаною статтею Закону) та подальшого уникнення ОСОБА_1 відповідальності.

Відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколами про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи, та об`єктивно відображає обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його. Однак таких на час складання протоколів та схеми місця ДТП не надходило.

За таких обставин, дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена: частиною 1 статті 130 (керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння), статтею 124 (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, дорожніх споруд) КУпАП.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Виходячи із вимог статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа, вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо необхідності визначення адміністративного стягнення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП за кожне правопорушення окремо та відповідно ч. 2 ст. 36 КУпАП накладає стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 36, 40-1, 124, 130, 283-285 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених за ст.124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно з ст. 36 КУпАП, шляхом накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок № UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача – 37607526, отримувач коштів – ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на розрахунковий рахунок № UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів – ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу – стягнення судового збору на користь держави.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 16 березня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова