Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 15 березня 2026 р.
Справа: №439/1361/25
Суддя: Галапац І. І.
Справа № 439/1361/25 Головуючий у 1 інстанції: Марків Т.А.
Провадження № 33/811/447/26 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І.
ПОСТАНОВА
16 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши клопотання правопорушника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Бродівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року,
в с т а н о в и в:
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На згадану постанову 9 березня 2026 року правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка поступила на адресу Львівського апеляційного суду 13 березня 2026 року, мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без його участі та захисника, а копію рішення отримано 28 лютого 2026 року.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути правопорушнику ОСОБА_1 , з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Бродівського районного суду Львівської області прийнята у судовому засіданні 22 січня 2026 року без участі правопорушника ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Мандзя В.І., які були обізнані про складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, та про розгляд справи у Бродівському районному суді Львівської області про що свідчать відмітка у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ознайомлення ОСОБА_1 із змістом протоколу та місцем розгляду справ у суді. Крім цього, захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Мандзя В.І. до Бродівського районного суду Львівської області подавав ряд клопотань, зокрема: про ознайомлення із матеріалами справи; про відкладення розгляду; про закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП а також про розгляд справи у суді без його участі.
При цьому, згідно довідок про доставку повісток у вигляді СМС – повідомлень, які підписані відповідальною особою, правопорушнику ОСОБА_1 та його захиснику – адвокату Мандзя В.І. 30 грудня 2025 року повідомлено про розгляд справи у Бродівському районному суді Львівської області 22 січня 2026 року, однак такі на розгляд справи не з`явилися.
Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що правопорушник ОСОБА_1 знав про розгляд справи в суді та мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористався таким, а з апеляційною скаргою звернувся із значним пропуском строку на апеляційне оскарження не навівши мотивів пропуску такого.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а
тому приходить до висновку, що правопорушнику ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд,-
п о с т а н о в и в:
відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Бродівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу повернути апелянту.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua