Додаткове рішення від 15 березня 2026 р. у справі №466/7193/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/7193/24 Головуючий у 1 інстанції:

Провадження № 22-з/811/56/26 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Cуддів: Савуляка Р.В.,Шандри М.М.,

Cекретар Іванова О.О.

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Швадченко Євгена Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі №466/7193/24 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щепова 4», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_2 про відшкодування шкоди

в с т а н о в и в :

08 липня 2024 року представник ОСОБА_1 – адвокат Швадченко Євген Олександрович звернувся до суду з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щепова 4" у якій просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСББ "Щепова 4" відшкодування шкоди у розмірі 145 396, 58 грн, 1 453, 97 грн. судового збору, 30 000, 00 грн. витрат на професійну правову допомогу, 6 500, 00 грн. витрат за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 08 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щепова 4" на користь ОСОБА_1 - 145 396, 58 грн. на відшкодування шкоди, 1 453, 97 грн. судового збору, 10 000, 00 грн. витрат на професійну правову допомогу, 6 500, 00 грн. витрат за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, а всього 163350,55 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 березня 2026 року, за результатами розгляду апеляційної скарги представника ОСББ "Щепова,4" –адвоката Качмар А.І., рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 квітня 2025 року залишено без змін, а апеляційну скаргу залишено без задоволення.

05 березня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Швадченко Є.О. через підсистему "Електронний суд" подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв"язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Просить стягнути з ОСББ "Щепова 4" на користь ОСОБА_1 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що в поданому відзиві на апеляційну скаргу було заявлено про очікувані витрати на правничу допомогу у зв"язку з розглядом справи в апеляційному суді в розмірі 12000 грн. На виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, 02 березня 2026 року в судовому засіданні ним було заявлено про те, що докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п"яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 – адвоката Швадченко Є.О., про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії», щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Судом встановлено, що адвокат Швадченко Є.О. в суді апеляційної інстанції представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 31 січня 2024 року та ордеру на надання правничої допомоги №1376480.

В поданому 25 серпня 2025 року представником ОСОБА_1 – адвокат Швадченко Є.О. через підсистему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу, повідомляв, що у зв"язку із поданням ОСББ "Щепова 4" апеляційної скарги, ОСОБА_1 буде вимушена понести додаткові витрати на професійну правничу допомогу у орієнтовну розмірі 12000 грн та просив такі стягну на користь останнього з ОСББ "Щепова 4".

Адвокат Швадченко Є.О. на підтвердження факту понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу було надано наступні документи: детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 05 березня 2026 року; акт виконаних робіт №05/03/2026 від 05 березня 2026 року.

Пунктом 3.1. договору про надання правової допомоги від 31 січня 2024 року ОСОБА_1 та АО "Танасишин, Михалевський і Партнери" погодили, що правова допомога, передбачена предметом цього договору, оплачується в розмірі 1500 грн за 1 годину роботи виконавця.

З детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а також актом виконаних робіт, вбачається, що АО "Танасишин, Михалевський і Партнери" в особі адвоката Швадченко Є.О. в суді апеляційної інстанції були надані наступні послуги із визначеним часом:

складення відзиву на апеляційну скаргу (в тому числі пошук практики Верховного Суду, правовий аналіз матеріалів апеляційної скарги) – 6 год;

збір доказів – 1,5 год;

участь в судовому засіданні 02.03.2026 у Львівському апеляційному суді – 0,5 год.

Загальна вартість за надані послуги тривалістю 8 год становить 12000 грн (8х1500).

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Швадченко Є.О. підготував та подав в інтересах ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, а також брав участь в судовому засіданні в Львівському апеляційному суді під час розгляду даної справи 02 березня 2026 року.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин, яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позовні вимоги підлягають до задоволення, такі витрати заявника були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Колегія суддів вважає доведеним із сторони позивача факт надання їй послуг адвокатом Швадченко Є.О. та понесення витрат на професійну правничу допомогу, в той же час колегія суддів не погоджується з розміром наданих послуг.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини даної справи, її складність, незмінність правової позиції сторін у справі, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, вважає, що розмір професійної правничої допомоги в 5000 грн є розумним і достатнім для компенсації витрат, які потрібно стягнути з ОСББ "Щепова 4" на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 133,137,141, 270, 381-384, 388-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

у х в а л и в:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Швадченко Євгена Олександровича про ухвалення додаткового рішення щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі №466/7193/24 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щепова 4», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_2 про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щепова 4" (ЄДРПОУ 36829249) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п"ять тисяч) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст додаткової постанови складено 16 березня 2026 року.

Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра