Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №445/950/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/950/25 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський О. М.

Провадження № 22-ц/811/3472/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Савуляка Р.В.,Шандри М.М.,

секретар Іванова О.О.,

з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника –адвоката Лукомської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 –адвоката Лукомської Вікторії Василівни на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року у справі №445/950/25 за позовом ОСОБА_1 до Глинянської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

в с т а н о в и в :

14 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Глинянської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що її дядько – ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме:

-земельна ділянка площею 1,3421 га, кадастровий номер: 4621884900:12:000:0353, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області;

-земельна ділянка площею 0,6223 га, кадастровий номер: 4621884900:13:000:0110, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області.

Про смерть ОСОБА_2 та про існування спадкового майна ОСОБА_1 не знала, про вказані факти дізналася лише в жовтні 2024 року під час спілкування з родичкою ОСОБА_3 .

Зазначає, що ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем другої черги за законом, оскільки має право на спадкування майна після смерті дядька ОСОБА_2 , що був рідним братом її покійного батька.

Встановлений законом строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 пропустила з поважних причин, оскільки не спілкувалася з родичами та не знала про смерть дядька.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Глинянської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення суду оскаржила представниця ОСОБА_1 – адвокат Лукомська Вікторія Василівна. Апеляційна скарга мотивована ти, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Дядько ОСОБА_1 перед смертю перебував у Луцькому геріатричному пансіонаті. ОСОБА_1 не пітримувала стосунків з своїм дядько та випадково дізналася про його смерть та наявність спадкового майна. Єдиним спадкоємцем після смерті її дядька є вона, інших спадкоємців немає. Вважає, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин. За життя вона не мала можливості спілкуватися з дядьком, оскільки в дитячому віці помер її батько, мати створила нову сімю, зв"язок з родичами її батька обірвався.

Просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення , яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника –адвоката Лукомської Вікторії Василівни на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи , законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Судом встановлені такі обставини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 27.06.2007 року серія НОМЕР_1 , що видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького МУЮ.

Згідно з довідкою Луцького геріатричного пансіонату від 31.03.2025 року № 127, ОСОБА_2 до дня смерті проживав в Луцькому геріатричному пансіонату і знаходився на повному державному забезпеченні з 28.01.2006 року, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_4 зазначає, що є племінницею померлого ОСОБА_2 , оскільки її батько ОСОБА_5 був рідним братом померлого ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , що видане 22.11.2024 року Відділом ДРАЦС Луцького МУЮ Волинської області; Витягом з ДРАЦС про державну реєстрацію народження № 00048267402 від 03.12.2024 року; Архівною довідкою № Ш-21, що видана 21.02.2025 року Центральним державним історичним архівом України, м. Львів.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 076567, що виданий 07.09.2004 року Золочівською районною адміністрацією Львівської області, ОСОБА_2 на праві приватної власності належали дві земельні ділянки загальною площею 1,9644 га на території Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, а саме:

-земельна ділянка площею 1,3421 га, кадастровий номер: 4621884900:12:000:0353, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області;

-земельна ділянка площею 0,6223 га, кадастровий номер: 4621884900:13:000:0110, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області.

23.07.2024 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Горбач Л.С. за зверненням ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 61/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневич О.А., що діяв в порядку заміщення ОСОБА_6 , ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказані земельні ділянки у зв`язку із пропуском встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини та відсутністю доказів родинних зв`язків між померлим та заявницею.

Звертаючись з позовом про надання додаткового строку на прийняття спадщини, позивач зазначає, що про смерть дядька їй не було відомо, а тому вважає зазначену обставиною поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів поважності причин пропуску встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Суд критично оцінив посилання позивачки на те, що вона не знала про смерть спадкодавця та наявність спадкового майна і дізналася про такі обставини лише після спливу 17 років від дня смерті дядька.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22.

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21.

Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця, без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі №296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в геріатричному пансіонаті, тому останнім днем визначеного законом строку для прийняття спадщини було 26 грудня 2007 року. До нотаріуса позивач звернулася у липні 2024 року, а тому пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає 17 років.

Зазначений строк є тривалим у порівнянні із строком, який встановлений законом для прийняття спадщини, тому для його поновлення мають існувати об`єктивні і непереборні обставини.

Разом з тим , позивачка на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини посилається лише на відсутність інформації про смерть спадкодавця та наявність спадщини, однак такі обставини не дають підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції, встановивши, що наведені позивачем обставини щодо необізнаності про смерть спадкодавця та наявності спадкового майна не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, дійшов обґрунтованого висновку, що причин, пов`язаних з наявністю об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк, позивачка не навела, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку поданим позивачем доказам та правильно застосовано вищезазначені норми статей 1270, 1272 ЦК України.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лукомської Вікторії Василівни залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року у справі № 445/950/25 за позовом ОСОБА_1 до Глинянської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 16 березня 2026 року.

Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра