Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №490/9690/24 — Миколаївський апеляційний суд

16.03.26

22-ц/812/552/26

Провадження № 22-ц/812/552/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 березня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/9690/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу

Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 17 грудня 2025 року суддею Гуденко О.А. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу

за надані послуги водопостачання та водовідведення,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2024 року МКП «Миколаївводоканал» звернулося до суду з указаним вище позовом.

Позивач зазначав, що надає відповідачам, які зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 , послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідачі надані послуги вчасно не оплачують, тому станом на вересень 2024 року виникла заборгованість у розмірі 52 534, 32 грн, з яких

1 218, 56 грн абонентської плати та 51 315, 76 грн заборгованості за спожиті послуги.

Посилаючись вказане МКП «Миколаївводоканал» просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно зазначену вище заборгованість.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 позов не визнала, зазначала, що є співвласницею квартири, проте з 1997 року до 15.06.2023 року в ній не проживала, послугами водопостачання та водовідведення не користувалася. Іншими співвласниками квартири були: її мати, яка померла у 2011 році, батько, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , брат – відповідач ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_3 , яка в цій квартирі взагалі ніколи не проживала.

Наразі вона прийняла спадщину, проте жодних договорів з МКП «Миколаївводоканал» не укладала, тому нарахування заборгованості вважає неправомірним.

Також вважає, що борг не може входити до складу спадщини.

Крім того вважала не доведеною правильність розрахунку заборгованості та вказувала на застосування трирічного строку позовної давності до моменту звернення позивачем до суду, а саме - до жовтня 2021 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь МКП «Миколаївводоканал» стягнуто 16 272, 24 грн заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення та абонентської плати, а також 2 422, 40 грн грн судових витрат. З ОСОБА_3 користь МКП «Миколаївводоканал» стягнуто 4 068, 06 грн заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення та абонентської плати, а також 605, 50 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням статті 257 ЦК України, стягненню підлягає заборгованість, яка утворилася з 01 серпня 2015 року, у строк не пізніше 01 серпня 2018 року (і так аналогічно за кожним щомісячним платежем). Позов подано 30.10. 2024 року. Таким чином, частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості за період щодо якого сплив строк позовної давності, а саме за період з серпня 2015 року по вересень 2021 року включно.

Отже, заборгованість стягнуто за період з жовтня 2021 по вересень 2024 включно в загальному розмірі 20 340,29 грн, з яких: 19 121, 73 грн - заборгованість за водопостачання та водовідведення та 1 218, 56 грн абонентської плати.

Крім того, визначаючи обсяг відповідальності кожного з відповідачів, суд врахував частку у праві власності кожного з них - 4/5 у ОСОБА_1 та 1/5 у ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі МКП «Миколаївводоканал», посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Строк карантину неодноразово продовжувався.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Законом № 2120-IX від 15.03.2022 в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 внесено п.19. в Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України наступного змісту: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 , затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, №2102-IX перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” (затв. Законом №2102-ІХ від 24.02.2022р.) в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк неодноразово продовжувався указами Президента, останнє продовження з 09 травня 2025 року строком на 90 діб (згідно з Указом Президента № 4356-ІХ від 16.04.2025р.). Отже, перебіг позовної давності було продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та з 24 лютого 2022 року на час дії воєнного стану.

Отже, застосовуючи терміни позовної давності, суд повинен був врахувати продовжений перебіг позовної давності та стягнути заборгованість за період з 01.04.2017 року до 30.09.2024 року.

Узагальнені доводи інших учасників

Відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від відповідачів до апеляційного суду не надходило.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 13 березня 2026 року, датою ухвалення рішення є 13 березня 2026 року.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повному обсязі.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 з 1993 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

За цією ж адресою зареєстрована і співвідповідачка ОСОБА_3 .

Один із співвласників квартири - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.2023 року ОСОБА_1 є власницею 4/15 часток у праві спільної часткової власності на квартиру після смерті батька ОСОБА_4 .

Також вона є власником 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 10.09.2004 року.

На підставі договору дарування від 27.09.2023 року ОСОБА_1 є власницею 4/15 часток у праві спільної часткової власності на квартиру (отримала в дар від ОСОБА_2 ).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, на час розгляду справи ОСОБА_1 є співвласницею 4/5 часток у праві власності на квартиру.

За вказаною адресою було оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким з серпня 2015 року та станом на 30.09.2024 року оплата за послуги МКП «Миколаївводоканал» не здійснювалася взагалі, та наявна заборгованість у розмірі 52 534, 32 грн, яка складається з наданих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та абонентської плати.

За вказаною адресою МКП "Миколаївводоканал" не прийнятий на абонентський облік прилад обліку води, заборгованість нараховується за нормами споживання.

Станом на вересень 2021 року заборгованість складає 32 194,03 грн.

З лютого 2022 року стала нараховуватися абонентська плата в розмірі 38,08 грн щомісячно.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, про -

довжуються на строк дії такого карантину (Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-ІХ від 30 березня 2020 року).

Тлумачення зазначених норм свідчить про те, що запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. При цьому вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Законом № 2120-IX від 15.03.2022 в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 внесено пункт 19 у Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України наступного змісту: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 , затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, №2102-IX перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” (затв. Законом №2102-ІХ від 24.02.2022р.) в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк неодноразово продовжувався указами Президента, останнє продовження з 09 травня 2025 року строком на 90 діб (згідно з Указом Президента № 4356-ІХ від 16.04.2025р.). Отже, перебіг позовної давності було продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та з 24 лютого 2022 року на час дії воєнного стану.

Таким чином, строки позовної давності застосовуються до зобов`язань зі сплати заборгованості, які виникли до 01 квітня 2017 року.

У справі, що переглядається, заборгованість з оплати послуг водопостачання та водовідведення нарахована позивачем починаючи з серпня 2015 року.

Однак, враховуючи загальні правила встановленої трирічної позовної давності, та зазначені вище підстави для продовження строків позовної давності, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість за надані послуги, починаючи з 01 квітня 2017 року.

Відповідно до наданого позивачем витягу з особового рахунку розмір заборгованості за період з 01.04.2017 року по вересень 2024 року складає 47 235, 10 грн (52 264, 40 – 5 029, 30).

Нарахування за наданні послуги відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання, на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №385 від 26.06.1988 року, №592 від 14.07.2017 року, №661 від 28.07.2021 року, за нормою 9,10/8,94 куб.м. на одну людину на місяць, які діяли у зазначений у заборгованості період.

Витяг з особового рахунку у суду сумнівів не викликає.

Заперечуючи проти позову з підстав недоведеності правильності нарахувань, відповідачка жодним належним та допустимим доказом розміру нарахувань не спростувала та контррозрахунку суду не надала.

Отже, апеляційний суд доходить висновку про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення саме у розмірі 47 235, 10 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 1993 року.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва за цією ж адресою зареєстрована відповідачка ОСОБА_3 .

Жодних доводів на спростування цієї інформації відповідачками суду не надано, та судове рішення вони не оскаржували.

Таким чином апеляційний суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідачів заборгованості за надані МКП «Миколаївводоканал» послуги відповідно до часток кожної з них у праві власності на квартиру.

Отже, з ОСОБА_1 на користь МКП «Миколаївводоканал» підлягає стягненню 37 788, 08 грн (47 235, 10 : 5 х 4), з ОСОБА_3 – 9 447, 02 грн (47 235, 10 : 5 х 1).

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до задоволення позовних вимог у неповній частині, з неправильним визначенням строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга МКП «Миколаївводоканал» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – зміні з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог у більшому розмірі, ніж задоволено судом першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню частково, а саме – у розмірі 6 020, 56 грн ((3 028 + 3 633, 60) х 47 235, 10 : 52 264, 40).

З відповідачів підлягають стягненню судові витрат позивача також відповідно до часток кожної з них у квартирі, з ОСОБА_1 – 4 816 грн (6 020, 56 : 5 х 4), з ОСОБА_3 – 1 204, 56 грн (6 020, 56 : 5 х 1).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2025 року змінити.

Позов Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» 37 788 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн заборгованості за водопостачання та водовідведення та абонентської плати, а також 4 816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» 9 477 (дев`ять тисяч чотириста сорок сім) грн 02 коп. заборгованості за водопостачання та водовідведення та абонентської плати, а також 1 204 (одну тисячу двісті чотири) грн 56 коп. судових витрат.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повний текст постанови складено 16 березня 2026 року