Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №441/431/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 441/431/25 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 22-ц/811/117/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

з участю – представника позивачки – адвоката Цебака І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Городоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства,

ВСТАНОВИВ:

у березні 2025 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в якому просила встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов`язати уповноважений орган реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису № 7 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчиненого 24 травня 2005 року Завидовицькою сільською радою Городоцького району Львівської області, вказавши у відомостях про батьківство ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що у зв`язку з тим, що на дату її народження її батьки не були у зареєстрованому шлюбі, в її актовому записі про народження батько вказаний зі слів матері ОСОБА_6 , замість вірного ОСОБА_5 . Факт проживання її батьків однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час її народження встановлений рішенням суду, ОСОБА_5 завжди вважав її своєю дочкою, піклувався про неї, забезпечував її матеріальні та розумові потреби. Також ОСОБА_5 вказаний її батьком у свідоцтві про таїнство хрещення парафії с. Поріччя. Після встановлення факту смерті батька за рішенням суду вона прагне відновити справедливість та правду і бажає, щоб її біологічний батько був записаний у її свідоцтві про народження.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року позов задоволено.

Встановлено факт батьківства громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язано Городоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 № 07, складеного Завидовицькою сільською радою Городоцького району Львівської області 24 травня 2005 року, зазначивши в розділі відомості про дитину у графі батько – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України».

Судом вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши через систему «Електронний суд» в січні 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не враховано, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть того, батьківством кого встановлюється, або оголошення його померлим. Ще однією передумовою є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Незважаючи на те, що державну реєстрацію позивачки було проведено відповідно до частини першої статті 135 СК України, надані до суду фотографії на підтвердження факту батьківська, цього факту не можуть підтверджувати, адже свідчать лише про проведення в певний конкретний проміжок часу спільного дозвілля. Також зазначає, що ОСОБА_5 проживав без реєстрації до дати своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 , а не разом з позивачкою та її мамою, за адресою:

АДРЕСА_2 січні 2026 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний її представником ОСОБА_7 , в якому міститься прохання рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, такий мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу від іншого відповідача та третьої особи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Поріччя Городоцького району Львівської області, її матір`ю є ОСОБА_4 , батько зі слів матері – ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва таїнства хрещення парафії с. Поріччя Великолюбінського д.к-ту Стрийської єпархії УГКЦ від 29 травня року батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 15 квітня 2024 року у справі № 441/278/24 встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 01 квітня 2004 року до дня смерті.

Як встановлено рішенням суду, ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 , народилася в с. Поріччя Городоцького району Львівської області, в свідоцтві про її народження батьком вказано ОСОБА_6 , згідно довідки директора опорного Великолюбінського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Кішко Л. № 01-25/193 від 13 листопада 2023 року ОСОБА_3 навчалася в даному закладі освіти з 2011 до 2022 року, протягом навчання батько ОСОБА_5 приділяв увагу навчанню та вихованню доньки, активно контактував з адміністрацією школи, класним керівником, вчителем молодших класів, цікавився успішністю доньки, відвідував батьківські збори та індивідуальні зустрічі.

Згідно акту обстеження фактичного місця проживання від 20 березня 2023 року, складеного представниками виконкому Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійсно проживали разом з 2004 року в АДРЕСА_2 , за час спільного проживання в цивільному шлюбі в громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_3 , яку вони разом виховували та вели спільний побут.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 5 від 23 вересня 2023 року. Актовий запис про смерть ОСОБА_5 зроблений на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 липня 2023 року у справі № 462/5356/23 про встановлення факту смерті.

Матір`ю ОСОБА_5 згідно копії актового запису про його народження є ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_3 визнана потерпілою у кримінальному провадженні №120221411100000076 від 27.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, за фактом зникнення безвісти 16-17 квітня 2022 року під час ведення бойових дій в районі н.п. Попасна Луганської області військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 .

Також позивачкою і матір`ю ОСОБА_5 – ОСОБА_10 у рамках цього кримінального провадження надано зразки своїх букальних епітеліїв для проведення судово-молекулярної експертизи.

Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи № 49427 від 21 серпня 2025 року, складеного експертами медико-генетичного центру «Мама Папа», ймовірність того, що ОСОБА_10 є біологічною бабусею дитини ОСОБА_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99.74 %.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Вимоги про встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця стосовно дитини слід розглядати за правилами цивільного судочинства (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі №672/641/23 та від 28 лютого 2024 року в справі № 752/11817/22).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Встановлення факту батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (див. постанову Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 523/4928/17).

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22, від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22).

Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом з тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року в справі № 643/9245/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти», заява № 62257/15, зазначено, що наразі ДНК-тест - це науковий метод для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі №760/3977/15 зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15, від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц, від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року в справі №592/4443/17 зазначено, що: «відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв`язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це».

Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина четверта, п`ята статті 82 ЦПК України).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Krisztian Barnabas Toth v. Hungary», № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дослідивши та належно оцінивши зібрані у справі докази, зокрема, висновок молекулярно-генетичної експертизи, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскаржене рішення суду відповідає найкращим інтересам позивачки, яка має право знати своє походження та своїх батьків.

Сумнівів у правильності висновку молекулярно-генетичної експертизи не встановлено, відповідач ОСОБА_1 не довів, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково при задоволенні позову керувався фотографіями, які не доводять факту батьківства, оскільки такі докази оцінені судом в сукупності з іншими доказами.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки наведені в апеляційної скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскаржене рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме того, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її проголошення.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич