Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №514/429/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/487/26

Справа № 514/429/25

Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 15 липня 2025 року, ухвалене Тарутинським районним судом Одеської області у складі: судді Кравченко П.А. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

28.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила, з урахуванням уточненої позовної заяви, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 7000,00 грн на кожну дитину щомісячно, з проведенням щорічної індексації до досягнення повноліття кожної дитини.

Позов мотивований тим, що 13 вересня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, під час якого у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження. Діти проживають разом з матір`ю та перебувають на її утриманні.

Відповідач кошти на утримання дітей не надає, ухиляється від покладеного на нього обов`язку утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

10.06.2025 від ОСОБА_2 надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач визнав позовні вимоги частково та просив стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1700 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с. 30-44)

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 15 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 тисяч на кожну дитину щомісячно, починаючи з 28.03.2025 і до досягнення повноліття кожної дитини.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 15.07.2025 в частині визначення розміру аліментів та прийняти нове рішення, яким визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, що становить 1600 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, скасувати стягнення судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що встановлення аліментів у сумі 6000 грн не відповідає його реальним можливостям і призводить до боргової залежності.

Зазначає, що не має постійного місця роботи через відсутність вакансій у селі, отримує дохід лише під час сезонних польових робіт влітку, внаслідок самостійного оброблення своєї земельної ділянки. Є власником 2 га землі, які обробляє самостійно та отримує дохід лише 1 раз на рік. На його утриманні перебуває його мати, яка потребує постійного стороннього догляду та разом з ними проживає шестидесятирічний батько, який також потребує допомоги у побуті.

Вказує, що станом на 14.08.2025 добровільно сплатив на користь дітей 12600 грн, що свідчить про бажання надавати допомогу.

Суд не застосував мінімально допустимий за законом розмір аліментів.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Реу Р.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що твердження відповідача про відсутність постійного місця роботи не позбавляє його права працевлаштуватися в інших населених пунктах, розташованих за його постійним місцем проживання.

Вказує, що посилання скаржника, що на його утриманні знаходиться його мати, яка потребує постійного догляду, є сумнівним, так як позивачці відомо, що такі документи скаржник зробив для ухилення несення служби в ЗСУ. Батьки відповідача є пенсіонерами та отримують пенсію за віком, утримують в господарстві худобу та користуються автомобілем «Mitsubishi Pajero Sport», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, що свідчить про задовільний матеріальний стан. Відповідач з часу розірвання шлюбу до серпня 2025 року не надавав будь-яку допомогу дітям та взагалі з ними не спілкувався. (а.с. 104-138)

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_5 зазначив, що твердження позивача, що скаржник «умисно не працює», не мають доказового підтвердження, закон не зобов`язує його шукати роботу в інших населених пунктах, особливо коли він здійснює догляд за своєю матір`ю, яка потребує щоденної допомоги. Будь-яких доказів, що відповідач «відмовлявся від роботи» чи отримує стабільний дохід позивач не надала.

Щодо твердження про володіння 13 гектарами землі, вказує, що фактично у його власності є лише 2 гектари, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Не здійснює підприємницьку діяльність, не зареєстрований як ФОП і не має найманих працівників, автомобіль КАМАЗ-5511 є технікою старого зразка, використовується для власних господарських потреб, зокрема для перевезення врожаю з його 2 гектарів землі. Будь-які доходи від перевезень позивач не підтвердила документально.

Автомобіль Mitsubishi належить його батькові, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, не є його власником і не має доходів від користування ним. Позивач безпідставно стверджує, що документи щодо догляду за матір`ю нібито сфальсифіковані, такі твердження є голослівними і не підкріплені жодним доказом.

З моменту подання позову (березень 2025 року) регулярно сплачує кошти на утримання дітей, станом на 14.08.2025 ним сплачено 12600 грн, що підтверджується копіями квитанцій, вже після подання апеляційної скарги сплатив 3200 грн аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей за вересень, що свідчить, що він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків. (а.с. 141-146)

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлена вимога про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі по 7000 грн на кожну дитину.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК ціна позову у справах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення коштів у розмірі 84000 грн (7000*2*6), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача аліменти у розмірі 6000 грн на кожну дитину щомісячно, суд першої інстанції виходив з затвердженого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, стану здоров`я дітей, матеріального становища сторін, стану здоров`я платника аліментів, відсутності у відповідача інших дітей на утриманні, а також інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, а також ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує дітям право на гідний (належний) рівень життя. Пряма відповідальність за створення належних умов, в рівній мірі лежить на батьках, оскільки згідно норм сімейного законодавства батько і мати мають рівні права та обов`язки по відношенню до дітей.

Відповідно до статей 180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та\або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною 1 статті 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 13 вересня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тарутинського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 49, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 13.09.2011 року. (а.с. 3)

Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 29.03.2019 року ОСОБА_4 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 12.04.2012 року ОСОБА_3 батьками дітей є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 4-5).

Судом встановлено, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходяться на утриманні позивачки, відповідач проживає окремо та ухиляється від виконання обов`язку надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, незважаючи на те, що є працездатним. Крім того, під час судового розгляду, не встановлено, що відповідач має утриманні інших осіб.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, оскільки, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню, суд не врахував та не перевірив у повному обсязі як доходу відповідача, так і наявного у нього нерухомого майна та рухомого майна, що дозволяло б відповідачу сплачувати аліменти у розмірі по 6000 грн щомісячно на кожну дитину.

Відповідач слушно посилається на те, що розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини має бути достатнім, і разом з тим, і співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 487/5798/20), не порушувати прав як позивача, так і відповідача.

Визначаючи вказаний розмір, суд свій висновок належно не обґрунтував.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на закріплені ЦПК України засади судочинства змагальність та диспозитивність, саме на позивачеві лежав процесуальний обов`язок довести вказані обставини.

На підтвердження заявленого позову, позивачем надано до суду, зокрема:

- копію довідки Вознесенського Другого старостинського округу Буджацької селищної ради Болградського району Одеської області № 170 від 27.03.2025, відповідно до якої ОСОБА_2 на території старостинського округу обробляє всього землі 8,8796 га ріллі, в тому числі паї – 6,8796 га, 2,00 га — особисте селянське господарство (а.с. 10);

- копію заповіту від 29.11.2010 року, згідно з яким ОСОБА_6 заповідає все майно ОСОБА_2 (а.с. 11);

- копії державних актів на права приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 12-13);

- копії Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.10.2021, від 19.08.2021 (а.с. 14-16);

- копію технічного паспорту НОМЕР_5 транспортного засобу марки КАМАЗ 5511, д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_2 (а.с. 17);

- додаткову угоду від 18.06.2024 до договору перевезення від 03.04.2023, укладену між ОСОБА_2 як виконавцем, та ТОВ”Іскра ТМ” про перевезення врожаю (а.с. 27);

- акт від 13.06.2023 Виконаних робіт згідно договору від 03.04.2023 (а.с. 28).

Оцінюючи надані позивачем докази, колегія суддів зазначає, що такі у своїй сукупності не свідчать про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі по 6000 грн щомісячно на кожну дитину.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі предметом доказування по справі є обґрунтовування певної суми.

По справі наявні належні та допустимі докази перебування у власності відповідача лише земельної ділянки з кадастровим номером: 5124781400:01:002:0473, цільове призначення – землі сільськогосподарського призначення (а.с. 15, 41), натомість, щодо належності інших земельних ділянок – то вони належать іншим особам (а.с. 36), а з довідки Буджацької селищної ради Болградського району Одеської області не вбачається підстав обробки відповідачем 6,8796 га раїв (а.с. 10).

Посилання позивачки на належність відповідачу автомобілю MITSUBISHI PAJERO SPORТ реєстраційний номер НОМЕР_7 як обгрунтування розміру аліментів є спростовним наданим відповідачем технічним паспортом НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_8 (а.с. 44).

Натомість, судом вірно враховано перебування у власності відповідача вантажного автомобіля КАМАЗ5511 та використання такого задля цілей доходу на виконання договорів перевезення, про що надані належні докази (а.с. 27, 28).

Вимога апеляційної скарги про визначення мінімального гарантованого державою розміру аліментів не заслуговує на увагу з огляду на наявність на боці відповідача обставин, які згідно зі ст. 182 СК України дають йому змогу сплачувати аліменти у мінімальному рекомендованому розмірі.

А тому, оцінюючи всю сукупність наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою частково доведено свої позовні вимоги, а саме – у розмірі по 3200 грн.

Вказаний розмір буде відповідати якнайкращому забезпеченню законних майнових прав та інтересів дітей з дотриманням прав відповідача як платника аліментів та виходячи із обставин справи.

Натомість, надані відповідачем до апеляційної скарги документи щодо батьків відповідача, їх стану здоров`я, потреби у сторонньому догляді, отримуваного ними розміру пенсійних виплат, тощо апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони подані з порушенням вимог ЦПК України, ОСОБА_2 не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, вони датовані після ухвалення оскаржуваного рішення, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для надання доказів відповідачем не заявлено, а суд з власної ініціативи не вирішує таке.

Крім того, такі докази не є належними, оскільки доказів наявного у відповідача обов`язку утримувати своїх батьків матеріали справи не містять.

Як і щодо доводів скарги, що відповідач не має постійного місця роботи, колегія суддів вказує, що відповідач є молодою, фізично здоровою, працездатною особою, не має на своєму утриманні інших дітей, має можливість повноцінно працювати, що свідчить про можливість забезпечувати належний рівень утримання як себе, так і виконання обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, передбачених СК України.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму стягнутих з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей з 6000 грн до 3200 грн щомісячно на кожну дитину, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 15 липня 2025 року змінити, зменшивши суму стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 6000 грн до 3200 грн на кожну дитину щомісячно.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 10 березня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький